Основні постулати класичної та кейсіанської теорій державного регулювання.

          Ідеї державної економічної політики були сформульовані в ліберальні концепції А. Сміта, який вважав, що функціями держави повинні бути: а) Забезпечення, б)Здійснення правосуддя, в)Організація громадянських робіт та виробництво колективних благ, г)Освіта та оподаткування

Всі інші проблеми ринок розв’яже самостійно на основі саморегулюючого механізму «невидимої руки». Найкращий для держави – це підтримування політки «let it be»(«хай іде все як іде»).

Реальність ХІХ – ХХ ст. показала, що ринок досконалої конкуренції (вільний ринок) не може існувати на практиці, не забезпечує розв’язання соціально-економічних проблем та ефективного використання ресурсів. Цей феномен в економіці отримав назву «фіаско ринку».

Отже, фіаско ринку – це його неспроможність постійно забезпечувати саморегулятивний механізм економіки.

Видами фіаско є:

1) Неспроможність ринку забезпечувати людей суспільними благами;

2) Неспроможність конкуренції в процесі конкурентної боротьби концентрації капіталу сприяють утворенню монополій, які самі по собі можуть становити загрозу існуванню ринку;

3) Зовнішні ефекти (екстриналії): деякі питання не мають грошового вираження і не фіксуються ринком; конкурентний механізм на такі явища не реагує (забруднення навколишнього середовища, очищення води, порятунок людей після катастроф);

4)  Недосконалість інформації: нерівномірний розподіл інформації, яка необхідна для прийняття рішень суб’єктами економіки;

5) Економічна нестабільність: ринок не володіє конкретними механізмами ті інструментами протистояння циклічності, що проявляється в кризах, надмірному безробітті, інфляції;

6)  Нерівномірний розподіл доходів: факторний та пропорційний характер розподілу і використання ресурсів призводить до нерівності в отриманні суб’єктами економіки доходів;

7) Структурні диспропорції: перспектива економічного зростання залежить від розвитку пріоритетних галузей економіки.

Отже, завдання держави полягає в тому щоб ліквідувати всі випадки ринкової неспроможності або мінімізувати їх негативний вплив.

Загальне визнання економічної політики – це взаємопов’язанна система довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначенні державою як комплекс відповідних державних рішень (НПА, закони, постанови) та заходів спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

      В системі теорій макроеконом. регулювання класична теорія займає одне з визначальних місць, бо оскільки саме вона містить первісні ідеї макроекономічного регулювання. Саме представники класичної теорії вважають, що ринковий механізм може забезпечити повну зайнятість без державного втручання, в основі чого лежить закон Жана - Батіста Сея який говорить, що пропозиція породжує свій власний попит.

Процес виробництва товарів створює дохід, який дорівнює вартості вироблених товарів, який повністю використовується на закупівлю інших товарів.

Така ситуація в реальному житті виключається, оскільки частину доходу, можна використовувати для заощаджень, внаслідок чого порушується рівновага між доходами і витратами. В такому випадку на думку класиків, заощадження повернуться на ринок у вигляді інвестицій. Економічний баланс між інвестиціями та заощадженнями буде підтримувати відсоткова ставка. Якщо заощадження перевищуватимуть інвестиції, тоді збільшення заощаджень призведе до зниження цін, оскільки відбудеться падіння попиту. При зменшенні цін на товари класики передбачають, що будуть зменшуватись і ціни на робочу силу, і ціни на капітал. Зважаючи на це, класики допускають, що прибутки після падіння ціни не зміняться.

Згідно з класичною теорією механізм відсоткової ставки гнучких товарних і ресурсних цін дозволяє ринку автоматично підтримувати повну зайнятість в економіці. Ринкова система – це саморегулюючий механізм, який виключає державне втручання в економіку.

  Назву напрямок отримав від Джона Кейнса основні положення якого містяться в його праці «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей» (1936р.), в якій він доводить необхідність державного втручання в регулювання економіки. Вихідним пунктом аналізу Кейнса є проблема зайнятості.

В основі теорія Кейнса лежить заперечення закону Сея і позиція про те, що попит породжує пропозицію. Окрім того, відсоткова ставка не гарантує того, що заощадження перетворяться саме в інвестиції. Вони можуть використовуватись при накопиченні грошей для великих покупок, для лікування, навчання, подорожі, як резерв при втраті роботи. Важливим чинником, що визначає розмір інвестиції є норма чистого прибутку, наявність монополій не допускає зниження цін на товари, а профспілки не дають знизитись заробітній платі.

Отже, в основі кейсіанства лежить принцип гнучкості цін та цін на ресурси.

Головною причиною падіння обсягів виробництва Кейнс вважав недостатній сукупний попит, що може зумовлюватись психологічним фактором, відповідно до якого, зростання прибутків призводить до зменшення споживання та збільшення заощадження, а також неефективності використання капіталу.

Способами стимулювання сукупного попиту є

1. Збільшення державних витрат та зменшення податків;

2. Зменшення відсоткової ставки, що збільшує інвестиції