Лабораторне заняття №1 (41-42)

ТЕМА: Спостереження уроку фізкультури в школі

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ: структуру уроків з фізичного виховання, методи ведення та навчання, типи уроків та вимоги до проведення уроку.

СТУДЕНТИИ ПОВИННІ ВМІТИ: аналізувати урок фізичної культури.

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Качашкін, В.М. Методика фізичного виховання [Текст]: Навчальний посібник для студентів шкільних пед. училищ. / В. М. Качашкін. - Вид. 4-е. – М.: Просвіта, 1972. - 275с.

2. Купріянов, М. Д. Фізичне виховання в початкових класах [Текст]: навчальний посібник. / М. Д. Купріянов. – К.: Радянська школа, 1966. – 185с.

3. Загальнорозвивальні та гімнастичні вправи [Текст]: навчальний посібник. / упор. В. В. Бакалій. – Х.: Ранок, 2010. – 192с.

4. Богайчук, Р. В. Уроки фізичної культури. 3 клас: Посібник, для вчителя [Текст]: навчальний посібник. / Б. М. Шиян  – Т.: Богдан, 2010. – 192 с.

5. Бондар, Т. С. Спортивні та рухливі ігри в початковій школі [Текст]: навчальний посібник. / Т. С. Бондар. – Х.: Веста: Ранок, 2008. – 192с.

6. Худолій, О.М. Теорія та методика фізичного виховання [Електронний ресурс] // О. М. Худолій.  – Х.: ОВС, 2007. - 73с. – режим доступу до журн.: http:// www. ua. texreferat. com / eferat -797-3. htm /

 

 

 

ПЛАН ТА ХІД ЗАНЯТТЯ

І Організація студентів до лабораторної роботи.

ІІ Перевірка засвоєння студентами основних теоретичних положень теми заняття.

1. Значення вправ в лазінні і перелізанні.

2. Лазіння по гімнастичній стінці.

3. Лазіння по гімнастичній лаві.

4. Лазіння по канату.

5. Перелізання.

6. Значення вправ в рівновазі.

7. Послідовність навчання рівновазі.

ІІІ Практична робота. Спостереження і аналіз уроку фізичної культури в початкових класах.

І V Підведення підсумків лабораторної роботи.

 

 

Виставлення балів за виконання лабораторної роботи.

Методичні поради студенту при підготовці до лабораторної роботи.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ СТУДЕНТАМ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

    Готуючись до лабораторної роботи, важливо звернути увагу на такі питання: типи уроків з фізичного виховання, їх структуру, методи ведення та навчання, вимоги до уроку.

 

Міністерство освіти і науки України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний коледж імені В. Ф. Беньковського»

Херсонської обласної ради

 

Предмет: Теорія і методика фізичного виховання. Модуль: № II

Семестр: VІ

Кількість годин: 2

ЛЕКЦІЯ (43-44)

Тема: Легка атлетика.

Викладач: Лактіонов В.О.

 

Розглянуто на засіданні

предметної (циклової) комісії викладачів

фізичного виховання та природничих дисциплін

 

Протокол № 1 від ­28.08.2013

Голова предметної (циклової) комісії:

Лактіонов В. О.

 

 

м. Берислав,

2013р.

Тема лекції: Легка атлетика.

Знати:     Види легкоатлетичних вправ та методику навчання. Вміти:     Пояснити техніку виконання легкоатлетичних вправ.

Тип лекції: тематична.

 

План

1. Значення ходьби та види ходьби.

2. Методика та послідовність навчання ходьби.

3. Біг, техніка бігу, естафетний біг.

4. Високий, низький старти.

5. Види стрибків та методика навчання.

6. Види метань та методика навчання метанню м'яча.

 

Основна література

1.  Васьков, Ю. В. Система фізичного виховання 1-4 класи [Текст]: Навчальне видання / Ю. В. Васьков. – Х.: Ранок, 2009. – 224 с.

