Тема. Підготовка бджолиних сімей до медозбору та його використання.

Оцінка сортів і якості меду

Мета роботи: вивчити вимоги до утримання бджіл в стані високої льотної активності та кочівлі бджолиних сімей; навчитись визначати основні сорти і оцінювати якість меду за органолептичними ознаками та фізико-хімічними властивостями.

Матеріали та обладнання: вулики різних конструкцій і приладдя до них: скріпи, вентиляційні рами – сітки, затискачі рамок, інвентар для огляду сімей, навчальні рисунки. Зразки різних ботанічних сортів меду в прозорому скляному посуді, крохмаль, скляна банка місткістю 1 л., пробірки.

Теоретичні відомості. Під час медозбору основну увагу приділяють утриманню бджолиних сімей у стані високої льотної активності. Якщо цього не зробити, то навіть сильні сім’ї можуть зібрати мало меду. Послаблювати активність льоту бджіл може передройовий стан, перегрівання незахищених вуликів, нагромадження меду, зайнятість бджіл вигодовуванням розплоду та осиротіння сім’ї.

Для утримання бджіл у стані високої активності збирання корму важливе значення має використання бджолиних сімей, що забезпечують низьку рійливість та високу медову і воскову продуктивність. До високопродуктивних і малорійливих порід належать карпатські бджоли, вони також інтенсивно будують стільники. Але якщо і їх утримують у малооб’ємних вуликах, частина сімей приходять у ройовий стан. Тому одним із шляхів попередження виникнення ройового стану є утримання бджіл у великооб’ємних вуликах (багатокорпусні, двокорпусні лежаки), де їх можна постійно завантажувати роботою в міру нагромадження. При тривалому та інтенсивному медозборі дають в гніздо вулика – лежака по 1-2 рамки з вощиною, а в надставку – по 2-3. Якщо медозбір короткий та інтенсивний, для розширення гнізда доцільно використовувати напіввідбудовані з весни стільники, у тому числі з трутневими комірками.

Для максимального використання медозбору пасіку необхідно забезпечити вільними стільниками, адже нектар надходить кожного дня, а для перетворення його в мед потрібно близько п’яти діб (він містить 50 - 70% води). Тому бджоли заповнюють комірки спочатку

лише на 1/3 висоти. Потреба в стільниках визначається силою медозбору. Так, при медозборі в 1 кг через 5 днів сім’ї потрібно 3 стандартні стільники, при медозборі в 3 кг –9, в 5 кг –15 стільників.

На рівень використання медозбору впливає наявність матки. При втраті чи відборі матки порушується нормальний стан бджолиної сім’ї, уповільнюються основні функції щодо виділення воску, виховання розплоду, знижується льотна активність та медозбір. Так, бджоли при відборі матки на період її виведення, дозрівання та початку інтенсивної яйцекладки знижують інтенсивність всіх робіт протягом 27 днів. Тому замінювати маток слід не пізніше ніж за три тижні до початку головного медозбору або в кінці його.

Під час головного медозбору треба сприяти підтриманню сили бджолиної сім’ї. Штучне скорочення яйцекладки в цей період небажане, його застосовують в кінці медозбору. Для цього кілька рамок з різновіковим розплодом ставлять біля матки, а по боках розміщують медові та пергові рамки. При затуханні головного медозбору матці знову створюють умови для відкладання яєць, з метою нарощування бджіл на зиму. Слідкують за тим, щоб в гнізді біля льотка завжди були стільники з вільними комірками. Матки інтенсивно відкладають яйця в тих сім’ях, які мають не менше 8-10 кг меду і запас перги. Для стимулювання роботи маток, можна розпечатувати маломедні рамки виставлені за гніздо.

