Практичне заняття № 1 (29-30)

ТЕМА: Загально-розвиваючі вправи з предметами і без предметів, акробатичні вправи, танцювальні вправи, імітаційні вправи.

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ: Значення загально-розвиваючих вправ та вимоги

до складання комплексів вправ.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ: Складати комплекси вправ та використовувати

на практиці.

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2

ЛІТЕРАТУРА:

1. Качашкін, В.М. Методика фізичного виховання [Текст]: Навчальний посібник для студентів шкільних пед. училищ. / В. М. Качашкін. - Вид. 4-е. – М.: Просвіта, 1972. - 275с.

 

2. Шиян, Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1 [Текст]: навчальний підручник. / Б. М. Шиян.  – Т.: Богдан, 2004. – 272с.

 

3. Худолій, О.М. Загальні основи теорії та методики фізичного виховання [Текст]: Навч. Посібник. / О. М. Худолій. – Х.: ОВС, 2007. - 73с.

4. Загальнорозвивальні та гімнастичні вправи [Текст]/ упор. Бакалій В. В. – Х.: Ранок, 2010. – 192 с.

 

ПЛАН ТА ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Організація студентів до практичного заняття.

II. Перевірка засвоєння студентами основних теоретичних положень теми заняття.

1. Фізичні вправи як засіб фізичного виховання.

2. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів.

3. Значення загально-розвиваючих вправ без предметів.

4. Значення акробатичних вправ.

5. Значення танцювальних вправ.

Ш. Практична частина. Перевірка рівня засвоєння студентами основних практичних знань з теми заняття.

При виконанні комплексів ЗРВ студент повинен: чітко подавати команди, розпорядження, вміти виконувати, показувати вправи, контролювати студентів.

- імітаційні вправи;

- вправи з великими м'ячами;

- вправи з малими м'ячами;

- вправи з гімнастичними палицями;

- вправи з прапорцями;

- вправи зі скакалкою.

При навчанні акробатичних вправ знати техніку виконання вправ, вчити страхуванню та самострахуванню, вимагати чіткого виконання студентами.

- групування;

- перекати;

- перекиди;

- стійка на лопатках.

При виконанні танцювальних вправ знати матеріал, вміти показати, прокоментувати дії, слідкувати за поставою та чітким виконанням.

- позиції, ковзний крок;

- крок з підскоком;

- приставні кроки;

- крок галопа;

- крюк з притупуванням;

- перемінний крок.

IV. Підведення підсумків практичного заняття.

Виставлення балів за виконання практичної роботи.

Методичні поради студенту при підготовці до практичного заняття.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ СТУДЕНТАМ

ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

 

Готуючись до практичного заняття, важливо звернути увагу на такі питання імітаційні вправи, вправи з великими м'ячами, вправи з малими м'ячами, вправи з гімнастичними палицями, вправи з прапорцями, вправи зі скакалкою, групування, перекати, перекиди, стійка на лопатках, позиції, ковзний крок, крок з підскоком, приставні кроки, крок галопа, крюк з притупуванням, перемінний крок.

 

Міністерство освіти і науки України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний колледж імені В. Ф. Беньковського»

Херсонської обласної ради

 

Предмет: Теорія і методика фізичного виховання.

Модуль: № II

Семестр: VI

Кількість годин: 2

 

ЛЕКЦІЯ (31-32)

Тема: Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі

навчального дня

Викладач: Лактіонов В.О.

 

Розглянуто на засіданні

предметної (циклової) комісії викладачів

фізичного виховання та природничих дисциплін

 

Протокол № 1 від ­28.08.2013

Голова предметної (циклової) комісії:

Лактіонов В. О.

 

м. Берислав,

2013р.

Тема лекції: Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня. Рухливі ігри.

Знати:     Основні фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дняшколи. Методику проведення рухливих ігор.

Вміти:     Складати комплекси вправ, ранкової гімнастики тафізкультхвилинки, проводити рухливі ігри.

Тип лекції: тематична.

 

План

1. Значення фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня.

2. Гімнастика до занять.

3. Фізкультхвилинки.

4. Організоване проведення перерв.

5. Педагогічне і оздоровче значення рухливих ігор.

6. Організація і методика проведення рухливих ігор: (добір гри, підготовка місця для гри, підготовка інвентаря, розмітка майданчика, пояснення гри, визначення ведучих, розподіл на команди, вибір капітанів, визначення помічників та суддів, керівництво процесом гри, дозування навантаження в грі, закінчення гри).

