Тема 12. Операції із забезпечення фінансової стійкості комерційного банку

Основні аспекти економічного аналізу діяльності банку, формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій студенти вивчають аудиторна, на лекціях.

Самостійно необхідно ознайомитися з формами фіінансових звітів банку та оцінкою його діяльності, аналізом прибутків та збитків банку, аналізом прибутковості та ефективності діяльності банку, аналізом прибутків та збитків комерційного банку, формуванням та дотриманням комерційним банком обов'язкових резервів, формуванням та дотриманням комерційним банком норм обов’язкового резервування.

На самостійне вивчення відводиться 8 години.

Питання для самостійного вивчення.

1. Аналіз прибутків та збитків банку. Аналіз прибутковості та ефективності діяльності банку.

2. Аналіз прибутків та збитків комерційного банку.

3. Формування та дотримання комерційним банком обов'язкових резервів.

4. Формування та дотримання комерційним банком норм обов’язкового резервування.

Інформаційні джерела

1. Банківські операції: Навчальний посібник / Сковира Л.А. – К.: Аграрна освіта, 2010. – с. 122 - 132

2. Котковський В.С., Нєізвестна О.В. Банківські операції: Навчальний посібник – К.: Кондор, 2011. – 139 – 152.

3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

4. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.

5. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

6. Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України: Затв. постановою Правління НБУ від 19.03. 2003р. № 124.

7. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків»: Затв. постановою. Правління НБУ від 15.03. 2004 р. № 104.

8. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: Затв. постановою Правління НБУ від 02.08. 2004 р. № 361.

9. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 07.12. 2004р. № 598.

10. Положення про порядок формування обов'язкових резервів: Затв. постановою Правління НБУ від 16.03. 2006 р. № 91.

 

Методичні рекомендації

Спочатку прочитайте матеріал підручника (Інтернет – видань). Осмисліть інформацію, виділіть головне, складіть конспект.

Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок — і прибутковості банку, що є одним із основних джерел поповнення власного капіталу банку.

У світовій практиці спостерігається як постійне зростання банківських активів, так і рівня дохідності за ними. І хоча збільшується частка доходів, отриманих у вигляді комісійної винагороди від надання банківських послуг, проценти, отримані від кредитних операцій банку, забезпечують основну частку банківських доходів. Ця тенденція спостерігається і в Україні. При цьому внаслідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходів одержується у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, що були надані банком платоспроможним клієнтам.

Структура банківських доходів має такий вигляд:

Доходи від проведення активних операцій:

- доходи від кредитування;

- доходи від інвестиційних операцій;

Доходи від комісійних операцій:

- доходи від розрахунково-касового обслуговування;

- доходи від трастових операцій;

- доходи від факторингових операцій;

- доходи від лізингових операцій;

- інші доходи від комісійних операцій.

Інші доходи.

Доходи від кредитування складаються з процентів по банківських позиках, а також з облікових процентів, що одержуються при обліку векселів. Близько 70 % доходів банки отримують саме від надання позик.

Важливе значення для зростання дохідності банків має інвестиційний портфель цінних паперів банку. Обсяги доходу з цього джерела залежать від розміру й структури інвестиційного портфеля, а також дохідності різних видів цінних паперів.

Основну масу доходу від комісійних операцій банки отримують у вигляді комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Інші види комісійних доходів становлять незначну частку в загальному обсязі доходів з причини нерозвинутості ринку таких послуг, як трастові, факторингові, лізингові та інші.

До інших видів доходу від комісійних операцій належать:

- комісія за надання гарантій та порук;

- плата за акцептні операції банку;

- плата за фінансування капітальних вкладень та інші інвестиційні послуги;
- комісійні за здійснення валютних операцій;

- комісійна винагорода за консалтинговими послугами.

Оскільки прибуток банку — це різниця між валовими доходами та валовими витратами банку, розглянемо структуру його витрат.

Структура витрат банку. Витрати банку включають:

Операційні витрати:

- сплачені проценти за залученими банком коштами;

- сплачена комісія;

- витрати на операції з цінними паперами;

- витрати на валютні операції;

- витрати на розрахунково-касове обслуговування;

- витрати на страхування майна, цінностей, ризику;

- інші операційні витрати.

