Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

РОЗДІЛ XII

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

§ 1. Поняття і система

транспортних злочинів

Із розвитком транспорту збільшується потужність транс­портних засобів і швидкість їх руху, що має важливе значен­ня для розвитку суспільства. Проте це зумовлює і негативні явища, оскільки більш тяжкими стають наслідки транспорт­них подій, у яких гинуть люди, матеріальні цінності. Бороть­ба з транспортними злочинами в сучасних умовах набуває важливого значення, про що свідчить виділення цих злочинів у самостійний розділ Особливої частини КК. Головною оз­накою, за якою транспортні злочини об'єднано в одну групу, є їх єдиний родовий об'єкт. Таким об'єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації усіх видів механі­чного транспорту.

Безпосередні об'єкти окремих транспортних злочинів лежать у площині родового об'єкта, хоча і мають свої особливості. Вони залежать, насамперед, від видів транспорту, на яких можуть бути вчинені ці злочини, а також від характеру об'єктивної сто­рони і кваліфікуючих обставин. Наприклад, деякі злочини мо­жуть бути вчинені із застосуванням насильства або погроз, в зв'язку з чим виникає питання про додатковий безпосередній об'єкт - життя та здоров'я особи.

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи спо­лучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, за­соби зв'язку, сигналізації, автоматизації, які забезпечують без­пеку руху транспортних засобів.

З об'єктивної сторони ці злочини сконструйовано по-різно­му. Більшу частину цих посягань описано в законі як злочини з матеріальним складом, меншу частину - з формальним.

У злочинах із матеріальним складом об'єктивна сторона містить у собі діяння, наслідки і причинний зв'язок між ними.

Діяння в цих злочинах полягає в дії або бездіяльності осо­би. Деякі злочини (наприклад, пошкодження шляхів сполу­чення і транспортних засобів) можуть бути вчинені лише шляхом дії.

У багатьох злочинах діяння виражається в порушенні пев­них правил. Це означає, що диспозиції таких статей є бланкетні, тому для встановлення факту порушення цих правил необхідно звертатися до відомчих нормативних актів, які регламентують поведінку працівника транспорту або іншого учасника дорож­нього руху. Важливо точно визначити, які статті, пункти, пара­графи нормативних актів порушено й у чому це порушення по­лягало.

Обов'язковою ознакою злочинів із матеріальним складом є наслідки.

Наслідками у статтях цього розділу КК названо: загибель однієї або кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкод­ження, а також велику матеріальну шкоду, інші тяжкі наслідки.

Відповідальність за транспортні злочини диференційовано залежно від тяжкості наслідків, що настали. Тому тяжкі тілесні ушкодження, загибель однієї або кількох осіб вказано в деяких статтях як кваліфікуючі обставини.

Під іншими тяжкими наслідками, які зазначені в деяких стат­тях, слід розуміти тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушко­дження, а також велику матеріальну шкоду.

При встановленні матеріальної шкоди, яка спричиняється в транспортних подіях, необхідно враховувати вартість знище­них або пошкоджених транспортних засобів, вантажів, шляхів сполучення, споруд на них тощо.

Своєрідними наслідками, які вказані у деяких статтях, є ство­рення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків, що виникає внаслідок порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, недоброякісного ремонту або по­шкодження шляхів сполучення чи транспортних засобів. У технічній системі транспорту відбуваються певні зміни і ство­рюється реальна можливість настання тяжких наслідків, тобто висока ступінь імовірності їх настання. Ці зміни в технічній сис­темі транспорту порушують нормальне її функціонування, чим заподіюється збиток об'єкту злочину. Така небезпека (загроза) є і властивість злочинного діяння, і нерозривний із ним своєрід­ний наслідок. Обов'язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв'язку між діянням особи та змінами, що відбулися в технічній системі транспорту.

Третьою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони зло­чинів із матеріальним складом є причинний зв'язок між діян­ням і наслідками, що настали. По справах цієї категорії для його встановлення призначаються експертизи.

Суб'єктивна сторона транспортних злочинів визначається залежно від складності її об'єктивної сторони. Злочини з фор­мальним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах із матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе зна­чення для кваліфікації та призначення покарань.