7. Рухливі ігри на уроках фізичної культури.

8. Ігри для позакласних занять.

9. Місце ігор у роботі оздоровчого табору.

10. Інвентар для рухливих ігор.

Основна література

1. Шиян, Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2 [Текст]: Навчальна книга / Б. М. Шиян. – Т.: Богдан, 2006. - 90с.

2. Худолій, О.М. Загальні основи теорії та методики фізичного виховання [Текст]: Навч. Посібник. / О. М. Худолій. – Х.: ОВС, 2007. - 73с.

3. Бондар, Т. С. Спортивні та рухливі ігри в початковій школі [Текст]: Навчальне видання. / Т. С. Бондар. – Х.: Веста: Ранок, 2008. – 192 с.

4. Бондар, Т. С. Створення фізкультурно-спортивного клубу в школі та правила з ігрових видів спорту [Текст]: Нова програма 12-річної школи. / Т. С. Бондар.  – Х.: Веста: Ранок, 2008. – 159 с.

Структура лекції

І. Вступна частина

1.1 Оголошення теми, мети і завдань лекції.

1.2 Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою.

1.3 Коротка характеристика проблеми.

ІІ. Виклад лекційного матеріалу

1. Значення фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня.

Основними заходами щодо фізичного виховання в режимі навчального дня школи є: гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки і організоване проведення перерв.

Ці форми занять фізичними вправами сприяють фізичному розвитку, зміцненню здоров'я і загартуванню організму учнів, підвищенню якості навчальної роботи і вихованню дисциплінованості і почуття колективізму.

Систематичне проведення фізкультурних заходів привчає дітей до повсякденної турботи про здоров'я, точне виконання режиму дня.

Всі ці заходи повинні бути погодженні за змістом і навантаженням з навчальною і позакласною роботою кожного класу в цілому. Вони повинні бути продуманими і відзначитись чіткістю організації і проведення особливо тому, що кожний з них (гімнастика до занять, фізкультхвилинки, перерви) суворо обмежений час і перебуває в прямій залежності від навчальних занять.

2. Гімнастика до занять; фізкультхвилини, організоване проведення перерв.

Гімнастика до уроків, гімнастика до уроків проводиться щодня в школі перед початком уроків. Перед нею стоять переважно оздоровчі і виховні завдання. Ці знання позитивно впливають на організм, сприяють формуванню правильної постави, виховують звичку до систематичних занять фізичними вправами. Для дітей, які навчаються в другу зміну, гімнастика до уроків є до того ж і формою активного відпочинку.

Гімнастика до уроків і ранкова гігієнічна гімнастика - це окремі форми роботи з фізичного виховання школярів, вони не можуть змінювати одна другу. У зв'язку з цим серед учнів потрібно вести роз'яснювальну роботу про те, що гімнастика до уроків не повинна змінювати, витісняти ранкову гігієнічну гімнастику, оздоровчо-гігієнічне значення якої значно більше, гімнастика до уроків.

Фізкультурні хвилинки - ефективний засіб зменшення втоми і підвищення розумової працездатності учнів на уроках. Поряд з цим вони сприятливо діють на організм дитини, запобігаючи порушенням постави.

Протягом навчального дня поступово наростає стомлення дітей і знижується працездатність. У них знижується увага, збільшується кількість помилок у виконанні завдань, випадків порушення дисципліни (відволікання від навчальної роботи, неспокій, розмови). Тривале сидіння за партою спричиняє втому м'язів спини» шиї, ніг, призводить до застійних явищ у нижній частині тіла. Стомившись, учень сутулить спину, лягає грудьми на парту, перекошує тулуб вліво або вправо. Все це негативно впливає на поставу дитини.

Слід пам'ятати, що фізкультурні хвилинки позитивно впливають на учнів тільки тоді, коли вони добре організовані і методично правильно проведені.

Фізкультхвилинка триває 2-3 хв. До її комплексу включають 3-4 прості, доступні вправи, які не вимагають складної координації і впливають на основні м'язові групи. Кожну вправу повторюють 4-6 разів, темп виконання вправ середній або вільний. Такі вправи поліпшують кровообіг і дихання, сприяють підвищенню розумової працездатності, позитивно впливають на емоційний стан учнів. За своїм характером вправи мають бути типу «потягування» і деякого розслаблення м'язів, повинні сприяти активізації дихання і діяльності серцево-судинної системи.