Щоб використати запаси нектару необхідно бджолині сім’ї підвозити до медоносів за один – два дні до початку цвітіння. Кочівлю бджіл застосовують для використання продуктивного медозбору і запилення сільськогосподарських культур, а також до ранніх медоносів для нарощування сили бджолиних сімей до головного медозбору і восени до пізніх медоносів для нарощування молодих бджіл на зиму. Перед перевезенням з гнізд вибирають стільники більш як наполовину заповнені медом, а замість них ставлять стільники з пустими комірками. Рамки в гнізді добре закріплюють. Щоб забезпечити вентиляцію гнізда дощату стелю замінюють решітчастою рамою. Перевозять пасіку вночі, закривши звечора льотки. Вулики розміщують так, щоб стільники займали положення паралельно осям транспортних засобів. Для провітрювання між стінками залишають простір шириною 10 см. Борти кузова автомобіля чи причепа нарощують, вулики ставлять у два - три яруси і перев’язують навхрест вірьовками.

Мед слід відкачувати лише зрілим, у якому вміст води 18-19% але не більше 21%. Ознакою зрілості продукту є запечатування комірок восковими кришечками, а після відкачування – достатня його в’язкість. Бджоли складають зрілий мед починаючи від верхньої планки стільника. Для відкачування відбирають рамки, в яких комірки запечатані на 2/3 площі стільника з обох боків, а відкриті комірки нижньої частини стільників майже заповнені медом і він не вибризкується при струшуванні рамок. Чекати запечатування всього стільника донизу під час медозбору недоцільно, бо відсутність місця у стільниках для складання й переробки нектару може призвести до затримки в збиранні корму. Не рекомендується відкачувати мед передчасно. Незрілий мед рідкий, в ньому ще не завершився процес обезволоження і збагачення ферментами в процесі переробки бджолами. Такий мед не придатний для тривалого зберігання. Його треба лишати для дозрівання в широкому відкритому посуді захищеному від комах і засмічення. Періодично його перемішують. Мед стає зрілим; коли кількість води зменшується до 20-21 %. Водність меду визначають за його питомою вагою, тобто відношенням маси меду до займаного об’єму. Чим води менше, тим більша питома вага меду.

Для визначення водності меду суху скляну банку місткістю 0,5 або 1 л зважують, потім наливають дистильовану воду, на склі роблять відмітку і знову зважують. Потім воду виливають і за різницею маси банки з водою та без неї встановлюють масу води.

Банку висушують і наливають мед до рівня відмітки з водою. Зважують і визначають масу меду. Поділивши масу меду на масу води встановлюють його питому вагу і по таблиці 8 знаходять водність меду.

Таблиця 8. - Визначення вмісту води в меду

Питома вага меду, г/см^3	Вміст води в меді, %	Питома вага меду, г/см^3	Вміст води в меді, %
1,444		1,406
1,436		1,402
1,429		1,395
1,422		1,388
1,416		1,381

 

Не бажано брати для відкачування стільники з розплодом, особливо відкритим, оскільки личинки забруднюють мед і забивають фільтри.

Мед буває натуральний, цукровий і штучний. До натурального відноситься квітковий або нектарний і падевий мед.

Квітковий мед бджоли виробляють переважно з суміші нектару різних рослин. Такий змішаний у гнізді продукт називають збірним або поліфлорним, а коли у вулик надходить нектар майже одного виду медоносних рослин, його називають монофлорним.

На Україні поширені сорти монофлорного меду з гречки, липи, соняшнику, еспарцету, конюшини, буркуну, білої акації, ріпаку та інших рослин. Кожний сорт має своєрідний колір, аромат, смак, відрізняється вмістом цілого ряду речовин, в’язкістю та схильністю до

кристалізації. Проте за хімічним складом всі сорти квіткового меду дуже близькі.

Біло-акацієвий мед без забарвлення або світло-золотистий, з ніжним і приємним ароматом, довго не кристалізується, оскільки має у своєму складі в 1,7 рази більше фруктози ніж глюкози, діастазне число менше 10 одиниць Готе.

