Тема. Внутрішня будова тіла та фізіологічні особливості медоносної бджоли



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема. Внутрішня будова тіла та фізіологічні особливості медоносної бджоли



 

Мета роботи:вивчити розташування, будову та функції внутрішніх органів бджоли.

Матеріали та обладнання:навчальні плакати, роздаткові рисунки.

Теоретичні відомості. До внутрішніх органів бджоли відносяться ротові придатки, слинні залози і травний канал.

Ротові органи лижучо-смоктально-гризучого типу пристосовані до засмоктування і злизування рідкої їжі та гризіння воску, перги, прополісу. Складаються вони з верхньої губи парних верхніх щелеп і хоботка. Хоботок складається з двох нижніх щелеп і нижньої губи, які можуть стулятися і розтулитися, перетворюючись в трубочку, і язичка. Хоботком бджола засмоктує рідину (нектар, сироп, воду), а язичком – лиже поверхню (у квітках, комірках стільників).

Травний канал бджоли починається ротовим і закінчується анальним отвором в кінці черевця. Поділяється він на передній, середній і задній відділи. До переднього відділу відносяться рот, глотка, стравохід, медовий зобик, проміжна кишка (клапан). Глотка знаходиться в голові і починається ротовим отвором, переходить у стравохід, який тягнеться вздовж грудей до передньої частини черевця, де розширюється в медовий зобик.

Медовий зобик з’єднується з наступним відділом травного каналу – середньою кишкою за допомогою клапана, який регулює надходження корму у середню кишку при живленні бджоли і до глотки при передачі інвертованого нектару для відкладання у стільники.

У передній відділ травного каналу впадають вивідні протоки чотирьох залоз: підглоткової, верхньощелепної, задньоголовної і грудної. Підглоткова залоза розміщена біля мозку і складається з двох проток, які впадають в ротову порожнину з нижньої частини голови. Верхньощелепна залоза розміщена в голові, вивідна протока її відкривається з внутрішнього боку верхніх щелеп. Задньоголовна залоза розміщена у верхній частині голови біля потилиці. Вивідний проток відкривається на нижній губі. Грудна залоза розміщена в грудному відділі. Вивідний проток відкривається також на нижній губі. Усі ці залози умовно називають слинними, ферменти яких мають різне призначення. Однак діяльність цих залоз найбільше пов’язана з приготуванням і перетравленням корму.

До середнього відділу входить середня кишка і пілоричний клапан із сфінктером. Середня кишка – це шлунок бджоли, в якому перетравлюється корм і всмоктуються в гемолімфу поживні речовини через її стінку.

Задній відділ травного каналу складається з тонкої і товстої кишки. Стінка тонкої кишки вбирає воду і решту корму. Неперетравлені рештки збираються у товстій кишці. У передній частині товстої кишки

у вигляді поздовжніх смуг розміщуються шість ректальних залоз, які виділяють фермент каталазу. Секрет ректальних залоз стримує загнивання й бродіння калових мас під час зимівлі.

Органи виділення. При обміні речовин в організмі бджоли утворюються продукти розпаду: вуглекислий газ, вода, сечова кислота, солі та інші речовини, які виводяться органами виділення, їх функцію виконують мальпігієві судини (їх близько 100). У вигляді тонких довгих трубочок вони сполучаються з тонкою кишкою у місті переходу її в середню. Мальпігієві судини відбирають з крові продукти розпаду, які потім виділяються з калом.

Органи кровообігу. Кровоносна система бджоли незамкнена, кров називається гемолімфою. Кровообіг здійснюється за допомогою серця (спинної судини розділеної на п’ять камер), аорти, спинної і черевної діафрагм. Кров у тілі бджоли лише частину шляху проходить по судинам рухаючись в напрямку від кінця черевця до голови, де вона виливається з аорти. Далі рух крові забезпечує черевна діафрагма – плоский м’язовий утвір з отворами, через які при скороченні діафрагми кров потрапляє до черевних органів омиває їх, збагачується на поживні речовини і очищається від продуктів розпаду через мальпіігієві судини. Збагачена й очищена кров за допомогою спинної діафрагми спрямовується до серця і потрапляє в його порожнину через отвори в бокових стінках камер.

Дихальна система. У бджоли кисень не розноситься кровоносною системою. Він забезпечує всі клітини тіла безпосередньо системою дихання, яка називається трахейною. Ця система складається із дихалець, дихальних камер, трахей, повітряних мішків (голови, грудей і черевця з’єднаних між собою трахейними стовбурами) і трахеол. Трахеями і трахеолами пронизані всі органи і тканини.

У всіх особин три пари дихалець розміщені на грудному відділі і по одній парі на кожному членику черевця. Дихальця (отвори) знаходяться по боках тіла бджоли. Вони мають замикаючий клапан, за допомогою якого регулюється доступ повітря до трахей. Внутрішня поверхня дихалець густо вкрита волосками, які очищують повітря від пилу і сторонніх домішок. Потрапивши через дихальця в дихальну камеру, кисень проходить через трахеї до повітряних мішків. Далі через трахеї, які розгалужуються на трахеоли, кисень проникає в середину клітин, а вуглекислий газ і водяні пари, що надходять з клітин виводяться на зовні. Повітряні мішки забезпечують інтенсивне дихання бджоли під час польоту.

