Донецький національний університет

Економіки і торгівлі

ИмЕНИ МИХАЙЛА Туган-барановського

Кафедра бухгалтерського обліку

Толмачева О.В.

«організація обліку в банках»

Конспект лекцій з дисципліни

для студентів інституту обліку і фінансів

Денної і заочної форми навчання

Спеціальності 6.050106 «Облік і аудит», 6.050104 «Фінансів», 6.050105 «Банківська справа»

 

 

Донецьк - 2008

 

Введення. Банківська система її суть і функції.

 

1. Суть, будова і функції банківської системи.

2. Види банків

-1-

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.91г.

Банківська діяльність – це набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під спостереженням держави спеціальними інститутами званими банками.

Відповідно до статті 2 Закони, банки – це установи функцією яких є кредитування господарської діяльності і громадян за рахунок позикових засобів підприємств, установ, організацій, населення і інших кредитних ресурсів; касове і розрахункове обслуговування народного господарства; виконання валютних і інших банківських операцій, які передбачені цим законом.

Банк є юридичною особою, він економічно самостійний, повністю незалежний від виконавських і розпорядливих органів державної влади, в рішеннях пов'язаних з їх оперативною діяльністю.

Згідно статті 3 Закони, банки можуть виконувати 16 видів операцій:

1. Залучення і розміщення грошових внесків і кредитів;

2. Здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків кореспондентів і їх касове обслуговування;

3. Ведення рахунків клієнтів і банків кореспондентів;

4. Фінансування капітальних вкладень за дорученням вкладників або розпорядників засобів, що інвестуються;

5. Випуск платіжних документів і цінних паперів;

6. Покупка, продаж і зберігання платіжних документів, а також операції з ними;

7. Видача поручительства, гарантій і інших зобов'язань за третіх осіб;

8. Придбання права вимоги по постачанню товарів і виконанню послуг, ухвалення риски виконання таких вимог і інкасація цих вимог (факторинг).

9. Придбання за власні грошові кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

10. Покупка у фізичних і юридичних осіб і продаж ним наявної іноземної валюти і валюти що знаходиться на рахівницях і внесках;

11. Покупка і продаж монетарних металів;

12. Залучення, розміщення і операції з дорогоцінними металами;

13. Довірчі операції за дорученням клієнтів;

14. Надання консультаційних послуг;

15. Проведення операцій по касового виконання держбюджету;

16. Здійснення інших операцій по дозволу НБУ.

 

-2-

У Україні, банківська система складається з двох рівнів. На першому рівні знаходиться НБУ, на другому комерційні банки.

НБУ керує діяльністю комерційних банків і встановлює єдині правила бухгалтерського обліку. Керує НБУ правління.

НБУ не є незалежним органом, він підпорядкований БРЕШУ і оперативно КМУ.

 

Тема 1: Основи організації бухгалтерського обліку в комерційних банках України.

1. Роль бухгалтерського обліку в системі управління комерційним банком.

2. Організація бухгалтерського обліку в банках.

3. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

4. Організація аналітичного обліку в комерційних банках

 

- 1 -

Бухгалтерський облік в банці можна визначити як систему реєстрації і підведення підсумків операцій, що відбуваються в банківському бізнесі з подальшим аналізом і складанням звітів.

Бухгалтерський облік є інформаційною системою, яка дає фінансову інформацію про банку як суб'єкта господарської діяльності.

Бухгалтерський облік є процесом визначення вимірювання і передачі інформації економічного характеру.

Система обліку є сукупністю процедур, які мають на меті фіксувати всі операції в банці, а саме:

1. Визначити зміст досконалих операцій і записати їх.

2. Підводити підсумки виконаних операцій відповідно до міжнародних стандартів обліку.

3. Належним чином подавати операції з відповідними деталями.

Бухгалтерський облік є важливим елементом структури внутрішнього контролю, на управлінські рішення істотно впливає бух. інформація щодо готівки, стану розрахунків цінних паперів, якими володіє банк, депозитних операцій, валютних засобів, кредитних ресурсів і кредитного портфеля.

