Тема. Хвороби бджіл і розплоду та заходи боротьби з ними

Мета роботи: ознайомитись з класифікацією хвороб бджіл, вивчити особливості діагностики незаразних, інфекційних та інвазійних захворювань і методи їх запобігання.

Матеріали та обладнання: навчальні плакати, зразки стільників від уражених хворобами бджіл та лікувальні препарати.

Теоретичні відомості. Хвороби бджіл і розплоду завдають значних збитків бджільництву. Вони ослабляють бджолині сім’ї, зменшують вихід продукції, і якщо не вжити заходів, можуть стати причиною їх загибелі. Внаслідок захворювання бджіл знижується ефективність запилення сільськогосподарських культур. Додаткові витрати праці і коштів призводять до підвищення собівартості продукції бджільництва. Продуктивність нозематозних бджолиних сімей знижується до 60-70 %, гнильцевих – до 25-75, вароатозних – до 50-80 %.

Уражуються хворобами всі особини бджолиних сімей - матка, трутні, робочі бджоли та розплід. Хворіють бджоли протягом року, при цьому захворювання проявляється у різні сезони неоднаково.

Залежно від причин виникнення хвороби поділяють на дві групи: незаразні і заразні.

Незаразні хвороби виникають: внаслідок використання недоброякісних кормів (хімічний, падевий, пилковий, нектарний і сольовий токсикози); голодування (білкова і вуглеводна дистрофія); порушення умов утримання і вимог до кочівлі (застуджений розподіл, заклякання та запарювання бджіл); відсутності чи неповноцінності матки (горбатий розплід, завмерлий засів і розплід). Ці хвороби не передаються від хворих сімей до здорових, але вони сприяють появі й розвитку в уражених сім’ях заразних хвороб.

Хімічний токсикоз виникає внаслідок отруєння бджіл пестицидами, що застосовуються для боротьби з комахами – шкідниками та хворобами рослин. Найшкідливішими для бджіл є інсектициди кишечної дії. Отрутохімікати сильної дії призводять до загибелі бджіл беспосередньо у полі, при збиранні нектару і пилку; повільнодіючі заносяться з пергою та нектаром у гніздо і спричиняють загибель розплоду, нельотних бджіл, трутнів і маток. Отруєні бджоли мляві, малорухливі, не літають, повзають біля вулика і гинуть.

Отруєння пестицидами встановлюють по клінічних ознаках, масовій загибелі бджіл, лабораторних аналізах мертвих бджіл, меду і оброблених рослин на залишки ядохімікату. Для хімічного аналізу відбирають у скляний посуд від кожної потерпілої сім’ї 500 свіжих трупів бджіл, 100 г меду, шматочки стільника з пергою розміром 15 х 15 см та зразок обробленої рослини масою 500-600 г і надсилають у ветеринарну лабораторію. Після встановлення причин отруєння складають акт із зазначенням суми збитку і винних осіб.

Щоб запобігти хімічним отруєнням бджіл, спеціалісти по захисту рослин повинні своєчасно повідомляти про обробки, які проводять за 3-5 днів до цвітіння. До початку обробок рослин, на весь період пасіку вивозять на відстань 5-7 км, або утримують сім’ї в закритих вуликах в період токсичної дії препаратів від 1 до 7 днів. Так, при застосуванні фосфаміду бджіл ізолюють на 3-4 доби, метафосу – на 2, нітрофосу – на 1 добу. Ізольовані бджолині сім’ї забезпечують водою, кормом і вентиляцією.

Падевий токсикоз спостерігають при вживанні бджолами падевого меду, який викликає у них пронос і масову загибель переважно взимку. Діагноз ставлять на основі клінічних ознак та дослідження меду за допомогою спиртової або вапняної реакції.

Щоб запобігти отруєнню бджіл перевіряють мед на наявність паді після головного медозбору до 15 серпня. Для цього у ветеринарну лабораторію надсилають 100 г меду від кожної сім’ї. Недоброякісний мед відкачують, а бджолам дають потрібну кількість цукрового сиропу.

Заразні хвороби поділяють на інфекційні та інвазійні, Вони зумовлені різними збудниками і передаються від хворих до здорових бджолиних сімей. Хвороби, що викликаються патогенними мікроорганізмами рослинного походження (бактерії, гриби, віруси) називаються інфекційними, а хвороби спричинені паразитами тваринного походження (найпростіші, кліщі, комахи) називаються інвазійними.

