Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 4.1 Загальні відомості про меблеві виробиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Мета: Вивчити класифікацію і визначення меблів; знайомство з вимогами до меблевих виробів
План 1. Класифікація меблів 2. Вимоги до меблевих виробів 3. Визначення меблевого виробу; гарнітуру; набору
Література:
З.Й. Дячун «Конструювання меблів». Частина 1, К., 2007 р., с.11-25, 34-35
Самостійна робота: Узагальнення знань з термінології виробів продукції меблевого виробництва
Питання для перевірки: 1) Класифікація меблів за експлуатаційними ознаками 2) Класифікація меблів за функціональними ознаками 3) Як класифікуються меблі за конструктивними ознаками 4) Класифікація меблів за матеріалом і способом виробництва 5) Класифікація меблів за характером виробництва 6) Характеристика вимог до меблів споживчих 7) Характеристика виробничих вимог до меблів 8) Визначення продукції меблевого виробництва: 8.1) Комплекс 8.2) Гарнітур меблів 8.3) Набір меблів 8.4) Модель 8.5) Макет 9) Визначення продукції меблевого виробництва 9.1) Комплект функціональний 9.2) Виріб металевий 9.3) Складальна одиниця 9.4) Деталь 9.5) Ескіз Лекція №14 Розділ 4 Меблеві вироби
Тема 4.1 Конструкції елементів меблевих виробів
Мета: Вивчити конструкції шухляд; полиць; опор в меблевих виробах м’яких елементів
План 1. Конструкції шухляд; напівшухляд; полиць 2. Опори у меблевих виробах 3. Категорії м’якості 4. Конструктивні рішення м’яких елементів
Література:
З.Й. Дячун «Конструювання меблів». Частина 1, К., 2007 р., с.219-231, 231-234, 234-249
Самостійна робота: Узагальнення знань про конструктивні рішення м’яких елементів
Питання для перевірки: 1) Шухляди: визначення і призначення 2) Класифікація шухляд 2.1 Характеристика шухляд за конструктивними розмірами 3) Типи шухляд за матеріалом виготовлення 4) Встановлення шухляд 5) полиці: призначення, характеристика 5.1) Типи полицетримачів 6) Призначення, типи опор 6.1) Характеристика опор – ніжки, лавочки 6.2) Характеристика опор – цоколі, площини 7) Категорії м’якості 8) Конструкції м’яких елементів Лекція №15 Розділ 4 Меблеві вироби
Тема 4.3 Конструктивні особливості корпусних меблів
Мета: Вивчити схеми формування корпусів меблів; основні конструкції дверей
План 1. Схеми формування корпусів меблів
2. Конструкції дверей
Література: 1. К.А.Дмитриева «Конструирование мебельних изделий» с.77-84 2. П.Г.Прудников «Конструкции современной бытовой мебели», с.51-64
Самостійна робота: узагальнення знань про конструкцію дверей корпусних меблів К.А.Дмитриева, с.80-84
Питання для перевірки:
1. Визначення корпуса меблів 1.1 Типи корпусів меблів 2. Основні складові корпусних меблів 3. Характеристика параметрів елементів корпусних меблів 4. Типи дверей в залежності від типу встановлення у корпусних меблях 4.1 Характеристика типів дверей 5. Конструкції щитових дверей 6. Конструкції рамкових дверей 7. Типи спряжень щитів корпусних меблів 8. Основні схеми формування корпусних меблів
Корпусні меблі використовують для зберігання та розміщення різних предметів. Основною їх частиною є корпус. До цього виду меблів відносять шафи і тумби усіх видів, а також столи з тумбами. Внутрішнє заповнення виробів визначається їх функціональним призначенням, але основними елементами заповнення є, як правило, полиці, ящики і напівящики. Корпусні меблі ділять на розбірні та збірно-розбірні. Нерозбірними називаються меблі, з’єднання яких є нероз’ємними. У сучасних побутових меблях нерозбірними випускаються переважно тумби і секції невеликих розмірів. Збірно-розбірними називаються меблі, конструкція яких дозволяє здійснювати неодноразове збирання і розбирання. Це відноситься до переважної більшості виробів корпусних меблів. На практиці неодноразове збирання і розбирання проводиться тільки на трансформованих меблях; у решта випадках збирання і розбирання використовуються для полегшення умов