Класифікація стандартів відповідно до рівнів стандартизації.

Стандартизація (розробка, затвердження, прийняття і видання стандартів) проводиться на наступних рівнях:

· Компанії (стандарт підприємства).

· Групи компаній (стандарт концерна).

· Міністерства (галузевий стандарт).

· Національному (наприклад, національний стандарт України ДСТУ).

· Регіональному, (наприклад, європейський стандарт EN).

· Міждержавному (наприклад, у рамках СНД).

· Міжнародному (міжнародний стандарт ISO).

 

Стандартизація на рівні компаній, груп компаній поширюється тільки на продукцію, що випускається на конкретному підприємстві або групі підприємств. Стандарт розробляється підприємством із такими цілями:

1.  Установка і декларація підвищених вимог у порівнянні з вимогами, прийнятими в конкурентів. 

2.  Регламентація внутрішніх вимог, раціоналізація процесів і операцій.

3.  Гарантії споживачам.

Національні і галузеві стандарти. Національні стандарти розробляються національними органами по стандартизації (в Україні Держстандарт). Галузеві стандарти розробляються відповідними міністерствами і відомствами. Галузеві стандарти розробляються на продукцію при відсутності державних стандартів або в разі потреби установлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги національних стандартів. Стандартизація на національному і галузевому рівнях проводиться з такими цілями:

1. Забезпечення потреби суспільства в розвитку за рахунок прийняття єдиних вимог на базі останніх досягнень науки і техніки.

2. Захист здоров'я і життя споживачів, охорона навколишнього середовища, захист вітчизняного товаровиробника.

3. Прийняття міжнародних вимог із метою усунення технічних бар'єрів у торгівлі. 

 

Міжнародні і регіональні стандарти приймаються відповідно міжнародними і регіональними організаціями по стандартизації. Міжнародна стандартизація спрямована на полегшення торгових і виробничих відношень у світі, що особливо актуально при становленні глобальних міжнародних ринків, таких, як Єдиний Європейський ринок, Північно-Американський ринок, Азіатсько-Тихоокеанський ринок. Регіональна стандартизація спрямована на захист інтересів окремого регіону. Зокрема, стандартизація в Європі (регіональна стандартизація) спрямована на забезпечення потреб Єдиного Європейського ринку.

У рамках держави ходіння мають тільки національні стандарти. Міжнародний або регіональний стандарт не обов'язковий до включення в національний збірник стандартів. Кожна країна вирішує питання про прийняття міжнародного або регіонального стандарту в якості національного.

Гармонізований стандарт - це національний стандарт, що відповідає стандарту, розробленому міжнародною або регіональною організацією по стандартизації.

Стандарти обов'язкового і добровільного використання..

Виділяють стандарти обов'язкового і добровільного використання.

Стандарти обов'язкового використання містять обов'язкові вимоги, регламентовані законом. Від дотримання підприємцями обов'язкових вимог стандартів залежить здоров' і безпека споживачів, безпека праці в процесі виробництва, охорона навколишнього середовища, сумісність продукції. Крім того, вимоги обов'язкових стандартів захищають споживачів від продукції низької якості в тих випадках, коли на ринку немає конкуруючих пропозицій. Обов'язкові вимоги стандартів підлягають безумовному виконанню органами виконавчої державної влади, усіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями і громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

До обов'язкових вимог належать:

· Вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров' і майна громадян, охорону навколишнього середовища.

· Вимоги, що забезпечують сумісність і взаемозамінність продукції і вимоги до методів виміру цих показників.

· Вимоги техніки безпеки і гігієни праці відповідно до діючих санітарних норм і правил.

· Метрологічні норми, правила, вимоги і положення, що забезпечують вірогідність і єдність вимірів.

· Положення, що забезпечують технічну єдність під час розробки, виготовлення, експлуатації продукції.

 

Стандарти добровільного використання містять вимоги рекомендаційного характеру. Заява про дотримання виробником продукції стандартів добровільного використання застосовується для досягнення наступних цілей:

· Посилення довіри до якості продукції і розширення ринку збуту.

· Усунення конкуренції з боку виробників, що використовують стандарти з більш низькими вимогами.

· Підтримки іміджу фірми, забезпечення реклами і збільшення обсягів продажу.

 

Якщо виробник вирішив випускати продукцію (надавати послуги) відповідно до вимог стандарту добровільного використання, то після відповідної заяви, стандарти добровільного використання стають обов'язковими до застосування. Вимогу застосовувати стандарти добровільного використання може бути обговорено контрактом. Відхилення від обговорених контрактом вимог стандартів веде до розриву контрактних взаємовідношень, утраті репутації на ринку. Таким чином, рекомендовані вимоги стандартів підлягають безумовному виконанню, якщо:

· Виробником /постачальником/ продукції зроблена заява про відповідність продукції цим стандартам.

· Ці вимоги включені в договори на розробку, виготовлення і постачання продукції;

· Це передбачено діючими актами законодавства;

 Міжнародна стандартизація.

Питаннями розробки, прийняття і видання міжнародних стандартів займаються міжнародні організації по стандартизації. Існують дві рівноправні міжнародні організації по стандартизації, що розрізняються по областях діяльності:

· ISO - Міжнародна організація по стандартизації (International Standard Organization)

· IEC - Міжнародна електротехнічна комісія (International Electrotechnical Commission).

 

Міжнародна електротехнічна комісія (IEC) була створена в 1906 році в Лондоні на конференції представників 13 країн. Прообраз міжнародної організації по стандартизації (ISO) - міжнародна федерація національних асоціацій по стандартизації була створена в 1926 році. Федерація була перетворена в комітет по координації стандартів при ООН у 1944 році, і потім у сучасну ISO у 1946 р. Із створенням ISO, IEC приєдналася до ISO на автономних правах, зберігаючи незалежність у фінансових і організаційних питаннях і співробітничаючи на добровільних засадах. У 1993 році були прийняті зміни в структурі й організації роботи ISO, спрямовані на прискорення розробки міжнародних стандартів і удосконалення діяльності організації в зв'язку з радикальними змінами, що відбулися в економічних і політичних сферах, а також зростаючими вимогами до міжнародної стандартизації з боку ринку.

Міжнародні організації по стандартизації є громадянсько-правовими об'єднаннями відповідно до швейцарського права. Територіально секретаріати IEC і ISO знаходяться в Женеві в одному будинку. По загальних питаннях стандартизації ISO і IEC виступають узгоджено. Інтереси кожної окремо взятої країни в області стандартизації виражені через її офіційного представника.

Докладну інформацію про діяльність ISO, про міжнародні стандарти в різних галузях можна одержати через Internet за адресою http://www.iso.ch/.