Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція — це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвит­ку глибоких стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх струк­тур на різних рівнях і в різних фор­мах.

На міждержавному рівні інтеграція до­сягається формуванням економічних об'єд­нань держав і узгодженням їх економіч­ної політики.

Основні форми економічної інтеграції:

1. Зони вільної торгівлі, де відміня­ються торговельні обмеження між краї­нами — учасницями.

2.Митні союзи, що засновані на вста­новленні єдиного зовнішньо-торговельно­го тарифу та проведенні єдиної торговель­ної політики щодо третіх країн.

3.Спільний ринок, який ґрунтується на вільній торгівлі, свободі руху капіта­лів та робочої сили, узгодженні еконо­мічної політики (це більш складна фор­ма інтеграційних процесів).

4.Економічний (валютний) союз, зас­нований на узгодженні економічної та ва­лютної політики, — одна з найскладні­ших форм міжнародної інтеграції.

Початком інтеграційних процесів в Європі стало утворення в 1951 p. за Паризькою угодою Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли Франція, Західна Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

Наступним кроком в інтегральному процесі була Римська угода 1957 p., за якою шість перелічених раніше західноєвропейських держав заснували Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) та Європейське Співтовариство з Атомної енергії (Євроатом).

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) створена 1960 року за ініціативою Британії, як альтернатива ЄЕС. До неї початково входили крім Британії: Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія.

У 1965 році Євроатом, ЄОВС та ЄЕС підписали Договір про злиття (Брюссельський договір), який почав діяти 1 липня 1967 року. Саме з того часу можна вести відлік існуванню Європейського Союзу.

Генера́льна уго́да з тари́фів і торгі́влі (ГАТТ) — міжнародна угода, досягнута у 1947 між 23 державами, згідно з якою кожна з них погодилася забезпечити іншим рівний і недискримінаційний режим торгівлі, скорочувати ставки мита на основі багатосторонніх домовленостей, і часом усунути імпортні квоти. У 1995 р. перейменовано на СОТ.

Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами членами.

Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року.

Рейгономіка.

Найбільш успішною повоєнною програмою, що призвела до семирічного підйому господарства США (1981-1988рр.) була “рейганоміка” (президента Р. Рейгана).

В її основі лежала лібералізація економічних процесів:

- на 25% зменшилися корпоративні та особисті податки з громадян;

- зменшувалися бюджетні видатки та згорталися соціальні програми;

- держава здійснювала жорстку грошово-кредитну політику, спрямовану проти інфляції;

- було чітко розмежовано функції центральної та місцевої влади в ході реалізації концепції нового федералізму.

Заходи уряду сприяли структурній перебудові економіки та оновленню основного капіталу. Позначилось стійке зростання платоспроможності попиту. Відбулася стабілізація кредитно-грошової системи за рахунок низького рівня долара в порівнянні з іншими валютами.

        

Тетчеризм.

1979 р. уряд консерваторів Великої Британії очолила М. Тетчер. Яка запропонувала нову радикальну економічну програму, яка в історію ввійшла під назвою «неоконсерватизм» або «тетчеризм».

Ідеологічною основою програми були такі елементи:

- сприяння вільному підприємництву;

- розвиток особистої ініціативи;

- проповідування крайнього індивідуалізму;

- повернення суспільства до «вікторіанських цінностей» (повага до закону, порядку, релігії, сім’ї, бережливість, працелюбність тощо).

На шляху реалізації програми було здійснено наступні кроки:

- застосування політики «монетаризму» (зменшення податків та видатків бюджету, обмеження діяльності профспілок, неперспективні підприємства перестали субсидіюватися);

- денаціоналізація промисловості (газова, електротехнічна галузі, водозабезпечення, телекомунікації);

- створення умов «здорової конкуренції», особливо у ціноутворенні;

- розвиток дрібного та середнього бізнесу;

- захист ТНК;

- здійснення приватизації житла;

- зменшено подоходні податки та чисельність чиновницького апарату.

В результаті проведених економічних заходів темпи продуктивності праці становили 2,5% річних (поступалися лише Японії), а темпи економічного зростання - 3-4% річних (найбільші серед європейських країн). Інфляція стримувалася в межах 6 %. Споживчі витрати населення виросли на 6,5%, приватні капіталовкладення на 10,3%

Доходи населення зросли на 5 %, а норма заощаджень зменшилася до 1,3%, що свідчило про розширення особистого споживання та високий внутрішній попит. Зайнятість в економіці зросла на 1,2% (сфера послуг), без роботи залишилося лише 1,9 млн. осіб. Сформувався середній прошарок суспільства.

Негативними наслідками реформи стала різка політизація суспільства. Середній дохід на душу населення в реальному обчисленні за десять років зріс на 23%, але більше 20% сімей мали річний дохід нижче 4000 ф. ст., що було досить низьким прожитковим рівнем англійців.

Отже, «тетчеризм» підтвердив, що капіталістична система є гнучкою, здатною пристосовуватися до змін соціально економічних умов, модернізуватися.

 

Тема 17. Економіка незалежної України (періоду 1992-2008 років)

1. Стан економіки України на момент здобуття незалежності.

2. Соціально – економічна криза 1991-1995 років та пошук шляхів її подолання.

3. Грошова реформа 1996 року.

4. Трансформаційний спад 1997 – 1999 років.

5. Стабілізація та зростання національної економіки протягом 2000 – 2008 років.

6. Світова економічна криза 2008 року.

7. Українська економічна думка ХХ – ХХІ ст.