Складаючи комплекс фізкультхвилинки, необхідно використовувати вправи, які вивчаються на уроках фізичної культури. Це заощадить час, який довелося б витратити для пояснення того або іншого вихідного положення і виконання вправи.

Час проведення фізкультхвилинок залежить від місця уроку в розкладі, а також від характеру його, стану учнів. Фізкультхвилинки можна використовувати не тільки на 3-4-му, а й на всіх уроках. У 1-3 класах фізкультхвилинки проводяться, як правило, з ЗО по 35 хвилину уроку. А в підготовчих класах (при тривалості уроків ЗО хв.) з 20 по 25 хвилину.

Учні можуть виконувати фізичні вправи стоячи біля парт (це кращий варіант) або сидячи за партами. Перед початком фізкультхвилинки учні закривають книжки і кладуть їх на середину парти, розстібують комірці. Черговий у цей час відкриває кватирки або фрамуги.

Команди і розпорядження учитель подає спокійним тоном. Якщо вправи нові, то учитель спершу показує їх, а потім пропонує учням виконувати. При виконання знайомих вправ показувати їх не має сенсу, а досить давати розпорядження: «Виконуємо першу вправу», «Виконуємо другу вправу».

Учитель стежить за правильністю виконання вправ учнями і робить необхідні зауваження. Дітям слід рекомендувати самостійно проводити фізкультхвилинки дома під час виконання домашніх завдань.

Організоване проведення великих перерв. Статутом середньої загальноосвітньої школи передбачена тривалість перерв між уроками - 10 хв., великої перерви 30 хв.; допускається проведення замість однієї великої перерви двох (по 20 хв.) після другого і третього уроків.

Ефективність впливу перерв на відпочинок дітей і підготовку до навчання на наступному уроці великою мірою залежить від того, як організовується діяльність дітей на перервах. З перших днів приходу дітей до школи треба привчати їх до правильного використання перерв. Дітям треба роз'яснити, що можна робити на перервах і що не можна.

Застереження окремих учителів щодо того, що проведення з учнями фізкультурних заходів на перервах збуджуватиме їх, не мають підстав. Навпаки, організація в іграх та розвагах дітей усуває безладдя і метушню, ставить в певні рамки збудливих дітей і стимулює до діяльності пасивних. Діти залучаються до педагогічно організованої рухової діяльності, де в невимушених умовах дістають потрібні дози фізичного навантаження, удосконалюють рухові уміння і навички. Треба тільки добирати масові і прості ігри та розваги, які б не збуджували надмірно дітей.

Під час перерв діти обов'язково повинні перебувати не в класі. Восени і весною перерви краще проводити на повітрі: на майданчиках, в саду, в дворі. Не мають рації керівники шкіл, в яким учням не дозволяється виходити під час перерв з приміщення школи. В несприятливу погоду і взимку діти на перервах перебувають у рекреаціях, коридорах.

Бажано, щоб великі перерви і взимку діти проводили на повітрі. Для цього необхідно продумати і чітко організувати одягання та роздягання дітей.

Під час перерв, що проводяться на відкритому повітрі восени та навесні, з дітьми організовують різноманітні рухливі ігри, ігри-розваги, такі як «Витівник», «Плутанина», «Літає, не літає» та ін. Вони можуть займатись вправами ігрового характеру з скакалками, м'ячами, вправлятись у дотриманні рівноваги, в лазінні, стрибках, метанні. Взимку діти можуть грати в рухливі ігри, вправлятись у киданні сніжок на дальність або в ціль.

3. Педагогічне і оздоровче значення рухливих ігор.

У педагогіці гра розглядається як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності людини, де творчо прямо або посередньо відбиваються явища навколишньої дійсності (праця і побут людей, імітація рухів тварин та ін..). Ігри, в яких яскраво виявлена роль рухів, носять загальне умовне найменування «рухливих ігор».

Різноманітні рухи і дії дітей під час гри позитивно впливають на їх серцево-судину, дихальну та інші системи організму, на загальний фізичний розвиток та здоров'я. Рухливі ігри є ефективним засобом активного відпочинку після тривалої розумової праці.

До рухливих ігор входять рухи, що за своїм змістом і формою прості і доступні учням різних вікових груп. За допомогою ігор у дітей закріплюються та вдосконалюються навички з бігу, стрибків, метань, лазіння, рівноваги, поліпшується загальна координація рухів.

Рухливі ігри мають широке застосування в навчанні легкоатлетичних вправ, лижній підготовці, спортивних іграх, плаванні тощо.