Гречаний - від темно - бордового з червоним відтінком до темно-коричневого кольору з різким ароматом і специфічним гострим смаком, від якого першить в горлі, містить майже однакову кількість глюкози та фруктози, порівняно швидко кристалізується, багатий на білкові речовини, мікроелементи, особливо залізо, має високе діастазне число (понад 30 одиниць). Придатний для зимівлі бджіл, хоч при визначенні паді спиртовою реакцією дає осад. Соняшниковий – золотистого чи світло- янтарного кольору, з терпкуватим смаком, швидко кристалізується, для зимівлі бджіл, особливо якщо зібраний в посушливе літо в чистому вигляді малопридатний. Липовий – світло – золотого кольору, має ніжний аромат цвіту липи і тонкий смак. Містить близько 35 % глюкози й 39 % фруктози. При кристалізації утворює однорідну дрібнозернисту масу.

Конюшиновий – світлого майже прозорого кольору з ніжним ароматом. Після кристалізації утворює тверду дрібнокристалічну масу білого кольору. Містить 35 % глюкози й 40,2 % фруктози, діастазне число менше 10 одиниць. Люцерновий - світлий із янтарним відтінком, ніжним ароматом. Містить 37% глюкози й 40 % фруктози. Після відкачування незабаром кристалізується, утворюючи білувату масу сметаноподібної консистенції.

Еспарцетовий – світло-жовтого або світло-янтарного кольору, з приємним ароматом кристалізується, утворюючи білувату масу сметаноподібної консистенції.

Буркуновий – світло – жовтого кольору, приємний на смак з ніжним ароматом. Містить 33,5 % глюкози і 40,5 % фруктози. Придатний для зимівлі. Кристалізується в тверду крупнозернисту масу. Ферметативна активність менше 10 одиниць.

Вересовий темно-бурого кольору, з гіркуватим терпким смаком. У зрілому стані набуває драглистої консистенції, може лишатися в гнізді незапечатаним. Має підвищений вміст мінеральних речовин, тому для зимівлі бджіл непридатний.

Ріпаковий – від білого до жовтого кольору, з приємним ароматом, гіркуватим смаком. Кристалізується швидко, оскільки містить підвищену кількість глюкози, для створення зимових кормових запасів не придатний.

Коріандровий мед належить до найкращих сортів. Має своєрідний аромат і ніжний смак, янтарного кольору. Містить 35% глюкози й 42% фруктози. Швидко кристалізується.

Поліфлорний мед бджоли заготовляють під час цвітіння різноманітних рослин. Залежно від місця, де ростуть липи або угідь, мед називають лісовим, гірським, степовим, лучним. Колір меду буває від золотисто-жовтого до коричневого, має своєрідні смакові відтінки. Дуже корисний, оскільки нектар із різних рослин забезпечує багатий хімічний склад.

Падевий мед є теж натуральним, хоч відрізняється від квіткового значно вищими показниками діастазного числа і вмістом мінеральних речовин та фізіологічною дією на організм. Падевий мед бджоли виробляють з паді – солодкого рослинного соку (медяна роса),що виступає на листках дерев і трав’янистої рослинності вранці під впливом різкої зміни температури дня і ночі, або цукристих виділень паразитуючих комах (попелиці, та червеці), що живляться соками рослин. Найчастіше бджоли збирають падь з липи, ліщини, верби, клена, дуба, яблуні, береста, сосни. Колір, запах, кристалізація і смак цього меду дуже різноманітний: зібраний з листяних дерев має темно-буре забарвлення, а з дерев хвойних порід-світлий, зеленкуватого відтінку. Падевий мед більш в’язкий, водність його на 1-1,5% нижча від квіткового. Смак приємний лише у деяких сортів; зустрічається рідкої і густої консистенції; запах слабкий, а інколи зовсім відсутній.

Кристалізується дуже повільно, але є деякі види падевого меду, які кристалізуються швидко, утворюючи дрібнозернисту і крупнозернисту масу. Для зимівлі бджіл він не придатний, оскільки викликає отруєння. Токсичність падевого меду для бджіл визначається вмістом мінеральних речовин, переважно солей калію. Після лабораторних досліджень його відкачують.

