Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 4.4 Конструкції меблів для сидіння і лежанняСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Мета: Вивчити конструктивні особливості ліжок; крісел-ліжок; диван-ліжок.
План 1. Класифікація меблів для сидіння і лежання. 2. Конструкції крісел-ліжок; диван-ліжок 3. Конструктивні особливості ліжок
Література: К.А.Дмитриева «Конструирование мебельних изделий» с.104-116
Самостійна робота: Узагальнення знань про конструкції ліжок
Питання для перевірки:
1. Характеристика елементів ліжка 1.1 Основи; 1.2 Спинки; 1.3Царги; 1.4 Матраца 2. Крісла для відпочинку 3. Дивани 4. Характеристика крісел-ліжок 5. Конструкційні особливості диван-ліжок
КОНСТРУКЦІЯ МЕБЛІВ ДЛЯ СИДІННЯ І ЛЕЖАННЯ
У цій групі виробів спочатку розглянемо конструктивні рішення тих із них, які передбачають обов’язкове використання м’якого елемента – ліжка, дивани, крісла, крісла-ліжка, дивани-ліжка і т.п. у процесі експлуатації тіло людини має безпосередній і значний контакт з даними виробами. Тому, проектуючи їх необхідно враховувати анатомо-фізіологічні вимоги, які визначають наступне: 1) вироби для сидіння та лежання повинні забезпечувати таке положення тіла людини, при якому виключається викривлення хребта; 2) тиск, що людина відчуває з боку опорної поверхні меблів, повинен бути розподілений по усій частині тіла, яка торкається, пропорційно до маси, що діє на опору (не повинно бути «пікових» величин тиску); 3) вироби повинні забезпечувати широкі можливості зміни положення людини; 4) у процесі зміни пози реактивний тиск з боку опорної поверхні меблів на окремі ділянки тіла людини не повинно різко мінятися; 5) м’якість і висота м’якого елемента повинні бути такими, щоб жорстка основа елемента не відчувалася людиною, т.б. м’який елемент повинен забезпечити певну несучу властивість М’які елементи залежно від категорії повинні мати показники м’якості вказані в таблиці 1. Категорії м’якості встановлюють за показниками сидіння.
Показники м’якості елемента меблів
Залежно від функціонального призначення м’які елементи виробів меблів мають категорії м’якості, наведені в таблиці 2 Для м’якого елемента спинки допускається м’якість на дві категорії нижча, якщо спинка не бере участі у формуванні спального місця, і на одну категорію нижче, якщо при трансформації спинка розташована у ногах або у головах. Основні показники меблів для сидіння і лежання регламентує ГОСТ 19917-85. Розглянемо конструктивні рішення основних видів виробів.
Категорії м’якості м’яких елементів меблів
Функціональне призначення виробів |
Вид виробу |
Категорія м’якості меблів | ||||||||||
| побутової | для суспільних приміщень | ||||||||||||
| Для відпочинку в сидячому положенні Для окремого відпочинку в лежачому положенні Для короткочасного відпочинку в лежачому положенні | Крісло для відпочинку Диван Банкетка Матрац Диван-ліжко Кушетка, тахта Крісло-ліжко | 0-ІІІ 0-ІІІ І-ІУ І І, ІІ І-ІІІ І-ІІІ | 0-ІУ 0-ІУ І-ІУ І І,ІІ І-ІУ І-ІІІ | ||||||||||
Ліжка за своїм функціональним призначенням поділяються на односпальні та двоспальні. Основні складові ліжок: основа, м’який елемент, опора, царги, спинки. Залежно від конструктивного вирішення склад елементів може змінюватись. Основа служить для встановлення м’якого елементу. Це рамка (або коробка) з заглушиною із фанери, деревоволокнистих плит або закріплених елементів розтягування (пружини, жгути, гнутоклеєні пластини і т.д.). Вибір конструкції основи повинен бути зв’язаний з конструкцією м’якого елемента і категорією м’якості виробу.
Якщо за м’який елемент служить пружинний матрац односторонньої м’якості, то виріб може не мати основи, а матрац встановлюють безпосередньо на опору. Опорними елементами ліжок є ніжки, опорні коробки або опорні щити. Інколи за опору служать спинки ліжок.
Спинки бувають щитової конструкції, у вигляді рамок із брусків масиву деревини, з використанням гнутоклеєних і металічних елементів.
Царги виконують декоративну функцію, прикриваючи конструктивні елементи (бруски основи, частини матраца), і можуть одночасно бути частиною каркасу основи виробу. Царги виготовляють із деревини або деревостружкових плит, облицьованих шпоном, плівками, штучними шкірами, тканинами.
