Вступ до навчальної дисципліни

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО

 

для підготовки фахівців за напрямом підготовки

6.030401 “Правознавство”

всіх форм навчання

 

 

Одеса 2012

Розробники та укладачі:

 

завідувач кафедри трудового, земельного

та екологічного права, к.ю.н., доцент О.М. Пащенко

доцент кафедри трудового, земельного

та екологічного права, к.ю.н. І.Г. Булах

викладач кафедри трудового, земельного

та екологічного права І.І. Сіряченко

 

 

Відповідальний за випуск:

 

Пащенко О.М., завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права, к.ю.н., доцент

 

Рекомендовано рішенням кафедри

трудового, земельного та екологічного права

Одеського державного університету внутрішніх справ

Протокол № 1 від 31 серпня 2012 р.

 

 

ВСТУП ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Земельне право України – одна із самостійних галузей української системи права, правової науки та відособлена навчальна дисципліна. Нормативно-правову базу земельного права складає діюча система вітчизняного земельного законодавства, головна мета якого полягає в розширенні сфери правового регулювання суспільних відносин щодо раціонального використання та ефективної охорони земельних ресурсів країни як основного засобу виробництва і просторово-операційного базису.

В умовах радикальних економічних перетворень та побудови ринкових відносин була започаткована земельна реформа, яка передбачала роздержавлення і перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, забезпечення раціонального використання та ефективної охорони земель. З початку проведення земельної реформи земельне законодавство суттєво оновлено. Земельні відносини набули нового змісту спочатку в зв’язку з прийняттям 18 грудня 1990 р. Земельного кодексу України, а потім з виходом 30 січня 1992 р. Закону України “Про форми власності на землю”. В останньому було передбачено поряд з державною – колективна та приватна форми власності на землю та їх рівноправне функціонування, що послужило основою для прийняття 13 березня 1992 р. нової редакції Земельного кодексу. Передбачена демонополізація земельної власності призвела до того, що земельний фонд країни перестав бути виключною власністю держави. Ці основоположні акти земельного законодавства започаткували формування сучасного Земельного права України.

Конституція України надала новий імпульс до законодавчої та підзаконної нормотворчості, а також розвитку земельних правовідносин. З прийняттям нової Конституції багато норм Земельного кодексу в редакції від 13 березня 1992 р. суперечило її положенням. Крім того, деякі питання земельних відносин регулювалися окремими нормативно-правовими актами та указами Президента України, які не у всьому узгоджувалися між собою. Тому для формування єдиного правового простору в регулюванні земельних відносин, який би спирався на положення Конституції і враховував набуту практику проведення земельної реформи, 25 жовтня 2001 р. був прийнятий новий Земельний кодекс України, який у даний час є основним кодифікаційним джерелом земельного права.

Теоретична актуальність та практична значимість вивчення студентами сучасного земельного законодавства полягає в тому, що новації, закріплені у земельно-правових актах призведуть до суттєвих змін в інших природоресурсових галузях законодавства. Об’єктивні процеси розвитку суспільних відносин потребують їхнього відображення в тій чи іншій мірі в гірничій, водній, лісовій, фауністичній, флороохоронній, природно-заповідній та інших галузях природоресурсового законодавства. Тому юрист-правознавець з вищою освітою повинен завчасно підготуватися до сприйняття таких законодавчих новацій та до застосування їх у своїй практичній діяльності.

Програма навчальної дисципліни “Земельне право України” розрахована на студентів, обов’язковість вивчення курсу земельного права в повному обсязі передбачає навчальний план підготовки спеціалістів з вищою юридичною освітою.

Формами заповнення дефіциту аудиторного навчального часу є самостійне вивчення студентами окремих тем і питань програми. Найбільш ефективними та результативними видами самостійної роботи є написання контрольних робіт та вирішення індивідуальних практичних занять (задач), які студенти повинні захистити у встановленому порядку для отримання відповідних балів.Вони також можуть підготувати реферат з будь якої теми та виступити з ним на семінарських (практичних) заняттях.

Після виконання усіх вимог навчального плану щодо подолання змісту цієї програми навчальної дисципліни, студенти які не отримали відповідної кількості балів (мінімум 75) повинні скласти іспит.

