Тема: Психологічні теорії учіння

План

Поняття про научіння й учіння

Зарубіжні концепції учіння

Вітчизняні теорії учіння

Рівневий аналіз навчальної діяльності

Література:

Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник/ В.М. Поліщук, - Вид. 3-тє, виправ. – Суми: Університетська книга, 2010. – 352 с.-282-285 с.

Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник./ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге видання. К.: Каравела, 2007.-400 с – 296-340 с.-262-296 с.

Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник. / О. І. Власова. - К.: Либідь,2005.- 400с.- 101-126 с.

Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. и перераб. / И. А. Зимняя.  – М.: Универстетская книга, Логос, 2007. 384 с. С. 19— 31

Лисянська Т. М. Педагогічна психологія: Навч посібник – 2-ге видання, випр. І доп. / Т. М. Лисянська/ Т. М. Лисянська – К.: Каравела, 2012. – 264 с.

Лисянська Т. М. Педагогічна психологія: Практикум: Навч. посіб. / Т. М. Лисянська – К.: Каравела, 2009. – 224 с.

Савчин М. В. Педагогічна психологія: Навч. посібник. / М. В. Савчин.  – К.: Академвидав, 2007. – 360 с.-152-183 с.

Ключові поняття: научіння й учіння; рівні научіння: рефлекторний когнітивний; механізми научіння: імпринтинг (закарбування), респондентне научіння, оперантне, вікарне, вербальне; закони научіння: закон ефекту (успіху), закон вправ, готовності, множинності зв’язків, диспозиції (настанови), селекції (вибору), аналогії; навчальна діяльність; вітчизняні концепції навчання; зарубіжні концепції навчання; мета-, макро- й макрорівень навчальної діяльності; мотиваційний, операційно-пізнавальний, рефлексивно – оцінковий етапи навчальної діяльності; провідна діяльність,; зміст навчання.

Поняття про научіння й учіння

Научіння – стійка, доцільна зміна діяльності, яка виникає завдяки попередній діяльності й не викликана безпосередньо вродженими фізіологічними реакціями організму, доцільна зміна зовнішньої (фізичної) і внутрішньої (психічної) активності індивіда.

Відмінність у научінні людини і тварин полягає у різниці механізму відображання та у принциповій відмінності програм поведінки й діяльності як результату научіння (О.М. Леонтьєв)

Рівні научіння:.рефлекторний (сенсорне научіння, моторне й сенсорно-моторне); когнітивний (використання операцій виявлення, відбору, узагальнювання й закріплювання суттєвих зв’язків, доцільних способів активності з метою їх адекватного застосування).

Механізмами научіння виступають: імпринтинг (закарбування), респондентне научіння, оперантне, вікарне, вербальне). Визначення оновних законів научіння в класичній концепції научіння Е. Торндайка: закон ефекту (успіху), закон вправ, готовності, множинності зв’язків, диспозиції (настанови), селекції (вибору), аналогії.

 

Зарубіжні концепції учіння

Навчальна діяльність (учіння)- це один з основних видів діяльності людини, спрямована на її саморозвиток через опанування способами предметних і пізнавальних дій, узагальненими за формою теоретичних знань.

Чеський педагог Я.-А. Коменський («Велика дидактика») характеризував учіння як привласнення знань з різних наук та умінь виконувати дії з застосуванням цих знань. Основними компонентами структури учіння є:розуміння, заучування напам’ять, мовна та зовнішня маніпулятивна дія. Нові знання та дії формуються з елементів попереднього досвіду. Учіння має активний характер, керується мотивами та увагою.

Швейцарський учений Ж. Піаже вважав, що учіння сприяє розвитку логіки завдяки інтелектуальному пізнанню.В процесі учіння виникають і розвиваються стійкі інтелектуальні структури–пізнавальні схеми, які в розгорнутій формі містять усю систему правил здійснювання спочатку сенсомоторних координацій (сенсомоторний інтелект), потім конкретних, формальних (логічних) операцій.

Концепції учіння американських вчених подають систематичний опис моделі навчального процесу з позиції суб’єкта засвоювання навичок на основі когнітивно-поведінкового підходу: врахування досвіду минулих знань, умінь і диспозицій на основі яких здійснюється оцінка ситуації, добір способів, дій, зважування їхньої ефективності; реалізація досягнення мети через застосування вироблених способів дій; оцінка результату дій (С. Періс, Д. Крос); змістом учіння виступають конкретні знання та дії, інтелектуальні навички та навички учіння (Р. Гегні).

 

Вітчизняні теорії учіння

Фундатор вітчизняної педагогіки К.Д. Ушинський розрізняв учіння зі здобуванням знань від учителя (організована навчальна діяльність) і учіння шляхом розв’язування проблем (аналог самостійного научіння в сучасному розумінні). Організоване навчання має дві фази: спостереження і здобування знань; закріплювання знань. Основні психолого-педагогічні чинники учіння: готовність, усвідомленість і самостійність учня, послідовність і систематичність викладання, наочність, повторювання й вправи.

Г.С. Костюк розглядав процес учіння, як активність суб’єкта, яке сприяє всебічному розвитку особистості. Навчальна діяльність – це єдність операційної, мотиваційної й змістової характеристик активності учня, це система процесів розв’язування різноманітних завдань. Важливого значення слід надавати самостійності знань та постановки учням завдань, які визначаються його знаннями життєвим досвідом, ціннісними орієнтаціями та характерологічними особливостями. Від усвідомлення учнями завдання залежить характер розумових процесів, спрямованість думки. якість результату навчання

За концепцією М.С. Фрідмана основною одиницею навчального процесу є навчальна тема або розділ програми. Продуктивне вивчення її повинно складатися з трьох основних етапів: мотиваційного, операційно-пізнавального, рефлексивно – оцінкового.

На мотиваційному етапі - учні повинні усвідомити основні навчальні завдання за допомогою дій педагога: створення навчальної проблемної ситуації; формування основних навчальних завдань; спонукання учнів до самооцінки й самоконтролю власних можливостей, створення плану роботи, усвідомлення того основного, що потрібно знати і вміти, як результат вивчення теми.

Мета операційно- пізнавального етапу – засвоєння змісту теми, опанування навчальними діями та операціями, виявлення об’єктів та закономірностей, та роз в’язування широкого кола завдань, що базується на цій закономірності.

Рефлексивно- оцінковий етап забезпечує здійснення рефлексії – самоаналізу процесу учіння, його продуктивність, особистісні здобутки, емоційні здобутки, емоційні задоволення, що викликає потребу у творчості, пізнанні, наполегливій самостійній роботі.

Д.Б. Ельконін – автор популярної періодизації онтогенезу людської особистості висунув гіпотезу про те, що провідною діяльністю є цілеспрямована навчальна діяльність, в ході якої у дітей формуються мотиви учіння, зміст умінь і навичок у відповідності з об’єктом інтересу дитини та віковими особливостями виконання провідної діяльності.

В.В. Давидов експериментально встановив особливості навчальної діяльності: навчальна діяльність орієнтована на саморозвиток учнів, формування мотивації, пізнавальних інтересів; основним змістом навчання є не емпіричні, а наукові поняття, подані як система, показником сформованості цілеспрямованої навчальної діяльності є здатність учня розрізняти конкретний результат і загальний спосіб, яким цього результату було досягнуто.