М’яким елементом у ліжках служать матраци. Вони бувають двохсторонні і односторонні. Двохсторонні матраци можуть бути ручного і машинного збору, суцільні і складові (із трьох подушок). Пружинними елементами у матрацах є блоки двоконусних пружин.
Конструкції матраців передбачають використання в основному рулонних і пластових настилочних матеріалів з використанням натуральних волокон (ватників, ватину, голкопробивного матеріалу) у зв’язку з їх високими гігієнічними властивостями. Крім того, ватні матеріали дешевші за полімерні (пінополіуретан, пінорезина) і є менш дефіцитними. Однак, нормативи не виключають використання полімерних матеріалів, що дозволяються застосовувати. Основні вимоги до конструкції матраців містяться в РТМ 13-319.1-82; РТМ 13-318.3-82.
Ліжка залежно від способів з’єднання основних конструктивних елементів бувають розбірними та нерозбірними. Функціональні розміри ліжок регламентує ГОСТ 13025.11-71. Всередині каркасу ліжка інколи розміщують ємність для постільної білизни. Ці пристосування покращують функціональні якості виробів. Вони повинні забезпечувати вільний доступ до місця зберігання завдяки легкому висуванню ємності або механізму підйому і фіксації матраців, а також шляхом простого відкривання кришок тумб, влаштованих у голові ліжка.
Крісла для відпочинку та дивани є близькими за своїм призначенням, виконують одну функціональну роль, при спільному використанні мають єдине конструктивно-художнє вирішення. Вони різноманітні за зовнішнім виглядом – можуть мати як прості лаконічні, так і складні, виразні, близькі до скульптурних форми. Основними складовими частинами крісел для відпочинку і диванів є сидіння, спинка, боковини і опори.
Каркаси сидінь і спинок – коробкової чи рамкової конструкції з жорсткою або еластичною основою. Каркаси виготовляють із брусків хвойних порід деревини, гнутоклеєних елементів, полімерних матеріалів і металу. Використання полімерних матеріалів дає можливість створювати легкі технологічні каркаси складної форми, які можуть об’єднувати в собі зразу декілька елементів (спинку, сидіння, локотники)
На основі каркасів встановлюють м’які елементи, які можуть бути стаціонарними (закріпленими на каркасі) і знімними, одно- і двосторонньої м’якості, пружинними і безпружинними.
Використання еластичного формованого пенополіуретана знайшло широке використання у виготовленні виробів з м’якими елементами складної конфігурації. Ці вироби технологічні, комфортабельні, мають гарний вигляд.
Боковини диванів і крісел мають вигляд щитової або рамкової конструкції. Виконують їх з виклейних матеріалів або із металу. Локотники боковин бувають жорсткими і м’якими, з використанням настилів і сформовані із пенополіуретана. Деякі конструкції крісел і диванів не мають локотників. Це дозволяє проводити блокування виробів.
Опорами диванів і крісел служать ніжки, боковини, опорні коробки і безпосередньо самі каркаси виробів. Для полегшення переміщення диванів і крісел використовують шарнірні опори.
Крісла-ліжка і дивани-ліжка – це трансформовані багатофункціональні вироби. Головним елементом конструкцій цих виробів є елемент трансформації. Трансформація повинна бути легко здійсненою, технічно нескладною і надійною у експлуатації. Розглянемо основні схеми трансформації крісел-ліжок.
Основними елементами крісел-ліжок, що трансформуються за різними схемами, служать дві подушки сидіння, що являють собою пружинні чи без пружинні м’які елементи на жорсткій основі. Рами основ подушок з’єднані одна з одною шарнірно за допомогою петель. До основи шарнірної подушки кріпляться кутки з віссю. У боковині крісла-ліжка встановлюють металічну пластину, у отвір якої вставляють вісь кутника. Опорами для подушок, що трансформуються в положення «ліжко», є ніжки у вигляді рамки з упором. Місце шарнірного з’єднання подушок підтримують додаткові складні опори.
У схемі 1 (а) подушка спинки вільно встановлюється на подушках сидіння і є знімним безпружинним елементом з жорсткою рамковою основою. У положенні «ліжко» вона складається назад, на місце, що звільнилося після розкладання подушок.
За схемою 2 (б) подушки спинки – це два однакових (пружинних чи без пружинних) м’яких елементи, з’єднані один з одним за допомогою шва на тканині. Вкладання у положення «ліжко» - аналогічне до попередньої схеми.
У наступній схемі (в – е) подушка спинки аналогічна за конструкцією подушкам сидіння і на відміну від перших двох схем має власний механізм трансформації. Для зручності сидіння, а також для маскування щілин між спинками і подушками сидіння служить додаткова подушка під голову, яку у процесі трансформації знімають і вкладають на спинку.
