Словник політологічних термінів

Аболіціонізм - спільний рух за скасування якогось закон.

Абсентеїзм - ухилення громадян, які мають виборче право, від участі у виборах.

Автократія - система правління, за якої необмежена верховна влада у державі належить одній особі й не контролюється представницькими органами.

Авторитаризм - державний устрій, характерними ознаками якого є режим особистої влади, відсутність демократичних інститутів, диктаторські методи правління.

Авторитет влади - одна з форм легітимного здійснення влади. Це якість, яку може мати або не мати суб'єкт влади.

Активність політична - одна з форм суспільної активності, діяльність соціальних суб'єктів, яка має на меті впливати на прийняття політичних рішень, здійснення своїх інтересів. Політична активність властива як індивідам, так і масам, буває усвідомленою і стихійною.

Амбівалентність політична - двоїстість чуттєвих переживань, котра виражається у тому, що один і той самий об'єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні людини до навколишнього середовища і визначені системи цінностей.

Аполітичність - ухилення від участі у політичному житті.

Виборча система - сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.

Влада - 1) центральне, організаційне й регулятивно-контрольне начало політики, здатність, право і можливість суб'єкта політики нав'язувати власну волю, розпоряджатися іншими людьми, суспільними групами, державами за допомогою авторитету, закону, примусу тощо; 2) система керівних (державних) органів.

Волюнтаризм - 1)напрям політичної свідомості, який розглядає людську волю, суб'єктивізм як головний чинник політики; 2)політична діяльність, зумовлена передусім суб'єктивною волею керівних осіб і лідерів панівних політичних угруповань.

Вотум - рішення, прийняте голосуванням. У парламентській практиці часто виражає довіру чи не довіру урядові.

Вплив політичний - дія (або утримання від дії) суб'єкта політики щодо інших суб'єктів або суспільства в цілому з метою реалізації власних цілей і політичних програм.

Геноцид - винищення окремих груп населення за расовими або релігійними мотивами. Конвенцією ООН (1948 р.) геноцид оголошено злочином.

Геополітика - політична доктрина, яка надає переважного значення в обґрунтуванні політики зовнішнім чинникам.

Глобалізм - стиль у політиці, за якого певне питання розглядається і вирішується у контексті загальнолюдських проблем, що потребують для свого розв’язання спільних зусиль.

Громадянство - формально зафіксований правовий зв'язок людини з державою, який передбачає певну сукупність взаємних прав та обов'язків.

Громадянське суспільство - сфера політичних відносин у суспільстві (економічних, духовних, релігійних, приватних, сімейних та ін.) галузь самовияву інтересів і волі вільних індивідів. У демократичних системах громадянське суспільство зумовлює і визначає сферу діяльності держави та її органів.

Громадські організації - добровільні об’єднання громадян, які сприяють розвиткові їхньої політичної, трудової активності й самодіяльності, задоволенню і захисту їхніх багатогранних інтересів і запитів, діють відповідно до завдань, цілей, закріплених у їхніх статутах.

Демагогія - облудні гасла, нездійсненні обіцянки, викривлення фактів, використовувані політичними лідерами або угрупуваннями для досягнення власних цілей, переважно здобуття або утримання влади, маніпулювання свідомості мас.

Демократія - форма політичної організації суспільства, яка визначає джерелом влади народ, його право вирішувати державні справи, водночас захищаючи громадянські права і свободи.

Демократизація - втілення демократичних принципів у організації суспільства.

Діяльність політична - невід'ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність, якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади.

Екстремізм - схильність до крайніх політичних поглядів (як "правих", так і "лівих"), прибічники яких вдаються до радикальних (у тому числі насильницьких, терористичних) засобів з метою загострення політичної ситуації, дестабілізації політичного життя.

Електорат - сукупність громадян, яким надано право брати участь у виборах певного органу, політичної партії чи конкретної особи.

Ідеологія - упорядкована, струнка система поглядів, які виражають ставлення до дійсності, цілі й програми, спрямовані на закріплення, розвиток чи зміну суспільних відносин. Як і політика, ідеологія має універсальний характер, тобто охоплює найрізноманітніші галузі думки, діяльності, поведінки, визначає їх спрямованість, цілі й засоби.

