ОДЕРЖАННЯ, РОЗГЛЯД І ВИРІШЕННЯ ЗАЯВ І ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗЛОЧИНИ. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ОДЕРЖАННЯ, РОЗГЛЯД І ВИРІШЕННЯ ЗАЯВ І ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗЛОЧИНИ. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ



Література:

1. Бесчастний В.М. Конституційні права та обов’язки осіб, що залучаються під час дослідчої перевірки заяв і повідомлень про злочини // Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян: Матеріали наук.- практ. конф., 26 листопада 2004 р., Донецьк: ДЮІ МВС при Дон.НУ, 2005. – С. 3-8.

2. Гуліна С.М. Доказове значення матеріалів, отриманих на стадії порушення кримінальної справи // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2001. – № 2. – С.243.

3. Гуцуляк Ю.В. Формування процесуальних джерел доказів на стадії порушення кримінальної справи // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – Вип. 1. – 2005. – С. 91–101.

4. Денисюк П. Процесуальний порядок порушення кримінального провадження // Право України. – 2001. – С. 38–40.

5. Зеленецький В. Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення законів у діяльності органів дізнання і досудового слідства при прийманні, реєстрації, перевірці й вирішенні заяв і повідомлень про злочин // Прокуратура. Людина. Держава.: –2004. – №10. – С.9–13.

6. Зеленецький В. Лобойко Л. Прокурорський нагляд за виконанням законів при реєстрації джерел інформації про злочин // Вісник прокуратури: –2002. – №6. – С.35–46.

7. Зеленецький В.С. Наслідки порушення кримінальної справи // Вісник академії правових наук України. – 1997. – №3. – Х.: Право. – С.61–69.

8. Зеленский В.С. Правовые последствия принятия решений по заявлениям и сообщениям о преступлениях // Вісник ЛІВС МВС. – 1998. – № 2. – С.123.

9. Кирій Л. Правові наслідки процесуального порядку відмови у порушенні кримінальної справи // Підприємництво, господарство і право: –2005. – №3. – С.142–145.

10. Кирій Л. Судовий контроль за законністю й обгрунтованістю рішення про відмову в порушенні кримінальної справи органом дізнання, слідчим і прокурором // Підприємництво, господарство і право: –2005. – №7. – С.129–131.

11. Кирій Л. Сутність, поняття і значення прокурорського нагляду та судового контролю при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи // Підприємництво, господарство і право: –2004. – №12. – С.174–177.

12. Никифорова Н.А. Проблемы использования доказательств, полученных на стадии возбуждения уголовного дела // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2005. – Спецвип. – Ч.1. – С.72– 77.

13. Михеенко М.М. Вопросы доказывания в стадиях возбуждения уголовного дела, предания суду и исполнения приговора // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні. – К.: Юрінком Інтер. – 1999. – 239 с.

14. Павлова Н.В. Проблеми доказування на стадії порушення кримінальної справи по шахрайствах у житловій сфері // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. – 2005. – Спецвип. – Ч.1. – С. 66– 71.

15. Пилипчук П.П. Розгляд судом скарги на постанову про порушення криміінальної справи (коментар рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р.№3–рп/2003) // Вісник Верховного Суду України: –2003. – №2. – С.59–61.

16. Ревака В. Використання спеціальних знань на стадії порушення кримінальної справи // Прокуратура. Людина. Держава. –2004. – №5. – С.65–69.

17. Савонюк Р. Заявник у кримінальному процесі // Право України: –2004. – №9. – С.97–99.

18. Савченко В. Розгляд заяв і повідомлень про злочини органом поліції ФРН // Підприємництво, господарство і право. – 2006.– № 8. – С. 165 – 168.

19. Севастьянова Т.Є. Особливості кримінально-процесуальної процедури закриття та відмови в порушенні кримінальних справ на підставі норми про малозначність діяння // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С.124–125.

20. Сербін М.М. Методика попередньої (дослідчої) перевірки заяв і повідомлень про злочини, вчинені у кримінально–виконавчих установах закритого типу // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. – 2005. – Спецвип. – Ч.1. – С. 142– 146.

21. Сергієнко Л.О. Право потерпілого на стадії порушення кримінальної справи // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – 2003. – № 1. – С. 300–306.

22. Трофименко В. Фомін С. Примирення як підстава закриття кримінальної справи // Вісник прокуратури: –2003. – №2. – С.66–68.

23. Фролов М.Ю. Розгляд заяв та звернень громадян в органи внутрішніх справ в умовах правової реформи в Україні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – 2002. – № 3. – С. 11–19.

24. Черненко А.П. Порушення кримінальної справи як підстава до проведення слідчих дій // Вісник Запорізького юрид. ін-ту МВС України. – 2003. – № 4. – С. 222–230.