Суб'єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-ти років. Лише за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 ), угон або захоплення залізничного рухомого скла­ду, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), а також незаконне заволодіння транспортними засобами (частини 2 і 3 ст. 289) відповідальність настає з 14-літнього віку.

Деякі транспортні злочини може здійснювати лише праців­ник транспорту, тобто спеціальний суб'єкт.

Отже, під транспортними злочинами слід розуміти передба­чені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що пося­гають на безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транс­порту.

У розділі XI Особливої частини КК ці злочини розміщені в певній системі. При цьому враховується тяжкість злочину, а також види транспорту, на яких вони вчиняються. На першому місці є злочини, які вчиняються на залізничному, водному і по­вітряному транспорті (статті 276-285), на другому - на авто­мобільному і міському електротранспорті (статті 286-290). За­вершують главу злочини, що виражаються в порушенні чин­них на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291, 292).

Розміщення транспортних злочинів у певній системі дає можливість більш правильно конструювати санкції цих статей, що, зокрема, підвищить ефективність кримінально-правових за­ходів боротьби з цими посяганнями, поліпшить статистичний облік цих злочинів.

Безпосереднім об'єктом першої групи посягань є відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту; другої групи - безпеку руху та експлуатації автомобільного і міського електротранспорту; третьої групи - безпечне функціонування всіх видів механічно­го та магістрального трубопровідного транспорту.

Як уже було зазначено, відповідальність за більшість транс­портних злочинів диференційовано залежно від тяжкості наслідків, що настали. Враховуються при цьому тяжкість тілесного ушкодження, загибель однієї чи кількох осіб, а та­кож розмір матеріальної шкоди. Крім того, у статтях цього розділу законодавець передбачає інші кваліфікуючі обстави­ни, такі як: здійснення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292); організова­ною групою (ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 292); з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я по­терпілого або з погрозою застосування такого насильства (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 289); з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого на­сильства (ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289); вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292).

Розглянемо ці обставини. Поняття групи, що вчинила ці зло­чини за попередньою змовою або організованою групою, дається в ст. 28 КК.

Якщо така організована група озброєна вогнепальною або холодною зброєю і має мету нападу на транспортні підприєм­ства, установи, організації чи на окремих осіб, то відпові­дальність настає за бандитизм (ст. 257).

Під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти завдання ударів, побоїв, викручуван­ня рук, утримання, зв'язування або позбавлення волі іншим спо­собом, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спри­чинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Психічне насильство полягає в погрозі засто­сування зазначеного фізичного насильства.

Небезпечним для життя і здоров'я насильством визнається заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, яке спри­чинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного уш­кодження, а також інші насильницькі дії, які не спричинили вка­заних наслідків, але були небезпечними в момент застосування такого насильства. Це насильство, що спричинило втрату свідо­мості, здавлювання шиї, скидання з транспортного засобу, що рухається, застосування спеціальних засобів, зброї тощо.

Повторністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 32 КК визнаєть­ся вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією са­мою статтею або частиною статті Особливої частини КК. Наприклад, повторним вважається заволодіння транспорт­ним засобом якщо йому передувало таке саме заволодіння (ч. 2 ст. 289 КК).

§ 2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту

Порушення правил безпеки руху або експлуатації заліз­ничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276). Стат­тя містить три частини. У частині 1 ст. 276 КК дається опис об'єктивної сторони основного складу цього злочину. Вона по­лягає в порушенні працівником залізничного, водного або по­вітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісному ремонті транспортних за­собів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Залізничний транспорт охоплює загальну мережу залізниць, метрополітен, а також під'їзні колії великих підприємств, що включені в загальну мережу залізниць. Водний транспорт - це морський і річковий транспорт за винятком різних маломірних суден (човни, байдарки тощо). До повітряного транспорту на­лежать різні літальні апарати (літаки, вертольоти, дирижаблі, планери тощо), незалежно від форм власності на них. Крім по­вітряних суден предметом злочину є аеропорти, аеродроми, по­садкові смуги, наземне устаткування, інші засоби, що забезпечу­ють безпеку польотів.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується: а) діян­ням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між ними.

