Вироби з деревини класифікуються за різними ознаками.

    Класифікація за призначенням передбачає їх поділ на меблі, столярно-будівельні вироби, музичні інструменти і т. ін. в свою чергу окремі вироби за призначенням, наприклад музичні інструменти, поділяються на струнні (скрипки, гітари), клавішні (роялі, піаніно) та ін. класифікація виробів за призначенням конче потрібна для складання асортиментних планів і планів виробництва, проведення уніфікації типорозмірів деталей, які застосовуються у виробах, а також типізації технологічних процесів.

           Іншою класифікаційною ознакою виробів з деревини є конструктивна особливість. Залежно від складності конструкцій вироби поділяються на два класи: одноелементні і багатоелементні.

         До класу одноелементних належать найпростіші вироби, які складаються з однієї деталі. Деталь може бути цільною, виготовленою з одного куска деревини, або склеєною з метою підвищення міцності й формостійкості. До таких виробів можна віднести клеєні ткацькі човники, більярдні киї, лижі і т. ін.

         До класу багатоелементних належать вироби, що складаються з кількох деталей, кожна з яких до складання піддається механічній обробці для надання їй потрібних форм і розмірів. Наступний клас поділяється на два підкласи, один з яких об’єднує вироби площинної конструкції, другий – просторової. В підкласі плоскої конструкції розрізняють дві групи виробів: рамкові і щитові. До першої групи належать вироби, основою конструкції яких є рамка, наприклад віконні блоки, рамки різного призначення. До другої групи належать вироби, конструкція яких має форму щита, наприклад двері щитової конструкції, щитовий паркет тощо.

      У підкласі виробів просторової конструкції також є дві групи: решітчасті й корпусні. До решітчастої конструкції належать віконні й дверні блоки, рамки різного призначення та ін. до другої підгрупи виробів, тобто корпусної конструкції, можна віднести різні корпусні вироби, наприклад шафи, тумби тощо. Ці вироби можуть бути каркасними або без каркасними. Каркасний виріб складається з жорсткого каркаса, обшитого щитами (контейнери, фургони і т. ін.), а без каркасні формуються із щитів (шафи, тумби). Крім цього дерев’яні вироби поділяються за технологічними ознаками, які характеризують технологічний процес виробництва. В одних випадках технологічний процес виготовлення виробів може включати механічну обробку заготовок до отримання деталей з подальшим їх складанням у виріб і оздобленням 9виробництво столярних стільців); в іншому випадку, крім названих етапів технологічного процесу, може існувати склеювання й облицювання (виробництво корпусних меблів).

         Класифікація виробів за технологічними ознаками дозволяє спеціалізувати виробництва. Спеціалізація може бути предметна й технологічна. Предметна спеціалізується на виготовленні окремих виробів, а технологічна – на споріднених операціях. Так, нині за технологічною спеціалізацією працює багато цехів і цілих підприємств, одні з них працюють у машинно-заготівельному режимі, інші – в складально-оздоблювальному.

 

За технологічними ознаками й способом виробництва меблі ділять на столярні, гнуті, клеєні, плетені, формовані, пресовані, штамповані і комбіновані (рис. 1.3)

             За способом оздоблення вони можуть бути прозорі й непрозорі, блискучі й матові.

    Спосіб виробництва може бути одиничним, серійним і масовим

    Віконні блоки поділяють на одно- і двостулкові з обертанням стулок при відкриванні по вертикальній або горизонтальній осі. Двостулковий віконний блок формується по вертикалі або горизонталі. Віконні блоки мають роздільні або спарені стулки. Роздільні стулки для житлового і цивільного будівництва відкриваються в один бік – всередину приміщення, а для дерев’яного і одноповерхового будівництва – в різні боки. Віконні стулки спареної конструкції відкривають до середини приміщення.

      Дверні блоки поділяють:

- За призначенням на внутрішні і зовнішні;

- За конструкцією полотен на глухі і засклені;

- За способом відкривання полотен на розпашні, розсувні, складні й коливні

  За числом полотен двері бувають однопольні й двопольні. Для забезпечення швидкої евакуації людей на час стихійного лиха двері повинні відкриватися на зовнішній бік приміщення. Для квартир відкривання вхідних дверей дозволяється всередину приміщення.

    Вироби для покриття підлоги виконують у вигляді дошок з шпунтом і гребенем на поздовжніх окрайках штучного паркету, паркетних дошок, паркетних щитів і мозаїчного паркету. Паркетна дошка складається з основи у вигляді рейок, виготовлених з низькосортних пиломатеріалів хвойних і листяних порід, на яку наклеєні планки лицьового покриття. Штучний паркет виготовляють з деревини листяних і хвойних порід. Паркетні щити виготовляють дво- і тришаровими. Нижні шари паркетного щита (основа щита) можуть мати вигляд рейок, склеєних між собою, або бути виготовленими з деревинностружкової плити. На основу щита наклеєні планки лицьового покриття з різними малюнками.

