Часові параметри мережі розраховуються наступним чином.

Крок 1. Розраховуємо ранні терміни звершення подій.

Для початкової події мережі t₀=0. Для інших подій ранні терміни розраховуємо рекурентно, просуваючись у напрямку останньої події згідно зі співвідношенням . Останнім розраховуємо ранній термін звершення останньої події мережі , що й визначає тривалість робіт над проектом.

Крок 2. Розраховуємо пізні терміни звершення подій.

Для останньої події мережі Т_п = t_n. Для інших подій ранні терміни розраховуємо рекурентно, просуваючись у напрямку початкової події згідно зі співвідношення . Останнім розраховуємо пізній   термін звершення початкової події мережі Т₀ = 0, значення якого рівне нулю.

Крок 3. Визначаємо резерви часу подій та критичний шлях.

Резерви часу подій розраховуємо на ґрунті пізніх та ранніх термінів їх звершення за формулою . Критичний шлях проходить через події, резерви часу яких нульові.

Крок 4. Визначаємо ранні та пізні термін и початку та завершення робіт.

Ці характеристики розраховуємо на основі - ранніх та пізніх термінів звершення подій та тривалостей відповідних робіт t_ijза наступними співвідношеннями - .

Крок 5. Розраховуємо резерви часу робіт:

· повний резерв часу роботи визначається як ;

· вільний резерв часу роботи розраховується як ;

· незалежний резерв часу роботи дорівнює ;

· гарантований резерв часу роботи визначається як .

Крок 6. Оптимізація розподілу ресурсів, що витрачаються на виконання робіт.

Після розрахунків отримані результати аналізуються і служать для остаточного встановлення термінів початку та завершення робіт (для робіт критичного шляху ці терміни зберігаються, тому що їх зміна викличе збільшення часу виконання проекту загалом) в межах їх резервів таким чином, щоб ресурси використовувалися якомога рівномірніше. Ця процедура загалом має евристичний характер.

Метод Делфі.

У вітчизняній літературі відомий як метод експертних оцінок. За більш ніж сорокарічну історію свого існування він набув значного розвитку, різноманітних інтерпретацій і широкого практичного застосування. Однак, незважаючи на довгий вік і численні модифікації, його головна ідея залишилася незмінною. Вона полягає в необхідності одержання висновку групи експертів про поведінку в майбутньому однієї чи кількох пов'язаних між собою характеристик досліджуваної системи. Отримані результати використовують для побудови можливих сценаріїв її поведінки. Для цього на першому етапі розробляють так звані опитувальні форми. їх використовують для збирання оптимальних оцінок значень досліджуваних характеристик, запропонованих експертами. На практиці застосування методу Делфі можна звести до виконання таких дій:

1. Підбір групи експертів відповідно до характеру і теми досліджуваної проблеми.

2. Формулювання мети, якої потрібно досягти завдяки вирішенню проблеми.

3. Розроблення опитувальної форми для сформованої групи експертів.

4. Опитування експертів відповідно до розробленої форми.

5. Статистична обробка даних опитування для синтезу нових результатів.

6. Аналіз кожним експертом отриманих результатів і надання йому можливості врахувати відповіді та висновки усієї групи.

7. На випадок, якщо деякі експерти коригують свої відповіді, після пункту б виконують повторну обробку даних опитування згідно із пунктом 5.

Дії, зазначені в пунктах 5-7, виконують доти, поки експерти не припинять коригувати свої відповіді. Одержаний результат вважають консенсусним. Іноді, після багаторазового виконання дій, що перераховані у пунктах 5-7, у відповідях експертів не досягнуто стабільності. Це вказує на неможливість вирішення сформульованої проблеми або не зовсім вдалий підбір експертів. У таких випадках слід повернутися до пункту 1 і повторно виконати усі перелічені операції.

Консенсусне рішення експерти аналізують додатково для його інтерпретації і розроблення сценаріїв розвитку досліджуваної системи.