Тема 14. Політична еліта і політичне лідерство

План семінару

1. Сутність, типологія і функції політичної еліти.

2. Теорії еліт Г. Моски, В. Парето, Р. Міхельса.

3. Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування.

4. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві. Типи лідерства.

Теми рефератів:

· Сучасні теорії еліт.

· Специфіка формування національної еліти в Україні.

· Політична еліта і демократія.

Питання для дискусії:

1. Чи правильно стверджувати: „Система політичної еліти в сучасній Україні ще не сформувалася”?

2. Яку роль відіграє в політиці окрема особа? Як пояснюють різні дослідники поняття „політична еліта”?

3. Яку людину можна вважати політичним лідером?

Завдання для самостійної роботи:

1. Здійсніть політологічну і соціологічну інтерпретацію понять: „еліта”, „елітизм”, „політична еліта”.

2. Проаналізуйте історико-соціальну ретроспективу української еліти, її становлення і руйнування.

3. Д. Донцов, В. Липинський, М. Драгоманов про роль еліти в українському державотворенні.

Методичні рекомендації:

Готуючись до семінарського заняття, студенти повинні насамперед уяснити і осмислити ключові поняття і терміни, а саме: політичний лідер, політичний вождь, політичне лідерство, політична еліта, володарююча еліта, партійно-політична еліта, функції політичної еліти, політична олігархія, адміністративна еліта, номенклатура, політичний клас, правляча еліта, політичний правлячий клас, політичний клан, політичне керівництво, етнополітична еліта та ін. Синтезуючи більшість існуючих думок, „політичну еліту” можна визначити як найвпливовішу частину правлячої соціальної верстви (класу), яка активно впливає на реалізацію її інтересів у владі, в політиці та взагалі у суспільному житті.

У другому питанні слід розкрити зміст основних концепцій еліт (елітарна концепція Платона, теорії еліт Н. Макіавеллі, Ф. Ніцше, О. Шопенгауера, звернувши увагу на те, що елітизм як цілісна система поглядів та концепцій сформувався у першій половині XX ст. завдяки працям В. Паретто, Г. Моски та Р. Міхельса. Розглядаючи якісні характеристики еліт та їх типологію, слід звернути особливу увагу на соціальне представництво еліти, систему її рекрутування, номенклатурну систему та її соціальні наслідки, особливості формування та етапи еволюції політичної еліти України, її роль та місце у становленні державності, шляхи формування сучасної демократичної політичної еліти в Україні.

У зв’язку з тим, що у сучасній політології лідерство не має однозначного тлумачення, то при підготовці третього питання необхідно з'ясувати існуючі підходи до визначення лідерства. Конкретний зміст та форми прояву лідерства багато в чому визначені рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів: умовами конкретної ситуації; соціальним становищем лідерів та тих, хто йде за ними; їх психологічними особливостями тощо. Слід розкрити різні аспекти політичного лідерства особливо на рівні нації, держави.

Література:

1. Абашкина К, Косолапова Ю. О теориях лидерства в современной политической психологии // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – № 4.

2. Алифанов С. Основные направления анализа лидеров // Вопросы психологии. – 1991. – № 3.

3. Ашин Г.К. Формы рекрутирования политических элит // Общественные науки и современность. – 1998. – № 3.

4. Ашин Г.К. Элитизм и демократия // Общественные науки и современность. – 1996. – № 5.

5. Ашин Г.К. Политическое лидерство: оптимальный стиль // Общественные науки и современность. – 1993. – № 2.

6. Бебик В.М. Як стати популярним, перемогти на виборах та утриматись на політичному Олімпі. – К., 1993.

7. Головатий М.Ф. Професія – політик. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – С. 18-28.

8. Дубов И., Пантелеев С. Восприятие личности политического лидера // Психологический журнал. – 1992. – № 6.

9. Журавський В.С. та ін. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. – К., 1999.

10. Литвин В.М. Політична арена України. Дійові особи та виконавці. – К., 1994.

11. Минк К., Шурек Ж.Ш. Стратегия адаптации бывших коммунистических элит // Политическая мысль. – 1994. – № 4.

12. Макеев С., Маначинский А., Лисицын Э. Есть ли в Украине военная элита // Политическая мысль. – 1995. – № 1 (5).

13. Політична еліта: Формальна? Справжня // Віче. – 1997. – № 6.

14. Політичний процес і політична еліта // Політична думка. – 1993. – № 1.

15. Політологія: Наука про політику / За заг. ред. проф. В.Г. Кремень, проф. М.І. Горлача. – Київ-Харків, 2001. – С.275-290.

16. Політологія посткомунізму. – К, 1995.

17. Сенченко М. Національна еліта в умовах глобалізації // Персонал. –2003. – № 10. – С. 42-46.

18. Україна: лідерство, еліта, влада // Політична думка. – 1994. – № 1.

19. Україна у XXI столітті: виклики для політичної еліти // Дзеркало тижня. – 2003. – 15 листопада. – С. 8-15.

20. Шмиттер Ф. Неокорпоративизм // Полис. – 1997. – № 2.

21. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 430-476.

Тема 15. Політична свідомість і політична культура

План семінару

1. Політична свідомість: поняття, структура, типи і функції. Політична ідеологія.

2. Політична культура: поняття, зміст і функції.

3. Типологія політичної культури.

4. Політична свідомість та політична культура сучасного українського суспільства.

