Про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

 

39. Речово-правові способи захисту права власності.

Речово-правовими називають такі способи захисту, що застосовуються уразі безпосереднього порушення права власності та інших речових прав особами, які не перебувають у договірних чи інших зобов’язальних (відносних) правовідносинах між собою. Порушник права власності та його суб’єкт є учасниками абсолютних правовідносин.

До них належать:

витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація);

усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні майном (негаторний позов);

визнання речового права (зокрема, права власності);

виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).

 

1. Віндикаційний позов є найважливішим цивільно-правовим засобом захисту права власності. В юридичній літературі під він-дикаційним позовом традиційно розуміють вимогу неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування свого майна в натурі. Цей позов був відомий ще римському цивільному праву

У ст. 387 Цивільного кодексу України віндикаційний позов ви­значено такою формулою: «Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним».

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, а й вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володі­лець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Тобто змістом віндикаційного позову є витребування саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника.

2. При негаторному позові власник, який звертається за захис­том, зберігає майно у своєму володінні. Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов'язаних з позбавленням права володіння) позовом, який у науці цивільного права називають негаторним (actio negatoria).

Тобто, негаторний позов — це позов володіючого власника до будь-якої особи про усунення перешкод, які вона створює у корис­туванні чи розпорядженні майном.

3. Власник майна може пред'явити позов про визнання його пра­ва власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автоном­ної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник май­на, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлен­ня того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі не­можливості відновлення попереднього становища власник має пра­во на відшкодування майнової та моральної шкоди.

 

40. Віндикаційний позов. Умови, необхідні для віндикації майна.

Витребування власником майна з чужого незаконного володіння (віндикація) являє собою найважливіший цивільно-правовий засіб захисту права власності. Таке витребування здійснюється шляхом пред’явлення позову в суд чи арбітраж. Такий позов називають віндикаційним.

Віндикаційний позов – позов про витребування майна вл-ком із чужого незаконного володіння. Віндикаційний позов базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається з незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб. Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, у якого майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою (“титулом”), позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, тощо). Відповідачем за віндикаційнчм позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуальновизначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно та ін.). Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов’язально-правових відносин. За віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише такого майна, яке було у вл-ті особи, що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених родовими ознаками. Для вирішення віндикаційного позову істотне значення має добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця, яка характеризує його суб’єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання (добросовісним має вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно у особи, яка не має права його відчужувати, недобросовісним володільцем – та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне).

 

41. Негаторний позов.

Захист права власності має велике значення вже тому, що власність в її різних формах є основою економічного розвитку суспільства. Дане право – одне з найважливіших невід’ємних прав людини, і його забезпечення – важливе завдання всіх органів правової держави. Певною мірою захист права власності здійснюється за допомогою норм права, що належать до різних галузей законодавства. Скажімо, окремі види протиправної поведінки, що загрожує порушенню права власності, розглядаються кримінальним правом як злочини і передбачають застосування відповідних санкцій з боку правоохоронних органів.

Негаторний позов – вимога вл-ка або інш. законного володільця про усунення перешкод, що заважають здійсненню його права, не пов’язаних з позбавленням володіння майном. Характерною особливістю цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі. Позивачем цього позову може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем – лише особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатися річчю. Речово-правовий характер негаторного позову полягає в тому, що цей вид позову може бути поданий лише щодо індивідуально-визначеного майна, яке с об’єктом права власності як абсолютного права, від порушення якого повинні утримуватися усі оточуючі особи. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб тощо). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

 

42. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, насильства.