Метою вивчення навчальної дисципліни «Земельне право» є теоретична і практична підготовка студентів у напрямку оволодіння знаннями сучасного земельного законодавства, систематизація отриманих знань для подальшого використання в практичній діяльності, аналіз наукових праць, чинного законодавства та судової практики, а також отримання практичних навичок застосування правових норм при вирішенні задач. Рокриваючи теоретичні питання, студенти повинні прагнути до максимально повного і чіткого викладу всіх проблем, що досліджуються.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення наступних завдань:

- вивчити та проаналізувати законодавчі та підзаконні нормативні акти, що регулюють земельні відносини;

- розглянути правову природу земельних відносин;

- ознайомитись з працями провідних юристів-науковців із земельнього та споріднених йому галузей права;

- вивчити вади чинного земельного законодавства та запропонувати можливі шляхи їх подолання (вирішення);

- визначити напрямами подальшого розвитку та вдосконалення земельного законодавства.

Предметом навчальної дисципліни є суспільні відносини щодо використання та охорони земель, що регулюються нормами земельного права.

Практичні заняття – одна із основних форм навчання при вивченні курсу «Земельного право» Їх мета полягає у засвоєнні головних теоретичних положень і відпрацюванні навичок практичного застосування норм земельноо права шляхом розв’язання задач для вирішення питань, які виникають при розгляді земельних спорів.

Одним із засобів оволодіння навчальним матеріалом є самостійна робота студентів, яка включає підготовку до семінарських та практичних занять, до заліку, виконня індивідуальних завдань (практичні задачі, практичні завдання тощо). У самостійній роботі студентам можуть допомогти консультації викладача, а також перелік рекомендованої літератури та нормативного- правового матеріалу, шо наводиться у цій навчальній програмі та методичних рекомендаціях кафедри.

Загальна кваліфікаційна характеристика курсу

напрям підготовки «Правознавство» освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр період викладання: VI семестр кількість модулів: 1 кількість змістовних модулів: 2 кількість кредитів:3   Міжпредметні звязки. Вивчення курсу «Земельне право» базується на знаннях та навичках, які отримані студентами з теорії держави та права, історії держави та права, конституційного, екологічного, цивільного, адміністративного, кримінального права тощо.

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ, ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА

ТЕМА № 2 ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ

ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

 

1. Земельні відносини в Російській імперії до 1917 р.: відміна кріпосного права і земельна реформа 1861 р.. Столипінська аграрна реформа 1906 р. та її значення для розвитку земельних відносин в Російській імперії.

2. Три періоди у націоналізації землі 1917 – 1936 роки: Декрет про землю, Декрет про соціалізацію землі, Земельний кодекс 1922 р.. Загальні начала землекористування та землевпорядкування 1928 р.. Колективізація сільського господарства та особливості розвитку земельних відносин в Україні.

3. Поглиблення соціальних суперечностей в умовах націоналізації землі. Демонополізація відносин власності на землю. Земля як приналежність народів, які проживають на відповідній території. Розділене право державної власності на землю між центральними та регіональними органами влади.

4. Перебудова земельних відносин в Україні відповідно до Земельного кодексу 1990 р. та сучасна земельна реформа в Україні, її особливості, проблеми і суперечності.

5. Економічні, організаційні та правові основи земельної реформи в Україні. Земельні перетворення у пострадянських країнах СНД.

 

Нормативний матеріал:

1. Конституція України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Земельний кодекс України // ВВР України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.

3. Про земельну реформу. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 г.// ВВР України. – 1991. – №10. – Ст. 120.

4. О земле. Декрет СНК РСФСР от 26 (27) октября 1917 г. // СУ РСФСР. – 1917. – № 1. – Ст. 3.

5. Тимчасовий земельний закон // Вісник Ради народних міністрів Української Народної Республіки. – 1918. – 30 січня.

6. О социализации земли. Декрет ВЦИК от 19 февраля 1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 25. – Ст. 346.

7. Основний закон про трудове землекористування. Постанова ВУЦВК від 27 травня 1922 р. // ЗУ УСРР. – 1922. – № 26. – Ст. 388.

8. Про введення в дію Земельного кодексу. Постанова Президії ВУЦВК від 29 листопада 1922 р. // ЗУ УСРР. – 1922. – № 51. – Ст. 750.