Неопераційні витрати:

- витрати на утримання персоналу;

- витрати по експлуатації основних фондів банку;

- інші витрати.

Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку займають витрати на виплату процентів за залученими банком ресурсами (виплати за депозитами, за рахунками до запитання, за депозитними сертифікатами тощо). Ці виплати набагато перевищують виплати за іншими статтями і становлять більш як половину операційних витрат.

Комісійні виплати — це виплати, які здійснює банк у процесі проведення своїх активних операцій і надання послуг клієнтам, а також витрати з ведення кореспондентських рахунків.

Витрати на валютні операції — це витрати на розрахункове обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників банку, витрати на утримання приміщень та устаткування й інше.

Банки заінтересовані в збільшенні чистого доходу, і для цього в їхньому розпорядженні є такі можливості:

- підвищення рівня дохідності від використання кожної складової активів;

- здійснення перерозподілу активів на користь тих, що дають найбільший дохід;

- зменшення процентних та непроцентних витрат.

У світовій практиці існує багато показників, що характеризують прибутковість банківських установ. Найважливішими показниками прибутковості банку, що використовується в Україні, є такі:

ROA — прибутковість банківських активів;

ROE — прибутковість акціонерного капіталу банку;

SPRED — процентна маржа.

ROA — це показник, що характеризує співвідношення чистого прибутку банку після сплати податків до активів банку і показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку. Цей показник можна виразити такою формулою:

де ЧП — чистий прибуток банку;

А — активи банку.

ROA — показник ефективності роботи менеджерів банку, він показує, як вони справляються з завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи.

ROЕ — показник, що характеризує відношення чистого прибутку банку після сплати податків до акціонерного капіталу банку і виражається формулою:

де ЧП — чистий прибуток банку;

Ка — акціонерний капітал банку.

ROЕ — показник, що вимірює дохідність акціонерного капіталу банку. Його значення особливо цікавить акціонерів банку, оскільки воно приблизно дорівнює розміру чистого прибутку, який отримуватимуть акціонери від інвестування свого капіталу.

SPRED — показник, що показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки гостра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установи банків. Посилення конкуренції приводить до скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами. Цей показник визначається за формулою:

Для аналізу прибутковості банків використовують також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ).

Ліквідність та платоспроможність комерційного банку є одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість банківської установи, вони показують достатність власних коштів того чи іншого банку для забезпечення захисту інтересів його вкладників та інших кредиторів, а також характеризують здатність банківської установи забезпечувати своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань.

Лiквiднiсть — це здатнiсть банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Вона визначається збалансованiстю мiж термінами i сумами погашення активiв та термінами i сумами виконання зобов’язань банку, а також термінами та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та понесених витрат.

Платоспроможнiсть — здатність юридичної чи фiзичної особи своєчасно i повнiстю виконати свої платiжнi зобов’язання.

Одним із найважливіших завдань управління банком є забезпечення належного рівня ліквідності. Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість залучати грошові кошти за прийнятною ціною тоді, коли вони потрібні. Це означає, що банк повинен у будь-який час мати змогу задовольнити вимоги своїх клієнтів про зняття грошових коштів з їхніх рахунків.

Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від кількох основних чинників:

- наявності у банку необхідної суми ліквідних коштів;

- можливості залучення ліквідних коштів шляхом їх позичення чи продажу активів.

Поняття ліквідності банку ширше, ніж поняття платоспроможності. Воно включає здатність банку виконувати не лише боргові й позабалансові зобов’язання, а й забезпечувати грошовими коштами своїх клієнтів. Іншими словами, ліквідність банку обов’язково передбачає платоспроможність, але, крім неї, ще й можливості вести окремі категорії активних операцій.

Недостатній рівень ліквідності майже завжди є першою ознакою наявності в установи банку фінансових труднощів. У цій ситуації він, як правило, втрачає депозити, що зменшує його готівкові кошти та змушує реалізовувати найліквідніші активи.

До групи показників, що характеризують капітал банку, входить норматив платоспроможності.

Норматив платоспроможностi банку (Н3) — спiввiдношення капіталу банку i сумарних активiв, зважених щодо відповідних коефiцiєнтів за ступенем ризику.

