І.2. Проблеми та фактори, що негативно впливають на стан ринку праці

Головними проблемами, вирішення яких потребує невідкладної уваги з боку всіх соціальних партнерів і дозволить поліпшити ситуацію на ринку праці області є професійно-кваліфікаційна незбалансованість попиту та пропозиції робочої сили, низький рівень заробітної плати, монофункціональність структури виробництва переважної більшості малих міст і селищ міського типу з відповідно звуженою сферою прикладання праці, інвестиційна непривабливість регіону, погіршення ситуації на сільському ринку праці, низька купівельна спроможність переважної частини населення області, що обмежує можливості створення нових робочих місць у сфері виробництва та надання послуг.

Досить напруженою склалася соціально-економічна ситуація в північних районах області, які є найбіднішими і економічно найслабшими в області. Для цього регіону характерними є низька природна родючість землі, одностороння промислова спеціалізація (переробка сільськогосподарської сировини, деревообробна та легка промисловість). За роки економічних реформ (до 2000 року) обсяги промислового виробництва скоротилися майже в 3,0 рази, в середньому по області – наполовину.

Система розселення міського населення представлена в основному малими містами і селищами міського типу: із 45 міських населених пунктів 12 відносяться до категорії малих міст і 30 є селищами міського типу.

Низька інвестиційна привабливість вітчизняної економіки зумовлює недостатню ефективність механізмів залучення інвестиційних проектів, спрямованих на розширення сфери прикладання праці і створення нових робочих місць, насамперед у населених пунктах з моногалузевою структурою виробництва (Городня, Ладан, Макошино, Остер, Замглай).

За 9 міс. п.р. у малих монофункціональних містах області введено в дію лише 3,6 тис. нових робочих місць (кожне 5-е), з них 2,6 тис. од. або 71,7% – у сфері малого бізнесу.

Реалізація Закону України від 04.03.2004р №1580-ІV „Про затвердження загальнодержавної програми розвитку малих міст” потребує внесення відповідних змін до діючих законодавчих актів України, які встановлюють систему оподаткування стосовно формування бюджетів малих міст, спрямованих на підвищення їх інвестиційної привабливості, стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу, формування джерел реальних інвестиційних проектів тощо.

Під впливом неухильного скорочення трудових ресурсів, постійного погіршення їх статево-вікової структури, міграційних процесів, погіршуються якісні і кількісні показники пропозиції робочої сили на регіональному ринку праці.

Низька заробітна плата в області (за її розміром у вересні 2007 року область займала 25 місце серед регіонів України; вона є на 24,3% меншою, ніж середня по Україні і у 2,2 разу менша, ніж у м.Києві), близькість до столиці і ближнього зарубіжжя (Росія, Білорусь) призводить до виїзду найбільш рухомої частини населення, якою природно є працездатне населення (у більшості – молодь віком до 35 років).

За проведеним наприкінці 2006 року обстеженням, лише з найближчих до Києва міст та районів області з найкращим транспортним сполученням (м.м. Чернігів, Ніжин, Бобровицький, Ніжинський, Носівський райони) щоденно (або у вахтовий спосіб) виїжджають на роботу до столиці 8,3 тис.осіб, працюють взагалі в інших регіонах – 18,5 тис.осіб, за межами держави – 5,5 тис.осіб.

Крім того, з причини неготовності ринку освітніх послуг повністю задовольняти та оперативно реагувати на зміну потреб роботодавців у кваліфікованих робітниках відповідно до реструктуризації економіки, в області продовжує зберігатися професійно-кваліфікаційний дисбаланс між попитом та пропозицією на робочу силу, що в свою чергу спричиняє проблеми при заповненні вакансій.

На сьогодні не задовольняється попит у працівниках інженерно-технічних спеціальностей, робітниках будівельних професій, машиністах, електромонтерах, механіках; на районах в дефіциті кваліфіковані медичні працівники, судді, наукові працівники, якщо на вакансію для кваліфікованих робітників та службовців претендувало 3 – 4 чол., то на робоче місце для осіб без професій – 6 чол.

У територіальному розрізі станом на 01.10.2007 р. навантаження на одне вільне робоче місце коливається від однієї особи у м.Чернігові до 22-х у Срібнянському районі (в середньому по області – 3).

