Сутність та принципи екологічного менеджменту

 

Екологічний менеджмент може розглядатися як один із різновидів функціонального менеджменту організації. Під екологічним менеджментом розуміють таке:

– складник системи менеджменту організації, що реалізує завдання з підтримання конкурентноздатності організації, що завдається екологічними аспектами її діяльності;

– сукупність заходів із планування, управління та контролю природоохоронної діяльності, що здійснюється економічним суб’єктом із метою досягнення послідовного поліпшення екологічних характеристик виробничої діяльності відповідно до самостійно розробленої екологічної політики. Предметом екологічного менеджменту є екологічні (природоохоронні, ресурсозберігальні, тощо) напрями діяльності підприємства або організації, виробленої ними продукції та наданих послуг. Функції екологічного менеджменту:

– обґрунтування екологічної політики та зобов’язань (функція прогнозування); – планування екологічної діяльності;

– організування внутрішньої та зовнішньої екологічної діяльності;

–   керівництво персоналом;

– управління впливом на навколишнє середовище та використанням ресурсів;

 

– внутрішній екологічний моніторинг та екологічний контроль;

 

– – аналіз та оцінка результатів екологічної діяльності;

 

–  – перегляд та вдосконалення системи екологічного менеджменту.

 

Мотивацією до впровадження екологічного менеджменту може бути таке:

– подвійний виграш,

–  впровадження ресурсо- і природоохоронних заходів може давати економічну вигоду;

– нова бізнес-етика

– соціальна відповідальність бізнесу, яка базується на концепції сталого розвитку; 1

– вплив та співвідношення сил між групами менеджерів (тих, що підтримують екологічні рішення, нейтральними та скептиками).

Соціальна відповідальність бізнесу – це цілеспрямоване орієнтування підприємницької діяльності на досягнення цілей згідно з принципом «потрійного результату діяльності»: прибуток бізнесу, благополуччя людей, цілість природи. Економічний складник «потрійних результатів» – це фінансова стабільність та стабільність і постійність розвитку. Систему екологічного менеджменту впроваджують підприємства, які очікують на довгострокові перспективи. Екологічний складник – до нього входить вплив продукції або виробничих процесів компанії на стан навколишнього середовища, особливості викидів, скидів та відходів виробництва, а також проблеми їх утилізації. Соціальний складовник – це політика компанії щодо рівних можливостей представникам обох статей та різних етнічних груп, дотримання встановлених стандартів часу та оплати праці, забезпечення робітникам гарантій, а також внесок компанії у розвиток місцевої громади та її інфраструктури.

 

Особливості екологічного менеджменту:

– здійснюється винятково економічними суб’єктами;

–  діяльність є ініціативною та добровільною;

– залежить від особистої зацікавленості менеджера у кінцевих результатах і визначається його кваліфікацією, досвідом і майстерністю;

–  активне використання негативних результатів;

–   практична неможливість імітації, або фальсифікації ефективної діяльності.

 

  1.3 Етапи впровадження системи екологічного менеджменту

 

Етапи впровадження СЕМ Система екологічного менеджменту (СЕМ, від англ. EMS – environmental management system) – це частина загальної системи менеджменту, яка включає організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури, процеси та ресурси, необхідні для розроблення, впровадження, досягнення цілей екологічної політики, її перегляду та корегування. Система екологічного менеджменту може запроваджуватись як на всьому підприємстві загалом, так і в окремих його підрозділах або сферах діяльності. Потенційними вигодами від впровадження СЕМ можуть бути:

– систематизація наявних рішень з охорони навколишнього середовища;

– відповідність вимогам законодавства;

– зниження ризиків;

– поліпшення іміджу фірми;

– виявлення шляхів зменшення витрат;

–  поліпшення відносин із владою;

– підвищення мотивації співробітників;

– підвищення інноваційного потенціалу;

– покращення конкурентноздатності;

– покращення доступу до банківських кредитів та страхувань

 Загальний принцип екологічного менеджменту можна охарактеризувати за допомогою модифікованого циклу Демінга (або PDCA – Plan-Do-Check-Act, тобто Плануй-Роби-Перевіряй-Дій), який для СЕМ має вигляд спіралі. Графічне відображення циклу Демінга.

Розглянемо детальніше кожний з етапів циклу Демінга.

1. Екологічна політика – це розроблення та затвердження екологічних цілей та завдань. У процесі розроблення екологічної політики завжди враховуються інтереси стейк-холдерів. Стейк-холдери – це особи (фізичні або юридичні), які мають можливість заявляти фірмі про свої права та інтереси стосовно до її теперішньої та майбутньої діяльності.

 

При розробці екологічної політики спираються на інтереси стейкхолдерів. Їх необхідно чітко сформулювати і вибрати пріоритетні з урахуванням усіх інтересів. Цей процес є циклічним і він обумовлює розвиток СЕМ. Стейк-холдери та приклади інтересів, які вони можуть мати відповідно до цілей екологічного менеджменту.