Діяння в цьому злочині виражається: 1) у порушенні правил безпеки руху; 2) у порушенні правил експлуатації; 3) у недобро­якісному ремонті технічних засобів транспорту.

Порушення правил безпеки руху на залізничному транс­порті може полягати в перевищенні швидкості руху, у прояві неуважності при виконанні маневрових робіт, у проїзді сигналу світлофора, що забороняє рух, та ін. На водному транспорті - це порушення правил причалювання і швартування суден, у відсутності постійного спостереження за станом водного шля­ху, неправильне розходження із зустрічними суднами тощо. На повітряному транспорті - це порушення правил посадки літаль­них апаратів, недотримання встановлених маршрутів і висоти польоту, перевищення швидкості при посадці та ін.

Порушення правил експлуатації транспорту виражається в недотриманні габаритів, порядку укладання вантажів та їх за­кріплення, у недотриманні вимог, рекомендованих до технічно­го стану засобів транспорту, окремих його механізмів і т. ін.

Діяння з об'єктивної сторони може виражатися також у недоброякісному ремонті транспортних засобів, шляхів сполу­чення, споруд на них, засобів сигналізації та зв'язку (наприк­лад, слюсар по ремонту вагонів не усуває несправність гальмо­вого обладнання, внаслідок чого створюється небезпека для жит­тя людей).

Наслідками цього злочину, передбаченого в ч. 1, є створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Їх характеристика дається в §1 цього розділу.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є причинний зв'язок між діянням і його наслідками.

Суб'єктивна сторона цього злочину вимагає встановлення психічного ставлення особи до діяння і його наслідків. Що сто­сується діяння, то воно може бути вчинене з прямим умислом або через злочинну недбалість. Щодо наслідків вина може бути тільки необережною, у вигляді злочинної самовпевненості або недбалості.

Суб'єктом злочину можуть бути тільки працівники заліз­ничного, водного і повітряного транспорту.

Частина 2 ст. 276 КК установлює більш сувору відпові­дальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, частина третя — за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього достатньо настання смерті хоча б однієї людини.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 276 - виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 276 - позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч. 3 ст. 276 - позбавлення волі на строк від семи до дванадця­ти років.

(ст. 277). Стаття містить три частини. У частині першій даєть­ся опис ознак об'єктивної сторони складу злочину. Вона вира­жається в руйнуванні або пошкодженні шляхів сполучення, спо­руд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигна­лізації, а також інших діях, які спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небез­пеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину охоплюються всі засоби транспорту, пристрої й механізми, які забезпечують безпеку руху й експлуа­тації залізничного, водного і повітряного транспорту. Це лише такі пристрої й механізми, що забезпечують нормальне функц­іонування технічних систем транспорту і тим самим - нормаль­не існування відносин у сфері безпеки руху й експлуатації транс­порту.

Руйнування шляхів сполучення і транспортних засобів - це протиправний вплив на ці предмети шляхом порушення їхньої цілісності й структури, внаслідок чого вони стають непридатни­ми для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів - це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини й механізми, тому вони в цілому стають непри­датними для експлуатації відповідно до свого цільового при­значення.

Інші дії, що призвели зазначені предмети у непридатний для експлуатації стан, - це такий протиправний на них вплив, у результаті якого технічно справні механізми та елементи транс­порту тимчасово (у певній ситуації) приводяться в непридат­ний для експлуатації стан. Наприклад, накладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення сигнального вог­ню на фарватері водного шляху, вимкнення окремих приладів і механізмів.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів можуть бути різними. Аварія, про яку йдеться в ч. 1 ст. 277 КК, є сход рухомого складу з рейок, пошкодження транс­портних засобів, їх зіткнення, посадка судна на мілину тощо. Порушення нормальної роботи транспорту може виражатися в зриві графіка руху транспортних засобів, у затримці доставки вантажів і пасажирів і т. ін.