Значимою проблемою щодо використання наявних вакансій як реальних робочих місць є вкрай низький рівень заробітної плати, що пропонується офіційно. Зокрема, у 55,4% актуальних вакансій станом на 1 жовтня 2007 року рівень запропонованої заробітної плати був нижчим за прожитковий мінімум, і лише 8,5% вакансій пропонували заробітну плату вище середньообласної; майже кожна третя надана роботодавцями вакансія є непривабливою для безробітних через мінімальний розмір заробітної плати та заборгованість з її виплати, ускладнену транспортну доступність, особливі вимоги до рівня освіти, кваліфікації, досвіду роботи потенційних працівників. В результаті середня тривалість пошуку роботи для однієї незайнятої особи у 12 разів перевищує термін укомплектування вакансії і становить 127 днів.

Дедалі ширше постає питання удосконалення професійного навчання та перенавчання кадрів на виробництві, оскільки сучасні вимоги роботодавців як у відношенні теоретичної бази, так і у вирішенні професійної спрямованості на конкретні виробничо-технологічні процеси, постійно зростають.Для досягнення необхідного синтезу цих двох сторін кваліфікації фахівців потрібна взаємодія сфери підготовки кадрів і сфери виробництва, інтеграція їх потенціалів.

В той же час витрати більшості підприємств області на професійне навчання на виробництві складають менше 0,5 % від фонду заробітної плати,проти середини 90-х років обсяги підготовки за новими професіями на виробництві скоротилися у 4,4 рази, якщо у 1993 році нові професії опанувало 22,7 тис. чол., то у 2006 – 5,2 тис.; як і в цілому по Україні періодичність підвищення кваліфікації в області у 2 рази нижче, ніж нормативна, а у сільському господарстві – у 10 разів.

Проблеми економічного розвитку регіону суттєво впливають і на працевлаштування випускників різних типів навчальних закладів.

Враховуючи демографічну ситуацію, чисельність випускників загальноосвітніх шкіл продовжує інтенсивно скорочуватися (на 5,0% – 7,0 % щорічно, з 12,2 тис. чол. у 2006 р. до 10,1 тис. чол. у 2009 р.), що відповідно зменшить обсяги прийому до професійно-технічних навчальних закладів (на 6,5% щорічно; з 4,1 тис. чол. у 2006 р. до 3,6 тис. чол. у 2009 році) та до вищих навчальних закладів І-ІУ рівня акредитації (на 2,2 % щорічно, з 9,6 тис. чол. у 2006 р. до 9,0 тис. чол. у 2009 р.).

Чисельність випускників професійно-технічних навчальних закладів становитиме у 2009 році 3,9 тис. чол. (на 4,3 % менше, ніж у 2008 р.), а випускників вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації – відповідно 7,0 тис. чол.(на 1,5 % менше).

Однак проблеми з працевлаштуванням молодих спеціалістів, передусім випускників вищих навчальних закладів, залишатимуться актуальними, оскільки існує невідповідність потреби ринку праці у фахівцях з вищою освітою обсягам їх підготовки, в свою чергу спричиненою необґрунтованим попитом молоді на певні спеціальності. Це призводить до подальшого перенасичення ринку праці спеціалістами з високим освітнім рівнем без відповідного досвіду практичної діяльності і ускладнює можливості їхнього працевлаштування.

Якщо випускників ПТНЗ (враховуючи тих, хто продовжуватиме далі своє навчання) на кінець 2008 та 2009 р.р. отримає направлення на роботу близько 90,0 % (3,4 тис. – 3,3 тис.осіб щорічно), то випускників ВНЗ – лише 50,0 % – 52,0 % (по 3,7 тис. осіб щорічно). Гальмування процесів створення ринкової (збутової, обслуговуючої, експортної) та спеціалізованої фінансової інфраструктури, значне руйнування матеріально-технічної бази, обмеженість власних обігових коштів агропромислових підприємств, деформація розвитку соціальної сфери села та низький рівень заробітної плати призвели до різкого загострення проблем у сфері зайнятості сільської місцевості.

Чисельність зайнятих у сільській місцевості області щорічно зменшується на 12,0-13,0 тис. чол. або на 5,0-6,0%. За останніми даними обстежень домогосподарств з питань економічної активності за методологією Міжнародної Організації Праці у 2006 році чисельність зайнятих на селі у віці 15-70 років становила 205,8 тис. чол. або 41,0% від всього зайнятого населення у віці 15-70 років, що менше порівняно з 2005 роком на 12,1 тис. чол. або на 5,6%. При цьому чисельність безробітних у віці 15-70 років на повному ринку праці серед сільського населення зросла з 10,3 до 12,3 тис. чол. або на 19,4%.

