Управління контрольним, вимірювальним і випробувальним устаткуванням.

Вимога стандарту до процесу управління контрольним, вимірювальним і івипробувальним устаткуванням полягає у впровадженні і підтримці в робочому стані методик регулювання, перевірки (у тому числі калібрування й атестації) і технічного обслуговування контрольного, вимірювального й випробувального устаткування (у тому числі і тестових програмах), застосовуваного для підтвердження відповідності продукції відповідним вимогам. Для цього необхідно:

· визначити, і оформити у виді документів: необхідні види, точність, методики контролю і вимірів, необхідне для цього устаткування;

· визначити статус виміру (перевірка, калібрування або вимір) і установити термін дії перевіреного стана;

· встановити графік перевірок устаткування, що здійснюються, із указівкою часу перевірок, методів перевірок, відповідальних;

· визначити методи управління результатами перевірок;

· зареєструвати вимірювальні засоби і забезпечити їх ідентифікаційними номерами;

· вести протоколи про перевірку і забезпечувати задану точність.

 

Статистичні методи.

Діяльність підприємства пов'язана з обробкою значного обсягу інформації. Результати обробки забезпечують правильність прийняття рішень. Найефективнішими засобами обробки наукової інформації є статистичні методи. Стандарт передбачає розробку внутрішніх документів, у яких визначено, які дані необхідно обробляти і які статистичні методи варто застосувати для обробки цих даних. Приклади статистичних методів, що широко застосовуються:

· Регресійний аналіз, який дозволяє створити кількісну модель характеру змін процесу або продукції у випадку зміни протікання процесу.

· Дисперсійний аналіз, що дозволяє розділити загальну функцію зміни процесу на складові частини, пов'язані з різними джерелами обурень і встановити причинно-наслідковий взаємозв'язок і пріоритети  в діяльності по поліпшенню якості.

· Графічні методи, контрольні карти й ін.

 

Група IV. Процеси, що формують якість на стадіях життєвого циклу продукції.

Управління проектуванням.

Стандарт вимагає укладання планів робіт з проектування і розробки продукції. У планах повинні бути зазначені відповідальні за їхнє виконання. Регулюючі плани повинні бути розроблені на кожен день і відбивати стан технічного проектування в даний момент часу. Приписується розробка документації, що встановлює організаційну і технічну взаємодію в процесі проектування, а також документації по організації потоку інформації, яку треба враховувати, контролювати і передавати далі. У стандарті встановлені вимоги до вхідних проектних даних. Повинні бути встановлені і документально оформлені вимоги до продукції із врахуванням проведеного аналізу контракту. Вихідні проектні дані варто зафіксувати в такій формі, щоб на підставі зіставлення з початковими даними і вимогами технічного проектування їх можна було б перевірити з погляду вірогідності й ефективності. Повинен плануватися і проводитися офіційний, документально оформлений аналіз результатів проектування з оформленням протоколів аналізу на певних етапах проектування. Необхідно розробити методики, що установлюють вимогу до проведення перевірки проекту на певних етапах проектування для підтвердження відповідності вихідних даних етапу проектування вхідним даним. Повинні бути розроблені і документально оформлені вимоги до процедур затвердження і зміни проекту.

 

Закупівлі.

Стандарт передбачає розробку і підтримку в робочому стані документально оформлених методик перевірки відповідності закупленої продукції встановленим на неї вимогам. Перевірки полягають у наступному:

· оцінка субпідрядників (система якості, репутація субпідрядника, реєстрація якості його роботи і виконання зобов'язань),

· оцінка даних на закупівлю (тип, клас, сорт, номер і дату публікації застосовуваного стандарту й ін.)

· перевірка закупленої продукції (як на фірмі-постачальнику, так і на фірмі-замовнику).

Жодна з перерахованих форм перевірок не звільняє постачальника від відповідальності за постачання неякісної продукції. Варто зазначити критерії оцінки постачальників, метод оцінки, її техніку. Варто розробити такий метод оцінки, який об'єктивно представить результати оцінки. Оцінених постачальників, підрядчиків варто класифікувати. Закупівельні документи необхідно перевірити з погляду відповідності форми й змісту. Результати оформляються у вигляді свідоцтва, а потім затверджуються відповідно до внутрішніх нормативів підприємства. Перевірку закупівельної продукції можна здійснювати шляхом протокольної перевірки, проведеної на складі постачальника, або на складі споживача, на підставі внутрішніх приписів по перевірці.

 

Управління процесами.

Стандартом встановлені вимоги до визначення і планування процесів виробництва, монтажу і технічного обслуговування, що безпосередньо впливають на якість продукції. Умови виконання цих вимог передбачають:

· наявність документально оформлених методик, що визначають спосіб виробництва, монтажу і технічного обслуговування;

· відповідність цих процесів застосовуваним стандартам або програмам якості;

· атестацію процесів і устаткування (при необхідності);

· наявність критеріїв якості роботи.

Необхідно зафіксувати застосування устаткування. Повинні бути розроблені методики контролю за параметрами процесу і формуванням продукції, а також встановлена процедура оперативного втручання в процеси.

 

Внутрішнє обслуговування, складування, упакування, збереження і постачання продукції.

Стандарт приписує розробку методик забезпечення відповідності приміщень, складів; а також процесів укладання, упакування, маркірування, збереження, ізоляції і транспортування продукції. Реалізація таких методик, повинна виключити можливість псування, ушкодження або зміни характеристик продукції. Для цього варто розробити приписи, що регулюють діяльність співробітників, безпосередньо пов'язаних із збереженням продукції, регулюють складську реєстрацію і розміщення товару на складі. Необхідно розробити методику систематичних перевірок складу, методику позначення упакування.

 

Технічне обслуговування.

Вимоги стандарту по технічному обслуговуванню передбачають управління сервісною діяльністю після продажу. Управління полягає у впровадженні і підтримці в робочому стані документально оформлених методик проведення технічного обслуговування, перевірки і звітності. Методики повинні передбачати:

· чіткий розподіл обов'язків по технічному обслуговуванню (ремонт, запчастини й ін.) між фірмою- виробником, постачальником і споживачами;

· планування діяльності по технічному обслуговуванню, незалежно від того, хто її здійснює: фірма-постачальник або технічний агент;

· забезпечення і відповідність технічної документації, включаючи нормативи й інструкції;

· забезпечення відповідного рівня підготовки персоналу по технічному обслуговуванню;

· організацію інформації по зворотньому зв'язку, що була б корисною для поліпшення розробки продукції або технічного обслуговування.

Добре функціонуюче обслуговування покупця, сервісна діяльність дає велику кількість корисної інформації підприємству. Рекламації покупців, побажання, інформація про несправності після відповідної статистичної обробки надають підприємству нові можливості удосконалення діяльності.