Імідж політичний - образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами і т. ін. Населення формує своє уявлення про політика не на підставі безпосередніх контактів, як при звичайному знайомстві, а на основі його символічних уявлень в межах суспільних комунікацій.

Інавгурація - урочиста церемонія вступу на посаду глави держави або посвячення в сан.

Інтрига політична - збіг у часі і просторі низки різнопорядкових політичних подій і процесів, який завдає якісно новий напрям розвитку політичної ситуації. Як правило, вона є результатом цілеспрямованих зусиль гри політичних сил або окремих політичних діячів для досягнення власних політичних цілей.

Квота - мінімум голосів, необхідних для отримання на виборах депутатського мандату.

Клерикалізм - політична течія, спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя.

Коаліція - союз політичних партій або угруповань, створений на добровільних засадах для спільної участі у виборах або створення спільного (коаліційного) уряду.

Комюніке - офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними і громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах.

Консенсус - політичні та практичні позиції, ідеї, питання, які дають змогу різним політичним силам, суб'єктам політики під час переговорів досягти згоди, взаємоприйнятних рішень, встановити взаєморозуміння і взаємодію.

Консерватизм - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Конфедерація - союз суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами, створений для певних цілей, зокрема координації дій у сфері політики (переважно у зовнішньополітичних і військових справах).

Конформізм - згода, примирення, пристосовництво до різних думок і позицій, пасивне сприйняття існуючого ладу, панівних тенденцій, брак власної позиції у політиці.

Корупція - злочинна діяльність щодо використання посадовими особами довірених їм прав і владних можливостей з метою власного збагачення. Типові вияви - підкуп чиновників, політичних діячів, хабарництво, протекціонізм.

Легітимація - процедура суспільного визнання, пояснення і виправдань якоїсь дії особи, факту.Легітимація не означає юридично оформленої законності й цим відрізняється від легалізації.

Лібералізм - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Лідер політичний - глава держави, керівник політичної партії, громадської організації, народного руху тощо, який має високий авторитет, реальну владу і здатний здійснювати її задля розв'язання соціальних і політичних завдань.

Люмпени - декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинилися на "дні" суспільства й нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії.

Люмпенізація - процес втрати якимось класом, соціальним прошарком характерних рис, перехід в нижчий соціальний статус. Л. здебільшого супроводжується втратою професіоналізму та соціальної ініціативи, безробіття, правовим нігілізмом, зниження рівня культури.

Масова свідомість - один із видів суспільної свідомості, конкретна форма її реалізації. Функціонує як на груповому, так і на індивідуальному рівні. Характеризується збігом у певний момент і за певних умов основних компонентів свідомості великої кількості різних суспільних груп. У масовій свідомості дістають відображення знання, уявлення, норми, цінності, які поділяють маси і які вироблені в процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичних реалій, інформації тощо.

Монархія - форма правління, за якої верховна державна влада цілком або частково зосереджена в руках однієї особи і передається у спадок. Розрізняють М. Абсолютну (необмежену) - Саудівська Аравія, Оман; конституційну (обмежену) - Бельгія, Данія; виборну - Малайзія, Бутан; теократичну - Катар, Бахрейн.

Націоналізм - 1) світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритет національних цінностей щодо усіх інших; 2) один з основних принципів державного устрою, коли нація розуміється як одержавлений етнос.

Національна ідея -акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверенізації. Національна ідея становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Національна свідомість - сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування. Національна свідомість - універсум буття нації. Основні рівні: буденний, теоретичний, політико-державний.

Національні відносини - відносини між різними соціально-етнічними спільнотами, з одного боку, й урядами, державними і політичними організаціями, установами - з іншого.

Нація - 1) історична соціоетнічна, політична, духовна спільнота людей з певною психологією, самосвідомістю, спільними територією, культурою, мовою, економічним життям; 2) сукупність громадян однієї держави.

Обструкція - спосіб вияву протесту, один із методів політичної боротьби, який полягає у спонуканні до зриву засідань або зборів (наприклад, вчинення галасу), щоб не допустити або затримати прийняття небажаного для опозиції рішення, законопроекту тощо.