2. Богайчук, Р. В. Уроки фізичної культури. 3 клас: Посібник, для вчителя [Текст]: навчальний посібник. / Б. М. Шиян  – Т.: Богдан, 2010. – 192 с.

3. Богайчук, Р. В. Уроки фізичної культури. 3 клас: Посібник, для вчителя [Текст]: навчальний посібник. / Б. М. Шиян – Т.: Богдан, 2010. – 192 с.

4. Худолій, О.М. Теорія та методика фізичного виховання [Електронний ресурс] // О. М. Худолій. – Х.: ОВС, 2007. - 73с. – режим доступу до журн.: http://www.ua.texreferat.com/eferat-797-3.htm/

5. Загальнорозвивальні та гімнастичні вправи [Текст]: навчальний посібник. / упор. В. В. Бакалій. – Х.: Ранок, 2010. – 192с.

 

Структура лекції

І. Вступна частина

1.1 Оголошення теми, мети і завдань лекції.

1.2 Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою.

1.3 Коротка характеристика проблеми.

ІІ. Виклад лекційного матеріалу

1. Значення ходьби та види ходьби.

Ходьба належить до видів активного пересування за рахунок роботи задіяного в ній рухового апарату й здійснюється за допомогою відштовхування від ґрунту.

Як фізична вправа ходьба має велике оздоровче значення. Під час тривалої ходьби активно працює велика кількість м'язів, у результаті чого посилюється діяльність серцево-судинної та дихальної систем, що позитивно впливає на роботу всіх органів і систем організму.

Ходьба належить до циклічних вправ і складається з повторення в певній послідовності одних і тих самих рухів, тому при аналізі техніки циклічних вправ достатньо розібрати один цикл, визначивши темп чи частоту повторень рухів.

Циклом у ходьбі вважається подвійний крок, протягом якого кожна частина тіла проходить всі фази руху. Природність застосування в повсякденному житті й циклічність рухів зумовлюють значну автоматичність і високу постійність основної структури ходьби. Характерною ознакою ходьби є постійна наявність опорної фази, тобто постійного контакту з ґрунтом однієї або обох ніг.

За час подвійного кроку кожна нога перебуває в опорній і маховій фазах. В опорній - нога підтримує тіло та відштовхується від ґрунту, після чого нога виноситься вперед - тобто виконує черговий крок. Тривалість періоду опору під час ходьби довша за тривалість періоду маху, чим і пояснюється наявність постійного опорного положення.

Спортивна ходьба, особливості техніки спортивної ходьби зумовлені правилами змагань: контакт спортсмена із землею має бути постійним.

При звичайній ходьбі частота кроків досягає 200 разів на хвилину, виникає фаза польоту, й спортсмен переходить на біг. За для уникнення цього вдаються до техніки спортивної ходьби: нога ставиться на грунт на п'ятку випрямленою й залишається прямою до моменту відриву її від землі. Під час перенесення ноги вперед вона згинається. Руки під час ходьби врівноважують тіло спортсмена, регулюючи темп пересування. При цьому вони зігнуті в ліктьових суглобах. Рухи руками виконуються вперед - всередину кистю до рівня ключиці й назад ліктем трохи назовні.

Техніка спортивної ходьби характеризується чергуванням напруження й розслаблення м'язів. Після енергійного відштовхування махова нога вільно виноситься вперед, вага тіла передається на опорну ногу, плечовий пояс розслаблений, але руки працюють енергійно. Голова й тіло тримаються в невимушеному природному положенні. Уміння ходити вільно, без зайвої напруги, оптимально поєднуючи довжину й частоту кроків, - найбільш важлива умова досконалої техніки спортивної ходьби.

Виконання техніки ходьби, за умов правильних постановки стопи, положення тулуба й голови, роботи рук і ритму дихання, є основою формування правильної постави та культури рухів.

Характеризуючи ходьбу як вправу, слід вказати на основні вправи з цього виду, які вивчаються на уроках. Учні повинні навчитись ходьби звичайним і стройовим кроком, швидкої ходьби на час і ходьби за різних умов, враховуючи особливості місцевості.

