Відповідальність за екозлочини

Екологічні злочини караються відповідно до вимог Кримінального кодексу України. Вимоги закону передбачають установлення чіткого при­чинного зв’язку між скоєним порушенням і погіршенням навколишнього природного середовища. Злочин вважається завершеним, якщо настали відповідні наслідки скоєних дій.

До екологічних злочинів належать екоцид, забруднення навколишньо­го природного середовища (води, повітря, ґрунту), знищення і пошкодження рослинного й тваринного світу, знищення критичних місць проживан­ня, незаконне мисливство та заготівля водяних рослин і тварин, порушення правил охорони навколишнього природного середовища під час вико­нання робіт, порушення правил обороту екологічно небезпечних речовин та відходів, незаконне обертання сильнодіючих або отруйних речовин, порушення правил охорони та використання надр, порушення режиму особливо охоронних природних територій і природних об’єктів, порушен­ня правил безпеки під час обертання мікробіологічних або інших біологіч­них агентів чи токсинів, незаконне обертання радіоактивних матеріалів, приховування інформації про обставини, що створюють небезпеку для життя чи здоров’я людей, тощо.

Суспільна небезпека екоциду (масове знищення рослинного і тварин­ного світу, отруєння повітря, води, ґрунтів а також інші дії, здатні спричи­нити екологічну катастрофу) полягає взагрозі або заподіянні значної шко­ди навколишньому природному середовищу, збереженню генофонду, тва­ринного й рослинного світу. Екологічна катастрофа виявляється в істот­ному порушенні екологічної рівноваги в природі, руйнуванні стійкого видового складу живих організмів, повному знищенні або суттєвому змен­шенні їх чисельності, порушенні циклів сезонних змін біологічного колообігу речовин та біологічних процесів.

Забруднення, виснаження поверхневих чи підземних вод, джерел пит­ної води або зміна її природних властивостей можуть завдати істотної шкоди тваринному чи рослинному світу, рибним запасам, лісовому або сільському господарству. Ця шкода полягає у виникненні захворювань або загибелі тварин і рослин, знищенні рибних запасів, міст нересту й на­гулу, захворюванні або знищенні лісових масивів, зменшенні продуктив­ності земель, виникненні заболочених чи засолених земель. Оцінка завда­ного збитку здійснюється з урахуванням затрат на зариблення водойм, втраченого зиску, реальної вартості затрат на відновлювальні роботи та ліквідацію наслідків.

Порушення правил викиду забруднювальних речовин в атмосферу, експлуатації очисних споруд чи інших об’єктів спричинюють забруднен­ня або зміну природних властивостей повітря, що може завдавати істот­ної шкоди здоров’ю людини та функціонуванню біоценозів.

Забруднення морського середовища внесенням у нього шкідливих ре­човин і матеріалів погіршують його якість і обмежують використання. В результаті знищуються або виснажуються запаси живих ресурсів моря. До морського середовища належать внутрішні морські води (12 морських миль), берегові лінії внутрішніх морських вод, прибережна смуга та живіморські ресурси.

Порушення правил користування морським середовищем може поля­гати, наприклад, у затопленні речовин і матеріалів із судна без відповід­ного дозволу, затопленні ядерного палива з військових суден, скиданнінафтопродуктів або інших забруднювальних речовин, зливанні в морехімічних речовин з відстійників. Забруднення морського середовища може відбуватися також під час будівництва різних споруд, транспортування нафти, проведення військових випробувань, у разі аварії на суднах тощо.

Шкідливий вплив на ґрунти чинить забруднення їх відходами госпо­дарської діяльності, що супроводжується засоленням, заболоченням, підтопленням, спустелюванням, посухами, переущільненням, ерозією, зни­щенням родючого шару, зараженням збудниками бактеріальних, парази­тарних та інфекційних захворювань. Деградація ґрунтів може бути небез­печною для здоров’я людей, спричинювати катастрофи, руйнувати історико-культурні пам’ятки та природні ландшафти, забруднювати сіль­ськогосподарську продукцію і водойми, призводити до загибелі людей, тварин і водних біоценозів.