Олігархія - форма державного правління, за якої політичне та економічне правління здійснюється невеликою групою людей, а також сама ця група.

Опозиція - 1) протиставлення своєї політики політиці інших політичних сил; 2) виступ проти думки більшості у законодавчих, партійних та інших структурах. Розрізняють опозицію помірковану, радикальну, лояльну, конструктивну, деструктивну (руйнівну).

Опортунізм - політичний курс, який характеризується пристосовництвом, безпринципністю, угодовством, зрадою інтересів певної політичної сили чи ідеології.

Охлократія - 1) ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп; 2) влада суспільно-політичних груп, що апелюють до популістських настроїв у їх примітивних, масованих варіантах. Така влада динамічно реагує на суспільні настрої, стереотипи масової свідомості, орієнтується на люмпенізовані та маргінальні верстви, вдається до провокацій для спонукання масових пристрастей і заворушень. Перебування охлократів у владних структурах спричинює публічний галас, безвихідні ситуації, різні авантюри, бешкети, корупційні скандали. Тому охлократія - загрозливий політичний феномен, що може призвести суспільство до загальнонаціональної катастрофи.

Паблік рилейшнз - спеціалізована діяльність державних і громадських організацій, що забезпечує взаєморозуміння і доброзичливість у контактах з масами (публікою), соціальними групами. Реалізується поширенням інформації, що розкриває механізми здійснення влади, контактами, які імітують довіру у взаємовідносинах влади і мас. Паблік рилейшнз - важлива складова управлінської діяльності, покликана забезпечити взаєморозуміння, довіру між сферою управління і широкими суспільними верствами, соціальним середовищем.

Пацифізм - антивоєнний рух, представники якого виступають проти будь-яких воєн незалежно від їх характеру й мети.

Плебісцит - форма загального голосування, різновид референдуму.

Плюралізм - система влади, заснована на взаємодії та співпраці основних політичних сил і організацій.

Політична доктрина - система настанов, які визначають цілі, що за певних конкретно-історичних умов можуть бути прийняті для реалізації державою, партією чи рухом, а також засоби їх досягнення.

Політична культура - сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.

Політична система - впорядкована сукупність державних, політичних, громадських організацій та інститутів, сфера політичного життя суспільства. Політична система конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним ладом, формою правління, типом держави, характером політичного режиму, політико-ідеологічними та культурними відносинами у суспільстві, політико-правовим статусом держави, історичною та національною традиціями політичного устрою.

Політична соціалізація - засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її у політичну систему, в управління політичними процесами. Найважливішими результатами політичної соціалізації є політичні переконання, почуття, цінності й норми політичної діяльності, що роблять суспільство спроможним забезпечити збереження, модернізацію чи зміну політичного режиму.

Політичний режим - сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображує характер взаємовідносин громадян і держави. Визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод. Розрізняють демократичні, авторитарні, тоталітарні, ліберальні, диктаторські, фашистські, екстремістські, парламентські, президентські, монархічні, республіканські, надзвичайного правління, абсолютистські та інші політичні режими.

Політичні відносини - відносини між суб'єктами політики у процесі здобуття та утримання політичної влади, реалізації інтересів у сфері політики.

Політичні інститути - сукупність суб'єктів, які беруть участь у політичному житті суспільства (органи державного правління, законодавчі, судові органи, політичні партії, рухи, фронти тощо).

Популізм - загравання влади з народом для забезпечення популярності, що характеризується демагогічними гаслами, необґрунтованими обіцянками.

Правова держава - форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить закону. У правовій державі всі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на (законодавчу, виконавчу, судову).

Самоврядування - надане законом і державною владою право місцевих органів самостійно розв'язувати коло питань, що входять до їхньої компетенції; діяльність щодо реалізації цього права.

Соціалізм - учення про суспільний устрій, для якого характерний підхід до розв'язання всіх соціальних проблем з погляду суспільства як єдиного цілого. Основні тлумачення: 1) марксистське - перша фаза комуністичної формації; суспільство, засноване на загальній власності та засоби виробництва; 2) соціал-демократичне - процес реалізації ідеалів свободи, справедливості, солідарності та інших цінностей; розуміється як вічне завдання.