У частині 2 ст. 277 КК встановлено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику мате­ріальну шкоду, а в ч. 3 - якщо вони спричинили загибель людей. Характеристика цих обставин див. в §1 цього розділу.

Суб'єктивна сторона розглянутого злочину має складний ха­рактер. Аналіз судової практики свідчить, що руйнування, по­шкодження, приведення предмета у непридатний стан іншим способом може вчинятись як із прямим, так і з непрямим умис­лом. Що стосується наслідків, то психічне ставлення до них може виражатися як в умислі, так і в необережності. Отже, цей зло­чин може вчинюватись у межах однієї форми вини - умислу, так і в межах складної форми вини - умисел щодо дій і необе­режність до наслідків.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 14-літнього віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 277 - штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 277 - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 3 ст. 277 - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, по­вітряного, морського чи річкового судна (ст. 278). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 278 КК встановлено відпо­відальність за угон або захоплення залізничного рухомого скла­ду, повітряного, морського чи річкового судна.

Предметом злочину є пасажирський чи вантажний потяг, локомотив, дрезина тощо. Повітряним судном вважається літальний апарат, підтримуваний в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям (літаки, вертольоти, дирижаблі й т. ін.). До морських і річкових суден належать пасажирські, вантажні, рибальські, допоміжні (буксири), рятувальні тощо. Для квалі­фікації не має значення відомча належність указаних транспор­тних засобів.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів. Під угоном слід розуміти протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки на ньому, або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватися як із місця сто­янки транспортного засобу, так і під час руху. Інколи угон мо­жуть здійснювати машиністи, льотчики, капітани, члени екіпа­жу, які управляють транспортним засобом. Захоплення - є про­типравне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки на ньому, зміни напрямку руху і т. д. Закінченим цей злочин визнається з урахуванням виду транспорту. Наприклад, угон повітряного судна буде закінченим після заволодіння ним, за­пуску двигунів і початку руху. Якщо угон здійснюють члени ек­іпажу під час польоту, то закінченим злочин буде з моменту відхилення від маршруту, або відмови виконувати вказівки органів керування польотом. Аналогічно слід вирішувати це питання на залізничному і водному транспорті.

Суб'єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, ро­зуміє їх суспільно небезпечний і протиправний характер і бажає вчинити такі дії.

Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 14-літнього віку.

Частина 2 ст. 278 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я по­терпілого; а ч. 3 - вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпіло­го, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі на­слідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний зі здійсненням інших більш тяжких злочинів, то вчинене квалі­фікується за сукупністю злочинів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 278 - позбавлення волі на строк від трьох до шести років; за ч. 2 ст. 278 - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. 3 ст. 278 - позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Блокування транспортних комунікацій, а також захоплен­ня транспортного підприємства (ст. 279). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 279 КК дається опис ознак об'єктивної сторони складу злочину. Це блокування транспортних комуні­кацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопос­тачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв'язку і сигналізації, інші механіз­ми та елементи залізничного, повітряного, водного, автомо­більного, міського електротранспорту чи магістрального тру­бопровідного транспорту, а також вокзали, порти, станції тощо.

Блокування може здійснюватися шляхом розміщення на ву­лицях, дорогах, залізничних коліях, злітній смузі колод, шпал, каменів, залізобетонних конструкцій, транспортних засобів, сільськогосподарських, будівельних та інших механізмів, що не дають можливості рухатися транспортним засобам. Технічна си­стема транспорту може бути паралізована шляхом припинення подачі пально-мастильних матеріалів, води, газу, відключення електроенергії, засобів зв'язку, сигналізації чи автоматики, що забезпечують керування транспортом, а також шляхом перекри­ття доріг, вулиць за допомогою гурту людей, череди тварин тощо.

Наслідками блокування в ч. 1 ст. 279 КК названі: порушення нормальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу щодо дій. Що стосується наслідків, то вина може виражатися як в умислі, так і в необережності.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку. Злочин можуть здійснювати і працівники транспорту, які об­слуговують транспортні комунікації.

Частина 2 ст. 279 КК встановлює відповідальність за захоп­лення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспор­тного підприємства, установи або організації.