Використання спрощених технічних прийомів і тактичних дій у рухливих ігор позитивно впливає на засвоєння техніки і тактики спортивних ігор.

Цінність рухливих ігор полягає у тому, що вони сприяють розвитку в школярів життєво важливих рухових якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості та ін..

Під час гри учасники її знаходяться в певних взаємних стосунках, виявляючи при цьому позитивні і негативні риси характеру і поведінки.

Спостереження за грою дозволяють вчителю краще ознайомитись з індивідуальними особливостями кожного учня і впливати на нього в потрібному напрямі.

Величезну роль відіграють ігри у вихованні свідомої дисципліни в учнів. Дисципліна - неодмінна умова кожної колективної гри. Кожен гравець повинен уміти погоджувати свої інтереси і дії з інтересами і діями інших гравців, підкорятись, правилам, гри, вказівкам керівників, суддів, капітанів і ведучих.

Виконуючи відповідну роль у грі, потрібно вміти підкорятись, а також уміти керувати своїми товаришами. Все це, безумовно, сприяє вихованню і зміцненню свідомої дисципліни, моральної і вольової стійкості в діях і вчинках.

В учнів формується правильне поняття про норми поведінки, розвиваються і вдосконалюються навички культури.

Під час проведення рухливих ігор необхідно виховувати в учнів організаторські здібності. На початку їм доручається роль ведучих, капітанів команд, суддів, потім розширяють цю самостійність. Слід добиватися, щоб учні V- VIII класів уміли в період відпочинку самостійно організовувати і проводити нескладні ігри.

Всі педагогічні завдання (виховні, оздоровчі та освітні), які вирішують під час проведення рухливих ігор, визначаються загальними вимогами дальшого підвищення рівня фізичної підготовленості учнів і функціональними можливостями їх організму.

Практичне здійснення цих завдань виявляється в цілеспрямованому доборі рухливих ігор.

Організація і методика проведення рухливих ігор: (добір гри, підготовка місця для гри, підготовка інвентаря, розмітка майданчика, пояснення гри, визначення ведучих, розподіл на команди, вибір капітанів, визначення помічників та суддів, керівництво процесом гри, дозування навантаження в грі, закінчення гри).

Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: вони доступні та корисні дітям різних вікових груп. Найбільша близькість тієї чи іншої гри даному віку обумовлюється ступенем доступності її змісту і конкретними завданнями до спільних ігрових дій.

Відповідність рухливої гри силами, здібностями і інтересами дітей різного віку в більшості залежить від методики її проведення.

Отже, при виборі ігор необхідно враховувати специфіку відповідного віку учнів І - VIII.

Добір гри. Успіх ігрової діяльності у розв'язанні поставлених перед нею завдань, а також позитивний фізіологічний і емоційний вплив на гравців залежить насамперед від правильного добору гри.

Перед тим яка вибрати гру, слід поставити конкретне педагогічне завдання, розв'язанню якого сприяє дана гра, врахувати склад учасників, їхні вікові особливості, розвиток і фізичну підготовленість.

При доборі гри слід враховувати форму проведення занять (урок, перерва, заняття спортивної секції). Наприклад, на уроці та великій перерві ігри обмежуються певним часом. Крім того, на перерві проводять переважно ігри, які можна закінчити в будь-який час, не порушуючи їх процесу.

Добір гри залежить також від місця проведення. В невеликому, вузькому залі або коридорі можна проводити ігри з шикуванням у колони й шеренги, а також ігри, в яких гравці беруть участь по черзі; у великому залі або на майданчику - ігри великої рухливості з бігом врозтіч, з метанням великих і малих м'ячів, з елементами спортивних ігор тощо.

Підготовка місця для гри. Для проведення ігор на свіжому повітрі необхідно підготувати майданчик: утрамбувати землю, посипати її піском, розмітити постійні лінії. Бажано, щоб майданчик для ігор був гарно оформлений. Велике значення мають зелені насадження, що захищають його від вітру й куряви, освіжують повітря, дають тінь.

Якщо гра проводиться в залі, необхідно його провітрити, а спортивні прилади розмістити так, щоб під час гри вони не заважали.

Для відпочинку гравців, що виходять з гри, слід поставити кілька гімнастичних лав, які також використовують в окремих іграх.

Підготовка інвентаря. Для проведення ряду ігор потрібен різноманітний інвентар: м'ячі, прапорці, обручі, скакалки, мішечки з піском та ін. Багато інвентаря може бути виготовлено дітьми під керівництвом учителя. Бажано, щоб він був яскравим, кольоровим, добре помітним у грі і відповідав за вагою та розміром силам гравців. Інвентар необхідно утримувати в доброму санітарному стані і зберігати в спеціально відведеному місці.