Низька ефективність аграрного виробництва, окрім усього іншого, спричинена ще й падінням матеріальної заінтересованості у продуктивній праці робочої сили через надзвичайно низьку заробітну плату. Різниця в оплаті праці у промисловості і сільському господарстві стає дедалі відчутнішою. Так, середньомісячна заробітна плата працівникам сільського господарства у вересні 2007 року склала 767,93 грн., що в 1,5 рази нижче від середньої в економіці (1145,41 грн.) і майже в 2,0 рази менше, ніж у промисловості (1409,93 грн.). Циклічна робота підприємств сільського та лісового господарств, харчової та переробної галузей, що працюють сезонно, обмежена кількість вакансій на селі (станом на 01.10.2007 року їх було лише 13,7% від загальної кількості – 786 од., на 10% менше, ніж на цю дату торік) та надто повільний розвиток інфраструктури аграрного ринку та сфери послуг, спричинили активний вихід на ринок праці сільського населення: питома вага селян у структурі безробітних, що перебували на обліку в службі зайнятості, станом на 1 жовтня зросла з 43,6% у 2006 році до 46,9% у цьому році. Крім того, у зв’язку з законодавчою невирішеністю статусу зайнятості сільського населення, яке має у приватній власності або користуванні земельну ділянку, розвинуте приватне господарство, збільшується присутність на зареєстрованому ринку праці даної категорії безробітних селян – станом на 01.10.2007 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 5,7 тис.осіб (торік на цю дату – 5,0 тис. осіб), які є членами особистих селянських господарств, мають наявні сертифікати на землю (1,9 тис. чол.), акти на землю (1,3 тис. чол.) або договори про передачу земельної пайки в оренду (2,5 тис. чол.).

З метою призупинення скорочення чисельності зайнятих на селі та зменшення рівня сільського безробіття, за 9 місяців 2007 року в сільській місцевості за рахунок усіх джерел фінансування створено 3,0 тис. нових робочих місць (кожне 6-е в області). Річне завдання Підпрограми (3,7 тис.) по створенню нових робочих місць в сільській місцевості у січні-вересні п.р. виконано на 81,1%.

Службою зайнятості активно продовжується роботау напрямку зміцнення ділових зв’язків з господарюючими структурами на селі щодо створення нових робочих місць, підготовки спеціалістів під замовлення, створення банку даних професій, які користуються попитом на сільському ринку праці, і за якими у подальшому буде проводитися навчання безробітних, сприяння підприємницьким ініціативам селян; діють двосторонні угоди з усіма сільськими і селищними радами області (554 од.) щодо співпраці з питань зайнятості.

Набуває особливої актуальності проблема зайнятості інвалідів у зв’язку з постійним зростанням їхньої чисельності та низьким рівнем зайнятості.

Основними факторами, що стримують розв’язання проблеми зайнятості осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями є: порівняно низький рівень освіти та професійної підготовки, недостатня кількість спеціалізованих робочих місць та майже відсутність надомних робочих місць, недостатня взаємодія державних органів у питаннях їх працевлаштування, невідповідність між заявленими роботодавцями вакансіями та кваліфікацією і станом здоров’я інвалідів, які виявили бажання працювати.

У зв’язку з реформуванням Збройних сил України (військ Північного оперативного командування) продовжується процес вивільнення військовослужбовців та вільнонайманих працівників: протягом 2006 року з військових частин, розташованих в області, скорочено 531 військовослужбовця та вільнонайманого працівника, за 9 міс. п.р. – 407 осіб. За прогнозом цей процес триватиме і надалі, що також впливатиме на стан ринку праці в регіоні.

Подальшого вдосконалення потребуватимуть процеси соціального захисту нелегально працюючих мігрантів у країнах близького і далекого зарубіжжя, легалізації тіньової зайнятості, регулювання соціально-трудових відносин, управління оплатою праці, яка є позитивним фактором стимулювання продуктивної зайнятості населення.

ІІ. Основні тенденції соціально-економічного розвитку