Спiввiдношення капіталу банку (К) й активiв (Аp) визначає достатнiсть капiталу банку для здійснення активних операцiй з урахуванням ризикiв, що характернi для рiзноманiтних видiв банкiвської дiяльностi.
Норматив платоспроможностi (Н3) обчислюється за формулою

При визначеннi платоспроможностi банку його активи пiдсумовуються з урахуванням коефiцiєнтiв їх ризикiв.

Нормативне значення нормативу Н3 не може бути нижчим 8%.
Активи комерцiйного банку подiляються на п’ять груп за ступенем ризику вкладень та можливостi втрати частини вартостi.

Нормативи ліквідності:

- миттєва лiквiдність;

- загальна лiквiдність;

- спiввiдношення високолiквiдних активiв до робочих активiв банку.

Норматив миттєвої лiквiдностi (Н5) розраховується як вiдношення суми коштiв на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касi (Ка) до поточних рахунків (Пр):

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не меншим 20%.
Норматив загальної лiквiдностi (Н6) розраховується як вiдношення загальних активiв (А) до загальних зобов’язань банку (З):

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не меншим 100%.
Норматив вiдношення високолiквiдних активiв до робочих активiв банку (Н7) характеризує частку високолiквiдних активiв (Ва) в робочих активах (Ра) i розраховується за формулою:

Нормативне значення нормативу Н7 має бути не меншим 20%.

У процесі своєї діяльності комерційні банки несуть певні ризики у зв’язку з проведенням активних операцій. Тому з метою пiдвищення надiйностi та стабiльностi банкiвської системи, захисту кредиторiв i вкладникiв вони формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.
Одним з таких резервів є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюються загальними зборами акціонерів банку.
Резервний фонд повинні формувати всі комерційні банки в розмірі 5 % від суми отриманого прибутку. Якщо за результатами діяльності за рік банк має збитки, вони повинні відшкодовуватися за рахунок коштів цього фонду.

Наступним видом резервів комерційного банку є резерв для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операціями банкiв. Порядок формування та нормативи відрахувань до нього встановлюється Національним банком України.

Комерційні банки також формують резерви для відшкодування можливих втрат від ебіторської заборгованості. Порядок формування та використання таких резервів також регламентується Національним банком України.

Розглянемо детальніше порядок формування та використання останніх двох видів резервів.

Резерв для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операціями банкiв. Комерцiйні банки формують резерв для покриття можливих збиткiв, що можуть бути завдані в результатi його кредитної дiяльностi.

Комерцiйні банки зобов’язані створювати резерви для вiдшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентiв та комiсiй) за всiма видами наданих кредитів у національній та iноземнiй валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантіії та поручительства.

Не створюється резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадiйної заборгованостi, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмiр резерву визначається відповідно до загальної суми всiх кредитів, класифiкованих за ступенем ризику і з урахуванням коефiцiєнтів ризику.

Резерв подiляється на резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.
Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити пiд контролем, субстандартнi, сумнiвнi, безнадiйнi кредити.

Комерцiйний банк зобов’язаний щоквартально уточнювати загальний обсяг резерву вiдповiдно до сум фактичної кредитної і депозитної заборгованостi за станом за останній робочий день звiтного кварталу за групами ризику. Бухгалтерськi проводки у зв’язку зі змiною розмiру резерву за попереднiй перiод комерцiйний банк зобов’язаний здiйснювати до кiнця кварталу, наступного за звiтним.

Кошти резерву під стандартну кредитну заборгованість враховуються комерцiйним банком при розрахунку розміру капіталу та відповідних економічних нормативів, установлених Національним банком України.

Визначаючи розмір резерву, комерцiйні банки здiйснюють класифiкацiю виданих кредитів і депозитів та оцiнку кредитних ризикiв з урахуванням таких чинників:

- фiнансового стану позичальника;

- погашення позичальником кредитної заборгованостi за основним боргом та процентів за нею.

Резерв для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операціями банкiв. Комерцiйні банки формують резерв для покриття можливих збиткiв, що можуть бути завдані в результатi його кредитної дiяльностi.

Комерцiйні банки зобов’язані створювати резерви для вiдшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентiв та комiсiй) за всiма видами наданих кредитів у національній та iноземнiй валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантіії та поручительства.

