Об’єм екстренної медичної допомоги:. 2. 1. Увести внутрішньовенно діазепам 10 мг (2 мл 0,5% р-ну в 20 мл 5% р-ну глюкози)

2.1. Увести внутрішньовенно діазепам 10 мг (2 мл 0,5% р-ну в 20 мл 5% р-ну глюкози). Через 15 хвилин після першого введення цю дозу повторити. Наступну дозу діазепаму увести внутрішньовенно в комбінації з тривало діючим препаратом фенітоїном (250 мг в 5 мл ампулі, увестив дозі 15-18 мг/кг).

2.2. При продовженні статусу до 90 хвилин викликати консультантів – анестезіолога-реаніматолога та лікаря-невролдога і перевести хвору на керований наркоз тіопенталом натрію з міорелаксантом та налагодити штучну вентиляцію легенів, яку підтримувати упродовж 12-24 годин.

     Ситуаційна задача 2.16.

Хворий Б., 63 років, йдучи вулицею, раптово відчув загальну слабість, а через 1-2 секунди впав, втративши свідомість. Через декілька секунд припинилось дихання. Випадковими двома чоловіками хворий Б. доставлений у приймальний покій сільської лікарні, лікар якої, оглянувши хворого, поставив наступний діагноз.

Діагноз: Раптова кардіальна смерть (фібриляція серця).

 

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворого у реанімаційне відділення або у палату інтенсивної терапії кардіологічного відділенння ЦРЛ.

Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Вкласти хворого Б. в горизонтальне положення і припідняти нижні кінцівки на 20⁰С.

2.2. Спробувати відновити скорочення серця енергійним ударом по груднині стиснутим кулаком, тобто виконати прекардіальний удар.

2.3. З метою відновлення кровообігу розпочати закритий масаж серця (з частотою 100 компресій на 1 хвилину); на кожні 30 компресій  два видихи того, хто реанімує в рот хворого.

2.4. В разі подальшої фібриляції серця провести електричну дефібриляцію. Останню повторювати тричі, розрядами 360 Дж до встановлення синусового ритму або асистолії. Електричні дефібриляції: чергувати з внутрішньовенним уведенням лідокаїну в дозі 1 мг/кг маси тіла.

2.5. У випадку розвитку асистолії для "запуску" серцевої діяльності в центральну вену почергово вводити:

- атропіну 0,1% розчину – 1 мл;

- адреналіну 0,1% розчину – 1 мл;

- алупенту 0,05% розчину – 1 мл (або ізупрелу 0,02% розчину – 1 мл);

- соди - 3% розчину – 20 мл.

2.8. У разі асистолії разом з лікарем кардіологом-реаніматологом налагодити тимчасову трасвенозну електрокардіостимуляцію.

2.9. Реанімаційні заходи продовжувати не менше 60 хвилин, подбавши про заходи згідно правила 4 «Г» (гіпотермія, гемодилюція, гепаринізація, гіпертензія).

 

Ситуаційна задача 2.17.

Хворий Л., 47 років, знаходиться на “Д” – обліку у лікаря амбулаторії сімейної медицини з приводу дилатаційної кардіоміопатії. Підчас чергового огляду лікарем в лікарській амбулаторії сімейної медицини раптом почалось серцебиття (>300 уд/хв), він зблід, через секунду став синім, зник пульс на сонних артеріях, АТ перестав визначатись, дихань 3-5 за 1 хвилину. Після вжитих лікарем заходів відновилась серцева діяльність, стабілізувалось дихання.

  

Діагноз: Раптова кардіальна смерть (фібриляція шлуночків).

 

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і  при стабілізації гемодинаміки скерувати хворого у палату інтенсивної терапії кардіологічного відділу ЦРЛ.

2. Об‘єм невідкладної допомоги:

1.Енергійний прекардіальний удар (кулаком по середній третині груднини). За неефективності прекардіального удару електрична дефібриляція – розрядом 200 Дж, повторно - розрядом – 300 Дж, а відтак 360 Дж (не більше). За неефективності електричної дефібриляції перед кожною повторною серією із трьох дефібриляцій внутрішньовенно струменево вводити адреналін (1 мг кожні 3-5 хв) та кордарон (300 мг у 20 мл 5% розчину глюкози внутрішньовенно струменеві-болюсно). Відтак налагодити інфузію кордарону 1 мг/хв, а через 6 год по 0,5 мг/хв., до добової дози 2000 мг.

    2.Альтернативою до Кордарону (аміодарону) є лідокаїн [їх не можна уводити разом або й послідовно]. Лідокаїн уводять внутрішньовенно, перша доза – болюсом 80 мг, відтак – інфузійно із швидкістю 2 мг/кг, загальна доза не більше 3 мг/кг за 1 годину.

     3.Новокаїнамід є альтернативою до кордарону і лідокаїну, його уводять також внутрішньовенно інфузійно – 30 мг/хв до загальної дози 17 мг/кг маси тіла.

4.При відсутності ефекту після кожної серії дефібриляцій (при постійному моніторному спостереженні за ЕКГ) – зовнішній масаж серця і дихання «рот-до-рота». Співвідношення «дихання – компресії» 2:30.

5.У разі неефективності зазначених засобів, при володінні технологією, інтубувати трахею, налагодити штучну вентиляцію легень через інтубаційну трубку з допомогою дихального мішка Амбу і продовжувати компресії грудної клітки.

6. Для попередження церебральної недостатності холод на сонні артерії (охолодження крові).

 

Ситуаційна задача 2. 18.

Лікар сільської амбулаторії сімейної медицини призначив обстеження хворому Н., 18 років, якого призвали на дійсну строкову військову службу. Під час забору крові з вени йому стало погано: з'явилось запаморочення, потемніло в очах, з'явився дзвін у вухах, посилилось потовиділення, оніміли кінцівки. Шкіра враз стала блідою, вкрилась рясним холодним потом. Пульс – 55 уд/хв, слабого наповнення. АТ – 70/40 мм.рт.ст. Зіниці широкі, реагують на світло, сухожилкові рефлекси в нормі. 

Діагноз: Гостра судинна недостатність (ваго-вагальний колапс).

 

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворого на консультативний прийом до лікаря-терапевта або кардіолога.