Розрізняють наступні інфекційні хвороби: бджолиного розплоду (американський і європейський гнилець, парагнилець мішечкуватий розподіл і аскосфероз); дорослих бджіл (ентеробактеріози, септицемія, вірусний параліч); розплоду і дорослих бджіл (аспергільоз). До інвазійних відносяться хвороби дорослинх бджіл (нозематоз, акарапідоз, браульоз); дорослих бджіл і розплоду (вароатоз).

Інфекційні хвороби бджолиного розплоду. Американський гнилець – злоякісна хвороба запечатаного розплоду, яка виникає в кінці квітня – у травні і масово уражує личинок в середині літа. Хворіють личинки у 6-ти денному віці, воскові кришечки над загиблими личинками западають і продірявлюються. Личинки темніють, розкладаються, утворюючи гнильну масу тягучої консистенції, яка має запах розтопленого столярного клею. Висохлі личинки міцно пристають до стінок комірок, їх не можуть почистити бджоли і розплід набуває строкатого вигляду. Поява розплоду різного віку на одному і тому самому стільнику є першою ознакою хвороби.

Європейський гнилець – інфекційне захворювання відкритого розплоду. Хвороба появляється в травні – червні, при поганих умовах утримання – в середині літа. Хворіють 3-4 денні личинки. Вони втрачають перламутровий блиск, набувають жовтого кольору і гинуть. Трупи личинок висихають у темно-коричневі кірочки, які легко відокремлюються від стінок комірок. З вулика надходить кислий запах, який нагадує запах гнилих яблук (столового оцту). Тягучість гнильної маси слабка. При запущенні хвороби уражуються личинки старшого віку, в яких розмножується вторинна мікрофлора. Над загиблими личинками кришечки западають, продірявлюються, гнильна маса стає тягучою, що нагадує американський гнилець. Уражений розподіл набуває строкатого вигляду.

Діагноз на гнильцеві захворювання ставлять по клінічних ознаках ураженого розплоду. Для підтвердження діагнозу у ветеринарну лабораторію направляють шматочки стільника з ураженими личинками розміром 10 х 15 см.

Основними заходами боротьби з американським і європейським гнильцями є ізоляція хворих сімей, дезинфекція вуликів, заміна маток, підгодівля бджіл сиропом з лікувальними препаратами. Для лікування використовують препарат “Ларвізол”, яким обробляють бджолині сім’ї напровесні чи влітку зразу після відкачування меду, шляхом згодовування з цукровим сиропом середньої концентрації (1:1).

Аскосфероз (вапняний розплід) – інфекційна хвороба дорослих личинок переважно 3-4 денного віку, яка проявляється в середині літа після тривалої дощової погоди. Хворі личинки вкриваються білою пліснявою, яка після запечатування комірок проростає через кришечку у вигляді білого нальоту. Трупи личинок висихають у тверді грудочки, нагадуючи вапно. Бджоли легко видаляють їх з комірок. Появі захворювання сприяє безконтрольне застосування розчинів антибіотиків, щавелевої і молочної кислоти, що викликає дизбактеріоз.

Діагноз на аскосфероз ставлять на основі клінічних ознак ураження розплоду. У ветеринарну лабораторію направляють шматочки стільників розміром 10 х 15 см із хворими та загиблими личинками. З лікувальною метою використовують препарати декаметоксин, апікон, аскофіт, аскомізол і пасту “Мікостат” згідно настанов.

Інфекційні хвороби дорослих бджіл. Вірусний параліч – хвороба дорослих і молодих бджіл. Спостерігається з травня до кінця серпня. Розвитку хвороби сприяють різка зміна холодної і дощової погоди на жарку, перегрівання гнізд і нестача білкового корму. На початку захворювання бджоли збуджені, стрімко рухаються вперед або крутяться на місці. Пізніше вони малорухливі, спостерігається порушення координації рухів і параліч.

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак, біопроби на бджолах та серологічних досліджень зразків бджіл у ветеринарній лабораторії. З лікувально-профілактичною метою хворі і здорові сім’ї обприскують розчином білкового ферменту – ендонуклеазою бактеріальною.

