Особливості виконання наукової роботи з сучасної української літературної мови

Збір та опрацювання мовного матеріалу. Збір мовного матеріалу варто розпочинати після опрацювання відповідної наукової літератури або паралельно. Курсова (дипломна, магістерська) робота може передбачати на основі тексту твору, кількох творів певного автора, кількох авторів укладання картотеки мовних фактів (синонімів, фразеологізмів певних типів тощо). За допомогою цієї картотеки в основній частині роботи здійснюється систематизація і класифікація досліджуваного матеріалу.

Наприклад, досліджуючи тему “Історизми в романі П.Куліша “Чорна рада” виконавець повинен уважно прочитати текст поданого художнього твору, знайти в ньому зазначеної лексеми і записати їх на окремі картки, зазначивши при цьому контекст і сторінку джерела. Бажано також залишати місце для авторських зауважень щодо місця цієї лексеми у класифікації мовного матеріалу.

Такі картки слід зберігати в конвертах і папках. Кількість їх має бути приблизно 100-200 одиниць. Це допоможе більш якісно охарактеризувати лексеми на позначення одягу і козацької атрибутики, страв і напоїв, професій та адміністративних посад. Таким чином комплектується один із додатків курсової роботи

Тематика наукових робіт. Тематика курсових (дипломних, магістерських) робіт з української мови охоплює всі розділи цього навчального курсу. Як показує досвід, найбільш поширені курсові роботи, що стосуються лексики, фразеології певного твору, соціальної групи, села, регіону тощо.

Наукова робота з діалектології розвиває пізнавальний інтерес до мови жителів певної території. Цікаво ж, наприклад, дізнатись, що серед будівельної лексики східнополіського говору є лексеми, які відомі тільки на цій території і не зафіксовані в інших діалектних джерелах: бого'виі 'угол ‘куток у хаті, де висять образи і стоїть стіл, за який садять шанованих гостей’, гружо'ват’, гру'зит’ ‘обмазувати стіни будівель глиною з домішками соломи’, ди'тинец’, д’а'т’ін’ец, у'тинец, хрест ‘настил із дощок на дні колодязя, що запобігає замулюванню джерела, служить для зручності під час чищення колодязя, клу'бок ‘верхня частина віконної рами’ та ін.

Як кожне лінгвогеографічне дослідження така робота передбачає наступні етапи: складання питальника, польовий збір відповідного матеріалу, його картографування, пояснення. Зібраний у селах матеріал (наприклад, народна будівельна, весільнообрядова лексика в селах Сумщини, ойконімія Глухівщини, мікротопонімія Глухівщини,) наносять на карти у вигляді ізоглос, тобто ліній, які позначають територію поширення певного мовного факту.

Наукові роботи з фонетики та орфоепії можуть стосуватись опису і становлення відповідних норм української літературної мови, опису і певного аналізу фонетичних особливостей мови жителів певного села, регіону.

Виконуючи наукові роботи зі словотвору, студенти працюють, як правило, з численною групою продуктивних за способом творення афіксів, на основі стилістичного підходу головну увагу приділяють їх виражальній цінності, експресивній якості, можливостям їх підпорядкування певному змістові й меті висловлювання.

Наукові роботи з фразеології, морфології, синтаксису теж пропонуються для виконання з елементами стилістики, вони стосуються мови творів певного письменника, засобів масової інформації. Загальномовознавчі теми пропонуються за працями відомих мовознавців.

Складання робочого плану. План - це ескiз майбутньої працi, в якому повиннi бути визначенi необхiдна кiлькiсть роздiлiв або пiдроздiлiв та їх найменування. Він також містить номери початкових сторінок усіх розділів та пунктів. Важлива ознака плану - його чіткість, логічність і лаконічність у формулюванні.

 

Зразок плану курсової роботи на тему

«Історична лексика в романі П.Куліша «Чорна рада»

 

Зміст

Вступ

1. Застарілі слова в сучасній українській літературній мові.

1.1. Матеріальні архаїзми.

1.2. Стилістичні архаїзми.

2. Історизми в романі П.Куліша «Чорна рада».

2.1. Назви одягу та козацької атрибутики та зброї.

2.2. Назви страв та напоїв.

2.3. Назви професій та адміністративних посад.