Не створюється резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами іж установами в системі одного комерційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадiйної заборгованостi, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмiр резерву визначається відповідно до загальної суми всiх кредитів, класифiкованих за ступенем ризику і з урахуванням коефiцiєнтів ризику.

Резерв подiляється на резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Згiдно з оцiнкою фiнансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити класифікують за такими категорiями:

- клас “А” — фiнансова дiяльнiсть дуже добра i дає змогу погашати основну суму кредиту та вiдсоткiв за нею у встановленi строки. Одночасно можна зробити висновок, що фiнансова дiяльнiсть i надалi здiйснюватиметься на такому самому високому рiвнi;

- клас “Б” — фiнансова дiяльнiсть добра або дуже добра, але немає можливостi пiдтримувати її на цьому рiвнi протягом тривалого часу;

- клас “В” — фiнансова дiяльнiсть задовiльна, але спостерiгається чiтка тенденцiя до погiршення;

- клас “Г” — фiнансова дiяльнiсть погана i спостерiгається її чiтка циклiчнiсть протягом коротких перiодiв часу;

- клас “Д” — фiнансова дiяльнiсть свiдчить про збитки i очевидно, що нi основна сума кредиту, нi вiдсотки за нею не можуть бути сплаченi.

 

Термінологічний словник

Баланс комерційного банку - це бухгалтерський баланс, який містить залишки (сальдо) рахунків бухгалтерського обліку на певну дату і відбиває стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на цю дату. Кожна стаття активу і пасиву характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов'язань (пасивні рахунки). Комерційні банки складають щоденні й місячні баланси.

Балансовий звіт комерційного банку - це звіт, що характеризує фінансовий стан банку, відбиває його активи, зобов'язання та власий капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми в балансовому звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду валюти.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) - визначається для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ризик ліквідності - ризик недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

Платоспроможність - це здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Доходи банку - це загальна сума грошових коштів, отриманих від здійснення активних операцій. В структурі доходів банку найбільшу питому вагу мають отримані відсотки за банківськими позиками. На величину цих доходів впливають два фактора - сума наданих кредитів та відсоткова ставка за наданий кредит.

Витрати банку - це вся сума витрат за пасивними операціями включаючи небанківські операційні витрати (на утримання апарату управління). У витратах банку найбільшу питому вагу мають сплачені за рахунками клієнтів, за позиками та депозитами банків відсотки, які мають бути дещо вищими за рівень інфляції. Підвищення відсоткових ставок для залучення депозитів збільшує відсоткову складову витрат на фінансування.

Прибуток банку - це різниця між доходами та витратами банку. Балансовий прибуток - це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями та допущеним дебетовим сальдо, та мінус збитки від позареалізаційних операцій. Основним джерелом банківського прибутку є процентна маржа - доход від відсоткової різниці, що визначається як відсотки отримані мінус відсотки сплачені.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під фінансовою стійкістю банку?

2. Назвіть основні елементи стійкості комерційного банку.

3. Які функції виконує прибуток банку?

4. Що є джерелом банківського прибутку?

5. Назвіть складові частини прибутку (збитку) комерційного банку.

6. Які заходи застосовуються для збільшення доходу банківської установи?

7. Які показники прибутковості розраховуються в комерційному банку?

8. Дайте визначення категоріям «ліквідність» і «платоспроможність».

9. Що таке ліквідність як «запас» та ліквідність як «потік»?

10. Які фактори впливають на рівень ліквідності банку?

11. Які ви знаєте джерела формування та напрямки використання ліквідних коштів?

12. Назвіть нормативи ліквідності банківської установи.

13. Які показники характеризують платоспроможність комерційно­го банку?

14. Які кошти банку підлягають обов'язковому резервуванню?

15. Яка норма формування комерційними банками обов'язкових ре­зервів діє на сьогоднішній день?

16. На які групи об'єднані економічні нормативи банківської діяльності?

17. Дайте визначення балансу комерційного банку.

18. Яка структура банківського балансу?

19. Назвіть основні види аналізу банківського балансу.