Інфекційні хвороби розплоду і дорослих бджіл. Аспергільоз (кам’яний розплід) спричиняється пліснявими грибами. Його виявляють найчастіше весною. Хворі бджоли неспокійні, падають із стільників, повзають по дну або вилазять з вулика і гинуть. При здавлюванні черевця хворих і загиблих бджіл відчувається затвердіння. Трупи вкриваються пухнастою пліснявою. Хворі личинки кремового кольору швидко гинуть і стають кам’янистими. Для встановлення діагнозу у ветеринарну лабораторію надсилають зразок стільника з ураженим розплодом розміром 10 х 15 см і 50 трупів бджіл у стерильній банці.

Стільники, які вражені пліснявою і мають загиблий розплід, видаляють із гнізда і перетоплюють на віск. Хворі сім’ї пересаджують до чистих продезинфікованих вуликів, гнізда скорочують, підсилюють запечатаним розплодом від здорових бджолиних сімей, забезпечують кормом і утеплюють. Не допускають появи у сім’ях вологи.

При роботі з хворими сім’ями необхідно надівати пилозахисні окуляри, а ніс і рот закривати вологою марлевою пов’язкою, оскільки до захворювання сприйнятливі люди.

Інвазійні хвороби дорослих бджіл. Нозематоз – інвазійна хвороба дорослих бджіл і маток, що супроводжується розладом їх кишечнику. Нозематоз виникає внаслідок тривалої зимівлі, надмірної вологості в зимівнику, наявності в зимових кормах паді. Найчастіше вона виявляється наприкінці зимівлі і навесні.

У хворих бджіл збільшене черевце, тремтять крила, вони знесилені падають і гинуть. У вуликах нагромаджується багато підмору. Спостерігається забруднення фекаліями стільників, передніх стінок вулика, прилітних та стельових дощечок.

Для встановлення діагнозу у ветеринарну лабораторію надсилають по 50 бджіл від хворих і підозрілих щодо захворювання сімей. Під мікроскопом на виготовлених препаратах з товстої кишки виявляють спори, які за формою нагадують рисові зерна із сріблястим відтінком.

При виявленні ознак нозематозу бджолам вражених гнізд організовують вимушений (у зимовий час), або ранньо-весняний очисний обліт. Хворі сім’ї переводять в чисті вулики і проводять лікувальні заходи.

Для лікування і профілактики застосовують фумагілін (угорського виробництва) і сульфадимезин, а також препарат нозапіцид. Дизенфекцію вуликів проводять гарячим 2 % - ним розчином лугу або кальцинованої соди.

Акарапідоз – інвазійне захворювання дорослих бджіл, яке викликається кліщем, що паразитує у передній парі грудних трахей і живиться гемолімфою. Хвороба появляється переважно весною. Хворі бджоли втрачають здатність літати, крила у них розставлені вбік. У перший день весняного обльоту вони повзають масово біля вуликів і гинуть.

Діагноз на акарапідоз ставлять за клінічними ознаками та після виявлення кліщів у трахеях хворих бджіл. Для дослідження у ветеринарну лабораторію надсилають 50 загиблих бджіл.

З лікувальною метою усі неблагополучні сім’ї обробляють весною варроацидом, акпіном, фольбексом ВА згідно з інструкцією. Лікують бджіл увечері після закінчення льоту або вранці до вильоту бджіл.

Браульо з (вошивість бджіл) – захворювання дорослих бджіл, трутнів і маток. Воші поселяються переважно в ділянці грудей (на спинці). Доросла браула живиться медом, пергою та бджолиним молочком з ротових органів робочих бджіл і маток. Браули непокоять і виснажують бджіл від чого вони гинуть.

Розмножуються браули у весняно-літній і осінній періоди. Самки відкладають яйця на запечатані комірки з медом і розплодом. Під кришечками личинки роблять білі ниткоподібні ходи.

Уражені браулами сім’ї обкурюють димом фенотіазину в таблетках або димом тютюну. Одним із заходів боротьби з браульозом є зрізування воскових кришечок на медових стільниках раз на 10 днів, де з’явилися ходи личинок.

