Організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних систем

 

Мета: розглянути основні поняття, принципи та об’єкти створення інформаційних систем і визначити основні методи та засоби проектування ІС.

 

2.1. Поняття систем

2.2. Класифікація інформаційних систем

2.3. Структура та склад економічної інформаційної системи

2.4. Інформаційні потоки ЕІС

 

Література: [2, с. 24 -31], [3, с. 41- 48 ], [ 6, с. 28 -32]

 

Поняття систем

В загальному розумінні інформаційна система –  це сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.

Інформаційні системи здавна знаходять (в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності людства. Це пов'язано з тим, що для існування цивілізації необхідний обмін інформацією – передача знань, як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними поколіннями.

Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю.

У 50-і роки минулого століття на ЕОМ в основному вирішувалися окремі економічні завдання, пов'язані з необхідністю переробки великих інформаційних масивів, наприклад, такі, як нарахування заробітної плати, складання статистичних звітів і т. п., або завдання, які виконують оптимізаційні розрахунки, наприклад, розв’язок транспортної задачі.

У 60-і роки виникає ідея комплексної автоматизації управління підприємствами та інтеграції інформаційного забезпечення на основі баз даних. Реальністю автоматизовані системи управління стали в 70-і роки на базі ЕОМ 3-го покоління, які дозволили створювати обчислювальні системи з розподіленою термінальної мережею. Однак недостатня швидкодія і надійність обчислювальних машин не змогли перетворити ЕІС на інструмент докорінного підвищення ефективності управління підприємствами.

80-роки позначені впровадженням персональних ЕОМ в практику роботи управлінських працівників, створенням широкого набору автоматизованих робочих місць (АРМів) на базі мов 4-го покоління, що дозволяють за допомогою генераторів запитів, звітів, екранних форм, діалогу швидко розробляти зручні для користувачів додатки.

Для 90-х років характерний розвиток телекомунікаційних засобів, що призвело до створення гнучких локальних і глобальних обчислювальних мереж, що визначили можливість розробки та впровадження корпоративних ЕІС (КЕІС). КЕІС об'єднують можливості систем комплексної автоматизації управління 70-х років і локальної автоматизації 80 – років.

Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки – це питання економічної необхідності.

Найдавнішими і найпоширенішими ІС слід вважають бібліотеки. Здавна в бібліотеках збирають книжки (або їх аналоги), зберігають їх, дотримуючись певних правил, створюють каталоги різного призначення для полегшення доступу до книжкового фонду. Видаються спеціальні журнали та довідники, що інформують про нові надходження, ведеться облік видачі.

Найстаріші (у моральному і у фізичному розумінні) ІС повністю базувалися на ручній праці. Пізніше їм на зміну прийшли різні механічні пристрої для обробки даних (наприклад, для сортування, копіювання, асоціативного пошуку, тощо). Наступним кроком стало впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС), тобто систем, де для забезпечення інформаційних потреб користувачів використовується ЕОМ зі своїми носіями інформації. В наш час – епоху інформаційної революції – розробляється і впроваджується велика кількість самих різноманітних АІСів з дуже широким спектром використання.

Нову економічну думку та новітні механізми управління неможливо втілити в життя без комп’ютеризації, без нових інформаційних технологій, бо вони мають базуватися на точній, достовірній та своєчасній інформації, потік якої на сьогодні набув глобальних грандіозних розмірів. Отже, поява сучасних економічних інформаційних систем зумовлена необхідністю обробки великих масивів інформації за жорстких обмежень щодо часу видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прий­няття рішень для переважної кількості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, значне число зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

В будь-якій інформаційній системі вирішуються задачі трьох типів:

– задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);

– задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);

– задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).