Складові системи менеджменту підприємства

 

Екологічний менеджмент є складником системи менеджменту організації. Перед тим як перейти безпосередньо до вивчення екологічного менеджменту, необхідно ознайомитись із головними поняттями менеджменту. Існують різні визначення менеджменту.

Наведемо деякі з них:

– менеджмент – це вміння досягати визначеної мети, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей;

– – менеджмент – це функція, різновид діяльності з керівництва людьми у різноманітних цілях; – менеджмент – це галузь людських знань, що допомагає здійснити зазначену вище функцію;

– – менеджмент – це категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з керівництва.

 

Під час вивчення курсу ми будемо розуміти під менеджментом управління діяльністю організацій, орієнтованих на ринок.

 Метою менеджменту є досягнення найкращих результатів. Роботу з менеджменту здійснює менеджер. Менеджер – це людина, яка здійснює роботу з управління, вміє приймати рішення та нести за них персональну відповідальність, організовувати людей та координувати їхню діяльність. Зазвичай, це найманий робітник, який має спеціальну освіту та підготовку. Головні складники роботи менеджера:

– прогнозування та планування;

– – організування;

– – керівництво командою; –

–  координація та контроль.

Головною «продукцією», яку «виробляє» менеджер, є рішення.

Менеджерів поділяють на такі:

– лінійні – які відповідають за стан та розвиток організації. Лінійні менеджери можуть бути керівниками трьох рівнів – низового, середнього та вищого. Лінійні менеджери відповідають за все на своєму рівні;

– – функціональні – які відповідають за окрему функціональну діяльність (виробництво, якість продукції, фінанси, охорона довкілля тощо).

Функціональні менеджери відповідають за свій напрям роботи на усіх рівнях підприємства. Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети. Головні ознаки організації:

– наявність як мінімум двох осіб, які вважають себе частиною організації;

–  наявність хоча б однієї мети, яку сприймають як загальну усі члени організації;

 –  наявність координуючих дій, що сприяють саморегулюванню організації.

 

Складники роботи менеджера: 1. Планування і прогнозування. 2. Організування. 3. Координація та контроль. 4. Керівництво командою.

 

 

1. Планування і прогнозування.

Прогнозування – це погляд у майбутнє, оцінка можливих шляхів розвитку, наслідків тих чи інших рішень. Прогнозування зазвичай відповідає на питання «а що буде, якщо...», тобто розглядає декілька варіантів розвитку подій.

Планування – це розроблення послідовності дій, що дають змогу отримати результат. Функція планування передбачає прийняття рішення про те, якими

повинні буди цілі організації та що повинні робити члени організації, щоб досягти цих цілей. Планування використовується під час вибору певної мети за одним варіантом і визначає послідовність дій.

Функція планування відповідає на такі три питання:

 – «В якому стані перебуває наша організація?» – керівництво організації оцінює сильні та слабкі сторони організації. Усе це здійснюється з метою визначити, чого може насправді досягти організація;

– «Куди ми хочемо рухатися?» – оцінюючи можливості та загрози у навколишньому середовищі, такі як конкуренти, клієнти, закони, політичні фактори, економічні умови тощо, керівництво визначає, якими повинні бути цілі та що може завадити організації досягти своїх цілей;

– – «Як ми збираємось це зробити?» – керівництво повинно вирішити, як у загальному вигляді, так і конкретно, що повинні робити члени організації, щоб досягти виконання цілей організації.

Межа між прогнозуванням та плануванням досить умовна. Головні відмінності цих двох процесів такі:

– планування має директивне значення (план необхідно виконувати), тоді як прогнозування має інформаційне (консультативне) значення;

– – об'єктом планування може бути тільки те, на що організація може впливати. Тому їм найчастіше є тільки діяльність організації.

об'єктом прогнозування може бути як сама організація, так і зовнішнє стосовно неї середовище;

 – прогнозування може здійснюватися триваліший термін порівняно з плануванням. Планування на підприємстві здійснюється на рік. Термін прогнозування необмежений;

– прогноз, порівняно з планом, є менш деталізованим.

–

2. Організування.

 Уміння організовувати – це вміння створювати організаційні структури. Ознаки організаційної структури:

– ієрархічна структура (не більше, ніж семеро підлеглих);

– – наявність письмових інструкцій;

– – кожний працівник знає: за що він відповідає; якими ресурсами він може розпоряджатися самостійно, а в яких випадках має право звернутися по допомогу до керівництва; розмір і спосіб винагороди за працю.

 

Функція організації передбачає вміння мотивувати людей. Завдання функції мотивації полягає у тому, щоб члени організації виконували свою роботу відповідно до своїх обов’язків і плану. З кінця XVIII ст. і до початку ХХ ст. була поширена думка, що людина завжди буде працювати більше, якщо буде заробляти більше. Сьогодні встановлено, що мотивація, тобто створення внутрішнього прагнення до дії, є результатом складної сукупності потреб, які постійно змінюються. Ілюстрацією ієрархії мотиваційних потреб є відома піраміда А. Маслоу. (рис. 1.1).

 

3. Координація та контроль

Головні інструменти координації:

– процедура підготовки документів

– послідовність дій, яку потрібно виконувати, щоб їх отримати (наприклад, для адміністративного документа – це

процедура його погодження);

– наради – це оперативний інструмент менеджменту. Можуть бути виробничі та координаційні наради. Форма їх може бути контактною та безконтактною (селекторне, за допомогою Інтернету).

Відомо декілька визначень поняття контроль:

– процес визначення та оцінки відхилень дійсних значень від заданих

(орієнтований на процес);

– процес забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей

(орієнтований на результат).

Аспекти управлінського контролю (кроки):

– встановлення стандартів – точне визначення цілей, які необхідно досягти у зазначений відрізок часу. Воно базується на планах, розроблених у процесі

– – реальний стан – вимірювання того, що було дійсно досягнуто у певний проміжок часу та порівняння досягнутого з очікуваними результатами. Якщо обидві ці фази виконані правильно, то керівництво організації не тільки знає про те, що в організації є проблема, але й розуміє джерело цієї проблеми; – корегування – знання згаданої вище проблеми необхідно для того, щоб зробити дії, якщо вони необхідні, для коректування серйозних відхилень від первісного плану. Одна з можливих дій – перегляд цілей для того, щоб вони стали реалістичнішими й відповідали ситуації, друга дія – перегляд шляхів досягнення цілей.

 

4. Керівництво командою

 

 Правила керівництва командою:

– професіоналізм членів команди (у разі необхідності їх потрібно довчити або перевчити);

– – створення гарного психологічного настрою (усі члени команди повинні бути психологічно сумісні);

– – створення умов для спільної командної роботи (усі члени команди повинні доповнювати один одного).