25. Чорний В.Я., Чорна О.В. Прогалини в кримінально–процесуальному законодавстві, що існують під час вирішення заяв та повідомлень про злочини // Вісник запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С. 90–105.

ДО ТЕМИ № 9. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

Література:

1. Александров А.С. Примаченко Л.В. Взаємодія органів досудового слідства і дізнання // Матеріали наук.-практ. конф. “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінано-процесуального законодавствав сучасних умовах”. У 2–х частинах.Ч. 2. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2002. – С. 112–114.

2. Бакірова І. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди: проблемні питання // Право України – 2006. – № 5. – С. 89–92.

3. Баулін О.В. До проблеми організаційної побудови органів досудового слідства // Проблеми права на зламі тисячоліть. – Дніпропетровськ, 2001. – С. 86–91.

4. Баулін О.В., Самодін А.В. Роль відомчого процесуального контролю та прокурорського нагляду в реалізації принципу недоторканості особистого життя людини у досудових стадіях кримінального процесу // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. – 2005. – Спецвип. – Ч.1. – С. 146– 148.

5. Берна В. Психологічні аспекти взаємодії слідчого з оперативними уповноваженими як важливі чинники забезпечення ефективності боротьби з організованою злочинністю // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – 2002. – № 2. С. 158–164.

6. Бишевець О.В. До проблеми застосування психологічного впливу на досудовому слідстві // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 10. – С. 104–111.

7. Бондар Г. Проблеми взаємодії слідчих правоохоронних відомств при розслідуванні особливо складних злочинів у кредитно–фінансовій та банківській системах // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №2. – С.94–96.

8. Бондар Г.Ю. Досудове слідство України: минуле, сучасне та майбутнє // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С.107–109.

9. Бондар Г.Ю. Особливості розслідування кримінальних справ групою слідчих з різних правоохоронних відомств // Вісник Національного університету внутрішніх справ (спецвипуск). – Харків. – 2000. – С.130–133.

10. Бондар Г.Ю. Становлення досудового слідства на території сучасної України // Право України. – 2002. – № 11. – С. 138–140.

11. Боров В.І. Коментар до статей 111–116 глави 11 “Основні положення досудового слідства” КПК України // Законодавство України: Науково–практичний коментар. – 2003. – № 1. – С.26–36.

12. Бринцев В.Д. Система досудового слідства // Право України. – 1998. – № 12. – С. 99–101.

13. Вапнярчук В.В. Проблеми організації досудового слідства // Матеріали науково-практичної конференції „Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи”, 25 червня 1997р., Київ. – Х., 1998. – С. 178–180.

14. Вознюк В. Оскарження дій органів досудового слідства // Юрид. вісн. України. – 2002. –23–29 берез. – С. 6 –7.

15. Волобуєва О.О. Взаємодія слідчого зі спеціалістами під час проведення обшуку // Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (10 червня 2005 р.). – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – 2005. – С. 233–237.

16. Волобуєва О.О. Необхідність вдосконалення кримінально-процесуального спеціаліста (експерта) у ракурсі взаємодії слідчого // Право і безпека. – 2005.– Т. 4. – № 3. – С. 50–54.

17. Вороновський Л. Строки досудового слідства у кримінальних справах // Вісник прокуратури: –2003. – №4. – С.64–66.

18. Гей Т.О. Взаємодія у структурі діяльності з розкриття злочину // Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (10 червня 2005 р.). – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – 2005. – С. 283–285.

19. Гончаров И.Д. Бригадный метод расследования уголовных дел и процессуальное положение следователя // Труды Киевской ВШ МВД СССР. – Вып. 6. – Киев: ВШ МВД СССР. – 1972. – С. 190–201.

20. Гончаров І. Бригадний метод розслідування: теорія, практика, шляхи вдосконалення // Право України. – 1994. – № 5–6. – С. 20–22.

21. Гончаров І. Процесуальне становище слідчого при бригадному методі розслідування // Радянське право. – 1973. – № 10. – С. 74–77.

22. Горбань О., Волков А. Чи потрібен слідству захист // Вісник прокуратури – 2006. – № 8. – С. 12–17.

23. Горбачов В. П. Проблеми підслідності кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. – 2002. – № 4. – С.87.

24. Горбачов В. Підслідність кримінальних справ // Вісник прокуратури. –2003. – №11. – С.46–50.

25. Грабовський Л. Окремі аспекти вдосконалення кримінально – процесуального забезпечення конфіскації майна органами дізнання та досудового слідства // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 10. – С.135 –138.

26. Гриб В.Г. Бригадный метод борьбы с организованными группами // Сборник МВД СССР. – М., 1991. – (2) 38. – С. 33–35.