9. Об утверждении Общих начал землепользования и землеустройства. Постановление ЦИК СССР от 15 декабря 1928 г. // СЗ СССР. – 1928. – № 69. – Ст. 642.

10. Об утверждении Основ земельного законодательства Союза ССР и союзных республик. Закон СССР от 13 декабря 1968 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – №51. – Ст.485.

11. Про затвердження Земельного кодексу Української РСР. Закон УРСР від 8 липня 1970 р. // ВВР УРСР. – 1970. – № 29.

12. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о земле. Закон СССР от 28 февраля 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – №10. – ст. 129.

 

Література:

1. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2009. – 600 с.

2. Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2008. – 600 с.

3. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

4. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Навчальний посібник. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2007. – 432 с.

5. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2007.

6. Ерофеев Б.В. Земельное право России. Общая часть. – М., 1994. – 560 с.

7. Крассов О.И. Земельное право: Учебник. – М., 2000. – 624 с.

8. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу. Монографія. – К.: Юрінком Інтер. – 2006. – 554 с.

9. Пащенко О.М. Сучасні тенденції кодифікації земельного законодавства України // Земельне право України: теорія і практика. – 2006. – № 2. – С. 3-11.

 

Задача №1.

Гр-ки В., Т. і C. звернулися 20 жовтня 2004 р. Дніпровського райсуду м. Києва з позовом до гр-н П. і Н.. – про поділ земельної ділянки і визначення порядку користування земельною ділянкою. Вони просять розділити земельну ділянку в м. Києві між ними і відповідачами і виділити кожному з них у користування по 1/6 частині земельної ділянки в м. Києві.

Свої позовні вимоги позивачі мотивують тим, що вони є власниками 1/2 частини будинку в м. Києві на підставі рішення Харківського райсуду м. Києва від 20 квітня 2000 р., ухвали Харківського райсуду м. Києва від 24 листопаду 2000 р., ухвали Дніпровського райсуду м. Києва від 11 березня 2002 р. і реєстраційних посвідчень Київського міського бюро технічної інвентаризації (МБТІ). Інша 1/2 частина будинку належить відповідачам. Земельна ділянка, виділена під забудову в 1947 році, розміром 1000 м2, між ними розділений не був, як не був розділений і між попередніми власниками.

Відповідачі в судові засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином. За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 172 ЦПК України, суд розглянув справу за їх відсутності.

Додаткова інформація по справі:

1. 30 липня 2003 р., 18 березня 2002 р., 16 жовтня 2002 р. були видані реєстраційні посвідчення позивачам про право приватної власності на 1/6 частину житлового будинку в м. Києві.

2. Відповідно до повідомлення Київського ГБТИ, 1/4 частини будинку в м. Києві на праві приватної власності зареєстрована за гр-кой К. на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1-ю Київською держнотконторою 24 жовтня 1985 р. №5ДН-17230; 1/4 частини будинку в м. Києві на праві приватної власності зареєстрована за гр-кой К. на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1-ю Київською держнотконторой 24 жовтня 1985 р. № 5ДН-17228.

3. Гр-ка К. померла 19 грудня 1998 р.. 24 січня 2002 р. гр-н Н. звернувся до держнотконтори з заявою про прийняття спадщини, при цьому, відповідно до повідомлення держнотконтори, ним був пропущений шестимісячний термін, встановлений для прийняття спадщини і, згідно матеріалів спадкової справи, свідоцтво на право приватної власності на ім'я гр-на Н. не видавалося.

4. Відповідно до висновку № 3050 судової будівельно-технічної експертизи від 5 липня 2004 р., пропонується два варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою за умови або об'єднання ідеальних часток трьох співвласників по 1/6 частині, або виділення в загальне користування трьох співвласників земельної ділянки.

Задача № 2.

ТОВ „Карат” є юридичною особою, співзасновниками якої є два громадянина Польщі.

Метою створення ТОВ є будівництво швейної фабрики на території України. В даний час ТОВ орендує земельну ділянку, на якій ведеться будівництво після закінчення будівництва і набуття прав власності на майно керівництво ТОВ має намір викупити земельну ділянку у власність.

1. Чи може набути у власність земельну ділянку юридична особа України, заснована за участі іноземних громадян або іноземних юридичних осіб?

2. Якщо може, то який порядок і підстави набуття у власність земельної ділянки такої юридичної особи?

