Тема 13 . Світове господарство після Другої світової війни

1 Економічні наслідки Другої світової війни для найрозвинутіших країн

2 Бреттон-вудська конференція

3 План Маршалла

4 Економічні реформи Ерхарда в Федеративній Республіці Німеччина

5 Економічні реформи в Англії

6 Економічна політика у Франції

7 „Зворотний курс” Доджа-Шоупа в Японії

 

Економічні наслідки Другої світової війни для найрозвинутіших країн

Друга світова війна завдала народам багатьох країн небувалих страждань, вони зазнали величезних людських жертв і матеріальних збитків.

Людські втрати Великобританії в роки другої світової війни порівняно з іншими країнами невеликі — 245 тис. чол. вбитих, 278 тис. чол. — покалічених. Дуже постраждала її економіка. Вона втратила близько 1/4 національного багатства. Виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося наполовину. Німецькі підводні човни знищили 1/3 торгового флоту Великобританії. В 1944 p. видобуток кам'яного вугілля порівняно з 1938 p. знизився більше ніж у 4 рази, залізної руди — у 12,4 раза.

У роки другої світової війни Франція втратила вбитими 1,1 млн. чол., рівень промисловості в 1944 p. порівняно з довоєнним становив 38%. Виробництво продукції сільського господарства зменшилося в 2 рази. 600 тис. французів були вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Більшість шахт, електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція втратила весь торговий і військовий морський флот.

США в 1945 p виявилася єдиною сильною державою, що не зазнала краху. Обсяг промислового виробництва США значно зріс. В усіх галузях застосовувалися новітні досягнення науково-технічного прогресу, механізація, автоматизація, стандартизація, спеціалізація.

У воєнній промисловості продуктивність праці зросла на 35 %. У 1943 р. обсяг промислового виробництва подвоївся порівняно з 1937 р. США — єдина країна, яка в роки війни, випускаючи воєнне спорядження, не припиняла виробництво товарів мирного призначення.

Незважаючи на незначне розширення посівних площ (менше ніж на 5 %), обсяг сільськогосподарського виробництва у США в 1944 р. зріс порівняно з 1939 р. на 36%.

Вивіз американського капіталу збільшився з 14 % у 1937 p. до 33% у 1947 p. США захопили головні позиції в економіці більшості країн.

Німеччина зазнала більших втрат, ніж США та всі західноєвропейські країни разом узяті.

Поразки на фронтах, оголошення Туреччиною війни Німеччині, ізоляція Іспанії призвели до повного краху економіки Німеччини. У березні 1945 p. настала енергетична криза. Припинилися видобуток кам'яного вугілля, подавання на заводи електроенергії, виробництво авіаційного бензину. Запаси енергоресурсів вичерпалися. Усі галузі господарства країни були паралізовані. В травні 1945 p. Німеччина капітулювала.

Бреттон-вудська конференція

У 1944 p. у Бреттон-Вудсі (США) відбулась міжнародна фінансова конференція, в роботі якої взяли участь 45 дійсних і асоційованих членів ООН, а також міністри фінансів 16 країн. На основі підписаних там угод було створено Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Завданням цих інститутів декларувалися гарантування стабільності обмінних курсів валют, забезпечення швидкої оборотності коштів, потрібних для системи багатосторонніх платежів, створення умов для накопичення ресурсів для відбудови економіки країн Західної Європи.

 

План Маршалла

У квітні 1948 p. Конгрес США затвердив план Маршалла (за ім'ям державного секретаря Джорджа Маршалла) — план економічної допомоги країнам Європи. Його учасники: Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Ірландія, Іспанія, Швеція, Люксембург, Австрія, Швейцарія, Португалія, Греція, Туреччина, з грудня 1949 p. — ФРН.

Мета плану — розвиток економіки на "принципах індивідуальної свободи, вільних інститутів і справжньої незалежності". Європа розглядалася як єдиний економічний простір, на що вказував міжнародно-правовий договір між країнами. Вони були не пасивним об'єктом американської допомоги, а ініціаторами у виробленні та реалізації плану. До його завдань входило відродження виробництва на новій технологічній основі, розширення зовнішньої торгівлі, досягнення міжнародної фінансової стабілізації, встановлення справедливих обмінних курсів.

Діяв план Маршалла з квітня 1948 p. по 30 грудня 1951 p. Обсяг допомоги країнам ОЄЕС (Організація Європейського економічного співробітництва) становив 17 млрд. дол. (у цінах 1990 p. 102 млрд. дол.).

Допомога надавалася:

 1) безвідсотковими товарними позиками та "дарами", склад яких визначали США;

2) звичайними кредитами під малі відсотки;

3) у вигляді доларової "зумовленої допомоги" в обмін на національну валюту за офіційним курсом. Нею розпоряджалися інші країни для розвитку внутрішньоєвропейської торгівлі. У 1950 p. ця система була замінена Європейською платіжною спілкою.

Програма відбудови Європи була виконана. Довоєнного промислового рівня було досягнуто на початку 50-х років. Завдяки Плану було досягнуто наступне:

 ВВП у Європі підвищився на 32.8% в 1951 р. порівняно з 1947 р.; промислове виробництво зросло на 40% у порівнянні з довоєнним рівнем; обсяг сільськогосподарської продукції - на 11%; до 1953 р. обсяг європейської торгівлі підвищився на 40%.