Визначення та зміст радіоелектронного захисту рлс. Основні організаційні заходи та технічні міри щодо радіоелектронного захисту рлс радіотехнічних підрозділів від активних перешкод.

Радіоелектронний захист (РЕЗ) систем і засобів управління військами і зброєю спрямований на забезпечення їхньої усталеної роботи в умовах ведення супротивником радіоелектронної боротьби і взаємного впливу своїх РЕС.

Радіоелектронний захист включає:

1. Захист радіоелектронних систем і засобів від поразки самонавідною на випромінювання зброєю супротивника;

2. Захист від радіоелектронного придушення;

3. Захист від впливу іонізуючих і електромагнітних випромінювань ядерного й іншого видів зброї;

4. забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (об'єктів).

РЕЗ здійснюється в сполученні з вогневою поразкою, захопленням (виводом з ладу) сил і засобів РЕБ супротивника, діями військ і радіоелектронним придушенням систем управління засобами розвідки і РЕБ супротивника, а також із заходами щодо протидії його технічним засобам розвідки і заходам для безпеки зв'язку.

Радіоелектронний захист досягається проведенням організаційно-технічних заходів видами Збройних Сил, родами військ, спеціальними військами і службами.

Організаційні заходи полягають:

ü у виборі доцільних способів бойового застосування і розміщення радіоелектронних об'єктів і засобів на місцевості в угрупованнях військ,

ü регламентуванні роботи РЕС по території, частотам, режимам і часу,

ü у виявленні джерел ненавмисних (взаємних) перешкод і вживанні заходів по виключенню (зниженню) їхнього впливу.

Вони плануються відповідними штабами і проводяться військами в ході підготовки і ведення бойових дій.

Технічні заходи полягають у застосуванні спеціальних пристроїв, схем захисту і режимів роботи РЕС. Вони реалізуються розрахунками при бойовому застосуванні РЕС.

Організаційні заходи щодо РЕЗ РЕС від засобів РЕБ супротивника є переважно системними. Вони спрямовані на зниження можливостей супротивника по веденню РЕБ, підвищення живучості і найбільш доцільне використання, для рішення задач операції (бойових дій) в умовах радіоелектронної боротьби і ненавмисних перешкод усього різноманіття радіоелектронних засобів угруповання військ.

До основних організаційних заходів РЕЗ, які повинні проводитись в угрупованнях військ, належать наступі:

створення розгалуженої мережі командних пунктів і систем управління, здатних вчасно оцінювати РЕО що складається й адаптувати до неї всю систему роду військ;

раціональне розміщення РЕС на місцевості й в угрупованнях військ, їхнє уміле використання й організація взаємодії;

комплексне використання РЕС різних принципів дії і частотних діапазонів роботи;

створення помилкових угруповань, "схованих" РЕС і радіомереж, що дублюють і обхідних напрямків зв'язку;

визначення сил, засобів і порядку першочергового знищення спеціальних засобів РЕБ супротивника, створення груп боротьби зі ЗПП. розробка заходів взаємодії із сусідами;

систематичний збір, аналіз і узагальнення інформації про засоби і способи ведення РЕБ супротивником з метою виявлення їх сильних і слабких сторін, а також своєчасного використання цих зведень в інтересах удосконалювання РЕЗ (наприклад, з використанням моделювання бойових дій в умовах РЕБ);

підготовка командирів, штабів усіх ступенів і бойових розрахунків до ведення бойових дій в умовах РЕБ.

Технічні міри радіоелектронного захисту закладені в методах передачі, прийому й обробки сигналів, використовуваних у РЕС, а також у спеціальних схемах і пристроях захисту і реалізуються розрахунками при бойовому застосуванні РЕС.

Відповідно до видів перешкод, застосовуваних супротивником, їх можна розділити на дві групи: методи захисту РЕС від активних і від пасивних перешкод.

В основі технічних заходів для РЕЗ РЕС від перешкод різного виду лежать технічні рішення, що дозволяють виділяти корисні сигнали з чи перешкод використовувати перешкодові коливання для визначення координат цілей.