 

Приклади інтересів 1  Власники, акціонери, кредитори, страхувальники тощо:

– збільшувати обсяги продаж і прибутковості операцій;

– зменшувати витрати та забезпечувати збільшення продуктивності;

–  зберігати максимально високий із можливих рівнів використання активів.

 2. Споживачі:

– розвивати надійні та доброякісні з екологічного погляду продукти, одночасно підтримуючи на конкурентноспроможному рівні витрати, споживчі якості й функції продукції, а також легкість та ефективність її використання;

– мінімізувати вплив на навколишнє середовище процесів використання та видалення продукції;

–  організувати процес навчання (освіти) покупців щодо екологічних властивостей (вигод) продукції

 3. Персонал:

– зменшувати кількість ресурсів, які використовуються у виробництві одиниці продукції (тобто зниження ресурсомісткості продукції);

– скорочувати обсяг відходів, що утворюються при виробництві одиниці продукції;

– ініціювати розвиток продуктових та виробничих інновацій.

 

4. Особи, які формують національну політику та громадські групи:

 – сформувати відкриту комунікативну політику як підґрунтя для довіри;

– реалізувати готову до дискусій політику у взаємовідносинах із різними громадськими групами та законотворчою діяльністю держави;

– організувати внутрішній аудит (самоаудит) і виявити екологічні параметри та наслідки своєї діяльності;

– забезпечувати точне розуміння екологічних ризиків, обумовлених своєю діяльністю

 

5. Природа:

– використовувати земельні ресурси стійким способом, зберігаючи природні екосистеми;

– забезпечувати цілісність екосистеми, зокрема підтримання біорізноманіття, збереження екосистем і природних умов;

–  підтримувати якість водних ресурсів з урахуванням задовільнення потреб у питній воді, у водних ресурсах для цілей рекреації та збереження дикої природи;

– підтримувати на необхідному рівні якості атмосферного повітря

 

2 етап. Планування діяльності відповідно до прийнятої політики і цілей.

Ґрунтуючись на екологічний політиці, створюється організаційна схема і програма для реалізації політики й досягнення цільових та планових покажчиків. Програма відповідає на питання «Як досягнути встановлених орієнтирів?».

 3 етап. Впровадження та функціонування На цьому етапі виконується організація та практичне втілення запланованої діяльності за участі всього персоналу.

 4 етап. Проведення перевірок і координувальні дії. Цей етап має сприяти плануванню, контролю, моніторингу, корегуючим діям, аналізу й аудиту з тим, для того, щоб забезпечити відповідність СЕМ сталій політиці та її підтримці на відповідному рівні. Проведення перевірок та коригування дають змогу СЕМ бути здатною до змін під впливом обставин.

 5 етап. Аналіз з боку керівництва. Вище керівництво організації повинно аналізувати СЕМ через встановлені ним проміжки часу з тим, щоб забезпечити постійне вдосконалення СЕМ, її адекватність та ефективність. Варто пам’ятати, що вище керівництво залучається на кожному етапі петлі Демінга.

6 етап. Постійне поліпшення. Постійне поліпшення – це процес розвитку, спрямований на досягнення найкращих показників за всіма екологічними аспектами діяльності підприємст

ва (там, де це можливо практично досягнути) відповідно до екологічної політики.

 

  1.4 Доцільність створення СЕМ

 

Створення СЕМ є стандартизованою процедурою, а підприємства можуть пройти процедуру сертифікації на відповідність стандартам. Існують стандартні СЕМ. Після вибору і впровадження стандартної СЕМ підприємство може отримати сертифікат. Сертифікація якості й екологічної відповідності у розвинених країнах є доказом здатності підприємства управляти якістю та станом навколишнього середовища і створювати продукцію, що відповідає сучасному рівню вимог, що значно впливає на можливості її збуту на ринку.

Мотиви впровадження стандартів екологічного менеджменту:

– надання споживачам гарантії з наявності реальної та відкритої для ознайомлення СЕМ;

– підтримання надійних державних і громадських критеріїв;

– відповідність критеріям інвестора та поширення доступу до грошових капіталів;

–  укладання договорів страхування за розумними цінами;

– покращення репутації, підвищення конкурентноздатності продукції та послуг;

– дотримання сертифікаційних вимог постачальника;

–  покращення контролю над витратами;

–  зменшення кількості випадків, що призводять до виникнення відповідальності за екологічні інциденти;

– збереження вхідних матеріалів і енергії;

–  сприяння отриманню дозволів і повноважень;

–  покращення зв’язків між державою та промисловістю;

–  зниження ефективності лобістського пливу з боку екологічних об’єднань, об’єднань із захисту прав споживачів тощо;

–  послаблення жорсткості заходів екологічного контролю.