Мозаїчний паркет складається з планок з прямими окрайками, які наклеєні лицьовою площиною на папір. Після настилання мозаїчного паркету на основу папір разом з нанесеним на нього клеєм знімається.

     Лицьовані планки для всіх видів покриттів підлоги виготовляють з деревини хвойних і листяних порід. технічні характеристики покриттів підлоги повинні насамперед відповідати вимогам санітарії, мають бути міцними, еластичними, безшумними, стійкими щодо опрацювання. Вони регламентуються ГОСТ 862-69. До різних столярно-будівельних виробів належать плінтуси, наличники, поручні, вироби для облицювання стін, колон, столярні перегородки тощо.

 

 

3. Столярно-меблевий виріб складається з деталей, складальних одиниць і груп, які можуть повторюватися в кількох комбінаціях.

  Деталь (брусок) є елементарною частиною виробу, виготовленого з масивного матеріалу, або склеєного з заготівок, отриманих з суцільного матеріалу.

    Складальна одиниця – частина виробу, зібраного з деталей. Складальні одиниці можуть бути у вигляді рамки, коробки й щита.

    Група є частиною виробу, зібраного із складальних одиниць і деталей. Залежно від складності виробів у них можуть входити тільки деталі; деталі і складальні одиниці; деталі, складальні одиниці і групи. Розглянемо детально, що таке деталі і складальні одиниці.

     Деталі входять до складу меблевого виробу поряд з такими елементами як складальні одиниці, стандартні та інші вироби. Загальні вимоги до їх конструкції – забезпечити надійність, довговічність, естетичність, технологічність і функціональність виробу в цілому.

Деталь є неподільним конструктивним елементом. Деталь розрізняють за формою і матеріалом, з якого вона виготовлена. При конструюванні деталей з деревини необхідно пам’ятати про особливості цього матеріалу, які впливають на якість конструкції.

    Невелика вага та низька теплопровідність деревини сприятливо впливають на функціональність меблі. Мала щільність і хороші пружні властивості деревини забезпечують їй достатню щільність для утримання цвяхів, скоб та шурупів. Висока міцність дозволяє застосовувати в конструкціях деталі невеликого?????

Хороша адгезія дає можливість робити деталі склеєними. Особливими властивостями деревини, які доводиться враховувати конструктору, є гігроскопічність, анізотропія і наявність текстури.

Останнім часом у зв’язку з необхідністю надання меблевим виробам більш плавних окреслень крайки щитів виконують у вигляді профілів і облицьовують плівками за методом софтформінгу, при якому профіль фрезерують і облицювальний матеріал прикатують до нього спеціальними роликами. Цікавий метод софтформінгу використовують італійські фірми. Особливість цього варіанту полягає в тому, що крім облицювання м’яко округлених крайок у лицьову площину вміщують одну чи декілька декоративних жилок.

 

     Прямолінійні деталі із масивної деревини можуть мати різну довжину і форму січення. Деталі бувають цільними і склеєними. Якщо в деталі ширина перевищує товщину більше, ніж у три рази, її треба робити склеєною. Деталі великої довжини теж можна виготовляти склеєними (наприклад, ніжку стільця). З’єднання частин деталей здійснюють одним із стандартних з’єднань, вибираючи найбільш технологічне і міцне. Клеєні деталі порівняно з цільними більш формостійкі, наділені більшою міцністю. Вони більш трудомісткі але менш матеріалоємні, так як при розкроюванні на дрібні заготівки можна отримати великий корисний вихід, а також використати дрібні відходи виробництва. При виборі розмірів прямолінійних деталей слід керуватися рекомендаціями галузевої системи уніфікації

Елементи складових частин

 

     Деталі і складальні одиниці, які входять у виріб, можуть мати різні елементи. Так, наприклад, деталь, тобто брусок будь-якої форми з цільної або клеєної деревини, має площини (ліву й праву), окрайки, торець і ребро.

     Обкладкою називають заготовку, якою закривають окрайки плит, рамок та ін. Обкладки можуть бути запідлице, з виступом або з уступом.

   Штапиком називають деталь, яка слугує для закріплення скла та інших елементів виробів.

      Тахля – це елемент, який вкладено в рамку коробки. Фільонка може бути плоскою або профільною.

     Фаска – це зрізане гостре ребро окрайки.

     Пом’якшення – притуплене гостре ребро окрайки радіусом 1…2 мм.

     Галтеллю називають напівкруглу виїмку, зроблену на ребрі або площині деталі

      Кальовкою називають фігурний профіль на деталі, складальній одиниці, призначений для декоративного оформлення виробу.