2.4. Стилістична роль історизмів у романі.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

 

Зразок плану дипломної роботи на тему “Український діловий етикет "

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи ділового мовлення

1.1. Специфіка офіційно-ділового стилю.

1.2.Культура офіційного спілкування як засіб формування
мовної особистості.

Розділ 2. Національне в діловому етикеті

            2.1. Діловий етикет як важлива складова офіційно-ділового стилю

            2.2. Діловий етикет як історико-культурологічна проблема

            2.3. Класифікація ділового етикету

              2.3.1. Національна специфіка звертання

              2.3.2. Привітання як формула ввічливості

              2.3.3. Мова виступів та дискусій

            2.4. Етикет ділового писемного мовлення

Висновки
Використана література

 

Перелік умовних позначень. До умовних позначень відносять специфічну термінологію, вживану в науковій роботі, певні скорочення. Якщо такі терміни у тексті роботи повторюються менше трьох разів, то їх пояснення подають при першому ж згадуванні; якщо ж вони повторюються в роботі досить часто (більше, ніж три рази), пояснення їх значення треба подати перед вступом наукової роботи.

Перелік умовних позначень друкується у вигляді двох колонок, де ліворуч за алфавітом подають термінологію та скорочення, а праворуч – їх детальне пояснення. Наприклад:

ФО	Фразеологічна одиниця
Обр.	Обрядова лексика
Міф.	Міфологічна лексика
ФСУМ	«Фразеологічному словнику української мови» в 2-х томах

 Примітка: у тексті наукової роботи можуть зустрічатись загальноприйняті скорочення, які необов?язково зазначати в переліку умовних позначень: р.-рік, рр.- роки, ц.р. -цього року, ст. – століття, н.ст. – новий стиль, ст.ст. – старий стиль, н.е. – нова ера, т. – том, та ін. – та інше (вислови типу і таке інше всередині речення не скорочуються), і т.д. – і так далі, і.т.п. – і тому подібне, у т.ч. – у тому числі, див. – дивись, пор. – порівняй, гол.чин. – головним чином, т.ч. – таким чином.

Вступний розділ. У вступі розкривається актуальність та ступінь дослідженості наукової проблеми на даному етапі мовознавчої науки, що обґрунтовується шляхом критичного аналізу відповідної літератури, і докладною характеристикою найбільш переконливих поглядів.

Структура огляду літератури може бути орієнтовно такою:
літературні джерела, що висвітлюють історію розвитку проблеми;

· теоретичні роботи, які повністю присвячені темі;

· роботи, які розкривають проблему частково,

· короткий висновок про ступінь висвітленості в науковій літературі основних аспектів теми.

Варто намагатись здійснити огляд літератури самостійно, вказати, про що саме дізнався дослідник з аналізованих джерел. Наведемо приклад огляду наукової літератури з теми “Поховальнообрядова лексика жителів Глухівщини” (З дипломної роботи студ. Городнової Т., наук. кер. – доц. Семеног О.М.). Полісся, особливо східне, у результаті свого соціально-економічного розвитку, географічного розшарування залишило на своїй території дуже велику кількість слів, повўязаних з ритуальними елементами поховального звичаю. Яскраво простежується це і на Глухівщині. Величезний досвід нашого народу, його духовні скарби, мораль, світогляд, мова відображені в записах відомих етнографів Сумщини: І.Абрамова, О.Овсяннікова, Г.Калиновського, М.Сумцова та ін.

Значний внесок в історичній та етнографічній науці належить представникам роду Марковичів-Маркевичів: Я.М.Маркович (1776-1804), автор "Записок про Малоросію, її жителів і витвори" (СПб., 1784 р.); О.М.Маркович (1790-1865) "Малоросійське весілля", М.А.Маркевич (1804-1860), автор етнографічної праці "Звичаї, повірўя, кухня та напої сучасних українців". У Глухові народився і творив І.Кульжинський (1803-1884), перу якого належить серія краєзнавчих нарисів "Малоросійське весілля", "Обжинки", "Вечорниці" тощо, зведені в працю "Малоросійське село". Етнографам відоме імўя Пелагеї Литвинової-Бартош (1833-1904). Її перу належить праця "Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту на Чернігівщині".

