Основні принципи податкової політики

Основними принципами податкової політики є: фіскальна й економічна ефективність та соціальна справедливість.

Принцип фіскальної ефективності передбачає наступні елементи:  достатня сума доходів, мінімізація видатків на збирання доходів, запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (гнучкість) податкової системи, рівномірне розподілення податків між: адміністративно-територіальними одиницями.

Достатність доходів повинна відображати баланс між джерелами фінансування та шляхами їхнього використання. Тобто заплановані витрати в державі повинні бути забезпечені відповідними доходами за рахунок діяльності податкової системи.

Запобігання ухиленню від сипати податків може бути досягнуто, по-перше, за рахунок створення такої системи платежів до бюджету, яка б надто високим рівнем оподаткування не створювала зацікавленості в несплаті податків; по-друге, за рахунок створення ефективної системи контролю над правильністю та своєчасністю сплати податків платниками. Для мінімізації ухилень від сплати податків необхідно поєднати обидва з названих методів, оскільки при високому рівні оподаткування навіть дуже значне збільшення контролю над адміністративною системою сплати податків не забезпечує їх задовільного стягнення, тоді як видатки на утримання цієї системи значно зростають.

Показник еластичності системи доходів бюджету показує як змінюється обсяг надходжень до бюджету в залежності від зміни обсягу валового внутрішнього продукту. Податкова система з показником еластичності, близьким до одиниці, відповідає як інтересам бюджету, оскільки забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного піднесення, гак і інтересам платників, оскільки в період кризи з падінням промислового виробництва автоматично зменшуються і вимоги на сплату податків, що не веде до збільшення податкового тягаря в несприятливий для виробників період.

Принцип економічної ефективності в процесі формування податкової системи має неоднозначне трактування. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу, і через податкову політику держава втручається у відносини пере­розподілу.

Отже, податкова політика впливає тим чи іншим чином на економічні процеси, незалежно від волі держави. Цей вплив можна назвати пасивним, оскільки головним завданням політики державних доходів є забезпечення достатнього обсягу надходжень до бюджету, вплив насамперед податкової політики на процеси відтворення має другорядне значення. Доти, доки доходи, які отримувала держава, не займали значної питомої ваги в обсязі валового внутрішнього продукту, вплив податкової політики на відтворювальний процес був незначним і не привертав уваги політиків і економістів. Але при подальшому зростанні.питомої ваги податків в обсязі ВВП виникає необхідність мобілізувати ^необхідні кошти найбільш раціональним шляхом, тобто зводячи до міні­муму негативні наслідки для розвитку економіки.

В подальшому дискусії про те, як мінімізувати негативні наслідки оподаткування, переросли у дискусію про те, чи повинна держава вико­ристовувати податкову політику як активний регулятор відтворювальних процесів, тобто для досягнення інших цілей крім фіскальних. Обговорення цієї проблеми продовжується і дотепер.

Принцип соціальної справедливості означає, що платниками податків мають виступати всі члени суспільства в залежності від розміру доходу та соціального стану. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є ставлення до непрямих податків як до регресивних у соціальному плані в розвинутих країнах світу.

Стягнення непрямих податків на предмети не першої необхідності за високими ставками, споживачами яких є сім'ї з досить великим рівнем доходу, дещо пом'якшує проблему соціальної справедливості, але це не значить, що вона вирішується (в державах з розвинутою ринковою економікою).

Переваги прямих податків у вирішенні проблем соціальної справед­ливості полягають у тому, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які отримують фізичні і юридичні особи. Суперечки точаться навколо питань необхідності прогресивного оподаткування високих доходів, оскільки, з точки зору соціальної справедливості, особи, які мають достатньо високий рівень доходів, можуть сплачувати до бюджету більшу частину доходів, за допомогою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням. Але, при досить високій

 

 

професії в оподаткуванні, виникають такі негативні наслідки, як втрата платниками стимулів до більш інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від сплати податків. В Україні реальним прикладом соціальної справедливості при оподаткуванні доходів було застосування шкали оподаткування прибутковим податком з громадян. Хоча, починаючи з 1 січня 2004 року в Україні введена єдина ставка податку на доходи громадян.