Суверенітет - незалежність держави, що полягає у її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання будь-якої іншої держави. Суверенітет народу - визнання всіх громадян країни джерелом політичної влади. Суверенітет особи - право керуватися власними інтересами у взаємовідносинах з іншими політичними суб'єктами.

Теократія - форма державного правління, за якої політична влада належить духівництву або главі церкви.

Терор - особлива форма політичного насильства, що супроводжується жорстокістю, цілеспрямованістю та удаваною ефективністю. Широко використовується як засіб політичної боротьби в інтересах держави, організації чи певної групи осіб.

Технократія - соціологічна концепція, за якою керівною силою суспільства є науково-технічна інтелігенція.

Тоталітаризм - політичний устрій, за якого державна влада здійснює повний контроль за всіма сферами життя суспільства. Характерні ознаки: відсутність демократичних свобод, громадянського суспільства, насильство, терор влади проти народу, наявність єдиної державної ідеології, обов'язкової для всіх громадян.

Унітарна держава - єдина неподільна держава, яка не має у своєму складі інших державних утворень (наприклад, автономій), в якій функціонують єдині система права та конституція.

Фашизм -правоекстремістська політична течія та ідеологія, що спирається на войовничий антидемократизм, расизм, шовінізм, доведені до істерії, на звеличування тоталітарної держави, обстоювання сильної, авторитарної партії, що забезпечує абсолютний контроль над людиною і державою.

Фундаменталізм - радикальне і войовниче неприйняття принципів, форм і цілей будь-якої модернізації, обстоювання традиційних життєвих і світоглядних форм.

Харизматичний лідер - громадсько-політичний діяч, ватажок, вождь, авторитет якого ґрунтується на вірі громадян у його надприродні, видатні здібності, виняткові якості, непогрішність, святість.

Шовінізм - крайній вияв націоналізму, що полягає у надмірному звеличенні своєї нації, наданні їй винятковості, робить ставку на гноблення, поневолення "малих" народів, таврування їх за прихильність до своєї культури.

 

ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Політика як суспільне явище. Суб'єкти, структура і функції політики.

2. Місце політології в системі наук про суспільство.

3. Об'єкт, предмет і структура політології.

4. Основні категорії, методи і функції політології.

5. Політичні ідеї в країнах Стародавнього Сходу. Конфуціанство.

6. Політичні вчення в Стародавній Греції. Платон. Аристотель.

7. Політична думка у Стародавньому Римі.

8. Західноєвропейська політична думка Середньовіччя (Августин Блаженний, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).

9. Політичні вчення епохи Відродження. Нікколо Макіавеллі. Макіавелізм.

10. Політичні ідеї утопічного соціалізму (Т.Мор, Т.Кампанелла). Критично-утопічний соціалізм.

11. Просвітництво. Вчення Шарля Монтеск'є про державу і право.

12. Ранньобуржуазні ліберальні концепції політики. Проблеми держави в права в поглядах Т.Гоббса і Дж.Локка.

13. Філософсько-правові концепції політики в німецькій класичній філомофії. І.Кант, Г.Гегель.

14. Лібералізм і неолібералізм.

15. Консерватизм і неоконсерватизм.

16. Соціалізм і соціал-демократизм: теорія і практика.

17. Марксиська концепція політики. Ленінізм.

18. Ідейні засади політичного екстремізму (анархізм, фашизм, троцькізм).

19. Політичні знання у Київській Русі. Писемні пам'ятки і джерела.

20. Українська політична думка литовсько-польської і козацько-гетьманської доби (XVI-XVIII століття).

21. Політична думка України в XIX столітті.

22. Сутність, види і функції влади. Політична влада. Концепції влади.

23. Ресурси й легітимність політичної влади.

24. Політичний режим, його сутність та типологія.

25. Політичний процес, його структура і характер. Класифікація політичних процесів.

26. Особа як суб'єкт політики. Політична поведінка і участь в політиці. Основні форми політичної участі.

27. Політична соціалізація: сутність, етапи.

28. Сутність, структура і функції політичної системи. Типи політичних систем.

