Тема 5: Організація як система

С-ма – певна с-ть взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, що х-ся цілісністю, емерджентністю та стійкістю. З цієї позиції с-ма=поняттю о-ція. Однак о-ція значно ширше, адже відображу не лише стан порядку, але й процеси впорядкування.

Будь-яка си-ма може розгляд. як результат організац. перетворень, що змінюють один стан її рівноваги іншим, таким чином с-ма – це є організація в статиці.

Риси організації як відкритої с-ми:

10. Наявність компонентів

11. Наявність зв’язків між компонентами та із зовн середовищем.

12. Наявність структури

13. Наявність взаємодії

14. Перебіг процесів

15. Цілісність та емерджентність

16. Можливості ідентифікації

17. Наявність зовн середовища

18. Наявність концепції (місія, цінності, цілі.)

Життєвий цикл о-ції – це с-ть стадій, які проходить о-ція за період свого життя:

7. Народження – гол метою є виживання, що вимаг від кер-тва о-ції таких якостей: віра в успіх, готовність до ризику, висока працездатність.

8. Дитинство – гол метою є зміцнення своїх позицій на ринку, посилення конкурентноспроможності, короткочасний успіх та забезпечення бурхливого зростання.

9. Юність – забезпечення швидкого зростання і певне захоплення своєї частини ринку.

10. Зрілість – гол метою є збалансоване зростання на основі стійкої структури і чіткого управління, проникнення о-ції у нові сфери д-сті, розширення і диференціація. Стадії зрілості: Рання (систематичне зростання о-ції); Проміжна (збалансоване зростання о-ції); Остаточна (формування індивідуальності та іміджу).

11. Старіння – боротьба за виживання та стабільність

12. Відродження – пожвавлення о-ції, кардинальні зміни в структурі о-ції або нова команда.

 

Структура організації – форма розподілу різних видів діяльності між її компонентами і координація діяльності цих компонентів, спрямованих на досягнення мети о-ції.

Структруа о-ції може бути представлена у вигляді системи, що включає такі компоненти:

6. Операційний центр – працівники, д-сть яких пов’язана з виробництвом товарів і послуг.

7. Стратегічний центр – працівники, що займ розробкою і реалізацієї довгострокових цілей і здійсн перерозподіл цілей.

8. Проміжна середня ланка – передає рішення стратегічному центру і здійсн їх реалізацію, здійснює підтримку інформац потоків між стратегічним і операційним центром.

9. Техноструктура – аналітики, технологи, плановики, які впливають на роботу ін. членів організації.

10. Персонал підтримки – юридичний відділ, канцелярія, дослідницький відділ, які виконують непряму підтримку функціонування основного виробництва.

 

Відносини між елементами структури

5. Горизонтальні – найбільш ефективні при прийнятті рішень

6. Вертикальні – слугують для передачі розпорядчої та звітної інформації.

7. Лінійні – коли і-ція та управлінські рішення існують тільки між керівниками.

8. Функціональні – рух і-ції між окремими частинами о-ції.

 

Концепції та підходи до формування організаційної структури (ОС):

5. Класична теорія орагінзації. Структура – це логічні відносини ф-цій в о-ції, встановлені для ефективного досягнення її мети.

Принципи розробки структури о-ції: 1) розподіл праці та ф-цій; 2) розподіл на відділи за принципом диференціації; 3) забезпечення координації робіт, які здійсн за рахунок раціонального групування робіт відповідно до рівня однорідності чи взаємопов’язаності; 4) повна ідентифікація структури о-ції та її організаційної схеми.

6. Сучасна теорія організації систем. Структура о-ції – це постійно відтворюваний у відносинах людей формально/неформальний розподіл повноважень, відповідальності, впливів, завдань і зв’язків.

7. Ситуативна теорія організації структур: Р. Саймон, Дж. Марч.

Осовні принципи:

· Первинною основою о-ції є система взаємопов’язаних поведінко низки людей як учасників о-ції

· Головним моментом структури є рівень її впливу на поведінку людей.

· Важливим є не розподіл завдань на під завдання, а подальший процес їх виконання.

· Найбільш доцільним є спеціалізація за цілями, а не окремими ф-ціями та етапами, це дає змогу спрямовувати працівника на результат, а не на процес.

8. Теорія диференціації та інтеграції: П. Лоуренс, Дж. Лорш

На відносини між підрозділами впливає: рівень відмінності між ними; рівень необхідної співпраці.

