Загальна характеристика класу Плазуни.

Плазуни – перший клас справжніх наземних хребетних. Вони широко заселили різноманітні біотипи суші, незначна частина видів вторинно переймала до життя у воді. Плазуни - холоднокровні, переважно наземні, хребетні тварини, розмноження і розвиток яких відбувається на суходолі (навіть у мешканців водойм). Це пов'язано з тим, що яйця плазунів, на відміну від риб і земноводних, оточують захисні яйцеві і зародкові оболонки.

Відомо близько 6 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Тіло плазунів поділяють на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко виражену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - «плазує», звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (у змій, деяких ящірок) кінцівки зникають або дуже зменшені. Пальці плазунів закінчуються кігтиками.

Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, практично без залоз, вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень і зайвих втрат вологи. Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він періодично змінюється: старий скидається, і тварина росте, поки новий не зроговів.Їхній хребет більш диференційований і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового. Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухомість голови.До грудних і поперекових хребців приєднуються добре розвинені ребра. У плазунів є справжня грудна клітка, утворена грудними хребцями, ребрами та грудною кісткою. Грудна клітка бере участь у дихальних рухах цих тварин. Череп майже повністю кістковий. Мускулатура плазунів краще розвинена, порівняно із земноводними. З появою справжньої грудної клітки з'являються міжреберні м'язи, які забезпечують дихальні рухи. Видільна система плазунів - нирки та сечовий міхур, який відкривається протокою у клоаку. Органи дихання плазунів - легені, що мають багато перетинок, які збільшують поверхню газообміну. Органи чуттів плазунів краще пристосовані до наземного способу життя, ніж у земноводних. Плазуни - роздільностатеві тварини. Протоки статевих залоз відкриваються в клоаку. Запліднення внутрішнє

 

48.Систематика Ссавців.

Підклас Яйцекладні або Першозвірі

Ряд Однопрохідні

Підклас Справжні Звірі

Інфраклас Нижчі Звірі

Ряд Сумчасті

Інфраклас Плацентарні або Вищі Звірі

Ряд Комахоїдні

Ряд Шерстокрилі

Ряд Рукокрилі

Ряд Неповнозубі

Ряд Ящери

Ряд Гризуни

Ряд Зайцеподібні

Ряд Хижі

Ряд Ластоногі

Ряд Китоподібні

Ряд Хоботні

Ряд Парнокопитні

Ряд Мозоленогі

Ряд Непарнокопитні

Ряд Примати

 

Екологічні групи птахів.

1. Безкільові бігаючі – страуси, безкільові плаваючі - пінгвіни (гідробіонти).

Пінгвіни не вміють літати, проте чудово плавають, живляться рибою. На суходолі вони повільно і поважно ходять, переступаючи перетинчастими лапами, або лягають на черево і ковзають по кризі.

Страуси не вміють літати, проте чудово бігають. Живуть вони на відкритих просторах, де врятувати від хижака може тільки втеча. Тому ноги у страусів дуже сильні, довгі. Кіль відсутній, крила недорозвинені, пір'я пухнасте без бородок, куприкової залози немає.

2. Кілегруді літаючі (авіабіонти).
3. Кілегруді наземні (хтомобіонти).
4. Болотні голінасті (лелекоподібні).

Це великі птахи з довгою шиєю та довгими ногами, з видовженим дзьобом, схожим на долото. Лелекоподібні живуть у степах, лісах, горах, біля боліт. У цих птахів немає голосових зв'язок, вони можуть видавати характерні клацаючі звуки за допомогою дзьоба.
5. Водоплаваючі.
6. Хижі (денні та нічні).

Усі вони мають гачкуватий заломлений дзьоб, заломлені могутні кігті. Ці птахи живляться тваринною їжею, полюючи на здобич удень та вночі.

7. Дереволази (дендробіонти).

 

Шкірні залози у ссавців, їх значення

Шкіра багата на сальні й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці характеризуються наявністю молочних залоз.

Сальні залози мають гроноподібне тіло, від якого відходять канали, що відкриваються у волосяній сумці. Ці залози виділяють маслянистий секрет. Потові залози мають вигляд згорнутих у клубок трубочок, що відкриваються на поверхні тіла.Пахучі та молочні залози — це видозмінені потові залози. Секрет молочних залоз — молоко — містить органічні речовини та мінеральні солі і служить для вигодовування малят. У всіх ссавців, за винятком першозвірів, молочні залози мають соски.