      Чвертю називають прямокутну виїмку на деталі, яка утворена двома площинами.

      Платик – це уступ, утворений між двома деталями, які з’єднані між собою.

     Звісом називають частину, яка виступає за межі остова виробу, наприклад, кришки стола, сидіння стільця тощо.

      Перелічені елементи складових частин використовуються в конструкціях виробів з метою підвищення їх експлуатаційних властивостей, зниження трудомісткості технологічних операцій тощо. Наприклад, платик у багатьох випадках передбачають, щоб закрити можливий зазор, клейовий шов або інший дефект, адже з’єднання двох деталей між собою запідлице вимагає значних витрат часу і праці; штапик полегшує кріплення різних елементів конструкцій, закриває стик між деталями і спрощує технологію

 

    Криволінійні деталі, виготовлені із деревинних матеріалів, поділяють залежно від способу їх отримання. Їх отримують механічною обробкою (випилюванням, фрезеруванням), гнуттям, гнуттям з одночасним склеюванням, плоским пресуванням, пресуванням із подрібненої деревини.

    Деталі, отримані шляхом механічного оброблення, не потребують значної трудомісткості. Але при цьому способі відбувається пере різання волокон деревини, що послаблює міцність. При розрізанні волокон під кутом 45⁰ допустимі напруження при стисканні вздовж волокон знижуються на 50%. Отримані в результаті розрізання волокон торцеві поверхні складніше обробляти і опоряджувати. Суттєвий недолік цих деталей – більша кількість відходів, що утворюються при виготовленні деталей. Тому механічне оброблення застосовують для отримання деталей криволінійної форми, в яких кривизна є незначною, а форма проста і не допускає великого пере різання волокон

    Гнуті деталі виготовляють із деревини твердих листяних порід (дуба, бука, берези). Прямолінійні заготівки, пройшовши довгий і складний технологічний процес, стають криволінійними деталями. Величина згину обмежується величиною допустимою деформацією розтягу. Відношення товщини зігнутої заготівки до радіусу згину 1:3. Міцність гнутих деталей є достатньо високою, інколи навіть дещо вищою, ніж прямолінійних заготовок, оскільки під час гнуття може відбуватися ущільнення зовнішніх шарів деревини. гнуті деталі використовують в опорних конструкціях, декоративних елементах.

    Гнутовиклейні деталі виготовляють в основному з листів шпону, рідше тонких рейок з деревини товщиною більше 5 мм. При розкрої на більш тонкі рейки різко зростають втрати деревини на пропили. Технологічний процес виготовлення гнутовиклейних деталей не складний, але тривалий. Профіль деталі може мати практично будь-яку форму. Використання лущеного шпону дозволяє отримувати деталі з радіусом згину до 30 мм. Міцність гнутовиклейних деталей залежить від кількості листів шпону і розташування волокон у них.

   Опорні конструкції, що несуть великі навантаження в процесі експлуатації, слід робити з ділянками, які піддаються згину вздовж волокон у всіх шарах. Деталі, які не піддаються навантаженням, виготовляють із шарів шпону з взаємно перпендикулярним розташуванням волокон. Ці деталі мають хорошу формостійкість. Їх зовнішній шар повинен мати дольове спрямування волокон. До таких деталей відноситься, наприклад, блок бокових стінок і задньої стінки ящика.

Межа міцності гнутовиклейних деталей при згинанні у два з половиною рази більше, ніж при розгинанні. Це потрібно враховувати при розташуванні деталі в конструкції або при виборі її форми. Гнутовиклейні деталі вибирають на основі стандарту на гнутовиклейні заготівки.

      Застосування гнутовиклейних криволінійних деталей забезпечує зниження витрати сировини в 2,4 рази і зниження трудомісткості в 2,1 рази. Одна гнутовиклейна деталь у виробі може замінити кілька деталей, виготовлених із масиву деревини. У даний час ці деталі можна виготовляти з одночасним облагороджуванням поверхні.

   Гнутовиклейні деталі можна поділити на два види: цільноклеєні із листів шпону і комбіновані – склеєні із окремих гнутовиклейних елементів.

Комбінованими роблять гнуто клеєні деталі складного профілю з кількома радіусами і кутами згину. Щоб за один цикл пресування виклеїти заготівку складної форми, необхідно створити складні прес-форми. Тому таку заготівку значно легше виготовити з окремих простих елементів, а тоді скріпити їх за допомогою зубчатого з’єднання. За ступенем уніфікації профілів гнутовиклейні деталі поділяють на три групи.

До І групи відносять деталі, які мають незначний вплив на формоутворення виробів. Їхня уніфікація спрямована на типізацію прес-форм. Лінійні розміри цих деталей мають кілька варіантів.

До складу ІІ групи входять деталі, уніфікація яких спрямована на упорядкування типорозмірів деталей. Деталі цієї групи в основному призначені для виготовлення стільців і крісел. Вони значною мірою впливають на формотворення виробів.

