Якщо наукова теорія або пов’язана з нею дослідницька програма має протиріччя й труднощі у описі певних явищ, чи веде це до відмови від неї вчених.

а) ні, тому що без теорії вчений не в змозі працювати; зміна теорій – процес тривалий, що потребує багатьох перевірок, спростувань.

б)так, адже у теорії з’являється багато супротивників;

в) так, вчений має швидко відмовитися від теорії та створити іншу;

г) так, протиріччя і труднощі є сигналом до зміни теорії.

2. У класичній науці ХVII ст. основою для формування картини світу була:

а) механіка;

б) хімія;

в) біологія;

г) астрономія.

 

Варіант 14.

1. Ігнорування значення фактів у науковому дослідженні називається:

а) схоластичне теоретизування;

б)емпіризм;

в) сенсуалізм;

г) монізм.

2. Напрям у філософії, який абсолютизує кількісні методи в отриманні наукових результатів, спирається на методи природничних наук, це

а) позитивізм;

б) прагматизм;

в) екзістенціалізм;

г)діалектичний матеріалізм.

Варіант 15.

Чи може вчений захистити теорії від її явної невідповідності емпіричним даним?

а) так, вчений може створити додаткові гіпотези; задуматися над межами застосування теорії;

б) ні, вчений має капітулювати перед більш досконалою теорією;

в) ні, він на це не має морального права;

г) ні, вчений не може ніяк протистояти емпіричним фактам.

2. Вкажіть на відповідь, яка характеризує місце філософії як методології у духовному житті середньовіччя:

а) теологія є служницею філософії;

б) філософія є служницею теології;

в) теологія є всебічним виправданням філософії;

г) філософія є проводирем теології.

Варіант 16.

Симптомом наукової революції, за Т.Куном, є

а) збільшення конкуруючих варіантов;

б) готовність випробувати щось нове;

в) звертання по допомогу до філософії;

г) все, визначене вище.

2.Теорія А.Ейнштейна стосується періоду:

а) класичної науки;

б) некласичної науки;

в) постнекласичної науки;

г) науки нового часу.

 

Варіант 17.

Чи характерні для науки протистояння та борьба різних напрямків?

а) так, характерні; це необхідна умова розвитку науки;

б) ні, не характерні; вони заважають пошуку істини;

в) так, характерні, але лише на певному етапі розвитку науки;

г) ні, не характерні, боряться окремі вчені, а не напрямки.

 

2. Як, за Т.Куном, відбувається перехід до нової парадигми в розвитку науки?

а) різко, революційним щляхом;

б) поступово, шляхом логічних аргументів та посилань на досвід;

в) вкрай повільно, шляхом поступового порівняння старої парадигми з новою, а також із самою природою;

г) повільно, шляхом часткових змін старої парадигми.

Варіант 18.

1. Чи завжди істинне знання є науковим?

а) так, істинне знання може бути тільки науковим;

б) ні, істинне знання може належати іншим сферам пізнання;

в) так, тому що істинне знання може бути сформульоване лише у поняттях;

г) так, тому що знання, що виявляється у художніх образах, повсякденому житті, не є істинним.

2. Коли виникло класичне природознавство?

а) у кам’яному віці, коли людина почала накопичувати й передавати іншим знання про світ;

б) приблизно у V ст. до н.е. у Стародавній Греції;

в) у період пізнього середньовіччя XII-XIV ст.;

г) у XVI-XVII ст.;

д) наприкінці XIX ст.

Варіант 19.

1. Під парадигмами Т.Кун розумів:

а) визнані всіма наукові досягнення; які протягом певного часу, що дають певну модель постановки проблем та їх спосіб їх рішень науковому співтовариству;

б) передові досягнення, які мають велике майбутнє, але ще не визнані;

в) сміливі гіпотези, які обіцяють розширення обріів науки;

г) універсальні теорії (Коперніка, Ньютона, Дарвина та ін).

2. Протиріччя у пізнанні, яке характеризується невідповідністю між новими фактами (даними) і старими способами їх пояснення, це:

а) наукова проблема;

б) парадокс;

в) абсурд;

г) алогізм.

Варіант 20.

1. Чи описує теорія безпосередньо навколишню дійність?

а) так, описує;

б) описує, лише у деяких науках;.

в) інколи описує;

г) описує, але не безпосередньо, а використовуючи поняття.

2. Чи є традиція лише гальмом розвитку науки?

а) ні, традиція є необхідною умовою розвитку науки та накопичення й обробки знань;

б) так, традиція є перешкодою для новаторських планів та ідей вчених;

в) так, бо наукове співтовариство може розвиватися лише порушуючи певні традиції.

