Державно-правові концепції Володимира Леніна

Володимир Ульянов (Ленін) (1870—1924) - революціонер, за­сновник і глава Радянської держави (з жовтня 1917 p.). Народився в Симбірську в родині інспектора й директора народних училищ. У 1887 р. старший син Ульянових, Олександр, був повішений за підготовку замаху на Олександра 111. Володимир Ульянов, закін­чивши в 1887 р. гімназію, вступив на юридичний факультет

Казанського університету, але за участь у студентському русі був з нього відрахований і висланий під нагляд поліції. У 1891 р. закінчив екстерном Петербурзький університет. Працював у Самарі поміч­ником присяжного повіреного (адвоката). У 1893 р. переїхав до Петербурга, але за революційну діяльність у 1895 р. його заареш­тували й вислали натри роки до Сибіру (в село Шушенське). Після заслання жив в еміграції (1900-1905 pp. і 1906-1917 pp.), де брав участь у виданні газети "Іскра", підготовці з'їздів РСДРП. Повернувшись у квітні 1917 р. до Росії, проголосив курс на пере­ростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. Був організатором Жовтневого перевороту 1917р. Очолив радянський уряд (Раднарком), ініціював створення Комуністичного Інтернаціоналу, розробив план побудови соціалізму в СРСР.

Автор багатьох праць, які виходили мільйонними тиражами як окремими виданнями, такі зібранням творів. Останнє-п'яте повне зібрання творів Леніна було видане в 70-х pp. XX ст. і нараховувало 55 томи. Теоретичні питання держави та права Ленін розробляв, насамперед, у таких роботах: "Імперіалізм якнайвища стадія капіталізму" (1916 р.), "Про завдання про­летаріату в данній революції" (1917 p.), "Пролетарська рево­люція та ренегат Каутський" (1917 р.), "Про державу" (1919 p.), "Дитяча хвороба "лівизни" у комунізмі" (1920 р.)тощо. Основ­ний зміст ленінського вчення про державу й право такий:

- соціальним ідеалом є суспільство, що можливе лише як наслідок насильницької революції та зламу попереднього державного ладу;

- держава є продуктом непримиренності класових суперечно­стей, вона виникає внаслідок класового розшарування в суспільстві та є, незалежно від форми, диктатурою панівного класу;

-державний апарат формується, переважно, з представників панівного класу;

-держава завжди антидемократична, оскільки ставить себе над суспільством, спирається на насилля, армію, чиновництво, поліцію, в'язниці, не зв'язана жодними законами;

- жодних загальнолюдських і соціальних цінностей держава не захищає, проводить політику, вигідну виключно панівному класові, а демократія в капіталістичному суспільстві є демокра­тією для багатих;

-держава буржуазного зразка, як і її елементи (парламентаризм, загальне виборче право, поділ влади та ін.), пролетаріатові

не потрібні, вони повинні бути замінені пролетарською соціалі­стичною державою як знаряддям диктатури робітничого класу та найбіднішого селянства;

- диктатура, з одного боку, є справжньою диктатурою для експлуататорських класів, а з іншого, - демократією для експлуатованих мас;

-до функцій соціалістичної держави належать: придушення опору (а в перспективі й ліквідація) експлуататорських класів; здійснення контролю за мірою праці, розподілом і споживан­ням; охорона суспільної власності на засоби виробництва: зміцнення нової дисципліни праці; залучення до справи керування країною якнайширших мас трудящих (з цього приводу відомий вислів В. Ульянова про те, що "кожна кухарка повинна вчитися управляти державою") тощо;

- найкращою формою диктатури пролетаріату є ради, що діють під керівництвом більшовицької партії;

- право — це політика панівних класів, яка як чинне право втілюється в законах держави;

- без примусу держави право не діє;

- право є засіб і знаряддя диктатури пролетаріату, необхідне, передусім, для побудови соціалізму та комунізму, а не для служін­ня громадянському суспільству й захисту прав і свобод людей;

- з переходом від першої до найвищої фази комуністичного суспільства держава та право мають повністю відмерти.