Нервова система складається з центрального, симпатичного і периферичного відділів. До центрального належать надглотковий вузол (головний мозок), підглотковий вузол та черевний ланцюжок. Симпатична нервова система – це сукупність нервів, які
регулюють діяльність внутрішніх органів (травлення, дихання, кровообігу, розмноження).

Периферична нервова система пов’язана з діяльністю органів чуттів: зору, нюху, дотику, слуху, смаку, часу, тиску, температури, вологості повітря і вмісту вуглекислого
газу.

Чуття зору забезпечується п’ятьма очима. Троє простих очей розміщенні на голові трикутником і двоє складних (фасеточних) очей, які займають велику частину голови. У трутня прості очі знаходяться спереду, оскільки фасеточні зверху дуже зближені. Прості очі є органом сприйняття рівня інтенсивності світла, що регулює льотну діяльність бджіл. За допомогою складних очей сприймаються рух, колір та інші елементи зорових чуттів. Бджоли розрізняють синій, жовтий з різними відтінками і білий колір. Характерною особливістю зору бджоли є сприймання ультра-фіолетової частини спектра світла (фіолетово-синю, синьо-зелену, зелено-жовто-оранжеву). Червоний колір для бджіл рівноцінний чорному, зелений – світлому.Фарбують вулик весь або лише передню стіну в білий, світло –жовтий або світло – голубий колір. Решту стінок фарбують в зелений або жовтий колір.

Органи дотику розміщені на всіх частинах тіла бджоли у вигляді чутливих волосків і конусів.

Чуття нюху сприймається сенсилами які знаходяться на восьми останніх члениках вусиків. Вони сприймають різні запахи (аромат нектару, чужої бджоли тощо), різні концентрації вуглекислого газу, температуру і вологість повітря, що має значення для регулювання бджолами мікроклімату в гнізді.

Органи смаку розміщені а частинах рота, кінчиків вусиків, лапках ніг. Вони дають змогу розрізняти солодкий, кислий, гіркий та солоний смак.

Основний орган слуху у бджіл розміщений на гомілках ніжок.

Нервова система зв’язує окремі частини організму з великою кількістю зовнішніх подразників через прості та складні безумовні рефлекси з якими бджола народжується і умовні рефлекси – які бджола набуває у процесі життя. Серед безумовних рефлексів (інстинктів) бджолиної сім’ї найбільш сильно проявляється інстинкти пошуку і збирання корму вирощування розплоду, роїння, виведення маток, будування комірок, захисту гнізда.

Умовні (або набуті) рефлекси виробляються у бджіл на основі безумовних. Це розпізнавання орієнтирів на пасіці, форми, кольору і місця знаходження вулика, розпізнавання кольору, запаху і форми квіток. Запах квітів бджола сприймає в радіусі 1,5 – 2 км. Роботу по відшукуванню джерела медозбору виконують бджоли-розвідниці. Знайшовши його вони повертаються до вулика, де на стільниках в гущі бджіл виконують відповідні рухи, які називаються вербувальними або мобілізаційними танцями. Відрізняють кругові і виляючі танці. Кільцевим танцем вони вказують орієнтовну відстань до джерела медозбору від вулика, виляючим -відстань і напрям.

Зміст заняття.Пізнання життєдіяльності бджіл тісно зв’язане з вивченням топографії, будови і функції внутрішніх органів: травної

системи, органів виділення, кровообігу, дихання, нервової системи, кормових (слинних) залоз. Студенти з допомогою літератури і рисунків вивчають органи травлення починаючи з глотки і закінчують товстою кишкою. Звертають увагу на розміщення і функцію кормових (слинних) залоз, стравоходу, медового зобика, проміжної, середньої, тонкої і товстої кишок. З’ясовують розміщення і фізіологію п’ятикамерного серця, аорти, черевної і спинної діафрагм, трахейної системи і мальпігіевих судин, а також органів дихання.

Завдання 1. Вивчити внутрішню будову бджоли. Зарисувати органи травлення, виділення, дихання, кровообігу. Описати їх функції.

Завдання 2. Вивчитирозташування та описати функції кормових (слинних) залоз, зробити рисунки.

Завдання 3.Описати склад нервової системи і пов’язану з нею функцію органів чуття бджіл.

Зміст звіту. 1. Зробити рисунки і описати особливості будови та фізіологічні функції життєзабезпечуючих систем організму робочої бджоли, матки і трутня.

2. Охарактеризувати склад нервової системи і значення інстинктів та умовних рефлексів у поведінці бджіл.

Контрольні запитання:

1. Будова травної системи, особливості живлення та їх значення в життєдіяльності бджоли?

2. Характеристика органів дихання, кровообігу і виділення у бджіл?

3. З чого складається нервова система у бджіл і її зв’язок з діяльністю органів чуття?

 

Лабораторна робота № 3

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.235.216 (0.011 с.)