Для гри інвентар готують заздалегідь, щоб розставляння і роздача його не забирала багато часу.

Роздавати дрібний інвентар треба після пояснення правил гри, тому що в противному разі діти будуть неуважні. Для роздачі і розміщення інвентаря вчитель залучає учнів, спостерігаючи за тим, щоб ця робота виконувалась організовано і швидко.

Розмітка майданчика. Майданчик для проведення рухливих ігор окреслюється лініями, у межах яких проводяться всі ігрові дії. Межі майданчика мають бути добре помітними, бо, коли діти захопляться грою, їм важко слідкувати за умовними або нечіткими лініями. Бажано лінії зробити такими, щоб не було потреби поновлювати їх для кожного заняття. В залі вони наносяться фарбою, а на майданчику - розчином вапна або крейди.

Тимчасова розмітка всередині майданчика робиться для кожної гри окремо. Для цього використовують загострену палицю, крейду, прапорці, стояки, м'ячі тощо. Якщо розмітка потребує багато часу, то їх необхідно зробити заздалегідь. Нескладну розмітку можна зробити одночасно з поясненням змісту гри, що дає гравцям точніше уявлення про напрямки пересування.

Щоб запобігти травмам, лінії кордонові для гри позначаються на відстані 1,5 - 2 м від стіни, парканів та інших предметів. Особливо це стосується тих ігор, де є елементи перебігання. На зимовому майданчику лінії розмічаються темним порошком (дрібне вугілля, попіл) або синькою.

Пояснення гри. Готуючись до проведення гри, вчитель повинен добре знати її правила і передбачити можливі відхилення від них. Перед поясненням необхідно розмістити гравців таким чином, щоб кожний з них добре бачив і чув учителя. Краще всього розставити їх в таке положення, з якого будуть починати гру.

При поясненні правил гри вчитель повідомляє її назву, роль кожного гравця і його місце на майданчику і в залі, метру гри і хід її.

Проводячи гру з шикуванням дітей у коло, вчитель займає місце в коло. Якщо гравці розподілені на дві команди і розміщені одна проти одної другої («День і ніч», «Спостерігач» та ін..), він повертає команди обличчям одну до одної і для пояснення займає місце на одному з флангів.

Якщо гра починається з руху врозтіч («Карасі і щука», «Метелики»), можна шикувати дітей в шеренгу або групувати їх біля себе у на півколо, щоб всім було видно і чути вчителя.

Не можна перед поясненням розставляти дітей обличчям до сонця або іншого джерела світла. Це погіршує видимість, розпорошує увагу учнів.

Для кращого засвоєння гри, особливо учнями молодших класів, рекомендується розповідь супроводжувати показом: пояснюються окремі, найбільш складні моменти жестом і показом деяких рухів. Правила пояснюються докладно лише в тому випадку, якщо гра проводиться вперше.

При повторенні гри слід лише нагадати її основний зміст за допомогою питань, пояснити учням додаткові правила і прийоми.

Після пояснення гри вчитель перевіряє, чи всі гравці розуміють її правила.

Визначення ведучих. У багатьох іграх потрібні один чи кілька ведучих. їх ролі можуть бути різноманітні: догнати гравці, що втікає, влучити в нього м'ячем, відгадати по голосу, хто підходив, і таке інше. Виконання обов'язків ведучого впливає на виховання обов'язків ведучого впливає на виховання гравців, сприяє формуванню їх організаторських навичок і активності.

Бажано, щоб у ролі ведучого побувало найбільше дітей.

Існує кілька способів визначення ведучого. Вчитель може призначити ведучим одного з гравців за своїм розсудом, коротко обґрунтовуючи свій вибір. Ведучого також можуть обирати самі гравці. Цей спосіб має позитивне значення в педагогічному відношенні, тому що він розкриває колективне бажання дітей обрати на цю роль найбільш гідного товариша. Однак для цього необхідно, щоб гравці добре знали один одного, інакше їх вибір не завжди буде вдалим.

Нерідко призначають ведучого за результатами попередніх ігор. Цей вибір стимулює учнів добиватися кращих результатів у грі. Негативною стороною цього способу є те, що роль ведучого не можуть бути висунуті слабкі чи менш спритні діти.

