Опрацювання лiтературних джерел

Відповідно до обраної теми після порад наукового керівника студенту потрібно скласти список спеціальної літератури, яку йому належить опрацювати у фондах університетських та інших бібліотек за системним та алфавітним каталогами. В разі виникнення труднощів кваліфіковану консультацію початкуючому досліднику надасть черговий бібліограф.

У системному каталозі можна знайти інформацію з різних галузей знань, в алфавітному – наявні данi про кожне видання: прiзвище автора i назва книги, мiсто, де вона надрукована, назва видавництва i рiк видання, кiлькiсть сторiнок.

Звичайно, наукова робота виконується на основі глибокого вивчення різноманітних літературних навчально-методичних (підручники, навчальні та методичні посібники) і наукових (монографії, статті в науково-методичних журналах та збірниках наукових праць, дисертації, матеріали наукових семінарів та конференцій тощо) джерел, нормативно-програмових документів (державні документи про освіту, навчальні плани і програми), а також за результатами самостійної пошукової роботи.

Здійснюючи підбір літератури з теми дослідження, важливо переконатись у доцільності використання того чи того джерела. Досвід показує, що спочатку слід ознайомитись із фундаментальними роботами.

Молодому досліднику необхідно систематично стежити за новинками філологічної, педагогічної літератури, науково-методичними журналами та газетами, зокрема "Мовознавство", "Дивослово", "Культура слова", "Російська мова та література", матеріалами конференцій, збірниками наукових праць, реферативними журналами з мережі ІНТЕРНЕТ тощо.

У колі читання мають бути не лише книги і статті безпосередньо з теми роботи, коло літературних джерел має бути широким. Оптимальною кількістю повинна бути така, що розкриває тему дослідження. При цьому бажано, щоб кожне джерело аналізувалося не ізольовано від інших. Наприклад, якщо виконується дослідження на тему "Етнолінгвістичний аспект дослідження вигукових фразеологізмів”, варто познайомитися з літературою, яка присвячена питанням українській фразеології, етнолінгвістиці, а не лише обмежуватися пошуком інформації лише про вигукові фразеологізми. Досліджуючи проблему стилістичного використання певної групи лексики у творах окремого письменника, необхідно не лише уважно прочитати академічні праці з лексикології та стилістики, а й детально ознайомитися з публікаціями, присвяченими творчості цього митця. При цьому, конспектуючи, слід завжди добре пам’ятати предмет власного дослідження і не відходити від визначеної теми.

Після попереднього знайомства з літературою необхідно визначити основні питання досліджуваної теми, тобто скласти чорновий план дослідження.

Опрацювання літературного джерела (монографії, підручника, посібника) необхідно починати з титульного аркуша і запису даних про це джерело на окрему картку, листок. Зверху, з правої сторони картки бажано записати шифр, автора (прізвище та ініціали), назву джерела, сторінку, наприклад: Мацько Л. Про державний освітній стандарт з української мови для середньої школи //Дивослово.- 1996.-№5.-С.61. При укладанні розділів наукової роботи, одне і те ж джерело, одна і та ж картка може знадобитись кілька разів. Зберігати картки краще у відповідних папках, коробках, шухлядах.

Якщо є можливість, таку картотеку можна також складати і в комп’ютерному варіанті. Перевага цього методу в тому, що частину інформації із записника можна вставляти безпосередньо у текст роботи.

Увага! Якщо у записі літературного джерела були допущені неточності, наприклад, неправильно записана сторінка, не вказано видавництво, не названі всі автори тощо, то на пошуки потрібної інформації пізніше може бути витрачено багато дорогоцінного часу. Інформацію про загальну методику і загальні принципи аналізу різних типів джерел студенту бажано було б отримувати в курсі джерелознавства, який читається в багатьох російських вузах, у курсі “Основи наукових досліджень”, на спецсемінарах або у наукового керівника. z:\CorvDoc\lektsiiorg11Святик\Інтернет-магістратура\Наукова робота фылологыв\rozdil3.htm

Студентські експедиції - складова наукового пошуку

Важливим елементом наукової роботи є матеріал студентських експедицій. За період навчання на філологічному факультеті майбутні вчителі-словесники під керівництвом досвідчених викладачів проходять фольклорну, діалектологічну, етнографічну практики в селах різних регіонів України.