3. Чи мають іноземні громадяни та особи без громадянства набувати право власності на землю в Україні?

Завдання: Вирішіть справу.

 

Задача №3

Громадянину Іванову І.І. був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,25 га в межах населеного пункту для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка). Згідно з ст.90 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки має право на цій ділянці спорудити житловий будинок, виробничі та інші будівлі та споруди. На думку громадянина Іванова І.І ця норма Земельного кодексу України не забороняє на ділянці, наданій у власність збудувати кіоск розміром 2 * 2 для комерційної діяльності. Проте, районний відділ земельних ресурсів поставив вимогу громадянинові Іванову І.І. змінити цільове використання частини земельної ділянки.

Завдання:Вирішить справу та надайте обґрунтовані відповід на такі питання:

Задача №4

Громадянин Лейдерман І.І одержав у спадок житловий будинок у селі, а разом з ним і земельну ділянку 0,50 га. Але за рішенням сільської ради йому було дозволено приватизувати лише 0,25 га.

Задача №1.

Подружжя К. – члени сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) “Н” мали земельний пай (9 га), з яким увійшли в кооператив після реорганізації КСП “Н”. У березні 2002 р. від нещасного випадку, не пов’язаного з роботою, подружжя К. померли, залишивши трьох неповнолітніх дітей. Опікунство над дітьми взяла їх тітка С.

У квітні 2002 р. КСП “Н” було реорганізовано у приватно-орендне сільськогосподарське підприємство (ПОСП) “П”.

Після збирання врожаю С. на правах опікуна звернулася до керівництва ПОСП за одержанням плати за оренду земельної частки (паю), належної померлим К..

Керівництво ПОСП відмовило їй, на тій підставі, що К. ще до смерті всю суму, яка могла б бути їм нарахована, одержали частково грішми, а частково товарами. Крім того, їй пояснили, що нового договору оренди зі спадкоємцями не укладено, оскільки ще не сплинув шестимісячний термін від дати смерті К.

С. звернулась до юриста райдержадміністрації з проханням дати їй консультацію, як належним чином оформити документи на оренду земельної частки (паю) померлих “К” на користь їх неповнолітніх дітей.

Завдання: вирішити справу.

 

Задача №2.

Сільрада звернулась з позовом до ТОВ „Торговий дім „Україна” про стягнення заборгованості по орендній платі за 2003 рік за надану земельну ділянку в сумі 43331,86 грн.

Відповідач мотивував свої дії, посилаючись на те, що у 2003 році в результаті несприятливих погодних умов на орендованих земельних ділянках загинули сільськогосподарські культури. Даний факт був підтверджений висновком комісії № 21 від 14 квітня 2003 р. про обстеження земельних ділянок, актом від 27 липня 2003 р. і висновком ТПП України № 6489/05-4 про те, що несприятливі погодні умови, які стали причиною загибелі с/г культур на площах ТОВ „Торговий дім „Україна”, є форс-мажорними обставинами.

Згідно п. 8.1 договору від 20 лютого 2003 р., сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов’язків за договором, якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин, тому орендна плата сплачена орендарем на рівні земельного податку, про що він повідомив позивача.

Задача №3.

У березні 2001 р. Ф. звернувся до суду з позовом до Д. про визначення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що йому на праві власності належить 65/100 жилого будинку у м. Херсоні, а відповідачка власником 35/100 цього ж будинку. У зв’язку з тим, що між ними виник спір з приводу використання земельної ділянки, Ф. заявив позов про визнання порядку користування земельною ділянкою відповідно до угоди між колишніми співвласниками житлового будинку про порядок розпорядження земельною ділянкою, затвердженої у липні 1975 р.

У листопаді 2001 р. Д. заявила зустрічний позов до Ф. про визначення порядку користування земельною ділянкою, зазначивши, що цей порядок має бути встановлений пропорційно розміру часток кожного з них у спільній власності.

Додаткова інформація по справі: 1. Угода про порядок розпорядження земельною ділянкою була укладена між Д. та М. у 1975 р. 2. Ф. придбав частину житлового будинку у М. в листопаді 1996 р. 3. Нова угода між Ф. та Д. не укладалась.

Задача №4.