У схемі 4 (г) осі кутників вставлені у вертикальні пази пластинок, прикріплених до площин боковин. Для трансформації необхідно підняти спинку у верхнє положення, розложити подушки сидіння, тоді опустити спинку і повернути її у горизонтальне положення. У положенні «ліжко» використовується задня сторона спинки.
В якості механізму трансформації у наступній схемі (д) служать рамки, які кріплять до бічних крайок спинки. У процесі руху роликів спинка переміщається за направляючими пазами, відібраними в площинах боковин крісла-ліжка. Боковини повинні мати щитову конструкцію. У кінці пазів вставляють упорні металічні пластини. Спинка трансформується після того, як вкладені подушки сидіння.
У іншій схемі (е) спинку повертають в горизонтальне положення, одночасно переміщуючи її вперед, на спеціальних двохшарнірних петлях.
За наступною схемою (ж) виріб має сидіння і спинку, які є м’якими пружинними елементами на жорсткій рамковій основі. Подушка сидіння вільно вкладається на ящик, що висувається, і фіксується обмежувачами. Лицьова сторона спинки в положенні «крісло» має перекошене потовщення (настил на верхній частині зворотної сторони рами), яке дозволяє забезпечити нахил спинки у глибині сидіння. До нижньої крайки рамки спинки шарнірно прикріплений підголовник, який в положенні «крісло» прихований за спинку і між локітниками. Трансформація в положення «ліжко» здійснюється нахилом спинки вперед, при цьому двошарнірні важелі, один з яких розташований на спинці, інший на ящику, виштовхують ящик вперед, а спинка опускається на місце, яке звільнилося. Верхня її частина опирається на брусок ящика. Підголовник займає положення, вказане на схемі, забезпечуючи сумарну довжину спального місця. Трансформація у положенні «крісло» здійснюється підйомом спинки вверх. Перевагою даної схеми є те, що трансформація із одного положення в інше здійснюється одним рухом. Однак у цій конструкції є недолік: елементи, що служать для зв’язку між локітниками можуть бути розташовані тільки за спинкою, причому на висоті, що не перевищує ширини підголовника, і в нижній частині виробу, у вузькому просторі за ящиком. У передній частині виробу боковини нічим не пов’язані а тому ніби розходяться, причому спереду між боковинами і м’якими елементами (включаючи ящик), виникають великі зазори.
Цей недолік повністю усунено у схемі (з). тут сидіння висувається не на ящику, а на трубоподібному або кутовому металічному візку П-подібної форми. Тут у просторовому зазорі розміщено додатковий зв'язок (на схемі позначений штриховою лінією), жорстко з’єднуються між собою боковини. М’які елементи з’єднують шарнірно.
За схемою (и) спинка у процесі трансформації, відкидається назад, повертаючись навколо осі, і опирається на відкидні ніжки. Верхня подушка сидіння виконана у вигляді двохстороннього м’якого елемента. Вона з’єднується з нижньою подушкою швом на тканині (у інших варіантах обидві подушки оббивають єдиним чохлом). При трансформації нижня подушка залишається на місці, тому в разі необхідності її можна використовувати як жорсткий зв'язок між частинами боковин, крім того, до неї можуть бути прикріплені підсадні ніжки.
До недоліків даної схеми відносять те, що на задній стороні спинки проглядаються відкидні ніжки.
У схемі (к) шарнірні з’єднання здійснюються за допомогою карткових петель. Подушку сидіння жорстко закріплюють в несучому каркасі. Подушки спинки розкладаються назад аналогічно до подушок сидіння схем (а – е). Для цієї схеми обов’язковим є спеціальний пристрій або механізм, що втримує подушки спинки у положенні «крісло» і звільняє їх для трансформації у положення «ліжко»
Основою крісел-ліжок, що трансформуються за схемою л – м, є несучий каркас, із якого висувається опорний елемент у вигляді дерев’яної чи металічної рами. На рамі розкладаються подушки сидіння і спинки.
Крісла-ліжка у схемі н – о, як правило, складаються з безпружинних подушок двохсторонньої м’якості, виконаних у вигляді формованих елементів. Несучий каркас відсутній, а подушки розкладаються безпосередньо на підлозі.
Дивани – ліжка поділяють на одномісні і двомісні залежно від того, забезпечують вони в розкладеному вигляді спальне місце для однієї людини чи двох людей. Трансформуються дивани – ліжка за шириною або за довжиною спального місця.
Одномісні дивани-ліжка в основному трансформуються в положення «ліжко» за рахунок висувних рам або відкидних боковин, на які вкладаються м’які елементи. Вироби трансформуються за шириною спального місця, розкладаються в ліжко за кількома схемами принципу їх складання, вказаними на малюнку 5.30 а – г. У схемі а спинка і сидіння з’єднані шарнірно за допомогою спеціального механізму трансформації спинка звільняється від зафіксованого положення відносно сидіння і переводиться у одну площину із ним.