Виходячи з вищесказаного, можна відзначити, що система бухгалтерського обліку повинна задовольняти наступні вимоги:

1. Актуальність – всі досконалі банком операції необхідно відображати в балансі і оборотно-сальдовій відомості. Значення: а) банк і клієнти мають актуальну інформацію; б) у разі виявлення помилки клієнт може своєчасно подати рекламацію.

2. Надійність – помилкових записів уникають завдяки автоматичному контролю і угоді. Значення: а) скорочуються витрати на виправлення помилок, які допустили на стадії завершення операції в системі автоматизації банку; б) не порушується упевненість клієнта в надійності банку.

3. Ефективність – між банківськими операціями, які приносять доходи і несуть витрати на їх проведення, повинно виконаються повне співвідношення, яке забезпечують тривале функціонування банку. Значення: а) Бухгалтерський облік раціонально організовується і направляє на підтримку і підвищення конкурентоспроможності банку.

Система бухгалтерського обліку разом з об'єктами вимог повинна відповідати вимогам, які зафіксовані в нормативних документах НБУ.

 

- 2 -

Відповідно до Положення № 566, система обліку в банках включає:

1. Бухгалтерський (фінансовий) облік.

2. Управлінський.

3. Податковий облік.

Всі три види обліку засновано на єдиній інформаційній базі що відрізняються формою і періодичністю розрахунку даних.

Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне і повне відображення всіх банківських операцій і надає користувачам інформацію про активи і зобов'язання, а також результати фінансової діяльності. На підставі даних цього обліку складається фінансова звітність. Зміна у фінансовому звіті не впливають на податковий облік.

Управлінський облік ведеться з метою надання інформації керівництву банку в певній формі необхідної для планування оцінки і використання своїх ресурсів. Банки самостійно вибирають системи і методи управлінського обліку, а також порядок і терміни складання внутрішньої звітності. При організації управлінського обліку повинна забезпечуватися ідентичність інформації і розрахунків, зроблених у фінансовому обліку.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи і валові витрати відповідно до чинного законодавства і використовується для складання податкової звітності. Форми, правила і порядок складання податкової звітності, а також терміни надання визначаються державною податковою адміністрацією. Зміна в податковому обліку не впливає на фінансовий облік.

У таблиці 1 приведена порівняльна характеристика видів обліку.

Банки самостійно вибирають систему і підсистему бухгалтерського обліку, виходячи з потреб управління банком об'єму банківських операцій і кількості тих, що працюють. Будь-яка система обліку повинна забезпечити:

1. Дотримання принципів бухгалтерського обліку.

2. Єдину методологічну основу.

3. Взаємозв'язок даних синтетичного і аналітичного обліку.

4. Хронологичность і систематичність відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

5. Накопичення і систематизацію даних обліку в розрізі показників необхідних для управління банком і складання звітності.

 

Таблиця 1. Порівняльна характеристика видів обліку

 

Ознаки	Податковий облік	Бухгалтерський облік	Управлінський облік
1. Мета обліку	Податки і своєчасність їх сплати	Фінансовий стан підприємства і результати його діяльності	Діяльність структурних підрозділів
2. Головні користувачі інформації	Податкові органи	Керівники і зовнішні користувачі	Керівники різних рівнів
3. Нормативна база	Закони	Нормативні документи НБУ	­–– (без обмежень)
4. Вимірники	Єдиний грошовий вимірник	Єдиний грошовий вимірник	Різні вимірники
5. Об'єкт аналізу	Господарська одиниця в цілому	Господарська одиниця в цілому	Структурні підрозділи
6. Спрямованість	На минуле	На минуле	На майбутнє (прогнозування)
7. Періодичність складання звітів	Регулярно, як правило, квартальний інтервал наростаючим підсумком	Регулярно, як правило, річний інтервал	Змінний інтервал
8. Відвертість даних	Більшість даних доступна податковим органам	Більшість даних доступна всім	Більшість даних є комерційною таємницею

 

- 3 -

Планом рахунків банківських установ є перелік рахунків бухгалтерського обліку використовуваний для реєстрації господарських операцій.

