Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наяв ності стажу державної служби не менше 10 років виплачуєтьс грошова допомога в розмірі 10 місячних Посадових окладів.

Порядок визначення стажу державної служби визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2000 р. № 1113.

До стажу державної служби зараховується робота (служба):

· на посадах державних службовців у державних органах, перед­бачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

·  на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті ор­ганів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної подат­кової та контрольно-ревізійної служби;

· на посадах керівних працівників і спеціалістів державних ор­ганів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

· на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

· на посадах керівних працівників і спеціалістів, в органах, що згідно з чинним законодавством здійснюють державний на­гляд за охороною праці;

· на посадах спеціалістів органів виконання покарань, які не ма­ють спеціальних звань;

· на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату На­ціонального банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України;

· На посадах керівних працівників і спеціалістів Фонду соціального захисту інвалідів;

· На  посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя;

· На  посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції навчальних закладів при Міністерстві освіти України;

· На  посадах керівних працівників і спеціалістів Державного архіву при Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До   стажу державної служби включається також:

· період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;

· час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, а у виняткових випадках, якщо за медичними

показниками дитині потрібний домашній догляд, — період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років;

· час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення на підвищення кваліфікації працівник працював удержавному органі;

· час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях;

· час роботи:

1. за кордоном за направленням державних органів, якщо до цього працівник працював у таких органах і протягом трьох місяців після повернення з-за кордону, не врахо­вуючи часу на проїзд, влаштувався на роботу в держав­ний орган;

2. на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті організацій, створених на базі ліквідованих міністерств, яким делеговано функції управління майном організацій і підприємств, заснованих на загальнодержавній власності;

3.  в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Поло­ження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049;

4. на посадах керівних працівників і спеціалістів у Держав­ному центрі зайнятості та місцевих центрах зайнятості;

5.  на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців;

6. час навчання в аспірантурі або докторантурі Української Академії державного управління при Президентові Укра­їни з відривом від роботи, якщо до вступу до аспірантури або докторантури аспірант чи докторант перебував на дер­жавній службі й після закінчення навчання повернувся на державну службу;

7. на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції закладів освіти при Міністерстві освіти України;

8. на посадах керівників, їхніх заступників, головних ін­женерів державних підприємств, установ, організацій, якщо безпосередньо з цих посад вони призначені (обра­ні) на посади державних службовців першої — четвертої категорій;

9. на посадах, визначених переліком посад наукових праців­ників державних наукових установ, організацій та посад науково-педагогічних працівників державних вищих на­вчальних закладів ІП-ІУ рівнів акредитації, перебування на яких дає право на отримання пенсії та грошової допо­моги при виході на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердже­ним Постановою Кабінету Міністрів України від 27 трав­ня 1999 р. № 923 від дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання;

10. на посадах керівних працівників і спеціалістів Національ­ної комісії регулювання електроенергетики України та її територіальних представництв.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного за­конодавству підтверджують стаж роботи.

Сумісництвом називається робота, відмінна від основної, на умовах трудового договору у вільний від основного місця   роботи час.                                                                          

Робота за сумісництвом регламентується Постановою КМУ від 3 квітня 1993 р. № 245, зі змінами і доповненнями, внесе­ними Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року №1033.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керів­никами державних підприємств, установ та організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих про­фесій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідли­вими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати  чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з від­пусткою за основним місцем роботи.

Крім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за суміс­ництвом також керівники державних підприємств, установ та ор­ганізацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

До робіт, які не є роботою за сумісництвом, Залежать:

• літературна робота;

• технічна, медична, бухгалтерська експертиза з разовою опла­тою праці;

• педагогічна діяльність у розмірі, що не перевищує 240 годин на рік;

• медичні консультації — 12 годин на місяць із разовою оплатою;

• керівництво аспірантами з розрахунку 50 годин на рік на кож­ного аспіранта;

• завідування кафедрою з оплатою 100 годин на рік;

• робота за угодами з науково-дослідними організаціями;

• проведення екскурсій.