ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Самостійна робота: Лікарські засоби, що вміщують елементи-



Органогени.

Сучасними фізико-хімічними методами встановлено, що в живих організмах, їхніх тканинах і органах у тій чи іншій кількості знаходяться більше 70% відомих хімічних елементів, причому 99% маси людського тіла становлять так звані макроелементи (табл.1)

 

Таблиця № 1.

 

Як видно з табл.1, маса людського тіла на 93 % складається з чотирьох елементів: Карбону, Оксигену, Гідрогену і Нітрогену; ще 2,85 % складають Кальцій, Фосфор, Сульфур, Калій. І тільки близько 1 % маси людського тіла припадає на Натрій, Хлор, Магній, Ферум та інші елементи періодичної системи.

За кількісним вмістом в організмі хімічні елементи умовно поділяють на макроелементи [10-2 % мас. і більше] - це С, Н, О, N, Р, S, Na, Са, К, Мg, СІ - і мікроелементи [10-3 – 10-12 % мас. і менше] - це Мn, Сu, Zn, Со, Fе, І, Мо та ін. Елементи, що містяться в кількостях менш 10-12 % мас., іноді називають ультрамікроелементами. Однак така класифікація не вказує на роль і значення в організмі того чи іншого елемента.

У медичній практиці знайшли широке застосування препарати, що містять наступні макро- і мікроелементи: С, Н, О, N, Р, K, К, Nа, Са, Мg, СІ, Сu, Fе, Со, Mn, Zn, І, Sе, V, Мо, Р, Вг, Сг, В, Sі, Аg, Ni, Ті, Li, Sn, Ве, Нg, U. Класичним прикладом застосування мікроелементів у медицині є викорис­тання Йоду для профілактики і лікування ендемічного зоба. З цією метою застосовуються як неорганічні йодиди (КІ, NаІ), так і органічні сполуки Йоду (йодбегенат, йодинол, йодомарин), а також препарати "ЙМ" (розчин солей Йоду і Купруму), "ЙК" (розчин солей Йоду і Кобальту). Макси­мальні дози Йоду для дорослих: разова - 0,02 г, добова - 0,06 г. Якщо приймати препарати Йоду в комплексі з препаратами Купруму, то в два рази підвищується ефективність лікування дітей, хворих ендемічним зобом, у порівнянні з прийомом одного тільки Йоду (добова доза КІ - 0,130 мг, СuSО4 - 2 мг).

Міцно ввійшли в медичну практику препарати Феруму, Купруму, Кобальту, Мангану, Цинку, Сульфуру, Літію й інших мікроелементів, їх призначають при лікуванні багатьох захворювань, наприклад анемій, у тому числі пов'язаних з вагітністю і пологами, дисфункціональних і післяпологових маткових кровотеч, захворювань нирок (ниркова пато­логія), атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, туберкульозу, при лікуванні деяких захворювань периферичної нервової системи, психічних захворю­вань (епілепсія, шизофренія), а також для нормалізації вуглеводного обміну при цукровому діабеті, для стимуляції родової діяльності і т.д. При анеміях різної етіології призначаються розчини солей Со, Си, Мn по 5мг кожного мікроелемента в день у перерахуванні на метал (у 1 мл розчину міститься по 1 мг кожного металу); такий розчин призначається хворим у два прийоми по 2,5 мл на 40-50 мл молока. Крім того, хворим одночасно призначаються препарати Феруму. У медичній практиці застосовуються наступні препарати Феруму: залізо відновлене, феро-гематоген (11-12 % Fе відновленого і суха кров великої рогатої худоби), гліцерофосфат Феруму (містить 18 % Fе2O3 і 15 % Р), лактат Феруму, гемостимулін (гематоге­ну сухого 25 %, лактату Феруму 50 %, сульфату Купруму (II) 1 % і глюкози 24 %), сульфат Феруму (II), таблетки БЛО [містять по 0,28 г сульфа­ту Феруму (II)], ферамід (комплексна сполука хлориду Феруму (III) з амі­дом нікотинової кислоти), ферковен (препарат для внутрішньовенного введення, що містить у 1 мл розчину 0,02 г Fе і 0,00009 г Со) та ін. Зі сполук Кобальту, застосовуваних при анеміях, слід зазначити коамід (комплексна сполука Кобальту з амідом нікотинової кислоти), ціанкобаламін (вітамін В12), кобальт-30 (0,1 %-ний розчин призначається підшкірне по 1-2 мл у день).

У комплексному лікуванні пізніх токсикозів вагітності застосовується препарат кобальт-8 (комплексна сполука Кобальту з тіаміном (вітаміном B1)) у вигляді 2 %-ного водного розчину по 1-2 мл підшкірне протягом 7-10 днів і паралельно по 1 мл водного 0,1 %-ного розчину міді-1 [комп­лексна сполука Купруму з нікотиновою кислотою (вітаміном РР)].

При дисфункціональних маткових кровотечах застосовуються СuSО4 .2О, СоSО4 . 2О і МnSО4 .2О з розрахунку 6 мг на добу кожного елемента в перерахунку на метал. Для стимуляції родової діяльності, а також при післяпологових маткових кровотечах, застосовуються внутрішньом'язово СоС12 у вигляді 2 %-ного розчину (одноразово в кількості 2 мл).

