Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги.

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення потрібної суми над встановленим лімітом кредитування. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта.

Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг - це комісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту.

Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.

Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема:

· одержанням інформації;

· використанням інформації;

· поширенням інформації;

· зберіганням інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на: обмежену та відкриту доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих виданнях).

Операції банку з дорогоцінними металами.

Дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані. Операції з дорогоцінними металами включають дії, пов’язані з: виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали; надходженням дорогоцінних металів до місць їх зберігання, а також зберіганням і відпуском у встановленому порядку дорогоцінних металів; зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів у будь-яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та використання; ввезенням дорогоцінних металів у країну з-за кордону та вивезенням їх з неї.

Банки здійснюють на ринку дорогоцінних металів операції з банківськими металами. До останніх належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Найвищими пробами банківських металів визнаються проби не нижче ніж: для золота — 995,0; для срібла — 999,0; для платини та паладію — 999,5.

Залежно від обсягу здійснюваних операцій та їх різновидів розрізняють такі види ринків дорогоцінних металів:

1. Міжнародний або світовий ринок. Він є всеохоплюючим, на ньому реалізуються угоди з великими партіями металів. Правила здійснення операцій не контролюються державними органами або правила регулювання дуже ліберальні. На міжнародних ринках здійснюються: первісна пропозиція дорогоцінних металів найбільшими їх видобувачами; встановлення базової ціни дорогоцінних металів для операцій на регіональних і внутрішніх ринках; інтервенції центральних банків для підтримання ціни металу.

2. Регіональні ринки примикають до світових і також мають міжнародний характер. У своїй основі вони орієнтовані на місцевих клієнтів, більш дрібних.

3. Внутрішні або місцеві ринки — це, як правило, ринки однієї або декількох держав. На них здійснюється державний контроль. Вони, у свою чергу, поділяються на:

- вільні ринки, на яких держава не обмежує ввіз та вивіз металу і не дуже суворо здійснюється регулювання;

- контрольовані ринки, на яких для резидентів встановлюються досить суворі правила, а права нерезидентів можуть обмежуватися, аж до заборони здійснення операцій з дорогоцінними металами.

Залежно від наявності металів у кожній операції ринок дорогоцінних металів умовно поділяють на ринок фізичного наявного металу та безготівкового (“паперового”) металу.

Ринок дорогоцінних металів поділяють також на:

1) оптовий, який включає просування металів від постачальників до споживачів на внутрішньому ринку, а також міжбанківський ринок та поставки з нього посередникам (торговцям), які займаються перепродажем металів кінцевим споживачам;

2) роздрібний ринок включає постачання металами безпосередніх споживачів та дрібних інвесторів, які знаходяться на внутрішньому ринку.

Термінологічний словник

Послуги комерційного банку - це такий вид діяльності, що супроводжує основні (базові) банківські операції, спрямований на залучення юридичних та фізичних осіб як клієнтів і на зростання прибутковості банківської діяльності. В зарубіжній банківській практиці такий вид діяльності називають позабалансовим, оскільки подібні операції відображаються не на основних (активних, пасивних, активно-пасивних) рахунках банківського балансу, а на позабалансових.

Гарантійна послуга банку - це обіцянка банку (гаранта) підкріпити діюче зобов’язання третьої сторони і виконати його, якщо ця сторона не зможе виконати його сама. Наявність гарантії полегшує отримання кредиту і, якщо вона надана солідною установою, може суттєво знизити вартість цього кредиту для позичальника.

В наданні гарантійних послуг приймають участь 3 сторони:

- сторона, що надає гарантію (банк чи страхова компанія);

- платіжна сторона, якій надається гарантія (клієнт банку);

- бенефіціар - (інвестор чи ін) сторона, якій призначається платіж.

Трастові (довірчі) послуги - це послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа – засновник трасту (довіритель) передає своє майно у розпорядження іншій особі – довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи – бенефіціара.

Лізинг – це різновид підприємницької діяльності, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк майна, що є або його власністю або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

Факторинг – це переуступка факторинговій компанії чи банку несплачених боргових вимог, векселів, що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів чи послуг на умовах комерційного кредиту.

Форфейтинг - це міжнародний відкритий факторинг з умовою кредитування у вигляді обліку векселів або попередньої оплати боргових вимог до покупця без права регресу.

