Етапи створення сем за стандартом ISO 14000

 

Головні етапи створення СЕМ за стандартом ISO 14000 такі:

– розроблення екологічної політики;

– планування;

– впровадження та функціонування;

– проведення перевірок і корегування;

–  аналіз із боку керівництва.

 

 1. Екологічна політика

 

 Екологічна політика повинна обов’язково передбачати такі зобов’язання: – з відповідності діючим правовим нормам та іншим вимогам, обумовлених екологічними аспектами її діяльності, продукцією або послугами або перевиконанням цих вимог,

– з попередження забруднення;

 з постійного вдосконалення шляхом розроблення процедур оцінки екологічної ефективності й відповідних показників (тобто покращення системи екологічного менеджменту).

Під попередженням забруднення розуміють:

– скорочення або усунення джерел забруднення (впровадження екологічно прийнятної конструкції, зміна матеріалу, зміна процесу, продукції або технології, а також ефективне використання й економія енергії і матеріальних ресурсів), що забезпечує подвійну перевагу: допомагає уникнути утворення відходів і викидів при одночасній економії ресурсів;

– внутрішнє повторне використання або перероблення (повторне використання або перероблення матеріалів у межах технології або обладнання);

–  зовнішнє повторне використання або перероблення (вивіз матеріалів із підприємства для повторного використання або перероблення);

– видобування та оброблення (видобування з потоків на території підприємства або за його межами, перероблення викидів або стоків на території підприємства або за його межами для зменшення їхнього впливу на довкілля).

Постійне поліпшення полягає у такому: усі стандарти екологічного менеджменту повинні задовольняти умові безперервного вдосконалення. Стандарт ISO 14001 зазначає необхідність безперервного вдосконалення СЕМ. Для оцінки виконання цієї вимоги необхідна система оцінка оцінки екологічної

ефективності.

2. Планування.

Процес планування включає такі елементи:

– визначення екологічних аспектів, а також визначення тих із них, які є

значущими;

–  визначення відповідних правових норм і вимог, які має виконувати організація;

– визначення внутрішніх критеріїв ефективності (там, де це є прийнятним);

–  встановлення цільових і планових екологічних показників, а також реалізація програм(и) з їх досягнення.

Ефективна СЕМ починається з розуміння того, в який спосіб організація

взаємодіє з довкіллям. Елементи діяльності, продукції та послуг організації, які

можуть взаємодіяти з навколишнім середовищем називаються екологічними

аспектами. Організація, яка впроваджує СЕМ, має визначити, які екологічні аспекти вона може тільки контролювати, а на які може також впливати. Важливими є другі, оскільки вони можуть бути змінені. Отже, потрібно відразу відокремити аспекти, якими не можна управляти, і працювати з тими, якими можна управляти. Зміни у навколишньому середовищі, позитивні чи негативні, що повністю або частково є результатом екологічних аспектів, називаються впливом

на навколишнє середовище. Зв'язок між екологічними аспектами та відповідним впливом на навколишнє середовище – це причинно-наслідковий зв'язок.

Організація може мати багато екологічних аспектів і пов’язаних з ними впливами на навколишнє середовище, тому вона повинна ввести критерії та методи визначення тих з них, які вона буде вважати значущими. Визначення аспектів (ідентифікація, засоби, ранжування) повністю покладається на підприємство. Варто пам'ятати, що не всі аспекти можуть бути вимірюваними та спільномірними. Під час визначення критеріїв необхідно зважати на декілька факторів, таких як екологічні характеристики, інформація про відповідність правовим нормам та іншим вимогам, яких повинна дотримуватися організація, а також інтереси стейк-холдерів. Організація повинна розробити і дотримуватись процедур для визначення значущих впливів на навколишнє середовище (обумовлених не тільки безпосередньо діяльністю організації, але і її продукцією та послугами). Також повинен бути документ, в якому наведено, як все виконувалось. Організація повинна систематично враховувати всі законодавчі вимоги, що пов’язані з екологічними аспектами її діяльності, продукції та послуг, а також інші вимоги (технічні умови, регламенти, правила, що використовуються в промисловості, домовленості та угоди з державними органами влади). Ураховуючи значущі екологічні впливи, законодавство й інші вимоги, організація повинна розробити екологічні цілі та завдання. Цілі та завдання повинні бути передусім кількісні. Вони повинні ґрунтуватися на екологічній політиці й визначатися для кожної галузі діяльності та рівня організації. У процесі розглядання своїх технологічних варіантів організація може передбачати використання новітніх технологій там, де це економічно можливо, ефективно з позиції вартості та признано доцільним. На організацію не покладається вимога використовувати природоохоронні заходи, що потребують великих капіталовкладень. Для досягнення визначених цілей і завдань організація повинна розробити програму екологічного менеджменту.