Інвазійні хвороби дорослих бджіл і розплоду. Вароатоз – інвазійне захворювання робочих бджіл, маток, трутнів, личинок та лялечок. Збудник вароатозу кліщ, розмножується статевим шляхом у бджолиному і трутневому розплоді, порушуючи їх розвиток. Самець паразитує лише в печатному розплоді, а самка на бджолах, трутнях, личинках і лялечках. Кліщ живиться гемолімфою, проколюючи хітиновий покрив. Зимують на бджолах тільки дорослі самки кліщів. Вони проникають у комірки робочої бджоли за день, а в трутневий за 1-3 дні до запечатування.

Самки відкладають яйця на бджолиному розплоді з 12-го по 16 день розвитку включно, на трутневому – на 14-19 день.

Перебуваючи у бджолиній комірці кожна самка може відкладати до 5, а у трутневій – до 6 яєць. Із першого незаплідненого яйця розвивається самець, із запліднених яєць – самки. Повний цикл розвитку самця продовжується 6, а самки 7 діб. Самець запліднює молодих самок і в комірці гине. Стара і молоді самки виходять після відкривання комірки, і через 4 дні знову проникають в інші комірки для відкладання яєць. Протягом життя (весною – 2,5 і восени – 4 міс.) самка здатна відкласти 25 яєць. Висока зараженість призводить до загибелі розплоду або народження бджіл – виродків (безкрилих, безногих).

На одній бджолі може паразитувати від одного до восьми кліщів, які знаходяться між грудьми і черевцем або під першими трьома черевними сегментами. Восени і весною більше уражується бджолиний, а влітку трутневий розплід.

Діагноз установлюють при огляді сімей і лабораторними дослідженнями. Дорослих кліщів виявляють на тілі бджіл і трутнів, у підморі, а також на дні вулика й на прильотній дошці. Для встановлення ступеня зараження у лабораторію ветеринарної медицини в зимово-весняний період лютий – березень, надсилають зразки підмору бджіл з восковою крихтою і сміттям з дна вулика від 10-20% бджолиних сімей пасіки по 15-20 г від кожної сім’ї.

В активний період (весною, влітку і восени) відбирають по 50-80 живих бджіл і смужки печатного чи бджолиного розплоду розміром 3 х 5 см від 10 % бджолиних сімей пасіки. Це необхідно не тільки для визначення ступеня ураження бджолиних сімей вороатозом, а й для врахування ефективності противароатозних обробок, що особливо необхідно восени.

Закліщованість бджіл можна визначити за способом Петрова. Для цього 50-100 бджіл вміщують в скляну банку й заливають кип’ятком. Бджоли при цьому спливають, а кліщі опускаються на дно. Підрахувавши кількість бджіл і кліщів, визначають ступінь ураження вароатозом. Закліщованість до 10 % вважається слабкою, 11-20 % - середньою, понад 20% сильною. На лялечках і стінках комірок виявляють яйця, прононімфи й дейнонімфи та дорослих кліщів. Діагностика вароатозу ускладнена тим, що кліщ уникає денного світла, ховається між сегментами бджоли, має сірувато-жовтий колір, тому його не завжди можна помітити. Лише після значного розмноження личинок кліща можна побачити неозброєним оком на запечатаних лялечках трутневого, а згодом і бджолиного розплоду.

Для оздоровлення пасіки від вароатозу застосовують лікувальні, зоотехнічні і фізичні методи. Лікують бджіл спеціальними засобами, які утримують акарациди (апісан, байварол, апістан, акпін, біпін тактік, КАС-81 та інші), відповідно до настанов. Лікування за допомогою хіімічних препаратів проводять весною (після обльоту бджіл), влітку (після відкачки меду) і восени при температурі повітря не нижче 14-16⁰С.

Проте повного виліковування хімічні препарати не дають, оскільки кліщ паразитує і в закритому розплоді, тому їх необхідно поєднувати з зоотехнічними та фізичними засобами.

Зоотехнічні методи боротьби з вароатозом включають, відловлювання і знищення кліщів, які осипаються через сітчастий підрамник на дно вулика або на аркуш паперу чи плівку змащену вазеліновим маслом; знищення кліщів у трутневому розплоді; відбір розплоду і перетоплювання стільників на віск після запечатування бджолами, та формування безрозплідних відводків з послідуючою обробкою акарацидами.

До фізичних методів належать термічна обробка бджіл у спеціальній термокамері.