Диференціація – це розподіл робіт мі підрозділами о-ції таким чином, щоб кожен з них отримав певний рівень завершеності в межах цього підрозділу.

Параметри визначення рівня диференціації:

· Визначеність цілей або завдань

· Структура

· Рівень взаємодії

· Часові межі зворотного зв’язку.

Інтеграція – рівень співпраці між частинами о-ції, а також забезпечення досягнення їх цілей в межах вимог, що висувають зовнішнім оточенням.

Підходи до формування ОС:

О-ція зазвичай використовує такі три способи координації діяльності:

4. Взаємне узгодження – координація діяльності здійсн на основі неформального спілкування, головною умовою є вміння працівників адаптуватися один до одного.

5. Безпосередній контроль – коли певна особа наділяється певною відповідальністю за роботу підлеглих.

6. Стандартизація – включає стандартну програму праці до початку її виконання.

Можливі структурні форми о-ції:

6. Проста структура – основний механіз координації – це є безпосередній контроль. В основному, це нескладна, невелика за розмірами о-ція з низьким рівнем формалізації схвалюваних рішень і централізації влади.

Ознаки: простота, гнучкість, відповідальність та можливе порушення рівноваги між рішеннями.

7. Машинна бюрократія – основний механізм координації – стандартизація.

Ознаки:

· Централізація влади

· Формалізація поведінки

· Горизонтальна ат вертикальна диференціація праці

· Здатність виконувати стандартні дії високоефективним способом

· Надмірність контролю та значна кількість конфліктів

· Спотворення інформації, яка через жортку диференціацію надходить до структурного центру узагальнено або з запізненням.

8. Професійна бюрократія – поєднання стандартизації з детальним розподілом праці.

Ознаки:

· здатність до ефективного виконання спеціалізованих завдань з використанням процедур діагностики.

· В основному контроль за діяльністю праці здійснює персонал.

9. Дивізіональна структура – сукупність самостійних відділень (дивізіонів), зорієнтованих на певний кінцевий результат.

Ознаки:

· Забезпечення ефективності управління різними видами діяльності.

· Розподіл рішень за рівнями прискорює їх ухвалу, але збільшує витрати. Це може призвести до централізованого розподілу ресурсів між підрозділами та за умов їх нестачі провокувати до конфліктів.

10. Адхократія - тип організації, за якого ключовим елементом є персонал підтримки.

Ознаки:

· Високий рівень свободи в діях працівників, складна технологія та висококваліфікаційність працівників.

· Переважають неформальні та горизонтальні зв’язки, а ієрархічна будова постійно змінюється.

 

Підходи до виокремлення параметрів внутрішнього середовища організації:

3. М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі.: Основними внутрішніми змінними організації є цілі, структура, завдання, технологія, люди.

4. Теорія діаманта Г. Левітта:

 

                                                                                                                  

 

3. Теорія Т. Пітерса та Р. Уотермана: виділяють такі 7 внутрішніх чинників: спільні цінності, стратегія, структура, системи, стиль, співробітники, здібності.

4. Підхід Д. Бодді та Р.Пептона: виділ такі внутр. чинники: цілі, бізнес-процеси, технології, люди, влада, структура, культура о-ції.

 

Отже, внутрішнє середовище – це все те, що знаходиться всередині о-ції із сформованими матеріально-технічними, фінансово-економічними та соціально-психологічними підсистемами.

 

Зовнішнє середовище – його чинники поділяють на такі групи:

Мікросередовище:

Постачальники трудових, фінансових, матеріальних ресурсів.

Споживачі, акціонери

Органи державної влади та місцевого самоврядування

ЗМІ

Банки та інші фінансові інститути.

Макросередовище:

Політичні

Економічні

Природні

Соціо-культурні

Науково-технічні

Нормативно-правові чинники

 

Основними ха-ми розвиненого середовища є:

В ’ язкість – кількісна сила зусиль необхідних для переміщення, концентрації та освоєння у виробництві ресурсів

Взаємопов ’ язаність – рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на інший

Складність – це кількість чинників, на які о-ція зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного чинника.

Рухливість – це швидкість, з якою відбуваються зміни в середовищі о-ції.

Невизначеність – наявність і-ції, яку має у своєму розпорядженні о-ція за конкретним чинником.