План рахунків розроблений відповідно до загальноприйнятих в міжнародній практиці принципів і стандартів обліку і є обов'язковими для використання всіма банківськими установами. План рахунків складається з 4-х частин, які логічно взаємозв'язані між собою:

1. Балансові рахунки.

2. Рахунки доходів і витрат.

3. Рахунки управлінського обліку.

4. Позабалансові рахунки.

Рахунку в плані рахунків згруповані в 9 класів:

1. Казначейські і міжбанківські операції.

2. Операції з клієнтами.

3. Операції з цінними паперами і інші активи і зобов'язання

4. Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи.

5. Капітал банку

6. Доходи

7. Витрати

8. Управлінський облік

9. Позабалансові рахунки

Всі рахунки 9 класу діляться на 3 частини:

1. Рахунки розділів 90-95 використовуються в операціях, які несуть ризики для банку.

2. Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку документів, цінностей, розрахунків по операції приватизації.

3. Рахунки розділу 99 використовуються для обліку поза балансовими операціями методом подвійного запису.

Рахунку в плані рахунків розташовуються за принципом зростанню номера. Кожен клас рахунків роздільний на: рахунки 1-го порядку – однозначні і означають вони клас; рахунки 2-го порядку – означає розділ; рахунки 3-го порядку – група; рахунки 4-го порядку – рахунок.

Таким чином, в плані рахунків використовується десяткова система кодування рахунків.

У 1-му класі враховуються казначейські і міжбанківські операції банку. До казначейських інститутів відносяться: наявні грошові кошти; монетарні, дорогоцінні метали, цінні папери, які резонансируются НБУ, гроші комерційних банків в НБУ і гроші НБУ в комерційних банках.

До міжбанківських операцій відносяться операції між комерційними банками: кореспонденція рахунку, депозити до запитання, кредити і кредитні операції, фінансовий лізинг.

У 2-му класі відбиваються операції зі всіма категоріями клієнтів окрім банків зокрема операції по розрахунках, наданим кредитам і привернутому депозитам, довірчі операції.

У 3-му класі відбиваються два разных типу операцій. До 1-го типу відносяться операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, які випускає НБУ, вони відбиваються в 1-му класі) і довгострокові вкладення, які відбиті в 1-му і 2-му класах. Операції з цінними паперами діляться на 3-и вигляду: 1) торгові операції з цінними паперами; 2) інвестиційні; 3) операції з власними цінними паперами.

До 2-го типу відносяться операції по інших розрахунках. До їх складу належать господарські операції. Це операції з МБП і матеріальними операціями з дебіторськими і кредиторськими заборгованостями.

Рахунки 4-го класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух тих, що належать банку основних засобів і їх зносу, нематеріальних активів вкладення в інші активи довгострокового характеру.

У 5-му класі враховуються капітал банку, фінансовий результат від діяльності банку безпосередньо відбивається на рахівницях цього класу. Цей клас включає такі складені власних засобів банку статутний капітал і інші фонди банку, результат поточного року (прибуток збитки), результат переоцінки основних засобів.

У 7-му класі відбиті операції, які пов'язані з формуванням доходів, а такі витрати, які виникають під час діяльності комерційного банку, всі доходи і витрати враховуються в цих розділах, незалежно від порядку оподаткування.

Рахунки 8-го класу призначені для віддзеркалення операцій управлінського обліку. Необхідно відмітити, що в Україні до останнього часу управлінський облік не набував такої сили як в міжнародній практиці, де він використовується як найважливіший інструмент управління витратами банку. Вітчизняні комерційні банки в світлі нової концепції бухгалтерського обліку необхідно розробити методологію її методику ведення управлінського обліку.

 

- 4 -

Організація аналітичного обліку базується на параметрах аналітичних рахунків. Параметри підрозділяються на обов'язкових і не обов'язкових, тобто що рекомендуються.