Тестові завдання

/. Інструкція НБУ визначає валютну позицію банку як:

а) різницю між сумою активів та позабалансових вимог у валюті та сумою ба­лансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті;

б) різницю між сумою активів у валюті та сумою зобов'язань у цій самій ва­люті;

в) тотожність між сумою активів у валюті та сумою зобов'язань у цій самій валюті;

г) співвідношення між сумою активів та сумою зобов'язань;

д) суму іноземної валюти на рахунках банку.

2. Інструкція НБУ визначає закриту валютну позицію банку як:

а) суму активів та позабалансових вимог у валюті, що не збігається з сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті;

б) різницю між сумою активів у валюті та сумою зобов'язань у цій самій ва­люті;

в) тотожність між сумою активів у валюті та сумою зобов'язань у цій самій валюті;

г) співвідношення між сумою активів та сумою зобов'язань;

д) суму іноземної валюти на рахунках банку.

3. Інструкція НБУ визначає довгу валютну позицію банку як:

а) відкриту позицію, коли сума активів та позабалансових вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті;

б) закриту позицію, коли сума активів та позабалансових вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті різни­цю між сумою активів у валюті та сумою зобов'язань у цій самій валюті;

в) відкриту позицію, коли сума активів перевищує суму зобов'язань у кожній іноземній валюті;

г) закриту позицію, коли сума активів менша за суму зобов'язань у кожній іноземній валюті;

д) суму іноземної валюти на активних рахунках банку.

4. Інструкція НБУ визначає коротку валютну позицію банку як:

а) відкриту позицію, коли сума балансових і позабалансових зобов'язань пе­ревищує суму активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті;

б) закриту позицію, коли сума балансових і позабалансових зобов'язань пе­ревищує суму активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті різни­цю між сумою активів у валюті та сумою зобов'язань у цій самій валюті;

в) відкриту позицію, коли сума зобов'язань перевищує суму активів у кожній іноземній валюті;

г) закриту позицію, коли сума активів менша за суму зобов'язань у кожній іноземній валюті;

д) суму іноземної валюти на активних рахунках банку.

5. Інструкція НБУ визначає, що показник капіталу банку складається з таких елементів:

а) основний капітал, додатковий капітал, субординований капітал;

б) основний капітал, додатковий капітал;

в) статутний капітал, основний капітал, додатковий капітал;

г) статутний капітал, резервний капітал, субординований капітал;

д) статутний капітал, резервний капітал, прибуток, основні засоби.

6. Норматив платоспроможності вираховується як:

а) співвідношення регулятивного капіталу та зобов'язань;

б) співвідношення регулятивного капіталу та загальних активів;

в) співвідношення поточних зобов'язань та ліквідних активів;

г) співвідношення регулятивного капіталу та активів, зменшених на суму від­повідних резервів за активними операціями;

д) співвідношення зобов'язань та регулятивного капіталу.

7. Нормативне значення нормативу платоспроможності (Н2) не може бути нижчим за:

а) 4 %; г) 10 %;

б) 5 %; д) 20 %.

в) 8 %;

8. Нормативне значення нормативу адекватності основного капіталу (НЗ) не може бути нижчим за:

а)3%; г)10%;

б) 6 %; д) 20 %.

в) 9 %;

9. Інструкція НБУ визначає «великий кредит» як:

а) кредит понад 1 млн. грн.;

б) кредит, сума якого перевищує 15 % капіталу;

в) сукупність кредитів та позабалансових вимог одного позичальника, що пе­ревищує 10% статутного капіталу;

г) сукупність кредитів та позабалансових вимог на користь одного позичаль­ника, що перевищує 15 % капіталу;

д) сукупність кредитів та позабалансових вимог на користь одного позичальни­ка, що перевищує 10% регулятивного капіталу.

10. Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) вираховується як:

а) співвідношення регулятивного капіталу та зобов'язань;

б) співвідношення регулятивного капіталу та сукупних активів;

в) співвідношення регулятивного капіталу та активів, зважених з урахуванням ризиків;

г) співвідношення поточних зобов'язань та ліквідних активів;

д) співвідношення зобов'язань та регулятивного капіталу.

11. Контроль за розміром мінімального статутного капіталу здійснюється:

а) щомісячно;

б) щоквартально;

в) на 01.01. кожного року;

г) на 01.04. кожного року;

д) тільки на час створення та реєстрації комерційних банків.