Головною метою фольклорної практики є комплексне обстеження сучасного стану розвитку фольклору обраного району. Студенти здійснюють записи уснопоетичних творів, набуваючи при цьому навичок фольклористичної праці, звертають увагу на структуру фольклорного матеріалу, представленого різними віковими і професійними групами населення, місце в ньому традиційних фольклорних жанрів, а також пісенних та оповідних новотворів, з’ясовують вияви міжнаціональних мистецьких зв’язків, впливу на фольклор літератури, професійного музичного мистецтва.

Таким чином, учасники практики вперше виступають у ролі дослідників: накопичують матеріал для подальшого аналізу процесів, що визначають еволюцію сучасного українського фольклору. Без ретельного, цілеспрямованого збирання фактів не можна досягти важливих результатів!

Важливим і відповідальним завданням студентських діалектологічних експедицій є збирання і оформлення матеріалів до Лексичного атласу української мови. Окрім наукового завдання (виробити навички науково-дослідної роботи у процесі збирання і вивчення українського діалектного мовлення, сприяти поглибленню семасіологічних, етимологічних досліджень не лише української, а й інших слов’янських мов), така практика покликана розв’язати навчальні (поглибити і розширити знання з української діалектології), виховні (виховувати у студентів любов до рідного краю, мови, звичаїв, обрядів рідного народу, культуру спілкування з різними верствами населення), професійні (сформувати у студентів навички виявлення впливу діалектного середовища на усне і писемне мовлення) завдання.

Етнографічна практика має на меті розширення знань студентів про історію, культуру, побут українського народу й інших народів, що населяють територію України. Опанування багатством і різноманітністю української культури, народних традицій веде до усвідомлення своєрідності народу, виховує почуття поваги до інших народів, сприяє поєднанню у світогляді студентів загальнолюдських цінностей, естетичних ідеалів.

Відомості, які отримають студенти у період проходження практики, органічно доповнять навчальні курси з народознавства, українознавства, етнографії України, етнографічного музеєзнавства, української літератури, української мови тощо. Фактологічний матеріал, зібраний студентами, сприятиме кращому засвоєнню теоретичних положень даних дисциплін.

Записи текстів, здійснювані у період практик, мають передавати всі особливості лексики, фонетичні особливості місцевої говірки виконавця. Діалектизми, русизми, жаргонізми, просторічні слова не можна замінювати на літературні слова. Якщо значення того чи іншого слова незрозуміле, до записів потрібно включити пояснення.

Кожен текст повинен бути паспортизований. Це передбачає наявність таких даних: час і місце запису, прізвище збирача, прізвище, ім’я, по батькові виконавця, вік виконавця (вказати рік народження), національність, соціальний стан і фах, рівень освіченості, місце народження виконавця. Записи творів можуть бути згодом підготовлені до публікації, стати основою для написання студентських наукових робіт, виступів на студентській науковій конференції, на засіданні наукового гуртка.

Ґрунтовні дослідження, проведені студентами у період фольклорної, літературно-краєзнавчої, діалектологічної, етнографічної практик під керівництвом досвідчених викладачів, сприяють розробці та впровадженню в навчальний процес нових спецкурсів. На часі, наприклад, введення спецкурсів із соціальної діалектології, етимології, ономастики, етнолінгвістики та етнолінгводидактики, питань мовного стилю і мовної особистості письменника тощо. z:\CorvDoc\lektsiiorg11Святик\Інтернет-магістратура\Наукова робота фылологыв\rozdil3.htm