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів передбачає включення вправ з ходьби до уроків із дітьми різних вікових груп починаючи з першого класу.

2. Методика та послідовність навчання ходьби.

Різновидності ходьби.

Послідовність навчання:

1. Імітація ходьби.

2. Ходьба пригнувшись, ходьба на носках крадучись.

3. Ходьба на носках - ноги прямі.

4. Ходьба на зовнішній стороні стопи.

5. Ходьба з різними положеннями рук.

6. Ходьба на носках з різними положеннями рук.

7. Ходьба з рухами рук.

8. Ходьба з ходьбою на носках.

9. Ходьба з ходьбою на носках з різними положеннями рук.

10. Ходьба з широким кроком з вірною поставою.

11. Ритмічна ходьба з підрахунком вчителя.

12. Ритмічна ходьба з хлопками в долоні.

13. Ритмічна ходьба з колективним підрахунком.

14. Ходьба в різному темпі.

15. Ходьба на носках по коридору 20 смпереступання через предмета.

16. Ходьба з підніманням стегон.

17. Ходьба в коридорі з великим підніманням стегна.

18. Ходьба в різному темпі в коридорі.

19. Ходьба довгим кроком.

20. Ходьба із зміненням довжини кроку в залежності від темпу.

3. Біг, техніка бігу, естафетний біг.

Біг є природним способом пересування людини в просторі. Це найпоширеніший вид фізичних вправ, які входять до багатьох видів спорту (баскетбол, футбол, гра з ручним м'ячем тощо), значна кількість різновидів бігу є складовою частиною різних видів легкої атлетики.

Біг, на відміну від ходьби, значно збільшує навантаження на м'язовий апарат і особливо на дихальну і серцево-судинну систему. Молодші школярі під час бігу припускаються помилок, ставлячи ногу з п'ятки або на всю ступню. Для них типовим є дрібний і нерівномірний крок. Координація рухів у багатьох дітей цього віку недостатньо розвинена. Тому важливо стежити, щоб вони енергійно згинали руки в ліктях, виробляли вміння бігати в однаковому темпі.

Біг складається із старту, стартового розбігу, бігу по дистанції і фінішу.

С т а р т - це початок бігу. Вміння добре виконувати старт дає бігунові велику перевагу на змаганнях, особливо з бігу на короткі дистанції.

За командою «На старт!» учень підходить до стартової лінії, ставить сильнішу ногу носком до лінії, не переступаючи її, другу відставляє на 1,5-2 ступні назад, упираючись в підлогу (грунт) носком. Тулуб випрямлено, руки вільно опущено вздовж тіла, голова прямо.

За командою «Увага!» учень згинає обидві ноги в колінних суглобах і           нахиляє тулуб вперед приблизно під кутом 45° до горизонту. Згинаючи            руки в ліктьових суглобах, учень одну руку виносить уперед, другу (різнойменну нозі, що стоїть спереду) - назад. Дивитись треба вперед на 5-6 кроків.

За командою «Руш!» учень різко кидається вперед, не розгинаючи тулуба, щоб досягти максимальної швидкості при стартовому розгоні. Довжина першого кроку - 3-3,5 ступні спортсмена, виміряючи від лінії старту, потім наступні кроки збільшуються приблизно на половину ступні до 5-6 кроків. На 10-12 кроці збільшення припиняється, і учень робить кроки певної довжини - 7-8 стоп. З просуванням уперед тулуб бігуна поступово вирівнюється і в кінці чверті дистанції приймає майже вертикальне положення, а довжина кроків стає постійною. Ступні ніг ставлять м'яко, швидко, із збільшенням сили відштовхування з кожним кроком. При стартовому розгоні учневі треба досягти максимальної швидкості і перейти на біг по дистанції, яких характеризується вертикальним положенням тулуба і постановкою носка ближче до проекції загального центру ваги, щоб зменшити гальмуючу дію переднього гальмівного руху. Руки під час бігу учня по дистанції зігнуті в ліктях, діють вільно та енергійно, в косому напрямі (вперед - усередину, назад - назовні), кисті злегка стиснуті.