Зміст заняття. Бджоли і розплід піддаються різним захворюванням, що призводить до порушення життєдіяльності бджолиних сімей, а інколи й до загибелі. Студенти повинні самостійно ознайомитись з класифікацією хвороб бджіл, умовами виникнення, характерними ознаками перебігу, заходами боротьби та профілактики. Особливу увагу слід звернути на найбільш небезпечні, широко розповсюджені хвороби (американський і європейський гнильці, аскосфероз, акарапідоз, назематоз, вароатоз). Набути вміння розпізнавати ознаки отруєння бджіл хімічними речовинами, якими обробляють сільськогосподарські культури в садах, на городах, полях і встановлювати можливі причини та освоїти практичні прийоми профілактики токсикозів на пасіках.

Завдання 1. Вивчити і коротко описати незаразні хвороби бджіл в таблиці 21.

Таблиця 21. Характеристика незаразних хвороб бджіл

Назва хвороби	Причини виникнення	Основні ознаки хвороби	Заходи боротьби
профілактичні	лікувальні

 

Завдання 2. Вивчити і коротко описати заразні хвороби бджіл в таблиці 22.

Таблиця 22. Характеристика заразних хвороб бджіл

Назва хвороби	Назва збудника	Основні ознаки хвороби	Заходи боротьби
профілактичні	лікувальні

 

Завдання 3. Вивчити і описати біологію кліща вароа та методи боротьби з вароатозом.

Зміст звіту. 1. Привести класифікацію і коротку характеристику хвороб бджіл і розплоду.

2. Охарактеризувати препарати, які використовуються для лікування найбільш поширених хвороб бджіл і строки їх застосування.

3. Описати заходи профілактики проти поширення хвороб бджіл на пасіках.

Контрольні запитання

1. Які хвороби викликаються порушеннями умов утримання бджіл і способи їх ліквідації?

2. Як попередити хімічний і падєвий токсикози бджіл?

3. Назвіть заходи боротьби з вароатозом бджіл?

4. Як і в який період проявляється захворювання бджіл акарапідозом, нозематозом і і аскосферозом?

 

 

ДОДАТКИ

 

1. Екстер’єр та біологічні ознаки бджіл різних порід

Порода	Показники
забарв-лення	довжина хоботка	ширина третього тергіта, мм	печатка меду	зимостій-кість	агресив-ність
Українська степова	світло-сіре	6,3-6,7	4,8	біла	помірно зимостійка	миролюбна
Карпатська	Сіре	6,3-7,0	4,8	біла	зимостійка	миролюбна
Сіра кавказька	сріблясто-сіре	6,7-7,2	4,7	темна	слабо зимостійка	миролюбна
Середньо-російська	темно-сіре	5,9-6,4	5,0	біла	зимостійка	агресивна

 

 

2. Вимоги до маток і робочих бджіл різних порід

Породи	Робочі бджоли	Матки
Маса, мг	Діаметр комірок, мм	Маса, мг	Плодючість, тис.яєць за добу	Об’єм маточника, см^3
неплідної	плідної
Українська степова		5,46			1,1-1,8	1,18-1,20
Карпатська		5,45			1,1-1,8	1,03
Сіра кавказька		5,42			1,1-1,5	0,94-1,02
Середньо-російська		5,46			1,5-2,0	1,25

 

3. Тривалість стадій розвитку особин бджолиної сім’ї, днів

Стадія розвитку	Робоча бджола	Матка	Трутень
Яйце
Личинка
Передлялечка
Лялечка
Тривалість циклу

 

4. Розмір і корисна площа стільників вуликових рамок

Рамка	Розміри (ширина і висота),мм	Площа стільника з одного боку, см^2	Вміщується меду, кг
Стандартна гніздова	435 х 300	1070-1180	3,6-3,8
Магазинна напіврамка	435 х 145	490-500	1,6-1,8
Багатокорпусного вулика	435 х 230	840-850	2,4-2,6
Українського лежака	300 х 435	1090-1180	3,6-3,9

 

 

