Поняття рішення та класифікація рішення

Рішення - це вибір найкращої в певному розумінні альтернативи з множини можливих альтернатив.

Альтернативи - це взаємовиключні варіанти дій.

Критерії - це показники, що характеризують привабливість альтернатив з погляду досягнення поставленої мети.

ОПР - це людина або колектив, що фактично здійснює вибір найкращої альтернативи з метою вирішення проблеми.

Проблема - це ситуація, яка вимагає прийняття рішення внаслідок наявності протиріччя між двома станами об'єкту: існуючим та бажаним. Розв'язати проблему означає усунути розрив між ними двома станами, здійснивши вибір одного з альтернативних варіантів переходу до бажаного стану.

Власник проблеми - це людина, яка, на думку оточуючих або згідно зі своїм службовим становищем, повинна вирішувати проблему та відповідати за ухвалені рішення. Власник проблеми може бути особою, що приймає рішення, членом колективної ОПР або якоюсь третьою особою.

Активна група - це група людей, які мають спільні інтереси стосовно розв'язуваної проблеми.

Експерти - люди, які професійно краще, ніж ОПР, знають окремі аспекти проблеми та виступають у ролі джерела інформації, необхідної для прийняття рішення.

Аналітики - це консультанти в прийнятті рішень. Їхня роль полягає в правильній організації процесу прийняття рішення.

Управлінські рішення - це рішення, які приймаються керівниками різного рівня та носять характер керуючих впливів, спрямованих на досягнення мети управління організацією.

Важлива особливість управлінських рішень полягає у тому, що їх наслідки можуть впливати на долі багатьох десятків і сотень людей, які мають відношення до функціонування конкретної організації. У зв'язку з цим надзвичайно великою є відповідальність осіб, які приймають управлінські рішення.

Існує цілий ряд класифікацій рішень. Залежно від рівня керівної інстанції виділяють управлінські рішення вищого, середнього та нижчого рівнів; від повноти вихідної інформації виділяють рішення в умовах визначеності та невизначеності та від кількості розглянутих альтернатив рішення підрозділяють на такі групи: бінарні, стандартні, багатоальтернативні та безперервні, інноваційні.

Бінарне рішення - це вибір, який здійснюється за наявності тільки двох альтернатив («так» або «ні»).

Стандартне рішення- це вибір, який здійснюється при невеликій кількості альтернатив.

Багатоальтернативне рішення- це вибір, який здійснюються при великому, але кінцевому числі альтернатив.

Безперервне рішення - це вибір, який здійснюється при безкінцевому числі альтернатив.

Інноваційне рішення – це коли потрібно почати дії, але немає прийнятих альтернатив.

Залежно від способу обґрунтування вибору рішення підрозділяються на раціональні, інтуїтивні та такі, що засновані на судженнях.

Раціональні рішення - це вибір, який обґрунтовується за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.

Інтуїтивні рішення - це вибір, який не обґрунтовується, а приймається тільки на основі відчуття того, що він правильний. Особа, яка приймає рішення, не займається при цьому свідомим зважуванням «за» чи «проти» по кожній альтернативі.

Рішення, засновані на судженнях- це вибір, обумовлений накопиченим досвідом.Людина використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, вона вибирає альтернативу, яка принесла успіх у минулому.

Залежно від того, наскільки чітко визначена процедура вибору, рішення підрозділяються на добре структуровані (їх також називають запрограмованими) і слабо структуровані (інша назва - незапрограмовані).

Добре структуровані (запрограмовані) рішення - це рішення, процедура прийняття яких заздалегідь чітко визначена (як, наприклад, процедура розв'язання математичного рівняння).

Слабо структуровані (незапрограмовані) рішення - це рішення, які приймаються в ситуаціях, що відрізняються новизною, внутрішньою неструктурованістю та неповнотою інформації, різноманіттям та складністю впливу різних факторів. Такі проблемні ситуації називають слабо структурованими проблемами. У таких ситуаціях не існує заздалегідь регламентованих адекватних моделей знаходження рішення. Тому основну роль у пошуку рішення відіграє людина (ОПР), яка самостійно розробляє процедуру прийняття рішення.

    

Прийняття рішень

Теорія прийняття рішень

Теорія прийняття рішень - це наукова дисципліна, задачами якої є:

 а) дослідження того, як люди приймають рішення;

 6) розробка методів прийняття рішень, що допомагають обґрунтувати вибір найкращого варіанта з декількох можливих.

Як видно з наведеної дефініції, теорія прийняття рішень займається двома класами задач. У зв'язку із цим у ній виділяють дві взаємозалежні складові: дескриптивну та нормативну теорії. Дескриптивна складова описує реальну поведінку та мислення людей у процесі прийняття рішень. Нормативна складова, навпаки, пропонує людям, як їм варто приймати рішення. Нормативна складова є математичною, тому що вона базується на строгих математичних моделях і розрахунках. Дескриптивна складова є психологічною, тому що вона базується на дослідженні психології людини.