Змішаний мед складається з природної суміші квіткового і падевого меду.

Крім нектару й паді, коли немає квітучих рослин, бджоли можуть збирати сік зрілих пошкоджених плодів і ягід. Мед із плодових і ягідних соків не належить до натуральних продуктів бджільництва. Такий мед для зимівлі не придатний, бо містить підвищену кількість складних речовин, які мало засвоюються організмом бджіл.

Мед, що виробляється бджолами при згодовуванні сиропу з бурякового чи тростинного цукру (сахарози) неповноцінний, але є задовільним замінником вуглеводного корму для них у період зимівлі. На відміну від натурального він не містить білкових речовин, багатьох мінеральних елементів, вітамінів та інших компонентів, що входять до складу нектару. Такий мед заготовляють для зимівлі при заміні падевого або при недостатніх запасах квіткового.

Мед виготовлений штучним способом, без участібджіл, тільки зовні дещо схожий на натуральний. Його виготовляють на підприємствах харчової промисловості з цукру та інших солодких продуктів при відповідній обробці каталізаторами. Від бджолиного штучний мед відрізняється хімічним складом і значно поступається перед ним своїми якостями.

При органолептичній оцінці враховують, що колір меду може бути: світлий, світло - жовтий, темно - бурий, янтарний; аромат меду буває: добре виражений, слабкий, неприємний; смак меду розрізняють: дуже солодкий, солодкий, помірно солодкий; мед може мати специфічний присмак: гострий, ніжний (тонкий) гіркуватий. Залежно від ступеню в’язкості (густоти) мед поділяють на 5 груп: дуже рідкий, рідкий, густий, клейкий, студнеподібний.

Кристалізація меду, залежно від розмірів кристалів буває: салоподібна (кристали не помітні неозброєним оком); але вони менше 0,5 мм); крупнозерниста (кристали розміром понад 0,5 мм). Кристалізація відбувається внаслідок перетворення перенасиченого розчину цукрів у твердий (кристалічний) стан. На схильність до кристалізації впливає співвідношення глюкози й фруктози. Чим більше в меді глюкози, тим швидше починається і відбувається кристалізація.

Кристалізацію меду можна прискорити або затримати впливом температури. Найшвидше вона відбувається за температури 13-14⁰ тепла. Зниження і підвищення температури затримує утворення кристалів. При температурі мінус 21⁰ С мед замерзає, його об’єм зменшується на 10 %, при нагріванні до 25⁰С – збільшується на 5%. Зберігають мед у дерев’яному, скляному, емальованому чи глиняному посуді в приміщеннях з вологістю повітря близько 60 %. Не допускається його промерзання. Краща температура для зберігання меду 5-10⁰ тепла. При температурі 10⁰ С не втрачаючи значної частини активних речовин, він може зберігатись до 3 років, при 20-30⁰ С –не довше місяця. Кристалізований мед у разі потреби можна розчинити шляхом повільного нагрівання у посуді з теплою водою близько 50⁰С. Харчові якості і лікувальні властивості від цього не погіршується. При підвищенні температури понад 50⁰С мед втрачає бактерицидні властивості та аромат, а підвищення її до 60⁰ С знижує ферментативну активність. У доброякісному меді є ферменти або біологічні каталізатори – інвертаза, амілаза, каталаза, ліпаза та ін. Ферментативну активність характеризує діастазне число, що виражається в одиницях Готе і показує, скільки мілілітрів 1 % - ного розчину крохмалю розщеплюється за 1 год. амілазою (діастазою), що міститься в 1 г меду.

Діастазне число різних сортів меду коливається від 10 до 65 одиниць. Найвище воно в гречаному та вересковому меді (до 35 одиниць), найнижче в акацієвому (до 5).