Громадянин Петров звернувся з проханням надати йому йому юридичну консультацію з таких питань, у Іванова є державний акт право власності на земельну ділянку на 0,02 га. цільове призначення якої "для ведення комерційної діяльності".

1). Як можна громадянину Петрову орендувати 0,03 га. для розміщення на ній базової станції мобільного зв'язку?

2) Чи можна заключити договір сервітуту земельної ділянки для розміщення обладнання, з власником цієї ділянки?

Задача№5.

Державне сільськогосподарське підприємство користувалося земельною ділянкою на праві постійного землекористування, згідно з відповідним державним актом. На цій земельній ділянці була розташована двоповерхова будівля, яка перебувала на балансі зазначеного підприємства. Внаслідок приватизації ця будівля була продана ТОВ «Лан», заснованому фізичними особами. Договір купівлі-продажу будівлі між державою і ТОВ «Лан» було нотаріально посвідчено і зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 12 серпня 2004 р.. У договорі зазначалося, що ТОВ «Лан», згідно з законодавством, має оформити право оренди земельної ділянки, на якій розташована приватизована ним будівля, у строк до 1 січня 2005 р..

Завдання: Надайте обґрунтовану відповідь на такі питання:

1. На якій правовій підставі ТОВ «Лан» буде користуватися земельною ділянкою під приватизованою ним будівлею у проміжок часу від моменту отримання у власність зазначеної будівлі – до моменту оформлення договору оренди земельної ділянки?

2. Чи має право держава стягнути з ТОВ «Лан» плату за користування земельною ділянкою протягом зазначеного часу?

3. Чи втратить чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою під приватизованою будівлею, виданий державному сільськогосподарському підприємству, внаслідок продажу будівлі ТОВ «Лан»?

 

Нормативний матеріал:

1. Конституція України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Земельний кодекс України // ВВР України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.

3. Цивільний кодекс України // ВВР України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

4. Про концесії: Закон України від 16 липня 1999 р. // ВВР України. – 1999. – №41. – Ст. 372.

5. Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг: Закон України від 14 грудня 1999 р. // ВВР України. – 2000.. – № 3. – Ст. 21.

6. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 38. – Ст. 314.

7. Про оренду землі: Закон України в редакції від 2 жовтня 2003 р. // ВВР України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.

8. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 р. // ВВР України. – 2004. – № 15. – Ст. 229.

9. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 р. // ВВР України. – 2004. – № 35. – Ст. 411.

10. Про захист конституційних прав громадян на землю: Закон України від 20 січня 2005 р. // ВВР України. – 2005. – № 10. – Ст. 194.

11. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України в редакції від 11 лютого 2010 р. // ВВР. – 2010. - № 18. – Ст. 141.

12. Про земельну реформу: постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. // ВВР України. – 1991. – № 10. – Ст. 100; - 1994. – № 27. – Ст. 229.

13. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі: Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. // ВВР України. – 1992. – № 25. – Ст. 355.

14. Про затвердження форми сертифіката про право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай): Постанова Кабінету Міністрів України № 801/95 від 12 жовтня 1995 р..

15. Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі: Постанова Кабінету Міністрів України № 2073/98 від 25 грудня 1998 р. // Урядовий кур'єр. – 1999. – 28 січня.

16. Про затвердження Порядку та розмірів плати, що справляється за видачу державного акта на право власності на землю: Постанова Кабінету Міністрів України № 934/99 від 1 червня 1999 р. // Урядовий кур'єр. – 1999. – 12 серпня.

17. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України № 449 від 2 квітня 2002 р. // Офіційний Вісник України.. – 2002. – № 14. – Ст. 753.

18. Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: постанова Кабінету Міністрів України № 502 від 11 квітня 2002 р. // Офіційний Вісник України.. – 2002.. – № 15. – Ст. 818.

19. Про затвердження Типового договору оренди землі: Постанова Кабінету Міністрів України № 220 від 3 березня 2004 р. // Урядовий кур'єр. – 2004. – 17 березня.

20. Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: Постанова Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 р. // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 21. – Ст. 1425.

30. Про затвердження Методичних рекомендацій визначення орендної плати за земельну ділянку та за земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення: Наказ Держкомзему України від 24 грудня 1999 р. //http://portal.rada.gov.ua/;

31. Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю): Наказ Держкомзему України від 17 січня 2000 р. //http://portal.rada.gov.ua/;

 

Матеріали судової практики:

1. Про застосування Закону України «Про оренду землі»: лист Вищого арбітражного суду України від 14 січня 1999 р..

2. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з захистом права власності на землю та землекористування: роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 3. – 10 вересня.

3. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ: постанова пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 р. // Право України. – 2004. – № 9. – С. 153-160.

 

Література:

1. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2007.

2. Бердников Є., Пастушенко П. Трансформація інституту постійного землекористування у зв’язку з прийняттям нового Земельного Кодексу України // Право України. – 2004. – № 2. – С.59-65.

3. Боголюбов С.А. Земельное право: учебник, 3-е издание, переработанное и дополненое. М –.: Юрайт-Издат, 2009. – 402с.

4. Ерофеев Б.В. Земельное право России. Общая часть. – М., 1994. – 560 с.

5. Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2008. – 600 с.

6. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2009. – 600 с.

7. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

8. Земельні відносини в України: Зб.норматив.актів уклад. Д.В.Ковалський, Л.О. Панькова. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 720с.

9. Каракаш И.И. Право собственности на землю и землепользования в Украине: Научно-практич. пособие. – К.: Истина, 2004. – 216 с.

10. Крассов О.И. Земельное право: Учебник. – М., 2000. – 624 с.

11. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Навчальний посібник. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2007. – 432 с.

12. Мірошніченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. – К.: Правова єдність, 2009. – 496с.

13. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / За заг. ред. А.П Гетьмана. Видання шосте доповнене. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2009. – 624 с.

14. Право собственности на землю в Росии и ЕС: правовые проблемы: сборник статей /отв.редактор И.А.Иконницкая. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 288с.

15. Спори пов’язані з земельними правовідносинами // режим доступу http://www.zempravo.info/#/content/documents/&id=33.

16. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Консум, 1998. – 224 с.

 

Задача №1

Рішенням Яремчанського міського суду задоволено позов про встановлення постійного земельного сервітуту гр.-на Іванова у вигляді права гр.-на Іванова на прохід та проїзд на транспортному засобі.

На дане рішення гр.-н Петров подав апеляційну скаргу, в якій посилався на необґрунтованість висновків рішення суду. Зокрема, у Державному акті на право власності на землю не зазначено під’їзної дороги, крім того апелянт вважає, що встановлення земельного сервітуту створює низку незручностей в користуванні земельною ділянкою його сім’ї. Посилаючись на викладені обставини апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити строковий земельний сервітут.

Додаткова інформація по справі: судом не було витребувано план-схему на встановлення земельного сервітуту, щодо ширини та довжини проїзду.

Завдання: вирішіть справу.

Задача №2

Громадянин Васильєв звернувся із заявою до селищної ради з проханням вжити заходів до сусіда-землевласника Петрова у зв’язку з тим, що посаджені останнім на межі їхніх земельних ділянок дерева перешкоджають проникненню сонячного проміння та стримують ріст сільськогосподарських рослин.

Завдання: вирішіть справу.

 

Задача№ 3

Підприємство «Уголёк» (70% акцій якого належить іноземному підприємству), планує будівництво шахти для видобутку вугілля. Для забезпечення діяльності шахти необхідно провести залізничні шляхи та лінії електропередач. Проте на місці розташування зазначених об’єктів знаходяться землі сільськогосподарського призначення, через які необхідно прокладати комунікації.

Задача №1.

До Державного комітету України по земельним ресурсах звернувся за роз’ясненням громадянин Росії П., який народився і проживав в Україні з 1950 р. по 1958 р., після чого 30 років служив у радянській армії, з такого питання: після смерті його матері, яка проживала в Україні, він став спадкоємцем садового будинку (дачі) та земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Право на спадщину будинку громадянин Росії П. оформив. Чи може він за таких умов мати у приватній власності земельну ділянку?

Задача №2.

Громадянин В. приватизував земельну ділянку площею 0,3 га, виділену для особистого селянського господарства. За рішенням сільської ради він додатково одержав в оренду земельну ділянку розміром 0,5 га також для ведення особистого селянського господарства.

Завдання: вирішіть справу та надайте обґрунтовані відповіді на такі питання:

Задача № 3.

У березні 2004 р. ТОВ Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" (ТОВ) подало до господарського суду (ГС) позов до Київської міської Ради (Міськрада) і Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (ГУЗР), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (ДП "Пуща-Водиця").У позові, з урахуванням доповнень, ставилось питання про зобов'язання Міськради вилучити з постійного користування ДП "Пуща-Водиця" земельну ділянку в м. Києві по вул. Маршала Гречка, 9-д, на якій розташований приватизований ТОВ цілісний майновий комплекс, закріпити вказану земельну ділянку за позивачем; зобов'язати Міськраду передати земельну ділянку в м. Києві по вул. Маршала Гречка, 9-д в оренду ТОВ на умовах, передбачених проектом договору оренди землі від 12 березня 2005 р. N 29. Свої вимоги позивач обґрунтовував посилаючись на ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 30 ЗК УРСР, відповідно до яких він має переважне право на довгострокову оренду земельної ділянки, розташованої під належними йому нежилими будівлями.Останнім рішенням ГС міста Києва від 7 квітня 2005 р. у задоволенні позову відмовлено. Посилання зроблено на п. 2 ст. 149 ЗК, згідно якого вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень КМУ, Ради міністрів АРК, місцевих держадміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Суд зазначив, що відповідно до п. 10 ст. 149 ЗК у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку, а оскільки спір між сторонами щодо надання згоди останнього на вилучення земельної ділянки з метою її надання в оренду позивачу не вирішувався, то відсутні підстави для прийняття Київською міськрадою рішення про вилучення спірної земельної ділянки або її частини з постійного користування агрокомбінату.Постановою Київського апеляційного господарського суду (АГС) від 21 червня 2005 р. вищевказане рішення суду змінено. Позов задоволено частково. Зобов'язано Київську міськраду передати в оренду позивачу земельну ділянку по вул. Маршала Гречка, 9-д у м. Києві на умовах, передбачених проектом договору оренди землі від 12 березня 2005 р. N 29, строком на 10 років. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.Постановою ВГСУ від 22 грудня 2005 р. N 7/192-3/167 постанову Київського АГС від 21 червня 2005 р. залишено без змін. Посилання зроблено на такі обставини. Спірна земельна ділянка не передана в оренду позивачу у зв'язку з відсутністю згоди третьої особи, в постійному користуванні якої знаходиться дана ділянка, на її вилучення.Київська міськрада, відмовивши в передачі земельної ділянки в оренду на підставі відсутності згоди постійного землекористувача на її вилучення, не здійснила дій, передбачених ст. 149 ЗК по вилученню ділянки з постійного користування ДП "Пуща-Водиця", оскільки нею не ставилось питання про вилучення даної земельної ділянки.Обов'язок відповідної ради відвести земельну ділянку у власність, або користування необхідно відрізняти від обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод, а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію чинного ЗК.Ухвалою ВСУ від 16 лютого 2006 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови ВГСУ від 22 грудня 2005 р. за касаційною скаргою ДП "Пуща-Водиця", де поставлено питання про скасування цієї постанови, постанови Київського АГС від 21 червня 2005 р. та залишення без змін рішення ГС міста Києва від 7 квітня 2005 р.. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції. Додаткова інформація по справі: 1. ДП "Пуща-Водиця" засноване на державній власності і підпорядковане Мінагрополітики. 2. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого 15 липня 1998 р., агрокомбінату "Пуща-Водиця" надано у постійне користування 335,0951 га землі в межах згідно з планом землекористування. Зазначений Державний акт виданий відповідно до розпорядження від 21 квітня 1998 р. Київської міськдержадміністрації, не визнавався судом недійсним і не скасовувався. 3. 1 квітня 1999 р. між регіональним відділенням ФДМ України по місту Києву та ТОВ Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" укладено договір N 624 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд", відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу (ЦМК) державного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" корпорації "Украгропромбуд", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д, та включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно та нежитлові будівлі загальною площею 784,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д. Завдання: вирішити справу.

 

Нормативний матеріал:

1. Конституція України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Земельний кодекс України // ВВР України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.

3. Цивільний кодекс України // ВВР України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

4. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // ВВР України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.

5. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України від 10 липня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 41. – Ст. 188.

6. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – Ст. 1014.

7. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 38. – Ст. 314.

8. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. // Офіційний вісник України.– 2003.– № 28.– Ст. 1362.