29. Сучасні теорії політичної системи. Концепція політичної системи Д.Істона.

30. Особливості політичної системи сучасної України.

31. Сутність, ознаки та функції держави. Теорії походження держави.

32. Форми державного правління та державного устрою. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади.

33. Громадянське суспільство, його сутність, основні риси.

34. Правова держава: визначення, сутність, основні ознаки.

35. Становлення і розвиток правової держави і громадянського суспільства в Україні.

36. Сутність, генеза і функції політичних партій, їх типологія.

37. Партійні системи. Типологія партійних систем.

38. Політичні партії в Україні. Становлення багатопартійності.

39. Поняття "суспільно-політичний рух". Основні тенденції і типи сучасних суспільно-політичних рухів.

40. Поняття демократії, її зміст та ознаки.

41. Типи і форми демократії. Демократичні принципи і демократичні процедури.

42. Особливості становлення і розвитку демократії в сучасній Україні.

43. Етнонаціональні спільноти як об'єкти і суб'єкти політики.

44. Нація як історична спільність людей. Теорії походження нації. Особливості формування української нації.

45. Національний суверенітет і політичне самовизначення націй.

46. Етнополітика та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.

47. Сутність, типології і функції політичної еліти.

48. Теорії еліти Г.Моска, В.Парето, Р.Міхельса. Шляхи формування політичних еліт.

49. Сутність, витоки і функції політичного лідерства.

50. Типологія та механізми формування політичного лідерства.

51. Політична свідомість: поняття, структура, функції.

52. Політична ідеологія: поняття, структура і функції.

53. Політична культура: поняття, зміст і функції.

54. Типологія політичної культури.

55. Політична свідомість та політична культура сучасного українського суспільства.

56. Вибори та виборчі системи. Основні типи виборчих систем.

57. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів.

58. Поняття маркетингу. Функції і види політичного маркетингу.

59. Політичне рекламування та імідж.

60. Поняття, функції і види менеджменту. Політичний менеджмент.

61. Міжнародна і зовнішня політика. Цілі і функції зовнішньої політики.

62. Сутність та особливості розвитку сучасних міжнародних відносин.

63. Україна в системі міжнародних політичних відносин (Україна - СНД, Україна - Європа, Україна - США).

64. Глобальні проблеми сучасності: політичні аспекти.

Підручники, навчально-методичні посібники, довідкова література.

1. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія. – Львів: Світ, 2001.

2. Політологія / За загальною редакцією І.С. Дзюбка. – К.: Вища школа, 2001.

3. Політологія / За загальною редакцією О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: Академія, 2000.

4. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К.: Либідь, 2002.

5. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: Текст лекцій. – К.: Генеза, 1994.

6. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Для тих хто прагне успіху. – К.: Вища школа, 1996.

7. Мадісон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин. – К.: Либідь, 1997.

8. Основи політології / Ф.М. Кирилюк, В.Г. Антоненко, Г.І. Безверха та ін. – К.: Либідь, 1995.

9. Політологія: Типові питання та відповіді з лекційного курсу / В.М. Піча, К.М. Левківський, Н.М. Хома. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ, 2002.

10. Політологія: кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За загальною редакцією О.І. Семківа. – Львів: Світ, 1996.

11. Політологія / За загальною редакцією О.І. Семківа. – Львів: Світ, 1994.

12. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях / І.С. Дзюбо, І.Г. Оніщенко та ін. – К.: Вид – во Європейського університету, 2001.

13. Потульницький В.А. Теорія української політології: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993.

14. Рудакевич О.М. Політологія: Навчально – методичний посібник. – Тернопіль: АСТОН, 2000.

15. Рябов С.Г. Основи теорії політики. – К.: Тандем, 1996.

16. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: Тандем, 1996.

17. Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI – перша половина XVIII ст.). – К.: Либідь, 1998.

18. Медведчук В. Новий вибір демократії. – К.: Основні цінності, 2001.

19. Політологія у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник / І.Г. Оніщенко, Д.Т. Дзюбко, І.І. Дуднікова та ін. За загальною редакцією К.М. Левківського. – К.: Вища школа, 2003.