Консультаційні та інформаційні послуги полягають у наданні банкам своїм клієнтам роз’яснень, інформації, рекомендацій з різноманітних банківських правових та фінансових питань, проблем ведення бізнесу і особистого господарства. Важливою складовою консультаційної діяльності комерційних банків є збирання. аналітична обробка та надання клієнтам різного роду інформації про тенденції розвитку економіки на макро - і мікрорівнях.

У цілому консультативні та інформаційні послуги банків є супровідними щодо основних банківських операцій: депозитних, кредитних, розрахункових, зовнішньоекономічних та ін. Вартість цих послуг розраховується за встановленими у кожному банку комісійними процентами і включається у загальний рахунок за проведення основної банківської операції.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого не має обмежень про передачу його в лізинг. Об’єктами лізингу не можуть бути об’єкти оренди державного майна, а також земельні ділянки та інші природні об’єкти.

Суб’єкти лізингу:

1) лізингодавець – суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

2) лізингоодержувач – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об’єкти лізингу;

3) продавець лізингового майна – суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування, тощо) та (або) продає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

Фінансовий лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу, на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Зворотний лізинг – це здійснення лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг.

Пайовий лізинг – це здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які інвестують свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний лізинг – здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Прямий лізинг – власник майна самостійно здає об’єкт у лізинг.

Непрямий лізинг – майно передають через посередника. У такому разі учасники можуть укладати класичну тристоронню угоду (постачальник – лізингодавець – лізингоодержувач), а коли угоди великі, учасників може бути й більше.

Відкритий факторинг - це факторинг, за умовами якого боржника, тобто покупця, завчасно повідомляють про участь у торговій угоді факторингової компанії.

Закритий факторинг або конфіденційний - це факторинг за умовами якого боржника не повідомляють про участь в угоді факторингової компанії.

Факторинг з оплатою вимог з настанням визначеної дати - це факторинг, за умовами договору якого фактор перераховує своєму клієнтові-постачальнику суму перевідступлених боргових вимог (за мінусом витрат) станом на певну дату або через певний час.

Факторинг з умовою кредитування у формі попередньої оплати - відповідно до факторингової угоди клієнт, який продав банку дебіторську заборгованість, дістає від нього кошти в розмірі 80-90% загальної суми боргу. Решту 10-20% банк утримує у вигляді компенсації ризику до моменту сплати покупцем боргу.

Факторинг із правом регресу - це факторинг, за умовами якого фактор має право зворотної вимоги до постачальника повернути сплачену суму.

Факторинг без права регресу - це факторинг, за умовами якого фактор у разі надання факторингової послуги не має права зворотної вимоги до постачальник.

Плата за управління - це комісійна винагорода за власне факторингове обслуговування: ведення обліку, страхування на випадок виникнення сумнівних боргів. Розмір цієї плати визначають у відсотках від річного обороту постачальника.

Плата за кредитні ресурси - нараховується у встановленому договором відсотку на суму коштів, наданих постачальникові достроково у формі попередньої оплати переуступлених боргових вимог, її ставка звичайно перевищує на 2-4% поточну банківську ставку, яку застосовують у разі короткострокового кредитування клієнтів з таким самим оборотом і кредитоспроможністю, що обумовлено необхідністю компенсувати додаткові витрати й ризик факторингової компанії чи банку, який відіграє роль фактора.

Розпорядження власністю особи після її смерті в інтересах спадкоємців, відноситься до найбільш розповсюджених видів довірчих послуг. що виконуються банком для приватних осіб. Сума, що залишилась розподіляється між спадкоємцями згідно законодавства.

Заповітний траст засновується згідно з розпорядження покійного, викладеного у заповіті і управляється банком в інтересах бенефіціара (вигодопридбавач за трастом).

Довічний траст - це траст, який укладається особою за домовленістю з банком. При цьому особа переводить гроші або цінності в довірче управління банку, доручаючи йому виплачувати доход до її смерті - їй, а потім - спадкоємцям.

Страховий траст виникає, якщо клієнт призначає банк довірчою особою за страховим полісом і доручає йому виплачувати доход після своєї смерті нащадкам.

Корпоративний траст засновується у формі майна, що зберігається в банку під забезпечення випуску облігацій компанії.