Згідно стандарту натуральному меду властивий приємний смак, природний аромат (від сильного до слабкого) без сторонніх запахів і присмаків. У ньому не повинно бути ознак бродіння (піни, виділення газів, кислотного і спиртового присмаків). Колір меду – від водянисто – прозорого до темного з різними відтінками. У зрілому стані він тягучий, а з підвищеним вмістом води – рідкий. Водність не повинна перевищувати 21%. Норма інвертного цукру в сухій речовині не менше 79 %, сахарози не більше 6 %. Діастазне число не менше 7 одиниць Готе. Мед не повинен містити механічних домішок – воскових часточок, бджолиних личинок тощо.

Мед вироблений бджолами з цукру за кольором хоч і схожий на натуральний світлих відтінків, але помітно відрізняється від нього вираженою тягучістю, відстутністю властивого йому аромату. На смак солодкий, але відчувається присмак стільника. Вміст води в ньому майже такий самий, як і в натуральному (близько 20 %): Інвентарного цукру менше 70 %, сахарози в середньому 6,9%. Понижена ферментативна активність (діастазне число менше 10 од. Готе).

Визначити натуральність бджолиного меду за будь-яким одним показником неможливо.

Штучно виготовлений мед виявляють за великим вмістом оксиметилфурфуролу. При постановці реакції Селіванова-Фіге утворюється осад вишнево-коричневого кольору. Такий мед у бджільництві не використовується.

Зміст заняття: Щоб зібрати багато товарного меду і забезпечити повноцінне запилення ентомофільних культур, потрібно до початку цвітіння основних медоносів наростити велику кількість бджіл, підтримувати у них стан високої льотної активності та запобігти роїнню. Цьому сприяють утримання сімей у просторих вуликах і своєчасне розширення гнізд достатньою кількістю стільників; відбір і використання високопродуктивних маток; формування відводків і пакетів бджіл; своєчасне відкачування меду; захист від нагрівання сонячним промінням, вентилювання вуликів і кочівля пасік. Студенти освоюють техніку підготовки рамок з вощиною для поповнення стільників та виконання робіт по розширенню гнізд. З’ясовують порядок підготовки вуликів і їх закріплення на транспортних засобах під час перевезення. Освоюють послідовність і правила використання інвентарю та обладнання при відкачуванні меду. Оглядають зразки різних ботанічних сортів меду, визначають їх колір, консистенцію, характер кристалізації. Оцінюють якість меду за ароматом і смаком.

Визначають зрілість меду за ступенем тягучості (в’язкості) і вмістом води.

Завдання 1. Освоїти техніку розширення гнізда під час медоздобу з використанням відбудованих стільників і рамок з вощиною у вуликах – лежаках та вуликах вертикального типу.

Завдання 2. Вивчити вимоги до транспортування бджолиних сімей на медозбір та використання інвентарю і обладнання при відкачуванні меду.

Завдання 3. Вивчити органолептичні і фізико-хімічні показники зрілого меду. Дані записати в таблицю 9.

 

Таблиця 9. Органолептичні і фізико-хімічні показники меду

Сорти меду	Колір	Аро-мат	Смак	Вязкість (густота)	Криста-лізація	Діастазне число, од Готе	Вміст води, %
Білоакацієвий
Гречаний
Липовий
Ріпаковий
Падевий

 

Зміст звіту. 1. Привести порядок розміщення у гнізді рамок з вощиною, де бджоли найшвидше відбудовують стільники.

2. Охарактеризувати умови під час транспортування, щоб не допустити запарювання бджіл.

3. Описати ознаки зрілого меду за ступенем тягучості (в’язкості) і вмістом води та відмінності різних видів і ботанічних сортів меду.

 

Контрольні запитання:

1. Як бджоли використовують взяток?

2. У чому полягають вимоги до утримання бджіл у стані високої льотної активності?

3. За допомогою яких засобів перевозять бджолині сім’ї?

4. Які є види і сорти меду?

5. Який хімічний склад і властивості меду?

6. Як відкачують, обробляють і зберігають мед?

 

Лабораторна робота № 9