З лікувальною метою при атеросклерозі призначаються препарати цинку (сіль Цинку і валеріанової кислоти), добова доза 0,1 г (по 0,05 г два рази на день), а також Мангану (МnSО4, МnС12) у дозі 0,1 мг/кг маси тіла. Препарати Купруму (СuSО4 .2О й ін.) застосовуються для нормалізації вуглеводного обміну при цукровому діабеті. Систематичне застосування мікродоз Купруму при діабеті легкої і середньої форми дає позитивний терапевтичний ефект і без застосування інсуліну. При важкій формі діабету комбіноване застосування Купруму та інсуліну дає можливість зменшити дозу інсуліну в 3-4 рази, що особливо важливо при сполученні діабету з атеросклерозом, оскільки інсулін підвищує тонус коронарних судин.

У психоневрологічній практиці застосовуються так звані тіолові пре­парати (що містять НS--групу), а також інші сполуки, серед яких слід зазначити британський антилюїзіт, або БАЛ, унітіол, дікантол та ін. Для лікування епілепсії застосовуються солі Купруму з деякими амінокисло­тами, наприклад лейцину в дозі 0,01 г. При лікуванні хворих шизофренією використовуються солі Сu, Мn і інших мікроелементів, наприклад довенно вводять 0,5 %-ний розчин КМnО4 у дозі 1 мл. При деяких психозах як з профілактичною, так і з лікувальною метою застосовуються солі Літію. Препарати Мангану (МnСl) призначаються при комплексному лікуванні деяких захворювань периферичної нервової системи.

В даний час є багато даних про протипухлинну дію різних мікро­елементів. Наприклад, одержані експериментальні дані про затримуючий вплив Магнію на ріст злоякісних пухлин. Встановлено, що в злоякісних пухлинах збільшений вміст Калію. Там, де в грунті містяться великі кіль­кості Цинку, Феруму, Мангану, Бору, люди частіше хворіють на рак. У розвитку злоякісних пухлин певну роль відіграє Цинк. Пухлина, розро­стаючись, поглинає Цинк, і вміст його в пухлині збільшується, а в сиро­ватці крові зменшується. Злоякісні пухлини матки, грудної залози, шлунка й яєчників містять у чотири рази більше Купруму, ніж здорові тканини. Є відомості про протипухлинну дію сполук Флуору, Хрому (фосфат Хрому), Кобальту, Селену, Титану, Аргентуму, Літію та ін.

Радіологічний метод лікування злоякісних пухлин з переливанням крові і застосуванням засобів з протипроменевою дією, дає кращий ефект у сполученні цих засобів з мікроелементами, особливо сполуками Кобальту. Наприклад, коамід, швидко відновлюючи кількість еритроцитів, лейко­цитів, у більшості випадків сприяє продовженню променевої терапії без змушених перерв.

 

Добре розчинний і дисоціюючий ртуть дихлорид HgCl3 ( сулема) володіє високою антимікробною активністю. Цей препарат застосовують для обробки шкіри рук, посуду, приміщень і т.д. Для дезінфекції металевих, предметів він не придатний, оскільки викликає корозію металів. У присутності білків активність ртуті дихлориду падає, тому для знезараження виділень хворих, що містять білкові компоненти, препарат не застосовують. Володіє вираженою дратівливою дією, у зв'язку з чим для обробки шкіри рук може бути використаний лише епізодично. Слід також враховувати, що ртуті дихлорид дуже токсичний. Ускладнюючим моментом є здатність речовини проникати через шкіру і слизисті оболонки і надавати несприятливу резорбтивну дію. При випадковому попаданні в шлунково-кишковий тракт препарат швидко всмоктується і викликає інтоксикацію.

Гостре отруєння ртутними сполуками, як правило, пов'язане з випадковим або навмисним прийомом ртуті дихлориду всередину. Воно виявляється болями в області живота, блювотою, проносом (результат припікаючої дії на слизисту оболонку травного тракту), а також змінами з боку центральної нервової системи (збудження, що змінялося пригноблен-ням) і серцево-судинної системи (гостра недостатність серця, колапс). Через 2-4 дні наростає симптоматика, пов'язана з некротичними змінами з боку нирок («сулемова нирка») і травного тракту (стоматит, виразковий коліт). Така локалізація поразок пояснюється тим, що основні шляхи виведення ртутних з'єднань включають нирки, а також товстий кишечник і слинні залози.

Лікування гострого отруєння ртуті дихлоридом полягає перш за все в попередженні всмоктування препарату (промивають шлунок, вводять вугілля активований, невеликі об'єми розчинів терпких речовин, молоко, яєчний білок). Промивання шлунку слід проводити з великою обережністю, оскільки препарат ушкоджує слизисту оболонку стравоходу і шлунку. Для інактивації, що всмоктався ртуті дихлориду вводять у н і т і о л, що містить сульфгідрильні групи. При вираженому порушенні функції нирок доводиться вдаватися до гемодіалізу. .

У разі хронічного отруєння ртутними препаратами (так званий меркуріалізм) вража-ється слизиста оболонка порожнини рота (стоматит), а також центральна нервова система, кровотворення і ін. Найчастіше - це результат професійного отруєння, пов'язаного з робо-тою з ртутними препаратами. У зв'язку з цим першим і основним заходом є усунення дже-рела отруєння. З лікувальною метою використовують унітіол. Крім того, слід прискорити виведення речовини з організму. Інша терапія - симптоматична.

 

L Біонеоганічна хімія

Лекція № 8 . Біогенні р-елементи, їхня біологічна





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.252.156 (0.008 с.)