Класифікація законів організації

Загальні закони (у всіх системах):

Закон синергії – будь-яка с-ма має такий набір ресурсів, за якого її потенціал завжди буде або значно більшим від простої суми потенціалів або значно меншим.

Закон самозбереження – кожна система прагне зберегти себе і використовувати для цього весь свій потенціал.

Необхідно дотримуватись таких стратегій:

Досягнення лідерства за мінімалізації витрат виробництва

Спеціалізація у виробництві продукції

Концентрація зусиль фірми у вибраному ринковому сегменті.

Закон розвитку – кожна система прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу під час проходження всіх етапів життєвого циклу.

Закон відповідності різноманітності системи, що управляє різноманітності керованого об’єкта – різноманітність у поведінці керованого об’єкта може бути зменшена за рахунок відповідності збільшення органу управління.

Об’єктивний закон пріоритетності цілого над частиною

Загальний закон врахування потреб системи.

 

Часткові закони (діють лише в одній зі сфер):

Закон безперервності ритмічності в русі виробничих фондів – безперервність і ритмічність процесу виробництва, матеріально-технічне постачання та реалізація виготовлення продукції, оновлення основних виробничих фондів підприємств.

Закон загальності кадрів управління – кожна система повинна мати чіткий механізм оцінки й відбору управл кадрів, відповідно до їх реалізованих здібностей.

 

Специфічні закони (діють в конкретній ситуації та певних видах діяльності):

Закон інформованості-впорядкованості – кожна система прагне отримати якомога більше достовірної, цінної та повної і-ці про внутр. та зовн середовище для стійкого функціонування.

Закон єдності аналізу та синтезу – кожна с-ма прагне налаштуватися на найбільш економний режим функціонування за постійної зміни своєї структури або виконання ф-цій.

Закон пропорції та композиції – кожна с-ма прагне придбати, створити чи зберегти у своїй структурі всі необхідні ресурси, що знаходяться в заданому співвідношенні або підпорядкуванні.

Закон диференціації та універсалізації функцій – в організац системах діють протилежно спрямовані процеси: розділення функцій та, що реалізуються її елементами та їх інтеграція.

Закон своєрідності – кожна о-ція має найкращу і властиву лише їй ОС виробництва та управління.

Закон соціальної гармонії – для кожної о-ції розвиток соц. сфери збільшує продуктивність праці за рахунок підвищення емоційного рівня працівника та активізації її трудової діяльності.

Закон оптимального завантаження – кожна людина має оптимальний обсяг завантаження роботою за якою певною мірою розкриваються її здібності та можливості.

Закон ефективного сприйняття та запам’ятовування інформації – процеси сприйняття і запам’ятовування і-ції людиною реалізується найефективніше, якщо вони наближені до процесу її мислення. 

 

 

Тема 5: Методологія системного аналізу

1) Види сис-ної діяльності та їх характеристика

Системний аналіз(СА) – це методологія таких властивостей і відносин в об’єктах, які важко спостерігати і розуміти за допомогою представлення об’єктів у вигляді сис-м та вивич власт цих сис-м і взаємин між цілями і засобами їх реалізації.

Варіанти розуміння сутності СА

1. Тотожність технологій СА з техн. наук дослідженнями;

2. Зведення СА до сис-ного конструювання(звед СА до проектної діяльності);

3. Вузьке розуміння СА та звед. його до однієї з його складових, а саме до структурно-функц-го аналізу;

4. Тотожність СА до підходів в аналіт. діяльності;

5. Розуміння СА як дослідж сист закономірностей;

6. У вузькому розум, СА – сукуп матем методів вивч сис-м