Є ще спосіб жеребкування. Для цього застосовують рахунок у вигляді лічби. На кого впаде останнє слово лічби, той стає ведучим чи, навпаки, виходить з кола (в такому разі лічба робиться доти, поки не залишиться один гравець, який і стає ведучим). Цей спосіб довший за часом, ним звичайно користуються в іграх, які проводять в позаурочний час.

Всі перелічені способи застосовуються в залежності від умов занять, характеру гри та кількості гравців.

Розподіл на команди. В командних іграх та естафетах змагаються між собою дві і більше команд. Розподіл гравців на команди здійснюється вчителем за його розсудом, шляхом розрахунку або фігурним маршируванням, а також за призначенням капітанів команд. Він може вдало зробити це тільки тоді, коли добре знає колектив. За таким способом розподіл відбувається швидко, але самі гравці ніякої активності не проявляють.

При розподілі гравців шляхом розрахунку діти шикуються в шеренгу, а потім робиться розрахунок на таку кількість номерів, скільки в грі повинно бути команд. Хоч спосіб цей короткий в часі, але внаслідок його команди не завжди формуються рівні за своїми силами.

Розподіл гравців шляхом фігурного марширування здійснюється таким чином: учні перешиковуються з колони по одному в колону по два, по три, де кожна з новоутворених колон являє собою одну із команд, які зміліються. Цей спосіб є зручним тому, що він не потребує багато часу його проведення.

Спосіб розподілу на команди за призначенням капітанів полягає в тому, що діти на початку гри вибирають капітанів у залежності від кількості команд.

Призначені капітани по черзі вибирають гравців у свою команду. Цей спосіб дає можливість швидко укомплектувати команди, рівні за силами. Однак він має свої негативні сторони. Слабких гравців капітани до своїх команд беруть неохоче. Щоб цього уникнути, треба відібрати в команди десь половину гравців, а другу - поділити за допомогою розрахунку.

Всі способи розподілу на команди слід запроваджувати у відповідності з характером і умовами проведення гри, а також складом гравців.

Вибір капітанів.У командних іграх важлива роль відводиться капітанам команди. Вони відповідають за дисципліну гравців своєї команди під час гри, організують і розміщують учасників, встановлюють черговість бігу в іграх-естафетах та ін. Капітанів вибирають самі гравці або призначає вчитель, коли вже створені команди з учнів, найбільш здібних та дисциплінованих, що користуються авторитетом у своїх товаришів.

Іноді, з метою виховання позитивних рис характеру, можна призначити капітанів пасивного гравця або нестриманого учня, який легко збуджується.

Визначення помічників та суддів. Більшість рухливих ігор важко організувати і проводити без помічників і суддів. Це особливо важливо на уроках фізичної культури, коли час на проведення гри обмежено і в зв'язку з цим її організація повинна бути чіткою і швидкою.

Помічники і судді призначаються з числа учнів, звільнених за станом здоров'я від виконання фізичних вправ середньої та великої інтенсивності, для яких фізичне навантаження даної гри протипоказане. Якщо таких учнів немає, то помічників і суддів призначають з числа гравців.

При повторенні їх слід заміняти іншими гравцями.

Кількість помічників та суддів у грі залежить від її характеру, кількості груп або команд і розмірів майданчика. Вони допомагають учителю в роздачі або встановленні інвентаря, слідкують за додержанням правил гри, ведуть підрахунок очок та ін.

Виконання обов'язків помічників, суддів, капітанів команд прищеплює дітям організаторська навички. Надалі ці учні можуть самостійно організовувати та проводити рухливі ігри.

Керівництво процесом гри. Після пояснення правил і розміщення гравців на майданчику починається гра за умовним сигналом (свисток, сплеск у долоні, змах прапорцем, рукою та ін.), командою або розпорядженням учителя. Сигнал подається після того, як учитель переконався, що всі гравці добре засвоїли правила гри і зайняли відповідні місця.

В іграх розподілом граючих на підгрупи, особливо в естафетах, бажано користуватися командою, яка складається з трьох частин: «На старт!», «Увага!», «Руш!». Останню команду іноді заміняють сигналом (свистком). Все це сприяє виробленню у дітей правильної та швидкої реакції, яка необхідна в майбутньому при навчанні старту в бігу, плавання, ходьбі на лижах та бігу на ковзанах.

Ігри сюжетного характеру («Птахи у клітці», «Кіт і мишка»), де немає змагального моменту, не потребують чітких команд. Такі ігри можна починати за наказом висловленим спокійним голосом: «Гру почали!». Або можна попередити дітей, що гра починається після слів «Раз, два, три!». Після того, як діти почали гру, вчитель уважно слідкує за їх ходом і поведінкою гравців.