Теми рефератів:

· Шляхи подолання тоталітарних тенденцій у розвитку політичної культури трансформаційного суспільства

· Історико-політичні, національні та психологічні особливості української політичної культури.

· Політика і релігія.

· Форми і рівні політичної свідомості.

· Психологія натовпу та раціональна політична поведінка.

· Сутність і зміст концепції громадянської культури.

· Політична культура як фактор модернізації суспільства.

Питання для дискусії:

1. У Конституції України записано, що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Як розуміти це положення в умовах плюралізму ідей? Аргументуйте свою точку зору.

2. Чи тотожні поняття світогляд, свідомість, ідеологія, політика? Якщо так, охарактеризуйте особливості взаємовпливу та взаємозв’язку.

Завдання для самостійної роботи:

1. Яку роль відіграє суспільна думка в політичній свідомості різних верств населення?

2. Назвіть типи політичної свідомості.

3. Засоби реалізації політичної культури.

4. Дослідіть зміст і характер формування політичної свідомості в сучасному українському суспільстві.

5. Проаналізуйте сутність інформаційних війн.

6. Дослідіть політичні традиції і сучасні політичні цінності українського суспільства.

Методичні рекомендації:

Політична свідомість є вагомим чинником життєдіяльності суспільства, оскільки соціально-політичні відносини складаються в процесі усвідомлення і здійснення інтересів і потреб суб’єктів політики, їхніх соціальних цінностей та ідеалів.

Аналізуючи перше питання, необхідно з’ясувати сутність і особливості політичної свідомості як однієї з найважливіших форм суспільної свідомості. Це можна зробити, зокрема, і через порівняння існуючих у політології означень політичної свідомості, які фіксують складність і багатогранність цього феномена. Порівняйте такі найбільш поширені означення:

· політична свідомість – це сукупність знань, ідей, поглядів, орієнтацій та установок індивідів і соціальних спільностей щодо політичної системи та їхнього місця в ній;

· політична свідомість – це відображення політичного життя суспільства в певних емпірично-психологічних, ідейно-теоретичних, світоглядних, національно-традиційних, індивідуально-особливих і масових формах.

З’ясування структури, функцій і типології політичної свідомості дає можливість поглибити уявлення про механізм формування та функціонування політичної свідомості в життєдіяльності суспільства. Для цього слід дати характеристику емпіричному, буденному і теоретичному рівням політичної свідомості; проаналізувати структуру, складні функції політичної свідомості; розкрити роль і значення політичної ідеології як важливого чинника суспільного життя.

Політична культура суспільства є якісним критерієм його розвитку. Формування демократичної політичної культури зумовлює успішне вирішення важливих державотворчих процесів.

З’ясовуючи сутність політичної культури важливо проаналізувати її основні характеристики, представлені численними означеннями цього поняття. Порівняйте такі поширені трактування змісту політичної культури:

· політична культура – це сукупність індивідуальних позицій та орієнтацій учасників політичної системи; суб’єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і надає їм певного значення;

· політична культура – це реалізація політичних знань, ціннісних орієнтацій, зразків поведінки соціального суб’єкта (особи, класу, нації, суспільства) в історично визначеній системі політичних відносин і політичної діяльності.

Феноменальність політичної культури, її роль і функція в політичному житті яскраво проявляються через дослідження цього питання. Необхідно розкрити структуру і дати характеристику структурним компонентам політичної культури, зокрема таким, як політичні знання, оціночні судження політичних явищ, політична поведінка і політичні дії тощо. Важливо також проаналізувати критерії та запропоновані вченими типи політичної культури, умови їх формування та сутнісні ознаки.

Сучасне політичне життя українського суспільства яскраво засвідчує складність і багатогранність процесу формування політичної свідомості та культури. У цьому питанні важливо проаналізувати найважливіші обставини і чинники впливу на відображення політичних інтересів, цінностей, ціннісних орієнтацій громадян, менталітету і політичної культури українців. Необхідно з’ясувати тенденції формування політичної свідомості, складнощі та суперечності політичних орієнтацій, зумовлених як історичними передумовами, так і сучасними трансформаційними процесами. Пріоритетними тут є питання формування

Література:

1. Баталов Е.Я. Политическая культура современного американского общества. – М., 1990.

2. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. – К., 1996.

3. Винокурова С. Масова свідомість у ситуації соціальної кризи: пошук еквівалента втрачених ілюзій // Філос. і соціол. думка. – 1993. – № 1.

4. Власенко В. Третій шлях. Передумова національного відродження України // Політика і час. – 1991. – № 12.

5. Головаха Е. Особливості політичної свідомості // Політол. читання. – 1992. – № 1.

6. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30 роки. – К., 1991.

7. Довідкові матеріали про становлення молоді та хід реалізації молодіжної політики в Україні. – К., 1997.

8. Лісовий В. Поняття політичної культури. Політична культура українців. – К., 1996.

9. Лясота А. Політичні традиції: еволюція інтерпретації у контексті функціонування політичної системи // Політика і час. – 2003. – № 5.

10. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995.

11. Політологія: Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.Г. – Харків: Друкарський центр „Єдинорог”, 2001. – С. 291-312.

12. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. – К., 1997. – С. 267.

13. Сас М.І. Українська політична культура ХVII – ХVIII ст. – К., 1999.

14. Цимбалистий Б. Тавро бездержавності. Політична культура українців. – К., 1994.

15. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник. – К., 2001. – С. 148-163.

16. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник – К: Либідь, 2002. – С. 477-501.