Рухи виконують вільно, але активно з максимальною амплітудою. Рух ніг - швидкий, вільний; махова нога має легко «складатися», захльостувати. П'ятка проноситься під сідницею, потім енергійним виносом стегна виходить уперед за активною допомогою поштовхової ноги. Це сприяє виведенню під гострим кутом до доріжки. У фазі польоту положення ніг змінюють - махову ногу розгинають, а широко розведенні стегна зближують. Це дає змогу поставити стопу ближче до проекції загального центру ваги тіла і зменшити стопорний рух. До вертикального положення опорну ногу пружно згинають в гомілковостопному і колінному суглобах, щоб у наступний момент проходження вертикалі випрямитись і виконати задній поштовх. Тоді можна бігти без вертикальних коливань.

Фінішування - закінчення бігу - виконується на повній швидкості, набіганням на лінію фінішу з максимальною частотою кроків і кидком на стрічку, що виконується останнім кроком різким нахилом тулуба вперед. Спортсмену початківцю слід знати, що під час кидка на фінішну стрічку можливе падіння; щоб уникнути цього, треба різким рухом виставити ногу далі вперед. Учень ніби «натикається» на ногу і в цей момент намагається випростатись. На наступних кроках бігун випростовує тулуб, а потім поступово відхиляється назад і переходить на ходьбу. Скінчивши біг, учень повинен походити, відновити дихання.

На уроках фізичної культури застосовують спеціальні вправи, що сприяють виробленню певних рухових якостей і навички правильного бігу:

1) біг з високим підніманням стегна - під час відштовхування опорною ногою стегно махової ноги піднімається до горизонтального положення і вище, плечі розслаблені, руки зігнуті в ліктях, опорна нога і тулуб утворюють одну лінію; виконуючи вправу, не можна розводити коліна в сторони, відхиляти тулуб назад, піднімати плечі; положення рук може бути різним - вільно опущені вниз, на пояс, закладені за спину;

2) дріботливий біг - нога, що стоїть спереду по черзі ставить на носок з наступним, ледве помітним торканням п'яткою підлоги; опорну ногу повністю випрямляють, щоб вона утворювала одну пряму лінію з тулубом, плечовий пояс тримати вільно, руки опущені; виконуючи вправу, звертають увагу на те, щоб ставити стопи паралельно, повністю випрямити опорну ногу в колінному суглобі під час її опускання;

3) біг з доставанням гомілками сідниць - гомілку закидають назад, торкаючись таза, дещо виведеного вперед;

4) біг з подоланням опору - партнер утримує бігуна в «упряжці» і створює опір просуванню вперед;

5) «човниковий біг» - учні долають 10 м три рази підряд, переносячи легкі предмети. За командою «Руш!» учень бере один з предметів, що лежить на лінії старту, і біжить з ним на другій кінець дистанції, кладе предмет, повертається назад за другим предметом і також переносить його на другий кінець 10-метрового відрізку;

6) біг широким кроком через покладені на підлозі палиці;

7) біг широким кроком на носках у «коридорі» з накреслених на підлозі ліній;

8) біг з різних вихідних положень - упору присівши, упору стоячи на колінах, сидячи або лежачі на підлозі на інших.

Послідовність навчання:

1. Довільний біг під час ігор.

2. Перебіжки невеликими групами (по 5-6 чоловік) по прямій.

3. Перебіжки групами по коридору 80-40 см.

4. Біг по «крупинам».

5. Біг в послідовності з ходьбою до 50 м.

6. Біг з широким кроком.

7. Біг на носках.

8. Біг по коридору 40-30 см.

9. Біг на носках по коридору.

10. Біг по розміченим лініям (70-100 м).

11.Біг через лінії по коридору.

12. Біг з різними положеннями рук.

13. Біг із зміненням напрямку, оббігаючи розставленні предмети.

14. Біг в послідовності з ходьбою до 100м.

15. Біг з високим підніманням стегна.

16. Біг в коридорі за розміченими лініями (80-110 см).

17. Біг з стрибком через умовні ями, розміщенні через 4-5 кроків.

18. Біг з стрибком через набивні м'ячі.

19. Біг з прискоренням.

20. Біг на швидкість до 40 м.

21. Біг в послідовності з ходьбою до 150 м.

22. Біг з подоланням перешкод: м'ячі, вірьовка, рів 70-80 см.

23. Високий старт.

24. Біг з високого старту.

25. Біг на швидкість до 50 м.

26. Біг на місцевості «під гору», «на гору».

Естафетний біг-це командний вид легкої атлетики, який проводиться як на доріжці стадіону, так і на вулицях міста тощо. До програми великих змагань, як правило, входить естафетний біг 4x100 і 4x400 м.

Техніка бігу в естафетах нічим не відрізняється від техніки звичайного бігу, головна відмінність - у передачі естафетної палички на максимальній швидкості у двадцятиметровій зоні (10 м- до кінця першого етапу й 10 м- після початку другого). Бігун, який приймає паличку, має право розпочинати біг за 10 м- до початку зони передачі з метою досягти високої швидкості до моменту передавання.

4. Високий старт.

Високий старт розучують у такій послідовності. Спочатку вчитель демонструє і пояснює його значення, далі розділяє його на елементи і розповідає, якого положення вимагає кожна команда, потім пропонує двом-трьом учням показати старт класові і, нарешті, приступає до розучування старту з усіма учнями.

По команді «На старт!» школярі стають перед стартовою лінією: одна нога біля самої лінії, друга на півкроку позаду, стопи паралельні, вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги, руки опущені. По команді «Увага!» тулуб трохи нахиляється вперед, руки зігнуті в ліктьових суглобах, одна рука (протилежна виставленій вперед нозі) попереду, друга позаду, ноги трохи зігнуті в колінах, вага тіла - на передній нозі. По команді «Руш!» учні починають біг. Відштовхнувшись виставленою ногою, різко виносять вперед-вгору стегно ноги, яка залишилась позаду з одночасним швидким рухом рук: Біжать на носках, ступні ставлять паралельно. Кроки збільшують з наростанням швидкості.

Старт. Правильний і своєчасний початок бігу - необхідна передумова успіху. На старті для полегшення початку бігу бігуни користуються стартовими колодками, які створюють упору - це допомагає потужному відштовхуванню й впевненому початку бігу.

Розстановка стартових колодок зазвичай така: передня колодка розташована на відстані 1-1,5 стопи від лінії старту, задня -1,5 стопи від передньої, відстань між колодками завширшки 15-20 см, кут нахилу

колодок становить 45° на передній і 60° на задній.

За командою «Увага!» спортсмена плавно випрямляє ноги й частину маси тіла передає на руки, таз розташований на рівні плечей або трохи вище, руки прямі, голова опущена. Обов'язково слід зафіксувати це положення, після чого через 1-3 секунди лунає постріл або подається команда «Марш!». За цією командою спортсмен, спираючись обома ногами на колодки, енергійним рухом виштовхує тіло вперед, виносить махову ногу уперед, не піднімаючи високо стопи. Опорна, поштовхові нога, продовжуючи різко розгинатися, посилає тіло вперед. У цьому положенні тулуб ще зберігає горизонтальне положення чи наближене до нього.

5. Види стрибків та методика навчання.

Стрибок - це природний спосіб долання перешкод, який характеризується максимальним короткочасним нервово-м'язовим зусиллям. Стрибкові вправи сприяють зміцненню м'язів ніг, розвивають такі здібності організму, як сила, швидкість, гнучкість.

Стрибки виконуються з місця та з розбігу. До програми офіційних змагань стрибків з місця в довжину та висоту не входять, а використовуються переважно як спосіб підвищення рівня фізичної підготовки і є важливою складовою для визначення рівня швидкісно-силових здібностей у державних тестах.

Важливо навчити школярів усіх різновидів приземлення в залежності від висоти перешкод та вихідного положення для зістрибування, слід учити вибирати спосіб безпечного приземлення в залежності від умови стрибка.

Після чого вивчаються стрибки з елементами перестрибування. Вони виконуються через високі та широкі перешкоди, з місця й розбігу. До них належать легкоатлетичні стрибки:

· у висоту,

· у довжину,

· потрійний стрибок,

· стрибок із жердиною.

Стрибок у довжину з місця учні виконують з положення стійки ноги нарізно на ширині плечей. Перед початком стрибка учень піднімає руки вгору, підводячись на носках, а потім опускається на напівзігнуті ноги, відводячи руки назад і нахиляючи тулуб уперед. Під час виконання стрибка учень відштовхується обома ногами й одночасно робить замах руками вперед - угору. В польоті він згинає ноги в колінах і виносить їх уперед, а під час приземлення присідає і виносить руки вперед, забезпечуючи тим самим м'яке і стійке приземлення.

Стрибок у довжину з розбігу способом зігнувши ноги належить до найскладніших видів стрибків у молодших школярів. Техніка виконання стрибка така: рівноприскорений розбіг із скороченням останнього перед відштовхуванням кроку; відштовхування однією ногою з одночасним змахом руками вперед - угору; у фазі польоту ноги згинаються в колінах і перед приземленням на п’ятки або на всю ступню, для стійкості руки вперед.

С т р и б о к у в и с о т у з п р я м о г о р о з б і г у за своєю структурою подібний до стрибка в довжину з розбігу. Невелика відмінність є тільки в характері відштовхування. Для виконання цього стрибка діти розбігаються перпендикулярно до перешкоди (мотузки, планки або резинки, закріпленої на двох стояках), відштовхуються однією ногою з одночасним замахом рук у гору; в польоті ноги згинають у колінах і підтягують до грудей; приземляються на обидві ноги, виносячи руки вперед. Молодших школярів навчають стрибати у висоту з прямого розбігу в такій послідовності: стрибок через мотузку 10-15 см заввишки з одного кроку поштовхом однієї і махом другої ноги з приземленням на обидві ноги; те саме з двох-трьох кроків з одночасним змахом рук уперед – угору; з 3-5-метрового розбігу з правильним виконанням усіх його елементів – рівноприскорений розбіг, енергійне відштовхування, політ, м’яке стійке приземлення; стрибок через мотузку 30-50 см заввишки з 8-метрового розбігу. Для визначення поштовхової ноги треба дати дітям виконати стрибок через перешкоду до 20 см невеликого розбігу. Після засвоєння стрибків у висоту з прямого розбігу переходять до навчання дітей стрибка способом «переступання», що виконується з косого розбігу під кутом 30-45º до перешкоди. Учні, які відштовхуються лівою ногою, стрибають стоячи з правого боку від перешкоди, а ті, які відштовхуються правою ногою, - з лівого боку. Довжина розбігу – 45 кроків. Поштовх виконується дальньою ногою за 70-80 см від переднього краю ями.

Підготовчими вправами до стрибків у висоту з прямого розбігу способом зігнувши ноги є стрибок на м’яку перешкоду поштовхом однієї ноги і приземленням на обидві; стрибок з діставанням коліном підвішеного на мотузку м’яча; імітація кроку-замаху та входження у відштовхування; стрибок у висоту з поштовхом та приземленням на поштовхові ногу в коло; стрибок у висоту з діставанням маховою ногою до підвішеного предмета; імітація стрибка у висоту з розбігу способом переступання з попереднім відштовхуванням у позначеному місці після невеликого розбігу.

Послідовність навчання:

1. Довільні стрибки через невелику висоту (20 см) з 3-4 кроків розбігу.

2. Стрибки з 2-3 кроків розбігу, через невелику висоту з відміткою для відштовхування і м'яким приземленням.

3. Стрибки через планку, мотузку (в. 40 см).

4. Стрибки з 4-5 кроків розбігу, згинаючи ноги в польоті.

5. Стрибки достаючи рукою підвісні предмети.

6. Стрибки з хлопками в долоні над головою під час польоту.

7. Стрибки через планку, мотузку (в. 50 см).

8. Стрибки з 7-ми кроків розбігу з поміткою для відштовхування.

9. Стрибки з 2-3 кроків, достаючи головою до предмету.

10. Стрибки з поворотом ліворуч, праворуч після подолання висоти.

11. Стрибки через планку, мотузку (в. 60 см).

12. Стрибки з подальшими ускладненнями (кроки в польоті, діставання предметів, повороти).

13. Стрибки відштовхуючись навмисно (по завданню вчителя) ногою (в. 60 см).

14. Стрибки через планку, мотузку (в. 70 см).

15. Стрибки на результат.

6. Види метань та методика навчання метанню м'яча.

Вправи з легкоатлетичного метання характеризуються короткочасними вибуховими зусиллями; використання вправ на метання сприяє розвитку таких здібностей, як сила та швидкість, розвитку координації рухів, допомагає вирішенню завдань гармонійного розвитку школярів. Шкільною програмою з легкоатлетичних видів передбачено оволодіння технікою метання малого м'яча, гранати й штовхання ядра. Першими виконуються вправи з метання м'яча в ціль і на дальність. Спочатку учні метають м'яч у ціль, і за мірою освоєння кидка на дальність.

Вивчення в школі метання малого м'яча як виду легкої атлетики розпочинається з першого класу. Опановуються рухи тримання малого м'яча, метання в горизонтальну та вертикальну ціль.

Метання малого м'яча з-за голови в щит, що знаходиться на висоті 1-3 м, виконують з відстані 3-8 м стоячи обличчям до напрямку метання. Під час виконання цієї вправи учень прогинається в попереку, випинаючи живіт уперед і переносячи вагу тіла на ногу, що стоїть спереду, а потім виконує метання. Так само здійснюється метання на дальність в коридорі до 10 м завширшки і в горизонтальну ціль.

Метання малого м'яча способом з-за спини через плече виконується з вихідного положення стоячи обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду (при метанні правою рукою) на всій ступні, права на крок ззаду на носок, права рука з м'ячем попереду на рівні голови, ліва - у довільному положенні. З цього положення праву ногу опускають на всю ступню (носок управо) і згинають в коліні, праву руку вниз - назад - у сторону, тулуб повертають і нахиляють вправо, ліву руку (без напруження) піднімають вперед. Потім, повертаючи носок правої ноги і праве коліно вліво, швидко виправляються і повертають тулуб вліво в напрямку метання, обидві ноги випрямляють, права ззаду на носку. Водночас рука швидко рухається назад від плеча вперед - угору.

М'яч випускають під кутом близько 45°. Після кидка тулуб за інерцією

нахиляється вперед, відбувається стрибок уперед з лівої ноги на праву. Учні можуть припускатися таких помилок: напруження, скованість, квапливість і порушення цілісності руху й ритму; замах зігнутою рукою в сторону, а не вниз - назад; неповний поворот тулуба; неповне випрямлення ніг і тулуба під час кидка; пронесення кисті збоку (а не над плечем).

Вправи з метання можна ускладнювати, виконуючи їх з різних положень (сидячи, з коліна, з кроку та інших).

При метанні в ціль бажано мати якомога більше мішеней (цілей). Найкраще, якщо вони будуть розміщені на одній лінії. Для проведення метання клас поділяють на групи за кількістю мішеней. Порядок метання може бути такий: за сигналом учителя перші в колонах (з певної відстані) кидають м'ячі в ціль, а потім збирають їх, передають іншим учням і стають (або сідають) у кінець колони.