У процесі гри вчитель дає вказівки гравцям, які допускають помилки або порушують її правила. Всі зауваження та вказівки слід робити, по можливості не заважаючи ходу гри, не зупиняючи гравців. Зупиняти гру можна в тому випадку, коли більшість її учасників допускає грубі помилки.

Кожна гра потребує об'єктивного суддівства, інакше учні втратять інтерес до неї. Особливого значення суддівство набирає в іграх змагального характеру, де гравців розподілено на команди. Суддя слідкує за тим, щоб команди були рівні за силами, кількістю гравців, а також за однаковими умовами гри та точним додержанням гравцями всіх її правил.

Дозування на вантаження в грі. Відповідальним моментом у керівництві рухливими іграми є дозування фізичного навантаження, визначити яке важче, ніж у фізичних вправах, не пов'язаних з ігровими діями. Наприклад, фізичне навантаження, яке дає гра, залежить від загального навантаження на уроці фізичної культури, від характеру роботи на уроці і активності гравців. Ігрова діяльність своєю емоційністю захоплює дітей, і вони не відчувають втоми. Щоб уникнути перевтомлення учнів, необхідно своєчасно припинити гру або змінити її інтенсивність і характер навантаження.

Для регулювання фізичного навантаження у грі запроваджуються різноманітні методичні прийоми: зменшення або збільшення часу, відведеного на гру, кількості повторень гри, розмірів майданчика і довжини дистанції, яку пробігають гравці, ваги предметів, які метають, кількості і складності правил гри і перешкод, введення короткочасних пауз для відпочинку або уточнення і розбору помилок.

Отже, дозування фізичного навантаження в грі визначається методикою проведення її, місцем та умовами, в яких перебувають гравці (на майданчику, в приміщенні, влітку або взимку).

Закінчення гри. Тривалість гри залежить від педагогічних завдань, що ставились учителем перед нею умов занять, кількості учасників та їх віку. Гру потрібно закінчити своєчасно, коли гравці одержали достатнє фізичне навантаження. Не слід чекати того моменту, коли самі гравці запропонують припинити її.

Якщо гра командна, необхідно перед її початком повідомити учасників, скільки разів вона буде повторюватись. Коли гра не має визначеного кінця, вчитель заздалегідь попереджує про її закінчення, обумовлюючи певний час, або проводить гру до тих пір, поки не змініться ведучий.

Закінчення гри не повинно бути несподіваним для учасників, тому що раптовий кінець її може викликати негативні реакції у дітей або їх невдоволення.

Після закінчення гри необхідно підвести її підсумки. При повідомленні результатів слід вказати командам і окремим гравцям не допущені помилки та негативні сторони в їх поведінці.

Треба обов'язково відзначити дітей, які брали активну участь у грі, точно додержувались її правил, виявляли творчу ініціативу. Слід пам'ятати про те, що вміле підведення підсумків має велике виховне значення.

5. Рухливі ігри на уроках фізичної культури.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури посідають значне місце, особливо в І - IV класах.

У програмі V - VIII класів вони (ігри) поступаються основним місцем гімнастиці, легкій атлетиці та спортивним іграм.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури використовуються для розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань у відповідності з вимоги програми.

Вибір гри залежить від педагогічних завдань даного уроку. За своїм змістом і навантаженням гра повинна відповідати матеріалу, який проходять на уроці. Після вправ, які потребують складної координації і напруження уваги, слід застосовувати ігри, які не потребують консервованої уваги, з рухами середньої та малої інтенсивності. Не рекомендується після ігор з бігом та стрибком проводити вправи, які потребують точних рухів і збереження рівноваги.

В залежності від завдань і характеру гри, її фізіологічного емоційного навантаження, складу учнів, вона може бути включена в усі частини уроку.

У підготовчій частині уроку можна проводити ігри невеликої рухливості і складності, які сприяють зосередженню уваги учнів. Найбільш характерними видами рухів для цих ігор є ходьба і біг з нескладними додатковими завданнями («До своїх прапорців», «Слухай сигнал», «Швидко по місцях» та ін.).

Не рекомендується проводити у підготовчій частині ігри великої рухливості, тому що значне збудження, викликає ними на початку уроку, може негативно вплинути на дисципліну учнів та на наступний хід уроку.

В основній частині уроку застосовуються ігри з бігом на швидкість, витривалість (у VII - VIII класах), з подоланням перешкод, метанням, стрибками та іншими видами рухів, які потребують великої рухливості.

Педагогічні завдання, що стоять перед іграми в основній частині уроку, різноманітні: сприяти засвоєнню і удосконаленню техніки рухів, наприклад, передачі і ловіння м'яча, розвитку фізичних якостей (швидкості, сили, витривалості, спритності), удосконаленню окремих елементів техніки і таким спортивних ігор.

У заключній частині уроку слід використовувати ігри незначної та середньої рухливості з простими рухами правилами та організацією. Вони повинні сприяти активному відпочинку після інтенсивного навантаження в основній частині уроку і завершенню його з добрим, піднесеним настроєм дітей. До таких ігор відносяться: «Відгадай, чий голосок», «Хто підходив», «Клас, струнко!» та ін.

Щоб ефективно використати рухливі ігри для всебічного розвитку учнів, їх необхідно планувати на уроках фізичної культури в І - VIII класах протягом усього навчального року, враховуючи пору року і завдання, що стоять перед учителем у кожній навчальній чверті.

При плануванні навчального матеріалу слід керуватись переліком ігор, що визначені програмою з фізичної культури конкретно для кожного класу. На початку І чверті треба планувати більш легкі ігри за видами рухів, правилами та взаємовідносинами гравців. Нові ігри, в основному, розучуються наприкінці І, а також в II і III чвертях. У IV чверті закріплюються та ускладнюються ігри, в які учні грали протягом навчального року.

У кожній чверті заняття повинні допомагати закріпленню раніше пройденого навчального матеріалу і сприяти кращому засвоєнню фізичних вправ.

Починаючи з IV класу, в І та IV чвертях основним навчальним матеріалом є легкоатлетичні вправи і спортивні ігри. В зв'язку з цим слід планувати рухливі ігри, що сприяють удосконаленню і закріпленню деяких легкоатлетичних вправ та елементів спортивних ігор. У цей період проводять ігри з бігом на швидкість, стрибками, подоланням перешкод, метанням і ловінням м'яча та ін. У зв'язку з тим, що уроки в цих чвертях проводяться на спортивному майданчику, до плану слід включати ігри, які потребують більшого простору («Хто далі кине», «Розвідники», естафети з бігом на швидкість, з передачею і ловінням м'яча).

У II та III чвертях плануються ігри, які можна проводити в приміщенні. Враховуючи, що в цей час основним навчальним матеріалом є гімнастика, слід проводити ігри, в яких удосконалюються навички рівноваги, орієнтування в просторі, лазіння і т. д.

У III чверті для учнів І - VIII класів у відповідності з проходженням матеріалу з лижної підготовки планується кілька ігор на лижах.

Наприкінці навчального року враховується якість навчального матеріалу з рухливих ігор і робляться відповідні висновки для їх планування на наступний навчальний рік.

6. Ігри для позакласних занять.

Рухливі ігри доцільно використовувати у всіх спортивних секціях школи, особливо на початкових етапах тренувальних занять, з метою підвищення рівня загальної фізичної підготовки учнів. Це сприятиме формуванню і вдосконаленню певних рухових навичок та розвитку фізичних якостей, необхідних для успішних занять спортом.

Основна увага на заняттях спортивних секцій приділяється вивченню елементів техніки й тактики окремих видів спорту. Наприклад, на секціях баскетболу та ручного м'яча застосовуються ігри з передачею та ловінням м'яча в русі, киданням у рухому ціль та ін. Рухливі ігри привчають дітей до спортивних змагань, прищеплюють їм любов до обраного виду спорту.

Під час занять у спортивних секціях учні вдосконалюються в іграх, які вивчені на уроках фізичної культури. Застосування рухливих ігор у секційній роботі значною мірою залежить від віку учнів та їх підготовки. Чим молодші спортсмени і чим гірше вони підготовлені, тим більше місце займають рухливі ігри в секційних заняттях з ними.

В іграх у цікавій і захоплюючій формі виконуються технічні та тактичні прийоми, які застосовуються в деяких видах спорту. Для засвоєння окремих таких прийомів спочатку використовуються ігри, в яких учасники діють почережно і не вступають в зіткнення з своїми суперниками. В таких іграх легко слідкувати за виконанням певного прийому кожним гравцем. Для цього найбільш підходять ігри типу естафет («Гонка м'ячів по колу», «М'яч середньому»).