Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
ПЗ як синтаксичний засіб вираження порівняння в простому реченні
Питання про ПЗ як про одну із форм ПК не розроблено достатньою мірою в мовознавчій літературі, а також і в навчальних підручниках та посібниках для шкіл, ВНЗ, у методичних посібниках для викладачів-філологів. До сьогодні не вироблено єдиного критерію щодо розмежування ПЗ і ППЧ різної структури. Традиційним у шкільному курсі є трактування ПЗ як одного з різновидів обставин, а саме – як обставини способу дії. Матеріал про ПЗ викладений в одному параграфі шкільних підручників й охоплює відомості про пунктуацію (виділення на письмі ПЗ комою), про засоби синтаксичного зв’язку в реченні з ПЗ; при цьому зауважено, що ПЗ є одним із засобів художньої виразності мови і застосовують його для створення образної характеристики того чи того предмета, явища, стану чи дії, а також зазначено, що до ПЗ (за семантикою) належать й усталені словосполучення – фразеологізми, переважно характерні для фольклору, які на письмі не виділені комою (напр., дощ ллє наче з відра, летить немов стріла, білий як полотно). Інформація про ПЗ фактично вичерпується вказівками на синтаксичну роль, семантичне навантаження і на пунктуаційне оформлення їх як одного з різновидів обставин. ПЗ кваліфікують як складову семантико-синтаксичної структури речення (а саме у складі простого ускладненого речення). Предметом окремих досліджень учених-синтаксистів є синтаксичні функції ПЗ (Н. О. Широкова, Г. О. Козачук, І. К. Кучеренко та ін.). М. У. Каранська виокремлює 4 різновиди порівняння в простому реченні (трактуючи порівняння як різновид категорії модальності): 1) Метафоричне порівняння, специфіка якого полягає в тому, що воно спричинює заміну прямої назви предмета, дії, ознаки, обставини назвою опосередненою, тобто переносною. Кожен головний і другорядний член речення може виражатися способом метафоричного порівняння, напр.: … в тебе ж мак пашів на щоці (Л. Костенко) – тут порівняльний підмет мак замість прямої назви здоров’я, краса. І квилить -плаче Ярославна (Т. Шевченко) – замість горює. Вираження будь-якого члена речення порівняльним способом привносить порівняльну модальність до основної модальності речення і в такий спосіб входить до предикативності речення. 2) Заперечно-протиставне метафоричне порівняння, уживане у двох різновидах речень:
а) у реченнях, де іменною частиною мови або інфінітивом виражені і підмет, і присудок; присудок тут метафоричний, заперечний, напр.: Слово – не горобець (Н.тв.). Зроблене – не вкрадене (Н.тв.); б) у реченнях із двома однорідними присудками, коли перший із них заперечний і є прямою назвою предмета, а другий – стведжувальний і є порівняльною метафоричною назвою предмета, причому другий із першим поєднаний сполучником а, напр.: Це не жереб, а змій (М. Стельмах). 3) Сполучниковий ПЗ (цей різновид є об’єктом нашого вивчення; у сполучниковій порівняльній формі може бути кожен член речення, крім підмета). 4) Сполучникове порівняння при однорідних членах речення: а) порівняння тотожності (як…так і; так само, як і; такий самий, як і) охоплює всі члени речення, напр.: Але ті залицяння, як жартівливі, так і серйозні, ще не тривожили юне дівоче серце. Таку саму вдячність маю від неї, як і від тебе; б) порівняння для заперечення тотожності, мета якого – показати відмінність якісних чи кількісних відношень двох порівнюваних до третього (не стільки, як; не так, як), напр.: Не так старається біля плуга, як біля миски (Н.тв.); в) порівняння при зіставленні кількості, міри, якості (ніж, як (у знач. ніж)), напр.: Та нема ж у сутичці ідей вбивць на світі більше, ніж людей?! (Л. Костенко); г) порівняння як тло для протиставлення; на тлі уявного об’єкта порівняння ясніше виражається протиставлення (не те що…а навіть; не те що…а й (але й)), напр.: Він не міг дивитися не те що в мої очі, а навіть у мій бік (В. Симоненко). ПЗ має всі підстави для дослідження його в аспекті вчення про відокремлені члени речення, але без вивчення особливостей цього мовного феномену щодо його семантичних відтінків, стилістичної ролі, морфолого-синтаксичних характеристик уявлення про ПЗ було б неповним. Отже, у синтаксичному ладі простого речення порівняння як різновид модальності має ясно виражену свою семантико-граматичну системність.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 25; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.66.178 (0.005 с.) |