Траст на користь найманих службовців може мати форму пенсійного фонду чи плану участі в прибутках. У першому випадку підприємство за затвердженою схемою вносить грошові кошти у фонд, що знаходиться в управлінні банком, для купівлі ануітетів чи прямих виплат співробітникам по досягненні ними пенсійного віку. Якщо працівники роблять внески у фонд, то він називається пенсійним трастом за участю, якщо ні - траст без участі. У другому випадку підприємство переводить частину прибутку до траст-фонду, який відкрито в банку для наступного розподілу внесків та майбутніх доходів від фонду на користь працівників по досягненню ними пенсійного віку або на іншу дату.

Інституційний траст засновується переважно платними учбовими закладами, які передають банку в довірче управління цінності, що їм належать для інвестування в доходні активи та управління в інтересах цих закладів.

Комунальний траст засновується групою людей, що проживають в одній місцевості за рахунок їх коштів.

Управління касовими активами (грошовою готівкою) при розрахунково-касовому обслуговуванні - це група послуг, які надаються банками за комісію в області розрахунково - касового обслуговування без використання активів, що знаходяться на балансі банку, і без прийняття на себе договірних чи умовних зобов’язань. Прикладом операцій такого роду, що отримали в останні роки велике розповсюдження в США та інших країнах, - є програми управління касовими активами (грошовою готівкою) для клієнтів банку.

Агент за трансфертом банк виконує операції з передачі прав власності на акції та іменні облігації від одного власника до іншого. При цьому банк діє як агент підприємства, а не тримач акцій чи власник облігацій.

Реєстратор акцій банк веде облік випущених цінних паперів для того, щоб не допустити їх надмірної емісії. Необхідно враховувати, що банк не може виконувати обидві функції - агента по трансферту та реєстратора - за тими ж акціями.

Фінансовий інжиніринг - це цілеспрямоване розроблення та реалізація нових фінансових інструментів та/або нових фінансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою уже відомих фінансових інструментів та технологій.

Питання для самоконтролю

1. Яка різниця між послугами та операціями комерційного банку?

2. Охарактеризуйте елементи лізингової угоди.

3. Які переваги використання лізингу для банку?

4. Дайте визначення лізингу, спираючись на Закон України «Про фінансовий лізинг».

5. Які характерні ознаки фінансового лізингу?

6. Які характерні ознаки оперативного лізингу?

7. Що входить до складу лізингового платежу?

8. Які функції виконує лізинг?

9. Дайте визначення суб'єктам лізингу.

10. Розкрийте сутність різних видів факторингу.

11. В чому полягає відмінність операції факторингу від операції обліку векселя?

12. Визначте складові вартості факторингу.

13. Поміркуйте над характерними ознаками довірчих операцій.

14. Що є об'єктами трастових послуг?

15. Яка існує відмінність довірчих послуг від агентських?

16. Які завдання вирішує банк, надаючи трастові послуги?

17. Яким є склад агентських послуг банку на ринку цінних паперів?

18. Із яких складових формуються доходи банку від проведення трастових операцій?

Тестові завдання

1. Факторинг — це:

а) позичка під дебіторські рахунки;

б) переказ коштів з рахунка покупця на рахунок постачальника;

в) купівля банком у клієнта дебіторських рахунків;

г) купівля банківських металів;

д) кредитування позичальника без визначення строку.

2. Збереження цінностей у сейфах — це:

а) агентська послуга;

б) управління майном;

в) факторинг;

г) нема вірної відповіді;

д) форфейтинг.

3. Довгострокова здача в оренду основних фондів — це:

а) факторинг;

б) овердрафт;

в) лізинг;

г) акредитив;

д) нема вірної відповіді.

4. Операції комерційних банків і спеціальних фінансових інститутів, спрямо­вані на управління майном та здійснення інших послуг за дорученням клієнта і у його інтересах це:

а) факторингові послуги;

б) лізингові послуги;

в) розрахунково-касове обслуговування;

г) кредитні операції;

д) немає вірної відповіді.

5. Факторингові операції не проводяться за грошовими вимогами:

а) фізичних осіб;

б) підприємців без утворення юридичної особи;

в) філій і відділень суб'єктів господарювання, що не мають статусу юридич­ної особи;

г) немає вірної відповіді;

д) всі відповіді вірні.

6. Господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає пере­дачу орендарю права користування основними фондами на термін, що не пере­вищує термін їхньої повної амортизації, з обоє 'язковим поверненням таких ос­новних фондів їх власнику після закінчення терміну дії угоди, це:

а) фінансовий лізинг;

б) трастова операція;

в) оперативний лізинг;

г) довгострокове кредитування;

д) факторингова операція.