У наведених працях глибоко досліджені календарні та весільні сімейно-побутові звичаї. На жаль, своєрідна специфіка ритуальних елементів поховальної обрядовості зумовила незначну кількість праць у цьому напрямку.

У працях етнографів, окрім розвідки О.О. Шафонського "Черниговского наместничества топографическое описание", що містить опис поховальних звичаїв Чернігово-Сумщини, ми знайдемо лише фрагменти поховальної обрядовості: церемонію поховання, ритуальні предмети. Записи досліджень східнословўянського та варіантів українського поховального обряду подані в роботах В.Гнатюка, З.Кузелі, І.Біньковського, П.Чубинського, М.Максимовича, Б.Грінченка, М.Сумцова та ін. Спроби різнопланового аналізу словўянського поховального обряду та окремих його елементів подано в наукових розвідках О.Афанасьєва, О.Потебні, Д.Анучина, Д.Зеленіна, П.Богатирьова тощо.

Проте ці записи не задовольняють сучасних вимог через безсистемність, випущення ряду фрагментів обряду.

Потребує досліджень і лексика обряду, яка належить до культурологічної лексики сучасної української мови і є однією з тематичних груп її духовного фонду.
Вивчення звичаєвої лексики є важливим з лінгводидактичною метою: для виховання україномовної особистості, національна свідомість якої формується і виховується середовищем, освітою, тривалими звўязками з довкіллям, з етнопсихологічними основами мовного спілкування.

Зверніть увагу! У вступі курсової роботи повинні знайти місце такі складові:
предмет, мета, завдання, методи дослідження. У вступі дипломної, магістерської роботи слід подати також: об’єкт, теоретичне і практичне значення, методологічну основу дослідження, основні джерела дослідження (наукова література, довідники,словники, тексти творів), відомості про апробацію (виступи наконференціях, публікації за темою дослідження). Гіпотеза подається в методичних роботах.

З'ясуємо суть понятійного апарату більш детально.

Об’єкт дослідження - це вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти.

Предмет дослідження - це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження.

Предмет включає сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах. Наприклад, тема курсової роботи “Лексичні засоби створення гумору і сатири в поезіях П.Глазового”.

Об’єктом дослідження є вербальні і невербальні засоби створення гумору та сатири в українській мові, предметом - лексичні засоби створення гумору та сатири в поезіях П.Глазового. Тема дипломного дослідження: “Український діловий етикет: традиції і сучасність”.

Об’єктом є культура ділового мовлення, а предметом - діловий етикет як складова ділового мовлення.

Тема магістерського дослідження: “Російська фразеологія як вираження національного менталітету”.

Об’єктом дослідження виступає російська національна фразеологія у широкому контексті, а предметом фразеологічні звороти народного походження.

Після вичленування в об’єкті чітко окресленого кола явищ студент повинен сформулювати мету. При формулюванні мети слід з’ясувати, який результат бажає отримати дослідник. Завдання роботи в сукупності повинні давати уявлення, що слід зробити для виконання мети. Наприклад: тема дипломної роботи “Лексика спорідненості та родинних зв’язків у сучасній українській мові”.

Мета дипломної роботи - дослідити структурний та функціональний аспекти лексики спорідненості та свояцтва у сучасній українській мові, завдання: виконати теоретичний аналіз досліджуваної проблеми на матеріалі лінгвістичної, педагогічної, методичної літератури; проаналізувати семантику та етимологію лексем на позначення спорідненості і родинних зв’язків, а також похідних від них; з’ясувати стилістичні функції назв спорідненості і свояцтва.

Джерельною базою курсових, дипломних, магістерських досліджень виступають тексти художніх творів, словники, зокрема «Словник української мови в 1І-ти томах», «Словарь русского языка» В. Даля, «Словарь української мови» Б.Грінченка, «Етимологічний словник української мови» за ред. О. Мельничука, «Фразеологічний словник української мови” тощо.

Наприклад, матеріалом для магістерського дослідження “Російська фразеологія як вираження національного менталітету” виступають фразеологічні одиниці, зафіксовані в академічному “Фразеологічному словнику української мови” в 2-х томах [ФСУМ], “Словнику української мови” в 11-ти томах [СУМ], “Фразеологічному словнику української мови” В.Д.Ужченка та Д.В.Ужченка [УУФСУМ], а також “Словнику стійких народних порівнянь” О.С.Юрченка, А.О.Івченка [ССНП], ”Українських приказках, прислів’ях і такому іншому” М.Номиса [Номис].