Систематика плацентарних звірів(основні ряди)

Плацентарні або Вищі Звірі

Ряд Комахоїдні

У них добре розвинені щелепи і мускулатура для жування. Основну їжу комахоїдних, відповідно до назви, становлять комахи та інші безхребетні.

Ряд Неповнозубі

Включають 4 сучасні родини і 18 сучасних видів. Найкрупнішим представником неповнозубих є великий мурахоїд (

Ряд Гризуни

Hайчисленніший ряд ссавців, налічує близько 2 тис. видів тварин дрібних і середніх розмірів. Це найбільший ряд ссавців за числом видів. Гризуни характеризуються переважно дрібними розмірами (5-150 см), коротким періодом розмноження.

Ряд Хижі

Ряд Хоботні

Ряд Парнокопитні

Парнокопитні нараховують приблизно 220 видів

Ряд Непарнокопитні

ряд великих та дуже великих за розміром наземних ссавців. Центральною родиною цього ряду є Коневі

Ряд Примати

Приматам характерні п'ятипалі, дуже рухомі верхні кінцівки (руки), зіставлення великого пальця іншим, нігті. Тіло покрите волоссям, Для багатьох видів характерні мантії, гриви, бороди, вуса і т.п.

Екологічні групи диких звірів за способом життя

Серед ссавців виділяють екологічні групи з подібними кормовими вимогами незалежно від систематичної приналежності. Наприклад, травоїдні, хижі, всеїдні. Залежно від середовища існування також існують відповідні групи: землериї (сліпаки, кроти), гідробіонти (кити, тюлені), авіабіонти (кажани), дереволази (лемури, мавпи) тощо.

Рельєф України

Рельєф України досить різноманітний. 70 % сучасної поверхні України займають низовини, 25 % – це височини і тільки 5 % – гори.

Більша частина території України відноситься до південно-західної окраїни Східно-Європейської рівнини та має рівнинний і горбкуватий рельєф; тільки на півдні піднімаються Кримські гори, а на заході - Українські Карпати. Східно-Європейська рівнина в межах України складається з піднесених і низинних ділянок, що збігаються відповідно з підняттями й опусканнями кристалічного фундаменту платформи. Серед перших найбільш значні Волинська височина, Подільська височина, що простягнулися із північного заходу на півдненному сході від верхньої течії ріки Буг і верхні ліві припливи Дністра до долини Південного Бугу (висота до 471 м - гора Камула). На схід, між Південним Бугом і Дніпром, перебуває Придніпровська височина (висота до 323 м), а на лівобережжі Дніпра, у південно-східній частині республіки, вузькою смугою тягнеться Приазовська височина (висота до 324 м - гора Бельмак-Могила). З північного сходу до неї примикає Донецький кряж (висота до 367 м - гора Могила-Мечетна), на території якого часто зустрічаються терикони, кар'єри й інші форми рельєфу, що утворилися в результаті господарської діяльності людини. На північному сході у межі України заходять відроги Середньоруської височини.

 

Рух повітря.

Визначення сили вітру

Вітер – перміщення повітряних мас у горизонтальному напрямку. Основна сила, що спричиняє рух повітряних мас - різниця тиску. Повітря переміщується в області високого тиску в область біль низького. Напрямок вітру визначається тією стороною, звідки він дме. Позначають його азимутом, а частіше румбом. Позитивна роль вітру в тому, що він очищає атмосферу від пилу, промислових забруднень, пом*якшує літню спеку.

Основні характеристики вітру: напрям і сила, що відзначаються особливістю баричного рельєфу і значенням баричного градієнту.

Швидкість вітру виражається в метрах за секунду, кілометрах з годину і у вузлах. Швидкість вітру визначають по дванадцятибальній шкалі Бофорта, який визначив швидкість вітру візуально по його дії на навколишні предмети або по хвилюванню моря. У 1963 р. Всесвітня метеорологічна організація уточнила цю шкалу, додавши до неї еквівалентні значення швидкості вітру для кожної градації в балах, де1 бал приблизно дорівнює 2 м\с. Тепер цією таблицею користуються в усіх країнах світу. Особливо вона корисна при відсутності або неможливості виконати інструментальні спостереження.

Швидкість вітру в земної поверхні вимірюється анемометрами різної конструкції.