Обов'язкові параметри вводяться з урахуванням вимоги НБУ до звітності банку. Загальні обов'язкові параметри включають: код контрагента; ідентифікаційний код, код країни, форма власності, галузь економіки, вид економічної діяльності і так далі

Ці параметри дозволяють:

1) отримати інформацію про всіх відкритих клієнтові рахунку

2) вибрати сукупність рахунків для складання звітності.

Необов'язкові параметри рекомендовані для заповнення, використовуються при організації управлінського і податкового обліку.

Всі номери рахунків аналітичного обліку формуються по такій схемі:

АААА В ЄЄЄЄЄЄЄЄЕ

4 букви АААА – це номер банківського рахунку

У – ключовий розряд

9 букв ЄЄЄЄЄЄЄЄЕ – інформація про аналітичний рахунок.

Довжина номера не є фіксованою, максимальна 14 символів мінімальна 5 цифр.

 

 

Тема 2: Формування і облік банківських ресурсів.

 

1. Класифікація ресурсів комерційних банків.

2. Формування і бухгалтерський облік джерел власних капіталів банків.

3. Облік привернутих і позикових засобів банку.

 

- 1 -

У пасиві банківського балансу відбиваються всі джерела формування банківських ресурсів, які акумульовані банком для прибуткового використання в процесі видачі позик інвесторам в цінних паперах і іншому. Всі ресурси банку є сукупністю грошових коштів, які є у розпорядженні банку і використовуються ним для забезпечення своєї тривалості. У операції, за допомогою якої комерційний банк вкладає власний, позиковий і привернутий капітал в кредити, цінні папери, валюту з метою отримання доходів є активними операціями банку.

Класифікація банківських ресурсів.

По-перше, залежно від терміну використання банківські ресурси можуть бути:

1. постійні (це грошові кошти, чия динаміка може бути спрогнозована банком і певна частина використана для здійснення активних операцій)

2. тимчасові (це ресурси, які створюють грошові кошти і утворюються періодично результати здійснених деяких банківських операцій)

По-друге, залежно від джерел освіти:

1. власні

2. позикові

У третіх, залежно від прогнозування величини ресурсів:

1. що піддаються прямому прогнозуванню (фонди банку, нерозподілений прибуток)

2. непрямого прогнозування (засоби в розрахунках і залишки тимчасово вільних засобів на поточних рахівницях підприємств)

 

- 2 -

Пасиви можна розділити на крупні групи:

- банківський капітал і прирівняні до нього статті

- привернуті засоби (депозитні і не депозитні)

Банківський капітал можна розділити на власний і прирівняний до нього капітал.

Власний капітал – це важливий і невід'ємна частина будь-якого підприємства. Формуванням капіталу є обов'язковий етап передуючою початку діяльності підприємства. У теж час функціональна роль і величина власного капіталу банку має специфіку в порівнянні з іншими областями діяльності. Так за рахунок власного капіталу банки покривають менше 10% потреби в засобах. Подібна специфіка банків пов'язана з поряд обставин:

1. Банки через свою роль на фінансових ринках наближають крупні суми чужого капіталу у вигляді депозитів від населення і юридичних осіб.

2. Система державного страхування депозитів понизила небезпеку масового вилучення внесків і дозволила банкам скоротити частку власних засобів необхідну для ліквідності банку.

3. Банківські активи представлені різними видами грошових вимог і зобов'язань, як правило, більш ліквідні і швидше реалізуються на ринку чим активи не фінансових компаній, заморожених в матеріальних об'єктах. Це забезпечує банкам можливість швидшої мобілізації грошових ресурсів і знижує їх потребу у власному капіталі тим не менше роль капіталу і прирівняних до нього статей в структурах банківських ресурсів вельми велика для забезпечення стійкості банку і ефективності його роботи.

Власний капітал не замінимий на початкових етапах діяльності банку, коли засновники, здійснюючи ряд первинних витрат без яких банк не зможе почати свою діяльність.

Власний капітал ділиться на основний і додатковий.

Основний капітал – це грошові кошти, які забезпечують його фінансову основу. Він складається із статутного капіталу, ФЕС і ФСН, нерозподіленого прибутку.