5. Календар цвітіння головних медоносів і їх продуктивність

Назва рослин	Час цвітіння	Тривалість цвітіння, днів	Кількість цукру в нек-тарі одної квітки, мг	Медопродуктивність (запас меду кг/га)
початок	кінець
Абрикос звичайний	21.04	27.04		0,7-1,2
Агрус	16.04	26.04		-
Акація біла (робінія)	27.05	4.06		0,5-2,0
Акація жовта (карагана)	25.05	5.08		1,66
Амі зубна	19.07	3.09		0,15
Буркун білий	19.06	12.08		0,06-0,12
Верба біла	5.04	15.06		0,7-08
Вика волохата	15.05	20.06		-
Вишня	24.04	29.04		0,8-2,3
Волошка лучна	30.05	30.06		0,08
Гарбуз звичайний	1.07	28.08		0,2-0,3
Гірчиця біла	7.06	9.07		0,29-0,44
Гісоп лікарський	28.06	5.08		-
Гледичія колюча	19.05	2 7.05		0,2-03
Гречка посівна	9.06	15.07		0,09-2,10
Груша звичайна	22.04	29.04		0,53-0,97
Глуха кропива	2.06	19.07		0,5
Диня звичайна	12.06	17.08		2,4
Еспарцет посівний	25.05	15.06		0,36-0,46
Синяк звичайний	25.05	20.07		0,4-1,2
Слива	6,04	15.04		0,9-1,7
Смородина чорна	8.05	19.05		0,27
Сніжноягідник	17.06	12.10		0,3-0,5
Собача кропива	2.06	19.07		0,2-0,4
Соняшник	8.07	8.08		0,3-0,9
Свиріпа звичайна	3.06	27,07		-
Фацелія пижмолиста	13.06	24.07		0,6-0,7
Живокіст лікарський	2.05	2.06		1,0
Кавун звичайний	14.07	10.09		0,5-07
Клен гос-тролистий	15.04	21.04		0,12-0,19
Клен татарський	7.05	22.05		0,18-0,23
Конюшина біла	25.05	20,07		0,05-0,10
Конюшина рожева	6.06	17.07		0,06-0,17
Коріандр посівний	24.06	18.07		0,33-0,42
Ліщина звичайна	29.03	8.04		-	Пилконос

 

6. Норми бджолосімей для запилення 1 га сільськогосподарських культур

 

Культура	Бджолосімей	Культура	Бджолосімей
Гречка	2,5	Огірки, цибуля	0,5
Соняшник	0,5-1	Кавуни, дині	0,3
Ріпак		Овочеві культури	1-2
Коріандр	2,5	Яблуня, груша, слива
Гірчиця	0,5-1	Вишня, черешня
Еспарцет	3-4	Малина
Конюшина червона	2-4	Смородина
Люцерна посівна	4-9	Агрус	3-3,5
Кормові боби		Суниця	0,5-1
Буркун білий

 

Література

 

Основна

1. Аветисян Г.А. Пчеловодство. 3-е изд. Перераб. и доп. – М.: Колос, 1982. – 319 с.

2. Буренин Н.Л. и др. Справочник по пчеловодству. – Краснодар.: “Советская Кубань”, 1988. – 362 с.

3. Лебедев В.И., Билаш Н.Г. Биология медоносной пчелы. – М.: «Агропромиздат». 1991.-239 с.

4. Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво. – К.: Вища школа Головне ви-во, 1987-325 с.

5. Довідник пасічника / В.П. Поліщук, В.А. Гайдар, М.І. Чегрик та ін.; За ред. В.П. Поліщука. - 2-е вид. перероб. І доп. – К.: Урожай, 1990. – 224 с.

6. Поліщук В.П. Бджільництво: Підручник. – К.: Вища шк., 2001 – 287 с.

 

Додаткова

1. Бджільництво / А.І. Черкасова, В.М. Блонська, П.О. Губа та ін.: За ред. А.І. Черкасової. – К.: Урожай, 1989. – 304 с.

2. Поліщук В.П., Гайдар В.А. Пасіка. -К.: “Ділова Україна”, 1993. -272 с.

3. Кормова база бджільництва. Чегрик М.І., Бага О.М., - К.: Урожай, 1976. – 168 с.

4. Карпатські бджоли: Довідник /[Г.А. Аветисян, В.О Губін, М.К. Шевчук та ін.: Відп. за вип. В.А. Гайдар та В.П. Пилипенко ]. – Ужгород: Карпати, 1981. – 224 с.

5. Лукоянов В.Д., Павленко В.Н. Пчеловодный инвентарь, пасечное оборудование: Справочник. – М.: “Агропромиздат”, 1988. – 160 с.

6. Белик Э. В. Большой современный справочник пчеловода. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2004. –544 с.