Знищення або пошкодження лісів відбувається внаслідок пожеж. За­бруднення лісу здійснюється в процесі господарської діяльності шляхом викидів, скидів шкідливих речовин, промислових і комунально-побуто­вих відходів та облаштування звалищ. Знищення критичних місць про­живання організмів, занесених до Червоної книги України, відбувається внаслідок господарської діяльності (будівництво нафто- і газопроводів, ліній електропередач, каналів, гребель, проведення вибухових і геолого­розвідувальних робіт, випасання свійських тварин, туризм, масовий від­починок тощо).

Незаконний вилов риби, морських звірів та інших тварин або проми­сел морських рослин з використанням самохідних транспортних засобів, електроструму, хімічних та вибухових речовин може відбуватися як у від­критих водоймах, так і на території заповідників, у місцях нересту риб чи на шляхах їх міграції, а також у місцях екологічного лиха.

Порушення правил охорони навколишнього природного середовища полягає у використанні не передбачених правилами методик, відмови від виконання відповідних робіт або в бездіяльності при необхідних обов’яз­ках. Це може бути, зокрема, ігнорування інформації, відмова від прове­дення екологічної експертизи та будівництва очисних споруд, незаконне будівництво споруд на континентальному шельфі, порушення правил бу­дівництва, експлуатації й ліквідації побудованих споруд тощо.

Виробництво заборонених небезпечних відходів, транспортування, зберігання, захоронення і використання радіоактивних, бактеріологічних і хімічних речовин та відходів з порушенням установлених правил мо­жуть завдати шкоди здоров’ю людини та навколишньому середовищу, спричинити отруєння або зараження довкілля, масову загибель людей і тварин.

Незаконне виготовлення, перероблення, зберігання, транспортування та збут сильнодіючих або отруйних речовин чи обладнання для їх виго­товлення або перероблення мають підвищену громадську небезпеку. Це стало причиною введення спеціального закону про заборону на всі види діяльності, пов’язані з оборотом цих речовин.

Збиток унаслідок порушення правил охорони і використання надр під час будівництва та експлуатації гірничо-видобувних підприємств і підземних споруд, самовільної забудови площ залягання корисних копалин приз­водять до втрат останніх, погіршання стану ґрунтів, зростання втрат на видобуток корисних копалин тощо.

Порушення режиму особливо охоронних природних територій (запо­відники, заказники, природні й національні та дендрологічні парки, бо­танічні сади, курорти, лікувально-оздоровчі місцевості та ін.) призводить до пошкодження і знищення цих природних комплексів та об’єктів, що взяті під охорону держави. При цьому також втрачаються пам’ятки істо­рії та культури.

Недотримання правил безпеки під час обертання мікробіологічних чи інших біологічних речовин або токсинів та радіаційних матеріалів станов­лять особливу небезпеку для людей та довкілля. Небезпечними для людей є віруси, бактерії, токсини, а також різні мікроорганізми, здатні спричи­нювати інфекційні захворювання, втрату працездатності й загибель. Для тварин особливо небезпечними є збудники ящура, віспи овець та ін., для рослин — бактерії мікроскопічних грибів та генетично змінені мікроор­ганізми. Порушення правил безпеки під час будівництва та експлуатації об’єктів атомної енергетики спричинюють радіоактивне зараження міс­цевості, захворювання і смерть людей та тварин.

За скоєні екологічні злочини порушники несуть правову відповідаль­ність. Екологічне законодавство передбачає три рівні покарання: пору­шення; порушення, що завдали значних збитків; порушення, що спричи­нили смерть людей (тяжкі наслідки). Залежно від величини заподіяних збитків це можуть бути штрафи, заборона обіймати певні посади на вста­новлений термін, виправні роботи та позбавлення волі на визначений за­коном термін.

Обов’язковість виконання природоохоронних законів забезпечується вільними засобами – від штрафів до адміністративних і юридичних покарань правопорушників. Винні в екологічному правопорушенні обов’язково мусять нести еколого-правову відповідальність.

Еколого-правова відповідальність – це юридична відповідальність за екологічне правопорушення, тобто виконання затверджених законом про охорону природи обов’язків. Еколого-правова відповідальність може бути кількох видів: активна, пасивна, адміністративна, кримінальна, майнова.