Статутний капітал банку – це засоби що знаходяться в його постійному користуванні і розмір яких визначається статутом. Він формується із спеціального або власного капіталу при організації нового банку шляхом внеску засновників або випуску і реалізації акцій. Розмір статутного капіталу визначається засновницькими документами, проте він не може бути менше встановленого розміру НБУ 1 мільйон євро. Якщо статутний капітал утворюється за участю іноземного капіталу, то його розмір не повинен бути менше 10 мільйонів євро.

Статутний капітал формується залежно від форми організації:

· У АООТ статутний фонд формується шляхом відкритої передоплати за акції.

· У АОЗТ статутний фонд формується в порядку не розподілу всіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їх частки в статутному капіталі.

· У ТОВ статутний фонд ділиться на частини розмір, який зафіксований в засновницьких документах, а учасники банку несуть відповідальність по його зобов'язаннях в межах його частини.

Статутний фонд банків може створюватися тільки за рахунок власних засобів засновників. Для бухгалтерського обліку статутного фонду передбачений план рахунків. Рахунки групи 5000

5000 – сплачений зареєстрований статутний капітал

5001 – неоплачений зареєстрований статутний капітал

Рахунок 5000 призначений для обліку засобів, які складають статутний капітал. По кредиту відбиваються суми сплаченого статутного капіталу акціонерів, а так само суми направлених на поповнення статутного капіталу. По дебіту цього рахунку відбивається зменшення статутного капіталу. Сальдо кредитове означає фактичну величину статутного капіталу. Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів або учасників банку.

Рахунок 5001 призначений для обліку суми зареєстрованого, але неоплаченого статутного капіталу. По дебету цього рахунку відбиваються суми зареєстрованого, але неоплаченого капіталу в кореспонденції з рахунком 5000. По кредиту рахунку відбивається сума сплаченого статутного капіталу.

Для обліку внесків засновників в статутний капітал до його реєстрації використовується рахунок 3630 - пасивний, по кредиту цього рахунку відбиваються внески засновників до реєстрації статутного капіталу, по дебіту цього рахунку відображають суми зареєстрованого статутного капіталу, перераховані на рахунки класу 5 (5001), або суми повернені засновникам.

Особливості віддзеркалення в бухгалтерському обліку акціонерного банку операцій по формуванню статутного фонду є те, що до моменту реєстрації банк відкриває спеціальний накопичувальний рахунок в НБУ. Засоби, внесені за акції зараховуються із цього приводу. Під час вступу наявних грошових коштів банк в 3-х денний термін повинен перерахувати еквівалент прийнятої в наявній формі суми з кореспонденції рахунку на накопичувальний рахунок. Таким же чином слід поступати, якщо акціонер клієнт банку.

Резервний фонд банку це грошові ресурси які резервуються банком для здійснення непередбачених витрат спеціальних потреб і покриття збитків від банківської діяльності.

Наявність резервного фонду забезпечує стійкість діяльності комерційного банку, укріплює його матеріальну і фінансову бази. Резервний фонд утворюється в порядку передбаченими зборами акціонерів або засновників, його величена зазвичай встановлюється у відсотках і не може перевищувати суму статутного фонду.

Облік засобів резервного фонду ведеться на пасивному рахунку 5021 "Загальні резерви". Рахунок призначений для обліку резервів під ризики банків. Цей рахунок кореспондує тільки з рахунками 5-го класу, по кредиту сума розподілу прибули направленою на формування фонду, по дебету суми на покриття збитків. Окрім резервного фонду в комерційному банку утворюються спеціальні фонди і фонди економічного стимулювання, їх формування відбувається за рахунок прибутку. Одним з елементів додаткового капіталу банку є не використані ресурси, резерви страхування банківських рисок. Нерозподілений прибуток як елемент додаткового капіталу є внутрішніми ресурсами, вона утворюється у вигляді залишків прибули після сплати податків і відрахувань до фондів банку. За рахунок не розподіленого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам.