Емісія та використання банківських векселів

Низка вітчизняних комерційних банків, здійснюючи діяльність у сфері вексельного обігу, виконує роль емітентів векселів. При цьому можна виділити дві основні сфери застосування комерційними банками України емісії векселів.

По-перше, як і інші суб’єкти підприємницької діяльності, банки використовують векселі для оформлення своїх господарських боргів, а також для переоформлення власної фінансової заборгованості.

По-друге, трапляються випадки використання векселів, виписаних банком, для залучення ресурсів, кредитування клієнтів, організації системи розрахунків між підприємствами. І якщо практика застосування векселя в господарській діяльності банку ідентична його використанню нефінансовими компаніями, то в цих випадках можна говорити про появу специфічного продукту, який у нашій країні прийнято називати банківським векселем.

Найбільшого поширення набули прості векселі комерційних банків, хоч банківський вексель може бути випущеним і в формі переказного векселя. Правила заповнення реквізитів векселів комерційних банків та їх кількість аналогічні векселям нефінансових компаній.

Оскільки банківські векселі можуть випускатись не лише одноразовими примірниками, а й серійно, на їх лицьовому боці зазначаються серія і номер векселя.

Найчастіше застосовуються банківські векселі, виписані на певну дату, хоч банки можуть емітувати й векселі у визначений строк від дати складання, а також на певний строк від дати подання. Згідно зі способом зазначення терміну платежу у векселі визначається метод визначення процентної ставки. При заповненні векселя на строк або на такий-то строк від моменту виписки зазначається номінал векселя, а сам він реалізується з дисконтом. Коли ж вексель виписано терміном за поданням або на певний строк від подання, у ньому визначається процентна ставка, за якою нараховуватимуться доходи, а сам вексель продається за номіналом.

Як було зазначено, банківський вексель може використовуватися для залучення ресурсів. Клієнт вносить у банк грошові кошти взамін на виписаний на його ім’я і підписаний банком вексель. У такому разі можна говорити про особливу природу банківського векселя: на відміну від класичного векселя, який виникає в результаті кредитних відносин, вексель, емітований банком, має депозитний характер, оскільки засвідчує зобов’язання банку повернути внесені клієнтом кошти.

Отже, за економічною суттю банківський вексель є аналогом ощадного сертифіката, однак у правовому відношенні є векселем: при емісії векселів банки керуються “Положенням про переказний і простий вексель”. Водночас у Положенні НБУ “Про операції банків з векселями” серед операцій комерційних банків у сфері вексельного обігу емісійних операцій не передбачено. Така правова невизначеність дає змогу здійснювати емісію векселів без її реєстрації в державних органах і уникати обов’язкового резервування коштів, залучених за підсумками такої емісії.

Привабливість банківського векселя полягає у підвищенні гарантії оплати, а також у його здатності до обертання, що, на відміну від ощадного і депозитного сертифіката, дає змогу використовувати даний інструмент у розрахунках і як заставу за банківськими кредитами. З метою підвищення ліквідності своїх векселів банки-емітенти часто пропонують клієнтам можливість враховувати векселі та надавати під них кредит за першою вимогою, що теж досить зручно для векселедержателів.

Строк погашення векселів може бути меншим або більшим від терміну користування кредитом. Найбільш прийнятно, як для банку, так і для позичальника, використання векселя зі строком погашення після погашення кредиту, оскільки такий підхід дає змогу банкові застосувати нижчі процентні ставки порівняно зі звичайним кредитуванням.

Низка банків, що тісно пов’язана з промисловими підприємствами (особливо підприємствами одного виробничого циклу), розробила схеми використання банківських векселів для вирішення проблеми неплатежів між членами фінансово-промислової групи, а також для приховування виторгу від оподаткування. Це призвело до двозначного ставлення до практики емісії банківських векселів з боку регулюючих органів: не заперечуючи в принципі проти застосування цих схем для прискорення розрахунків, вони вказують на проблеми у контролі за їх обігом. Невизнання банківського векселя як окремого інструменту виявляється і у вимозі Національного банку до комерційних банків використовувати при емісії векселів звичайні вексельні бланки, хоч значні номінали векселів, а також маркетингові спонукання висувають до захисту бланків банківських векселів суворіші вимоги.

Емісія векселів провадиться банками — юридичними особами, котрі мають ліцензію на здійснення операцій з цінними паперами, і не може передоручатись філіям та безбалансовим відділенням.

 

Термінологічний словник

Векселедавець - це особа, що приймає участь в операції з векселем як боржник, що виписує вексель і зобов'язується здійснити оплату за ним. У векселі векселедавцем можуть виступати кілька платників, які підписують вексель та зазначають власні реквізити та юридичні адреси.

Векселедержатель - це особа, що приймає участь в операції з векселем як кредитор, який через зазначений строк виставляє вексель для оплати його платником (векселедавцем)

Простий вексель - є свідоцтвом боргу, тобто слугує для офрмлення відносин боргу за реалізовані в кредит товару (надані послуги), видані грошові кошти. В складанні простого векселя беруть участь два суб'єкта: векселедавець (боржник), який виписує вексель і зобов'язується виплатити суму боргу у зазначений термін та підписує його, а потім - передає векселедержателю (своєму кредитору). Такий вексель дає його власнику можливість достроково вилучати капітал.

Переказний вексель (тратта) - призначений для переміщення коштів від однієї особи до іншої за допомогою передавального напису - індосаменту. В складанні переказного векселя беруть участь три суб'єкти: 1) кредитор (трасант, векселедатель) - особа, яка виставляє вексель з наказом здійснити платіж; 2) боржник (трасат, платник) - особа, яка отримує наказ заплатити; 3) ремітент(векселедержатель, перший покупець векселя) - особа на користь якої видано вексель.

Комерційний вексель - з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі - продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Звідси походять синоніми комерційного векселя: товарний, торговий.

Акцепт векселя - означає згоду платника оплатити вексель, прийняття ним зобов'язань за векселем. Він вчиняється надписом "акцептовано", "заплачу" тощо та підписом боржника в лівому боці лицьового боку векселя, після чого акцептант стає основною зобов'язаною за векселем особою.

Врахування (дисконт) векселів - це операція, що полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов'язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також - накладних витрат на здійснення операції.

Кредитними вексельними операціями - вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активними - врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів, або пасивними - переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів.

Торговельними вексельними операціями - це операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних - продаж придбаних векселів.

Гарантійні вексельні операції - це операції, які супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів (наприклад, при розрахунках з допомогою документарного акредитиву). Розрахунковими вексельними операціями - операції, які поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржником банку) та на операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Комісійні та довірчі операціяї з векселями - це операції, виконання яких пов'язано з інкасуванням векселів; оплатою векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом); зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників); купівлею - продажем, а також обмінів векселів за дорученням клієнтів.

Аваль - це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язання однієї із зобов'язаних за векселем осіб(векселедавця, акцептанта, індосанта). Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі) із зазначенням місця видачі.

Банківські акцепти (banker's acceptsance) - це акцептовані векселі за якими банк гарантує оплату поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом здійснення власного акцептування замість клієнта переказного векселя. Мова йде про наявність подвійної гарантії оплати: імпортера (платника), який надає кошти на оплату векселя, і банку, що гарантує і здійснює безпосередній платіж. Векселі, акцептовані банком через свою високу ліквідність та надійність виступають як міжнародний платіжний засіб.