12. Контроль за розміром нормативу капіталу (НІ) здійснюється:

а) щомісячно;

б) щоквартально;

в) на 01.01. кожного року;

г) на 01.04. кожного року;

д) тільки на час створення та реєстрації комерційних банків.

13. Ліквідність банку — це:

а) достатність його капіталу для захисту інтересів вкладників;

б) його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зо­бов'язань;

в) його здатність задовольнити усі кредитні заявки клієнтів;

г) його можливість отримувати позики на міжбанківському ринку;

д) дотримання ним нормативу обов'язкових резервів.

14. До процентних доходів банку відносять надходження від:

а) кредитів клієнтам, міжбанківських кредитів;

б) усіх кредитів та надходження від комісійних сплат;

в) кредитів клієнтам, міжбанківських кредитів, боргових цінних паперів;

г) комісійних платежів, торговельних операцій, отриманих дивідендів;

д) комісійних платежів.

15. До непроцентних доходів банку відносять надходження від:

а) кредитів клієнтам, міжбанківських кредитів;

б) усіх кредитів та надходження від комісійних сплат;

в) кредитів клієнтам, міжбанківських кредитів, боргових цінних паперів;

г) комісійних платежів, торговельних операцій, отриманих дивідендів;

д) комісійних платежів.

1 б. В активі банківського балансу статті згруповані і розміщені еміру зни-ліквідності:

а) каса, коррахунки в НБУ та інших банках, основні засоби, кредитний та ін­вестиційний портфелі, державні цінні папери;

б) первинні резерви, вторинні резерви, кредитний портфель, інвестиційний портфель, основні засоби та інші активи;

в) правильної відповіді немає.

17. Звіт про прибутки і збитки надає інформацію про різні види доходів і ви­трат, тому дохідна частина звіту містить:

а) відсотки отримані, витрати на утримання апарату управління, комісійні та інші доходи;

б) відсотки оплачені, витрати за операціями з цінними паперами та відсотки отримані;

в) відсотки отримані, комісія від послуг клієнтам та іншим банкам, результат від торговельних операцій, інші доходи;

г) різницю між доходами і витратами за операціями банку.

18. Залежно від об 'єкта дослідження аналіз діяльності банку поділяється на:

а) внутрішній та зовнішній;

б) функціональний, структурний та операційно-вартісний;

в) суцільний та вибірковий;

г) правильної відповіді немає.

19. Мультиплікатор капіталу як показник, що характеризує активність ко­мерційного банку на фінансовому ринку, обчислюється як співвідношення:

а) капіталу банку та його зобов'язань;

б) капіталу та активів, що зменшені на відповідні резерви;

в) власна відповідь;

г) суми загальних активів до капіталу комерційного банку.

20. Коефіцієнт, що характеризує ефективність використання активів банку, можна розрахувати як співвідношення:

а) недохідних та робочих активів;

б) робочих та дохідних активів;

в) дохідних активів до загальної величини активів балансу;

г) власна відповідь.......

21. До складових процентного доходу належать:

а) проценти, отримані від кредитів, наданих юридичним і фізичним особам, від міжбанківських депозитів і кредитів та дохід у вигляді відсотків від операцій з цінними паперами;

б) проценти, отримані від наданих кредитів, доходи від розрахунково-касо­вого обслуговування клієнтів та від торгівлі іноземною валютою;

в) операційний дохід, комісійний дохід

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

До складу індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів в рамках курсу „Банківські операції” відносяться:

- підготовка конспектів основних законодавчих та нормативних документів, вказаних вище з розбивкою за темами, а також рефератів;

- огляд літературних джерел, що стосуються тих чи інших питань курсу;

- виконання розрахункових та аналітичних завдань за окремими банківськими операціями;

- підготовка доповідей на конференції

Питання для самопідготовки студентів вказані вище з розбивкою за темими.