Програма повинна виконувати таке:

– визначати відповідальних осіб, засоби і строки для досягнення цілей і

завдань;

– включати аналіз нових різновидів діяльності.

Також до програми можна включати розгляд стадій планування, прогнозування, виробництва, маркетингу й утилізації. Це можна зробити як для вже

наявних, так і для нових різновидів діяльності, продукції або послуг.

 

 

3. Впровадження та функціонування

Обов’язки, відповідальність і повноваження повинні бути визначені, документально оформлені та повідомлені тим, кого це стосується. Не можна вважати, що відповідальність за охорону навколишнього середовища належить тільки до екологічної служби. Обов’язки з охорони довкілля повинні починатися з вищих рівнів керівництва. Відповідно, вище керівництво повинно визначити екологічну політику організації та забезпечити впровадження системи

управління навколишнім середовищем.

Вище керівництво організації має призначити свого(їх) спеціального(их) представника(ків), які повинні нести відповідальність і мати повноваження для того, щоб:

– гарантувати, що вимоги СЕМ виконуються та підтримуються на належному рівні відповідно до стандарту;

–  надавати звіти про функціонування системи вищому керівництву для аналізу та як підґрунтя для вдосконалення СЕМ. Керівництво організації має надати ресурси, необхідні для впровадження СЕМ і для контролю за нею. Ресурси складаються з людських ресурсів, спеціальних знань і досвіду, технологій і фінансових ресурсів. Також необхідно виконувати низку вимог із навчання персоналу, а також із підготовки до позаштатних ситуацій. Керівництво має визначити необхідний рівень кваліфікації, компетентності й освіти працівників, які виконують спеціальні функції з управління навколишнім середовищем. Спочатку формулюються вимоги, а згодом підбирається працівник. Організація повинна підтримувати у належному стані системи зв’язку як усередині організації, так і з зовнішніми кореспондентами. Організація має запровадити процедуру отримання і документування необхідної інформації та запитів від зацікавлених сторін, а також підготовки відповідей на них. Організація повинна передбачити необхідний зв'язок із державними органами влади з питань планування у разі аварійної ситуації та з інших проблем, що можуть викликати взаємний інтерес. Організація повинна володіти інформацією та підтримувати її у паперовому або електронному вигляді для опису головних елементів системи адміністративного управління та їх взаємодії. Організація повинна мати систему управління документами, яка б забезпечувала їх швидкий пошук, доступність і своєчасне оновлення.

4. Проведення перевірок і корегування Організація має здійснювати моніторинг або вимірювання головних параметрів тієї діяльності, що може істотно впливати на навколишнє середовище. Також необхідно встановити процедури для періодичної перевірки відповідності діючим законодавчим та іншим вимогам. Організація повинна своєчасно усувати будь-які невідповідності в реалізації планів шляхом виконання коригувальних та попереджувальних дій. Організація повинна мати систему вводу даних про навколишнє середовище, а також включати дані про навчання персоналу та результати аудитів і виконаних аналізів. Зареєстровані екологічні дані можуть включати: – інформацію про застосовані природоохоронні законодавчі акти або інші вимоги;

– записи про скарги; – записи про навчання,

– інформацію про продукцію;

– протоколи перевірок, акти технічного обслуговування;

– інформацію про виробничий процес;

–  інформацію про підрядників та постачальників;

– звіти про різні негативні випадки;

–  інформацію про готовність до аварійних ситуацій і засоби реагування на них;

– інформацію про важливі екологічні аспекти;

–  результати аудитів;

–   результати аналізу з боку керівництва.

Організація повинна проводити періодичний аудит СЕМ із метою з’ясування, чи відповідає вона критеріям, встановленим організацією, а також вимогам стандарту ISO 14000, чи впроваджена та чи працює вона у належний спосіб. Аудит може проводитися як самою компанією, так і зовнішніми аудиторами. Результати аудиту обов’язково доповідаються керівництву організації.