Вправи з метання предметів (малих м'ячів, мішечків з піском та інших) розвивають окомір, влучність, координацію рухів, змінюють м'язи рук і тулуба. Проте молодшим школярам вправи з метання виконувати важко, бо вони потребують певної координації рухового апарату, вміння розраховувати силу й точність кидка залежно від відстані та її розміщення (горизонтальна чи вертикальна ціль). Тому з учнями початкових класів рекомендується проводити підготовчі до метання вправи: колові обертання рук у бічній площині; метання малого м'яча по черзі правою і лівою рукою з місця з-за голови стоячи обличчям до напрямку метання; імітація метання малого м'яча; метання малого м'яча з-за голови через мотузку, натягнуту на висоті до 3 м, з відстані до 8 м; метання малого м'яча з-за голови у горизонтальну ціль, намальовану на підлозі; метання малого м'яча з-за голови, стоячи обличчям до напрямку метання, в стінку (на дальність відскоку); кидки набивного м'яча (вага 1 кг) обома руками з різних вихідних положень.

Щоб краще оволодіти вмінням і навичками метання, дітям на уроках треба давати змогу виконувати якомога більше кидків (12-20).

ІІІ. Заключна частина:
3.1. Загальний висновок

3.2 Відповіді на запитання студентів

3.3 Установка на самостійну роботу та методичні поради з виконання завдань для самостійної роботи

                                               Контрольні запитання:

1. Яке значення ходьби? Назвіть види ходьби.

2. Розкрийте методику та послідовність навчання ходьби.

3. Які є види бігу?.

4. Техніка виконання бігу на короткі дистанції.

5. Послідовність навчання естафетному бігу.

6. Що таке високий та низький старти?

7. Які є види стрибків?

8. Методика навчання стрибка у довжину з місця та розбігу.

9. Види метань та методика навчання метанню м'яча.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 2

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ № 4­­­ (45-46)

ТЕМА: Спеціальні бігові та стрибкові вправи, спеціальні вправи для метання.

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ: Спеціальні бігові, стрибкові вправи та спеціальні вправи для метання.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ: Показати спеціальні бігові та стрибкові вправи, спеціальні вправи для метання.

ПЛАН

1. Спеціальні бігові та стрибкові вправи.

2. Спеціальні вправи для метання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васьков, Ю. В. Система фізичного виховання 1-4 класи [Текст]: Навчальне видання / Ю. В. Васьков. – Х.: Ранок, 2009. – 224 с.

2. Богайчук, Р. В. Уроки фізичної культури. 3 клас: Посібник, для вчителя [Текст]: навчальний посібник. / Б. М. Шиян  – Т.: Богдан, 2010. – 192 с.

3. Богайчук, Р. В. Уроки фізичної культури. 3 клас: Посібник, для вчителя [Текст]: навчальний посібник. / Б. М. Шиян – Т.: Богдан, 2010. – 192 с.

4. Худолій, О.М. Теорія та методика фізичного виховання [Електронний ресурс] // О. М. Худолій. – Х.: ОВС, 2007. - 73с. – режим доступу до журн.: http://www.ua.texreferat.com/eferat-797-3.htm/

5. Загальнорозвивальні та гімнастичні вправи [Текст]: навчальний посібник. / упор. В. В. Бакалій. – Х.: Ранок, 2010. – 192с.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТУДЕНТУ

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Опрацьовуючи перший пункт плану, зверніть увагу на вивчення спеціальних бігових та стрибкових вправ.

Вивчаючи питання друге відповіді необхідно супроводжувати використанням наочності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

ФОРМА КОНТРОЛЮ

Усне опитування, тести

 

Контрольні запитання:

 

1. Назвіть спеціальні бігові вправи.

2. Назвіть спеціальні стрибкові вправи.

3. Види метань та методика навчання метанню м'яча.

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 2