У схемі б спинка і сидіння не з’єднані одна з одною. Спинка складається із щита і знімного м’якого елемента. У момент трансформації м’який елемент сидіння разом з рамкою і опорою висувається вперед. М’який елемент спинки поворотом на 900 вкладається у простір, який звільнився, між сидінням і щитом спинки виробу.
У схемі в трансформація виробу із положення «диван» в положення «ліжко» здійснюється одним рухом. При нахилі вперед спинка, обертаючись на встановленій у ній осі, за допомогою двохшарнірних тяг виштовхується вперед сидіння. Сидіння вкладено на висувний ящик, оснащений роликами. Основна перевага схеми – простота трансформації. Недолік – наявність спинки двохсторонньої м’якості з рамою, до якої кріплять вісь, що ускладнює її конструкцію.
За схемою г спинка виробу не бере участі у трансформації. Широке (до 1200 мм) сидіння висувається з-під неї на висувному ящику, утворюючи подвійне спальне місце.
Цікава схема трансформації, яка забезпечує ширину спального місця до 1500, роблячи виріб більш комфортабельним. Схема принципу конструкції вказана на рис.5.30 д. виріб складається із основи, що має ємність для зберігання речей, трьох уніфікованих м’яких елементів – сидіння, спинки і додаткового м’якого елемента, - чотирьохшарнірного механізму трансформації, задньої стінки, кришки і боковин. Ємність для зберігання речей складається із двох поздовжніх і двох поперечних царг, до нижньої крайки яких кріпиться заглушина. До переднього бруска рами сидіння кріплять опорний брусок з бобишками. Щиток служить опорою сидіння в положенні «ліжко», а бобишка – в положенні «диван». М’які елементи сидіння і спинки з’єднані між собою і з основою чотирьохшарнірним механізмом. Додатковий м’який елемент встановлений на основі запідлице із зовнішньою площиною задньої поздовжньої царги і одночасно з’єднаний з боковинами знімними шарнірами. У положенні «диван» додатковий м’який елемент розташований за сидінням і прикритий спинкою. У положенні «ліжко» він розташовується у одній площині з сидінням, ємність, що утворюється в просторі між задньою стінкою і спинкою, можна використовувати для зберігання постільної білизни.
Дивани-ліжка, що трансформуються по довжині спального місця, компактні, але менш комфортабельні, так як не можуть бути використані в якості односпального місця в положенні «диван».
Цікавими є дивани-ліжка, що мають кутові конструкції. Ці вироби наділені хорошими функціональними якостями. Вони дозволяють більш раціонально використовувати площу приміщення.
Більшість диванів-ліжок мають ящики для постільної білизни. Їх можна розділити на стаціонарні, висувні і виїзні. Стаціонарні ящики – це частина несучого каркасу, яка утворена поздовжніми і поперечним царгами несучої коробки, до нижніх крайок царг прикріплене дно. Підвісні ящики використовують у тому випадку, коли за художньо-конструктивним причинами виріб не може мати стаціонарного ящика. Висувні ящики використовують тоді, коли конструктивне вирішення виробу виключає доступ до ящика з його верхньої сторони. Якщо ж через конструкції дивана-ліжка неможливо використовувати стаціонарні, висувні і підвісні ящики, використовують виїзні. Цей варіант забезпечує найменшу місткість, оскільки потребує великих зазорів між ящиком і каркасом виробу, ящиком і підлогою.
У деяких виробах використовують тумби для постільної білизни, які є обов’язковими елементами загального конструктивного вирішення каркасу виробу.
У багатьох виробах для сидіння і лежання, особливо в кріслах для відпочинку, кріслах-ліжках, диванах-ліжках і диванах широко використовують шарові і колісні опори кочення, що дозволяють легко переміщувати виріб.
Характер встановлення і кріплення опор визначаються конструкцією і призначенням виробу. Так, наприклад у кріслах для відпочинку і кріслах-ліжках опори за допомогою кутників і болтів з гайками можуть кріпитися безпосередньо або через дерев’яну бобишку до внутрішньої сторони боковини. Опори з фланцами кріплять шурупами до нижньої площини конструктивного елемента виробу. У диванах-ліжках, маса яких особливо велика, і де, як наслідок, необхідне найбільш надійне кріплення, опори кріплять до поперечних царг несучих каркасів. Опори з хвостиком, що мають різьбову частину, кріплять до каркасів виробів кутниками або вгвинчуванням у різьбові фланци, встановлені всередині каркасу. Ці опори на момент транспортування виробу можна знімати.
Лекція №20
Розділ 4 Меблеві вироби
|
| Поделиться: |