 

Перелік тем рефератів

1. Шляхи удосконалення діяльності банківської системи України

2. Шляхи вдосконалення активних операцій комерційних банків

3. Проблеми капіталізації українських комерційних банків

4. Сучасні засоби платежу на ринку банківських послуг

5. Вексельний обіг

6. Кредитний портфель банку та його удосконалення

7. Оцінка кредитоспроможності позичальника

8. Консорціальні та паралельні кредити

9. Іпотечне кредитування

10. Професійна діяльність банків на ринку цінних паперів

11. Місце банків в інвестиційному процесі

12. Фактори ризику інвестиційних операцій банків та засоби захисту від них

13. Аналіз діяльності банківських установ на валютному ринку

14. Операції з банківськими металами

15. Розвиток банківських послуг

16. Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення

17. Фінансовий інжиніринг

18. Маркетингові дослідження на ринку банківських послуг

19. Доходи, витрати і прибуток комерційного банку

20. Способи забезпечення кредитів

21. Управління ризиками у комерційному банку

22. Особливості кредитування малого бізнесу

23. Інвестиційне кредитування

24. Банківські послуги та їх роль у розвитку комерційного банку

25. Операції банків з дорогоцінними металами

26. Гарантійні послуги комерційного банку

27. Управління ліквідністю комерційного банку

28. Характеристика системи електронних платежів України

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Банківські операції: Навч. посіб. / За ред. Коротковського В.С., Нєізвєстної О.В. – К.: Кондор, 2011. – 498с.

2. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

3. Банківські операції: Підручник / За ред. В.І. Міщенка, Н.Г. Славянської. — К: Знання, 2006. — 727 с.

4. Бабенко А.С., Колокольцева Н.О. Іпотечне кредитування: міжнародний досвід та українські реалії // Фінанси, облік, аудит: Збірник наукових праць. Ви­пуск 9. — К.: КНЕУ, 2007 р. — С. 7-17.

5. Банківська енциклопедія / Під ред. А.М. Мороза. —К.: Ельтон, 1993. — С.223-224.

6. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. Р.І. Тиркала. — Тернопіль: Карт- бланш, 2001, —314 с.

7. Банківське право: Навч. посіб. / За ред. Орлюка О.П. —К: Юрінком ін- тер, 2006. — 392

8. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / За ред. О.А. Кириченка, В.І. Мі­щенка. — К: Знання, 2005. — 831 с.

9. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / За ред. О.А. Кириченка. —К: Знання-Прес, 2002. — 438 с.

10. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с.

11. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. —К: Знання, 2000. —256 с.

12. Внукова Н.М. Основи факторингу: Навч. посіб. —К: Знання, КОО, 1998. — 174 с.

13. Головко А.Т1, Грушко В.І., Денисенко М.П. Система банківського менедж­менту: Навч. посіб. -— К.: Фірма «Інкос», 2004. — 480 с.

14. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М.І. Савлука. — К: КНЕУ, 2006. — 744 с.

15. Деньги, кредит, банки: Справочное пособие / Под ред. Кравцовой Г.И. — Минск: Меркавание, 1994. — 286 с.

16. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. — М.: Фина- нсьі и статистика, 1998. — 448 с.

17. Дрегеда О. Послуги як продукт банківської діяльності // Банківська спра­ва. — 2003. — С. 73-79.

18. Єдиний закон про простий та переказний вексель, прийнятий Женевською Вексельною конвенцією, 1930 р.

19. ІНКОТЕРМС, 2000 р.

20. Інструкція з організації перевезень валютних цінностей та інкасації кош­тів в установах банків України: Постанова НБУ №520 від 03.12.2003 р.

21. Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті: Постанова НБУ №320 від 16.08.2006 р.

22. Качан О.О. Банківське право: Навч. посіб. —К.: Школа, 2004. — 320 с.

23. Любунь О.С., Кірєєв О.І., Денисенко М.П. Іпотечний ринок: Підручник. — К: Атика, 2006. —288 с.

24. Матвієнко П. Застава як засіб забезпечення банківських кредитів // Бан­ківська справа. — 2000. — №5. — С. 45-47.

25. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків»: По­станова Правління НБУ №104 від 15.03.2004 р.

26. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ри- зик-менеджменту в банках України: Постанова Правління НБУ №361 від 02.08.2004 р.

27. Мещеряков А.А., Лисяк Л.В. Фінансовий менеджмент в банках: Навч. по­сіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 208 с

28. Основи аналізу діяльності комерційного банку / За ред. В.М. Кочеткова, О.В. Омельченко. — К: Європейський університет, 2003. — С. 61-71.