Захист РЕС від активних перешкод технічними методами здійснюється наступним чином:

створенням умов, що виключають порушення нормального режиму роботи прийомних пристроїв РЕС при впливі перешкод;

виділенням корисних сигналів з перешкод;

обліком особливостей формування перешкод, що імітують, і їхнього впливу на системи автосупроводження цілі по дальності, швидкості і кутовим координатам;

використанням перешкодових сигналів для отримання інформації про координати і параметри носіїв перешкод і наведення на них засобів поразки.

Для виключення перевантаження приймальних пристроїв РЕС через їх обмежений динамічний діапазон використовують наступні технічні міри:

ü у вихідних каскадах УПЧ і відеопідсилювача використовують могутні підсилювальні прилади, що працюють при підвищених напругах;

ü уводять ручну і різного виду автоматичні регулювання посилення. Особливо ефективної в умовах перешкоди, що маскує, є шумове автоматичне регулювання посилення, що підтримує постійний рівень умовної імовірності помилкової тривоги незалежно від інтенсивності перешкод;

ü використовують прийомні пристрої з логарифмічними амплітудними характеристиками.

 

Призначення, склад, технічні характеристики та режими роботи індикаторного пристрою РЛС П-18 (5Н84А).

Індикаторна апаратура призначена для відображення повітряної обстановки в зоні виявлення РЛС і визначення двох координат (азимута і похилої дальності) та державної належності (за принципом «свій – чужий») цілей. По постановниках активних шумових завад (ПАЗ) визначається лише азимут при ввімкненні апаратури пеленгування.

До складу індикаторної апаратури входять основний індикаторний пристрій (індикатор кругового огляду – ІКО) і два виносні індикаторні пристрої (виносні індикатори кругового огляду – ВІКО-1 і ВІКО-2). ІКО знаходиться в напівпричепі АП-1, а обидва ВІКО – у напівпричепі АП-3. За функціональним призначенням ІКО є робочим місцем першого (старшого) оператора, а ВІКО-1 і ВІКО-2 – робочими місцями другого і третього операторів.

Основу ІКО становить блок трубки. На екрані електронно-променевої трубки формується радіально-кругова розгортка і відображається радіолокаційна інформація у вигляді позначок цілей, позначок пізнавання, позначок пеленга і масштабної сітки (мітки дальності та азимута). Робота всіх блоків синхронізується імпульсами запуску ІЗ, які надходять з системи хронізації.

Принцип формування радіально-кругової розгортки ґрунтується на використанні в блоці трубки обертальної відхиляючої системи. Тому для створення означеної розгортки достатньо сформувати пилкоподібні імпульси і надіслати їх на відхиляючу систему, яка має обертатися синхронно і синфазно з антеною РЛС. Такі імпульси (U_Р), тривалість яких залежить від масштабу, формуються блоком розгортки і надходять на відхиляючу систему блока трубки. Одночасно з U_Р у цьому блоці формується також так звана напруга (імпульси) підсвічування (U_П) прямого ходу променя, яка надходить на прискорюючий електрод трубки і на цей час «відкриває» її. Обертання відхиляючої системи блока трубки здійснюється через шестерневу передачу серводвигуном, який знаходиться в блоці серводвигуна ІКО.

Усі необхідні для відображення радіолокаційної інформації сигнали надходять спочатку на блок відеосигналів. Луна-сигнали (Э – «эхо») надходять з вихідного блока ЧПК. Сигнали пізнавання (З – сигнали запитувача) надходять від спряженого з РЛС наземного радіолокаційного запитувача (НРЗ). Мітки азимута (МА-10^о, МА-30^о) формуються безпосередньо в блоці відеосигналів з напруги, яка надходить від датчика азимутальних імпульсів, розташованого у блоці серводвигуна ІКО. Мітки дальності (МД – 10 км, 50 км, 100 км) формуються калібратором (блоком масштабних міток дальності). У блоці відеосигналів усі ці сигнали об’єднуються в один комплексний сигнал (Є+М+З – «эхо + метки + запрос») і надсилаються на керуючий електрод трубки.

На екрані формується радіально-кругова розгортка на масштабах 200, 400, 600 і 1200 км або кільцева розгортка тільки на масштабі 200 км із затримкою початку відліку на 100, 200, 300 і 400 км.