Предметом цього злочину є зазначені в статті об'єкти та інші транспортні підприємства, наприклад, будівлі, в яких можуть міститися засоби зв'язку, сигналізації, автоматизовані системи управління транспортом, диспетчерська тощо.

З об'єктивної сторони захоплення - це заволодіння будин­ком чи його частиною з застосуванням насильства або погроз до працівників транспорту, інших осіб і встановлення контро­лю над ним. Заподіяння при захопленні легких тілесних ушко­джень охоплюється складом цього злочину. При застосуванні психічного насильства винні можуть погрожувати вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень різної тяжкості. Закінченим цей злочин визнається з моменту встановлення контролю над вокзалом, станцією, портом або над якоюсь частиною будинку, що має важливе значення для нормального функціонування технічної системи транспорту.

У частині 3 ст. 279 КК передбачено відповідальність за дії, зазначені в частинах 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 279 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні ро­боти на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 279 - позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 3 ст. 279 - позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ст. 280). Стаття містить три час­тини. У частині 1 ст. 280 КК дається опис ознак об'єктивної сто­рони складу злочину. Це примушування працівника залізнич­ного, повітряного, водного, автомобільного, міського електрич­ного чи магістрального трубопровідного транспорту до неви­конання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням май­на цього працівника чи близьких йому осіб.

Примушування - це вимога, пред'явлена до працівника транс­порту, не виконувати покладені на нього обов'язки, що супро­воджується погрозами. Потерпілим у цьому злочині може бути будь-який працівник транспорту. Це, наприклад, особи, які управляють транспортними засобами, або забезпечують безпе­ку руху й експлуатації, що здійснюють ремонт, обслуговування, підготовку до випуску в рейс чи на лінію транспортних засобів. Це можуть бути і керівники транспортних підприємств, струк­турних підрозділів, начальники служб тощо. Близькими до ука­заних працівників особами є: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати й сестри, дід, бабка, онуки. Погроза може бути вира­жена словами, по телефону, в листі, шляхом демонстрації зброї чи іншим способом. Вона може бути доведена до відома потерпі­лого особисто або через третіх осіб.

Злочин вважається закінченим із моменту пред'явлення ви­моги, пов'язаної з погрозою до працівника транспорту чи близь­ких йому осіб.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що примушує працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків, розуміє протиправність вчиненого і бажає вчинити такі дії.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку. Якщо примушування здійснює посадова особа щодо своїх підлег­лих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за посадовий злочин.

У частині 2 ст. 280 КК встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб; у ч. 3 - вчинені організованою групою або поєднані з на­сильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 280 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 280 - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлен­ня волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 280 - позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Порушення правил повітряних польотів (ст. 281). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 281 КК дається опис об'єк­тивних ознак складу злочину, що виражаються в порушенні правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є пра­цівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпе­ку для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Як видно з тексту закону, об'єктивна сторона злочину характери­зується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причин­ним зв'язком між діянням і наслідками.

Діяння — це дія чи бездіяльність, яка виражається в пору­шенні правил при зльоті та посадці літального апарату, у недо­триманні висоти польоту, коридору, в перевищенні швидкості тощо.

Наслідком злочину є реальна загроза життю людей або на­стання інших тяжких наслідків .

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є причинний зв'я­зок між порушенням і створенням небезпеки настання вказаних наслідків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням винного до факту порушення правил безпеки по­льотів і його наслідків. Порушення правил може бути умисним або необережним (прямий умисел або злочинна недбалість). Вина до тяжких наслідків може бути тільки необережною (зло­чинна самовпевненість або недбалість).

Суб'єктом цього злочину є пілот, член екіпажу, який не є працівником повітряного транспорту. За цією ознакою варто проводити відмежування цього злочину від передбаченого ст. 276 КК, де суб'єктом виступає працівник повітряного транспорту.

У частині 2 ст. 281 КК встановлено більш сувору відпові­дальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпіло­му середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали вели­кої матеріальної шкоди; у ч. 3 - якщо вони спричинили заги­бель людей.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 281 КК - штраф до ста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 281 - позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 3 ст. 281 - позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.