5. Аналіз із боку керівництва

Керівництво організації має періодично розглядати роботу СЕМ із позиції

її адекватності й ефективності. Необхідно обов’язково розглядати питання про

необхідні зміни в екологічній політиці, цілях і других елементах СЕМ. Також

необхідно зважати на результати аудиту, зміни обставин і прагнення до постійного поліпшення. Спостереження, висновки та рекомендації повинні необхідно

документально оформити для проведення необхідних дій.

3.4 Сертифікація

Вимоги стандарту ISO 14000 не містять жодних кількісних (обсяг викидів, витрата ресурсів) характеристик. Керівництво підприємства самостійно

встановлює числові показники. Доцільність та адекватність цих параметрів надалі з’ясовує аудитор. Досвідчений аудитор також обов’язково зверне увагу на

врахування вимог стейк-холдерів.

Сертифікацію на відповідність стандартам ISO можуть проводити організації, які представляють інтереси країни в комітеті ISO, наприклад в Росії це Госстандарт РФ, в Україні – УкрСЕПРО. У Харківському регіоні органом з сертифікації систем управління навколишнім середовищем є ДП «Харківстандартметрологія». Також сертифікація може буте здійснена міжнародними організаціями з сертифікації, наприклад Bureau Veritas Quality. Такі сертифікати є вагомішими у разі, якщо підприємство планує виходити на міжнародні ринки.

 

 3.5 Відмінності стандартів ISO 14000 від EMAS

 

Принципові відмінності стандартів серії ISO 14000 від схеми EMAS є такими: – EMAS є частиною діючого в ЄС законодавства; організація ISO не є державним відомством, тому стандарти ISO 14000 – це недержавні стандарти, (хоча в багатьох країнах ці стандарти прийняті в якості державних, наприклад, ДСТУ ISO 14000 в Україні, ГОСТ ISO 14000 в Російській Федерації). Тому в схемі EMAS здійснюється жорсткий адміністративний контроль з боку ЄС. У стандартах ISO 14000 він не передбачений;

– у відповідності до стандарту ISO 14001 єдиним документом, який повинен бути доступним громадськості, є екологічна політика організації. EMAS потребує публікації екологічної декларації, яка повинна бути перед публікацією перевірена незалежним акредитованим екологічним аудитором;

–  в стандарті EMAS міститься вимога використовувати «якнайкращу доступну технологію», тобто передбачається безперервна модернізація виробництва, покращення умов виробництва для підвищення внеску підприємства в охорону довкілля. Стандарт ISO 14001 у цьому пункті обмежується рекомендацією, але ставить обов'язковою умовою «дотримання всіх екологічних нормативів для певного типу підприємства або організації», а також «зобов'язання до послідовного поліпшення всіх екологічно значущих аспектів діяльності». ІSO 14000 ставить вимоги швидше до самої системи екологічного менеджмен-

ту. Обов'язковим є поступове, поетапне, але таке, що не припиняється, поліпшення функціонування цієї системи. До того ж підприємство може бути сертифіковане відповідно до стандартів ISO 14000, навіть якщо його технологічні системи й організаційні заходи не забезпечують зменшення дії на навколишнє середовище.

 Критеріями для вибору стандартів екологічного менеджменту є:

– місцезнаходження підприємства та його партнерів: стандарт EMAS є дійсним тільки в європейських країнах, тому компанії, що розташовані за межами країн – членів ЄС або орієнтовані на позаєвропейський ринок, зазвичай обирають міжнародний стандарт ISO 14000;

–  витрати: значні витрати, що виникають під час виконання вимог EMAS використовувати найкращі технології та публікувати екологічну декларацію, яка засвідчується незалежним експертом – аудитором, стають для середніх та малих підприємств великою перешкодою для сертифікації за EMAS рейтинг сертифікату: сертифікат EMAS користується більшою довірою у різних громадських груп – екологічних організацій, ЗМІ, а також надає у європейських країнах можливість до спрощення процедури державного контролю і до отримання різноманітних ліцензій. Однак багато комерційних установ – банки, страхові товариства, а також акціонерні товариства надають велике значення сертифікату ISO;

–  можливість інтеграції з іншими сертифікованими системами управління: стандарти серії ISO 14000 найлегше поєднуються зі стандартами в галузі управління якістю ISO 9000, що також дає змогу зменшити витрати на проведення внутрішнього екоаудиту. Існує можливість подвійної сертифікації. Однак наявність сертифікату за ISO 14000 не означає автоматичної реєстрації за EMAS, оскільки EMAS передбачає більшу кількість вимог, ніж стандарти серії ISO 14000.