Активна (позитивна) відповідальність – це виконання вимог щодо охорони природи шляхом запровадження безвідходних і маловідходних технологій, виділення значних коштів на будівництво очисних споруд, різних установок і пристроїв, що зменшують забруднення НПС, і захищають здоров’я людей. Позитивна відповідальність передбачає здійснення позитивних дій з боку відповідальних осіб, окремих громадян у галузі раціонального ПК, екологічної безпеки. Цей вид юридичної відповідальності може бути організаційним, організаційно-майновим чи майновим, пов’язаним з відшкодуванням збитків за відведені під будівництво землі, виконанням рекультиваційних заходів під час геологорозвідувальних робіт, відшкодування втрат, пов’язаних з гідротехнічним будівництвом, спорудженням військових об’єктів. Позитивна еколого-правова відповідальність застосовується державою лише не тільки для відшкодування збитків бід антропогенного впливу (ліквідація наслідків різних аварій, компенсація населенню, евакуаційні роботи, наприклад, після аварії на ЧАЕС), але й усунення наслідків стихійних катастроф.

Пасивна форма юридичної відповідальності – це коли організації утримуються від виконання певних дій, які можуть призвести до екологічної шкоди, погіршення здоров’я людей.

Слід зазначити, що ефективність покарання за екологічні порушення штрафами в нас у зв’язку з інфляцією нині дуже низька, а переглядати законодавство відповідні органи просто не встигають,

Встановленню юридичної відповідальності за екологічні правопорушення передує складна і тривала робота: визначаються конкретні предмети правопорушення, об’єкти зазіхання (земельні ресурси, надра, води, повітря, ліси, флора, фауна, заповідні території), об’єкти екологічної охорони (здоров’я та життя людей), суб’єкти правопорушення, їх відношення до скоєного екологічного злочину і т.д. Мізерні штрафи ніякою мірою не можуть компенсувати екологічні збитки.

Майнова відповідальність передбачає покладання обов’язків на підприємства, організації, установи та громадян відшкодувати збитки, заподіяні природі або екологічним правам людини, а також шкоду, завдану в результаті протиправної поведінки. Ця відповідальність застосовується самостійно або спільно з іншими видами юридичною відповідальності – адміністративною, кримінальною.

Екологічним законодавством передбачається три основних види відшкодування збитків:

– завданих у результаті правомірних дій, спрямованих на погіршення екологічних умов;

– завданих внаслідок порушення екологічного законодавства;

– компенсація збитків державою за «чужу» вину.

Ці види відшкодувань конкретизовані й закріплені у відповідних законодавствах (земельному, водному, лісовому, фауністичному, радіаційної безпеки), де визначене правила розрахунків відшкодувань, конкретні ціни об’єктів, суми штрафів (виведені в мінімальних розмірах оплат праці).

Останнім часом чинним законодавством України передбачено ряд правових норм, що визначають кримінальні покарання за бездіяльність у галузі охорони природного середовища, приховування або навмисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний стан, зокрема, радіаційну ситуацію, про забруднення земель, природних вод, атмосфери, продуктів харчування. В нашій державі встановлено офіційно, що узагальнена комплексна інформація про екологічну, радіаційну обстановку на стан здоров’я населення має обнародуватися на території України за поданням МОНПС та МОЗ України.

Суворі покарання встановлено за дії, які спричинили загибель людей та інші тяжкі наслідки (позбавлення волі до 10 років), за розкрадання радіоактивних матеріалів (від 3 до 10 років з конфіскацією майна або без неї). Екологічним законодавством затверджено нові розміри штрафів за вирубування лісу, спричинення пожеж, захоплення чи самовільний продаж-купівлю земельної ділянки, незаконні полювання, рибну ловлю, забруднення водойм, пошкодження пам’яток природи тощо. У разі випадків, що осідають істотної шкоди здоров’ю людей або живим ресурсам моря, зонам відпочинку тощо, відповідні службові особи караються позбавленням волі на строк до 5 років чи штрафом у розмірі, встановленому чинним законодавством (в мінімальних зарплатах).

 

 

«Земля – не вечна благодать…

Когда далекого потомка

ты пустишь по миру с котомкой,

Ей будут нечего податья...»

В. Федоров