У дипломних, магістерських роботах вичленовують методологiчну основу – “основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослiдження” [46, С.63]. Це провідні положення праць вітчизняних і зарубіжних учених про певні мовні явища, державні документи.

Наприклад, методологічними орієнтирами у дипломній роботі “Специфіка українського ділового етикету” слугували праці науковців про комунікативні якості професійного мовлення. Метологічними засадами магістерського дослідження “Етнокультурна семантика українських фразем” стали праці лінгвістів О.Потебні, І.Білодіда, В.Русанівського, Л.Авксентьєва, В.Виноградова про фразеологізм як мовну одиницю, фразеологічний склад української мови.
Для досягнення поставленої мети i pозв'язання завдань у курсовій, дипломній, магістерській роботі вичленовують методи. У найбільш загальному розумінні це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження.

У мовознавстві метод визначають як “узагальнену сукупність теоретичних установок, прийомів, методик дослідження мови та окремі прийоми, методики, операції для визначення конкретних теоретичних установок”.

У наукових роботах застосовуються як теоретичні (вивчення лінгвістичної літератури з проблеми дослідження, навчальних програм, державних документів), так і емпіричні методи (спостереження, опитування, анкетування).

Спостереження, як правило, складається з таких етапів, як сприйняття, констатація, опис певного явища (текстів творів різних жанрів та стилів) з допомогою словників. Опитування як форма вербальної комунікації найчастіше проводиться на основі завчасно продуманих питань в усній чи письмовій формі.

Анкетування проводиться в письмовій формі, містить питання, а також при потребі певні позначки, малюнки, схеми.

Інтерв'ю – це форма усного опитування, яка проводиться з метою визначення певних мовленнєвих явищ (русизмів, жаргонізмів тощо).

Для аналізу мовних явищ використовують описовий, структурно-семантичний, семантико-стилістичний методи, компонентний, статистичний аналіз.
Найпоширенішим мовознавчим методом дослідники визначають описовий. В описовому методі виділяють такі етапи: виділення одиниць аналізу (фонем, морфем, лексем), класифікація й інтерпретація виділених одиниць.

Компонентний аналіз – це система прийомів лінгвістичного вивчення значення слів, суть якого полягає у розщепленні значення слова на складові компоненти-семи. Метод доцільний для аналізу лексико-семантичних груп (назви одягу, будівельна лексика, мете реологічна лексика тощо).

Зіставний метод – це сукупність прийомів дослідження й опису мови через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її специфіки.

Серед методів соціолінгвістики виділяють методи польового дослідження – анкетування, інтерв’ю, безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення документальних джерел.
Статистичний метод дає можливість вивчати масові явища в лінгвістиці.
Метод лінгвістичної географії використовують у роботах з діалектології, за його допомогою вивчають просторове розміщення певних елементів мови (наприклад, тваринницької лексики на території Східного Полісся).

Характеристика основного змісту роботи. У науковій роботі може бути два або три розділи. За своєю назвою та змістом розділи повинні відображати завдання наукового дослідження. Кожний розділ починають із нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладом наведених результатів.

У першому (описовому) розділі необхідно стисло і критично розглянути праці вітчизняних та зарубіжних науковців з даної проблеми. Важливо висловити власні міркування, продемонструвати вмiння аргументовано доводити думку, спираючись на теоретичні праці та ілюструючи достатньою кількістю мовних фактів.

У другому (аналітичному) розділі потрібно розробити загальну методику проведення дослідження, а також викласти результати його проведення: з’ясувати, наприклад, семантику та етимологію відповідних лексем (при цьому належним чином мають бути використані лінгвістичні словники та довідники), запропонувати класифікацію опрацьованого мовного матеріалу. Необхідно зробити кількісний та якісний аналіз тематичних груп. Бажано використати таблиці, схеми тощо.

Виклад думок повинен бути логічним і послідовним. Підтверджуючи окремі положення цитатами, треба посилатися лише на найбільш вагомі.