Виконавчі документи та їх зміст. Строки, місце, час та довровільність виконання

Виконавчі документи — це письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судом та іншими органами вирі­шення правових спорів (юрисдикційними органами) для приму­сового виконання прийнятих ними у справах рішень, ухвал, по­станов, інших актів як підстав для їх виконання.

виконавчому документі повинно бути зазначено: • назву документа, дату видачі та найменування органу, посадової осо­би, що видали документ;

• дату і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

• найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по бать­кові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх міс­цезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фі­зичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індиві­дуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його на­явності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомос­ті, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприя­ти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

• резолютивну частину рішення;

• дату набрання чинності рішенням;

• строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою

особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Виконавчий лист та інші документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років. Цей строк встановлюється для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стяг­нень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи роз­строчки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після його постанов-лення.

Виконавчі листи на виконання рішень про стягнення періо­дичних платежів (аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годуваль­ника) можуть бути пред'явлені до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Виконавчий напис нотаріального органу може бути пред'яв­леним до примусового виконання, якщо стягувачем чи боржни­ком є громадянин, протягом трьох років з дня його вчинення, а в усіх інших випадках — протягом одного року, якщо законодав­ством не передбачені інші строки

При виявленні, що в зазначений строк для добровільного ви­конання рішення не виконане ні повністю, ні частково, держав­ний виконавець невідкладно розпочинає його примусове вико­нання з дотриманням строків здійснення виконавчого прова­дження

96.Цивільні процесуальні правовідносини у стадії виконавчого провадження та їх суб¢єкти

до ознак виконавчих правовідносин, потрібно віднести те, що:

– вони виникають при примусовому виконанні рішень судів та інших юрисдикційних органів і регулюються законодавством про виконавче провадження;

– без згоди стягувача державний виконавець не має права відкрити виконавче провадження. У разі звернення до Державної виконавчої служби представника стягувача, його повноваження повинні бути підтверджені довіреністю. У випадку, коли прокурор або органи чи окремі громадяни звертається із заявою про відкриття виконавчого провадження, яким ЦПК України надано право звертатися до суду за захистом прав інших осіб, державний виконавець повинен повідомити про це стягувача і лише за його згодою відкрити виконавче провадження;

– державний виконавець є обов’язковим суб’єктом правовідносин у виконавчому провадженні і на нього покладений обов’язок своєчасного, повного та реального виконання рішень судів та інших органів. Саме державний виконавець залучає до проведення виконавчих дій інших суб’єктів;

– виникнення потреби у відкритті виконавчого провадження пов’язане з неможливістю самостійної, без втручання Державної виконавчої служби, реалізації законних прав та інтересів суб’єктів виконавчого провадження;

– владний характер правовідносин. Між їхніми суб’єктами відсутня рівність, оскільки Державна виконавча служба є органом державної виконавчої влади. Тому правовідносини виконавчого провадження є „владовідносинами„. Державний виконавець наділений певними повноваженнями, а стягувач і боржник зобов’язані дотримуватися вимог державного виконавця. А це, в свою чергу, означає обов’язковість вимог державного виконавця і для всіх інших суб’єктів виконавчого провадження та для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб.

До суб’єктів, які мають право звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження, належать: 1) стягувач або його представник; 2) прокурор у випадках представництва інтересів громадянина або держави; 3) інші уповноважені законом особи.

97. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, іноземних підприємств і організацій. Провадження у справах за участю іноземних осіб.

iноземнi громадяни мають право звертатись до судiв України i користуються цивiльними процесуальними правами нарiвнi з громадянами України. iноземнi пiдприємства i органiзацiї мають право зве- ртатись до судiв України i користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх iнтересiв. Законодавством України можуть бути встановленi вiдповiднi обмеження щодо громадян, пiдприємств i орга- нiзацiй тих держав, в яких допускаються спецiальнi об-меження цивiльних процесуальних прав громадян, пiд-приємств або органiзацiй України.До цивiльних процесуальних прав iноземцiв передусiм належить право на звернення до суду i на засоби судового захисту, а також право на справедливий публічний розгляд у судi. Право на ефективнi засоби судового захисту з боку компетентних нацiональних судiв забезпечується кожнiй особi, в тому числi й iноземцю, права i свободи якого порушуються

Коли у провадженні суду знаходиться цивільна справа за участю іноземного елементу, підготовчі дії мають свої особливості.

Для правильного визначення фактів, які необхідно вста­новити для вирішення спору з участю іноземної особи, необ­хідно з'ясувати питання про те, право якої країни повинно застосовуватися. Згідно з ч. 6 ст. 8 ЦПК, норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. уди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 Закону України „Про міжнародне приватне право”;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач – фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа – відповідач – місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

1. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні: що підлягають примусовому виконанню та що не підлягають примусовому виконанню.

Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших
компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких
належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи
міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо
їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода
на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за
принципом взаємності. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до
примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня
набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення
періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового
виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням
заборгованості за останні три роки. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду розглядається судом за місцем проживання
(перебування) або місцезнаходженням боржника.Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або
місцезнаходження на території України або його місце проживання
(перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання
дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, або за принципом взаємності.Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення
іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду
набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад
перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.