27. Гуліна С.М. Проблема таємниці у кримінальному процесі, яка охороняється законом // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. – 2005. – Спецвип. – Ч.1. – С.108– 116.

28. Давиденко Л. Роль прокурора у виявленні та усуненні причин і умов вчинення злочинів // Право України. – 1992. – № 8. – С. 18 – 20.

29. Жирний Г.Ю.Деякі питання систематизації законодавства про досудове слідство і дізнання // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 1999. – С. 302–306.

30. Зеленецький В.С. Взаємодія слідчого з органом дізнання у боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №1. – С.180–185.

31. Зеленецький В.С. Поняття дізнання і його види // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 4 (11). – С. 106–110.

32. Зозулинський О. Теорія і практика бригадного методу розслідування// Рад. право. – 1971.– № 4. – С.37–38.

33. Иванов А.В. Роль и место следственной части в системе органов предварительного следствия // Правовые и криминалистические проблемы раскрытия и расследования преступлений: Тр. Акад. управления.– М., 1998.– С.40–45

34. Ільченко С. Проникнення та входження за згодою як передумови проведення слідчих дій у житлі чи іншому володіння особи // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 95–97.

35. Іщенко А. В., Марченко А. Б. Ознаки слідчих помилок // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 2. – С.66–70.

36. Керевич О.В. Сутність взаємодії слідчого і органу дізнання та шляхи її вдосконалення // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С. 140–144.

37. Клепа Є. Поняття та сутність тактики досудового слідства // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 126– 130.

38. Клименко В. Взаємодія органів дізнання зі слідчими військових прокуратур при провадженні розслідуванні // Право України. – 2000. – №3. – С.60–64.

39. Клименко Я. Добровільне відшкодування шкоди особам, постраждалим від злочину // Право України. –2002. – №3. – С.82–86.

40. Климчук С. Процесуальна регламентація застосування фотозйомки та відеозапису в ході слідчої дії // Підприємництво, господарство і право. –2003. – №5. – С.121–124.

41. Корж В. П. Система досудового слідства в Україні: проблеми, пошуки, міркування, пропозиції // Вісник ЛІВС МВС. – 1999. – № 1. – С.33.

42. Крикунов О. Оскарження до суду дій і рішень органу дізнання, слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування // Матеріали ХІІ регіональної наук.-практ. конф. “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. – Львів: Юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2006. – С. 427–429.

43. Крикунов О. Проблеми забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – №37. – С.509–515.

44. Мікуліна М. Відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями: ретроспектива і сьогодення // Право України. –2004. – №12. – С.109–111.

45. Місце і роль органів досудового слідства в системі кримінального судочинства України та шляхи його реформування // Міліція України. – 2003. – №3. – С.7–8.

46. Новіков С. Розгляд скарг на дії слідчого і прокурора // Вісник прокуратури. –2003. – №7. – С.89–90.

47. Омельченко О. Подання слідчого як засіб усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 92 – 95.

48. Орлов М. Відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди як завдання та функція кримінального процесу // Підприємництво, господарство і право. –2004. – №6. – С. 133–137.

49. Орлов М. Кримінально–правова реституція як одна з форм відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди // Підприємництво, господарство і право. –2003. – №5. – С.113–116.

50. Орлов М. Кримінально-процесуальні гарантії відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином // Право України. –2004. – №5. – С.68–72.

51. Охріменко С. Деякі аспекти сучасного стану процесуальної самостійності та незалежності слідчих органів внутрішніх справ // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 95–99

52. Павлик П.М. Правові засади взаємодії слідчого з оперативними підрозділами кримінальної міліції у досудових стадіях // Вісник Запоріз юрид. ін-ту. –Запоріжжя, 1997. – Вип. 2. –С.110–115.

53. Погорецький М.А. Форми взаємодії слідчого й органу дізнання // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат. зб. наук. пр. – Х.: НЮАУ. – 1997. – С.177–182.

54. Піскун С.І. Питання підготовки окремого доручення слідчого // Запоріз. юрид. ін-т. Вісн. –Запоріжжя, 1999. – № 3 (5). –С. 190–197.

55. Сандуляк І.О. Додаткове розслідування: задача з двома невідомими // Вісник НАУС України.–2001. – № 16. – С.38–44.

56. Устюгова О.Є. Поняття, правові основи і форми взаємодії слідчого з органами дізнання на досудових стадіях кримінального судочинства. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – С. 55–59.

57. Шаповалова Л.І. Теоретичні і практичні проблеми, що виникають при забезпеченні відшкодування шкоди особі, яка постраждала від злочину // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2000. – № 3 – С.139.

ДО ТЕМИ № 10-11. СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.214.224 (0.012 с.)