г) так, інерція старих підходів завжди заважає вченим.

 

Варіант 21.

1.. Чи може теорія розвиватися без безпосереднього контакта з дійсністю?

а) так, може, бо є фундаментальна й прикладна наука;

б) ні, не може, бо корені науки знаходяться у практиці;

в) ні, не може, бо теорія повинна перевірятися практикою;

г) ні, не, може, бо теорія потребує контакту з реальністю.

2. В уявленнях про науку домінує таке поняття, як „творчість”, постійне прагнення до нового. А чи може наукова діяльність бути традиційною?

а) ні, це не нормально, рух у межах традицій є згубним для науки;

б) ні, якщо наукова діяльність традиційна, це протирічить суті науки;

в) так, бо минулі досягнення протягом певного часу визнаються науковим співтовариством;

г) ні, наукова діяльність – це завжди прорив у невідоме.

Варіант 22.

Чи можуть філософські підвалини науки бути предметом наукових дискусій?

а) так, можуть. Від розуміння вченими філософських підвалин науки залежать перспективи її розвитку.

б) ні, не можуть, бо наука – це наука, а філософія – це філософія.

в) ні, не можуть, бо вчені у своїх дослідженнях рідко досягають філософських узагальнень;

г) ні, не можуть, бо лише філософія вказує науці напрямки її розвитку, а наука підпорядкована філософії.

2.. Що, згідно з К.Поппером, є найважливішим джерелом зростання світу об’єктивного знання:
а) підтвердження досвідом;

б) верифікація;
в). критицизм; фальсифікація

г)конкуренція

 

Варіант 23.

.

1. Чи можуть філософські підвалини науки сприйматися як щось самозрозуміле?

а) так, вони можуть бути самозрозумілими;

б) ні, бо наука має весь час аналізувати свої філософські підвалини;

в) так, без самозрозумілості філософських підвалин наука не може розвиватися;

г) ні, бо наука взагалі піддає критиці будь – які свої положення.

2. „Третій світ”, за К.Поппером, це:

а) реальність, що існує об’єктивно,

б) стан свідомості та його активність;

в) універсум об’єктивного знання;

г) все, зазначене вище.

Варіант 24

Чи можливе емпіричне знання без теоретичних уявлень?

а) так; бо емпіричні знання передують теоретичним уявленням;

б) ні, бо без певіних теоретичних уявлень не можна сформулювати напрямки емпіричного пошуку;

в) так, бо емпіричні беруться з дійсності без опосередкування теорією;

г) так, бо емпіричний рівень пізнання не завжди спрямовується та обгрунтовується теорією.

2. К.Поппер вважав, що головна вада теорії.:

а) принципова неможливість її спростувати;

б) можливість її спростувати;

в) неможливість її розвиавти далі;

г) неконкурентоздатність теорії

Варіант 25.

1. Пануванням механіки та принципу механіцизму у створенні наукової картини світу характеризується:

а) класична наука;

б) некласична наука;

в) постнекласична наука;

г) фізична наука.

Сукупність прийомів, які сприяють більш швидкому, організованому і цілеспрямованому пошуку істини, хоч і не гарантують її безумовного знаходження, це

а) евристика;

б) діалектика;

в) метафізика;

г) еклектика.

 

Варіант 26.

1. Християнська філософія та християнський світогляд:

а) сприяв розвитку більшої універсальності пізнання;

б) лише гальмував розвиток наукового пізнання;

в) зовсім ніяк не впливав на розвиток наукового пізнання;

г) сприяв розвитку лише теології.

2. Вчений, який вважав, що головне для соціології вивчати осмисленні дії людей у їх співвідношенні з об’єктами зовнішнього й внутрішнього світу („розуміюча соціологія”) – це

а) К.Маркс;

б) М.Вебер;

в) Е.Дюркгейм;

г) Т.Парсонс

 

Варіант 27.

1. Чи передбачає визначення "ненауковий"лише негативну оцінку?

а) так, тому що наука є найвищим досягненням людського розуму;

б) ні, тому що кожна форма людської діяльності має специфічне призначення;

в) так, тому що наукове знання передбачає точність, виваженість, експериментальну перевірку;

г) так, тому що наукове обгрунтування розповсюджується на різні сфери людського життя..

 

2. Р.Декарт був переконаний, що є два шляхи відкриття нового знання у науці, й розум не повинен допускати їх більше, бо всі інші ведуть до помилок. Ці два шляхи –

а) інтуїція й дедукція;

б) спостереження та індукція.

в) спостереження та експеримент;

г) індукція та дедукція.

 

Варіант 28.