  Група ІІІ включає до свого складу деталі різного призначення, які відображають нові напрямки в проектуванні і виробництві меблів та принципово відрізняються від форм деталей груп І і ІІ.

Гнутопропильні деталі зараз застосовуються вкрай рідко через складність механізації їх виготовлення і високої трудомісткості. Ці деталі можуть мати форму замкнутого контура.

  Пресовані деталі із подрібненої деревини мають різну форму. Метод відносно новий, перспективний. Він забезпечує отримання деталі в готовому вигляді, при цьому можливе їх опорядження.

  Деталі мають невелику матеріалоємність у зв’язку з практично безвідходною технологією їх виробництва. Деталі дуже технологічні. У порівнянні із традиційними методами отримання криволінійних деталей цикл виготовлення пресованих деталей є в 10 разів коротшим, а собівартість отриманих деталей складної форми у 2 рази нижча.

     Плоскоклеєні деталі мають кривизну тільки в одній площині. Отримують їх плоским пресуванням з одночасним склеюванням кількох шарів шпону. Плоско клеєні деталі поділяють на цільновипиляні із фанери і фанерних плит; випиляні із фанери і фанерних плит і склеєні з кількох частин; набрані з окремих ділянок шпону із взаємно перпендикулярним розташуванням волокон деревини в місцях стику. Деталі є технологічними, оскільки при високій міцності їх трудомісткість і матеріалоємність порівняно невеликі. Застосовують плоскоклеєні деталі в різноманітних конструкціях – опорних, декоративних і т.д.

Рамки і коробки використовуються практично в усіх типах меблів. Найчастіше вони складаються з чотирьох брусків. Якщо необхідно збільшити міцність конструкції, встановлюють бруски – серединні.Рамки можна також виготовляти із щитів шляхом вибору середньої частини. При виборі конструкції рамки і коробки потрібно враховувати призначення, передбачувані навантаження, технологічність конструкції, естетичність.

     Бруски рамок і коробок виготовляють із масиву і деревиностружкової плити. Бруски із деревиностружкової плити облицьовують, бруски із масиву можуть бути облицьованими і не облицьованими. Це залежить від призначення і місця конструкції в меблевому виробі. З’єднання брусків із масиву здійснюється за ГОСТ 9330-76, бруски із деревиностружкової плити з’єднують шкантами, металічними кутниками, шурупами, стяжками.

      Внутрішні частини рамок і коробок заповнюють тахлями і заглушками.

   Заглушка – деталь, яка повністю закриває пройму рамки чи коробки і не виходить за лицьову поверхню виробу.

    Тахля – виконуючи ту ж саму конструктивну функцію, виходить на лицьову поверхню виробу.

    Тахля і заглушка робиться із фанери, деревино волокнистої плити, деревиностружкових плит понижених товщин, скла. Тахлі вставляють в пази або чверті брусків рамок. Бруски, що служать для кріплення вставлених в чверть тахоль, називають штапиками. Штапики кріпляться за допомогою цвяхів і клею.

Конструкція ящиків і напівящиків. Ящик – це коробкова конструкція. Півящик відрізняється від ящика зниженою висотою передньої стінки. Вона становить від 0,3 до 0,6 висоти бокової стінки.

    За основним конструктивним рішенням ящики можна розділити на такі види: столярні, гнутовиклейні, полімерні, з тонких плитних матеріалів, пресовані з подрібненої деревини

    Столярні ящики складаються з окремих стінок (двох бокових, задньої і передньої), з’єднаних між собою одним із ящикових з’єднань за ГОСТ 9330 – 76 або шурупами. Дно ящика входить в шпунти бокових і передніх стінок, до задньої стінки воно кріпиться в накладку цвяхами або скобами.

    Товщина бокових і задньої стінок 8 – 12 мм, передньої 14 – 16 мм. Стінки роблять із фанери, деревини листяних і хвойних порід. Стінки, виконані із масиву, облицьовують шпоном, в такому випадку можна використовувати деревину більш низьких сортів. Передня стінка може бути виготовлена із деревиностружкової плити, облицьованої шпоном. Дно роблять із деревино волокнистої плити або фанери товщиною 4 мм. Інколи до передньої стінки прикріплюють накладну стінку (шурупами з клеєм або без нього). Наявність накладної стінки збільшує матеріалоємність ящика, але при цьому технологічність знижується. Це відбувається завдяки уніфікації передньої і задньої стінки, скорочення трудозатрат і матеріалів на опорядження ящика. Крім того, з’являється можливість покращити зовнішній вигляд ящика.

   Столярні ящики міцні, мають хороші естетичні показники, але нетехнологічні через велику матеріалоємність і трудоємність.

 

Лекція №2