20. Баландьє Ж. Політична антропологія. – Пер. с франц. – К.: Альтерпрес, 2002.

21. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М.: Аспект – Пресс, 2001.

22. Назарова Н.С. История политической мысли. – Одесса: Кобзарь, 1991.

23. Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ – ХХ ст.) / Малик Я.Й., Вол Б.Д., Гелей С.Д. та ін.: За загальною редакцією Малика Я.Й. – Львів: Світ, 2001.

24. Джін Бетке Енштайн. Громадський чоловік, приватна жінка. Жінки у соціальній і політичній думці. – Пер. с англ. – К.: Альтернативи, 2002.

25. Політологія. Курс лекцій / Дмитрів І.С., Рудакевич О.М., Сокол З.С., Кулик В.А., Томахів В.Я., Литвин А.П. – Тернопіль: АСТОН, 1998.

26. Політологія. Опорний конспект лекцій / Ю.І. Кулагін, В.І. Полуріз, Н.А. Латигіна. – К.: ВЦ КНТЕУ, 2002.

27. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Конспект лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – К.: Каравела, 1999.

28. Кирилюк Ф.М. Політологія Нової доби. – К.: Академія, 2003.

29. Політична наука у категоріях, поняттях, схемах та діаграмах / І.Г.Бубир, В.Ю.Пушкін, В.А. Токар, О.А. Удод. – К.: Генеза, 1998.

30. Основи демократії: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Авторський колектив: М.Бессонова, О.Бірюков, С.Бондарук та ін. За загальною редакцією А. Колодій; Міністерство освіти і науки України, Інститут вищої освіти АПН України, Українсько – канадський проект “Демократична освіта”, Інститут вищої освіти. – К.: Вид – во “Ай - Бі”, 2002.

31. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навчальний посібник. – К.: Тандем, 1998.

32. Рубан С.Г., Серегина Н.С. Многопартийная система Украины: как она есть. – Харьков: Ксилон, 1998.

33. Бебик В.М. Базові засади політології. – К.: Либідь, 2000.

34. Рудич Ф.М. Політологія. – К.: Вища школа, 2000.

35. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій та партійних систем. – Львів: Тріада плюс, 2004.

36. Лоуренс ЛеДюк. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці / Пер. з англ. – Харків: Центр освітніх ініціатив, 2002.

37. Кетлін Крос, Роберт Гакет. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах / Пер. з англ. – К.: Основи, 2000.

38. Дженіфер Сміт. Роль законодавчої гілки влади в ліберально-демократичних суспільствах / Пер. з англ. – Харків: Центр освітніх ініціатив, 2001

39. Заблоцький В.П. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія.- Донецьк, 2001

40. Хрестоматія з історії всесвітньої політичної думки: Навчальний посібник. – Миколаїв: Вид – во МФ НаУКМА, 2002.

41. Политология: Учебное пособие / Под редакцией С.А. Матвеева. – Харьков, 2002.

42. Право вибору: Політичні партії та виборчі блоки. – К.: Заповіт, 1998.

Довідкова література

1. Політологічний енциклопедичний словник: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1997.

2. Політологічний словник / За редакцією В.І. Астахової та М.І. Панова. – Харків, 1997.

3. Введение в политологию. Словарь-справочник / Под ред. В.П.Пугачева. – М., 1996.

4. Джери Д., Джери Дж. Большой толковый социологический словарь. – Т. 1-2. – М., 1999.

5. Политологическая энциклопедия / Под ред. Г.Ю.Семигина. – Т. 1-2. – М., 1999.

6. Политология. Энциклопедический словарь. – М., 1993.

7. Халипов В.Ф. Власть: кратологический словарь. – М., 1997.

ЖУРНАЛИ

1. Політика і час

2. Політика і культура

3. Політична думка

4. Політологічні читання

5. Політичний менеджмент

6. Дослідження світової політики

7. Власть.

8. Вестник МГУ. Серия 12. Политические науки.

9. Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология.

10. Кентавр.

11. Общественные науки и современность.

12. Открытая политика.

13. Полис.

14. Полития.

15. Свободная мысль.

16. Социально-гуманитарные знания.

17. Социально-политический журнал.

18. Социс.

19. Pro et contra.