транспортування меблів Різновидом збірно-розбірних меблів є універсально збірні меблі – меблі з уніфікованих деталей, що дозволяють здійснити формування виробів різного функціонального призначення та розмірів. За способом установки в приміщенні вироби корпусних меблів поділяються на окремо стоячі і блоковані. Окремо стоячі вироби мають закінчене індивідуальне художнє вирішення, окреме функціональне призначення, незмінні габаритні розміри і може розміститися у довільно вибраному місці житлового приміщення залежно від смаків і потреб його власників. Блоковані вироби, як правило, окремо не використовується: кожне з них є тією чи іншою частиною багатоцільового блоку (комплекту) корпусних меблів. Залежно від способів з’єднання і трансформації частин блоковані меблі можуть бути секційними, стелажними, універсально-збірними, трансформованими, комбінованою і на пристінних панелях. Секційними називаються меблі, що складаються із декількох секцій, що встановлюються одна на другу або поряд одна з одною. За композиційними і конструктивними особливостями секційні меблі ділять на три групи: І – кожна із секцій конструктивно незалежна від інших і стоїть на підлозі на власній основі; секції не кріпляться одна до одної; кожну з них можна використати як окремий виріб; ІІ – нижня секція стоїть на підлозі на власній основі, а на ній встановлюються решта секцій. Верхні секції, як правило, не використовується як самостійний виріб, однак, одна-дві верхніх секції у поєднанні з однією нижньою можуть утворювати окремо стоячу шафу; ІІІ – декілька нижніх секцій встановлюються поряд на одній окремій основі, після чого на них встановлюються верхні секції. У деяких випадках секційні блоки цієї групи доповнюються окремими полицями або секціями, самостійно навішеними на стіни. У сучасних секційних меблях найпоширенішими є вироби групи ІІ. Універсально-збірні трансформовані меблі (УЗТМ) – складаються з окремих уніфікованих деталей, вертикальних і горизонтальних щитів, дверей, ящиків, опор, які за допомогою спеціальної фурнітури збираються в блоки. Ці меблі мають наступні переваги: відсутність подвійних щитів, а також практично необмежена кількість можливого компонування блоків, що забезпечує задоволення функціональних потреб власника при будь-яких розмірах житлового приміщення. Ці меблі транспортують лише у розібраному вигляді і можуть продаватися посегментно. Стелажні меблі поєднують в собі окремі принципи секційних меблів і УЗТМ. Вони складаються із окремих секцій і горизонтальних щитів, які скомпоновані у різних поєднаннях, кріпляться до несучих вертикальних стійок з дерева чи металу. Переваги цих меблів: кріплення секцій і полиць до стійок на будь-якій висоті, наявність цільних несучих стійок (на відміну від УЗТМ, де вертикальні щити складові, можливість функціонально використовувати пройми, що утворюються між полицями і секціями, відсутність обов’язкових задніх стінок між окремими полицями. Недолік – велика кількість відкритих поверхонь та ніш, що потребує частішого прибирання. Комбіновані меблі – це меблі, для яких притаманні властивості кожного з перечислених вище виду меблів. Це одно- або двосекційні вироби, що відіграють роль стійок, поєднані одна з одною відкритими полицями (аналогічно до стелажних меблів); самі секції, що складаються з уніфікованих щитів, можуть бути розбірними; блок може транспортуватися і продаватися як у вигляді зібраних секційні окремих полиць, так і в повністю розібраному вигляді. Меблі на пристінних панелях є різновидом стелажних меблів. Їх відмінність полягає в тому, що всі функціональні елементи блоку, т. секції і полиці, кріпляться до несучих стійок, і навішуються на суцільні щитові панелі, які в свою чергу попередньо кріпляться до стіни приміщення. Ці меблі як перехідний етап від пересувних меблів до стаціонарних. Вбудовані меблі – це стаціонарні меблі. Вбудовані шафи і блоки монтують у нішах приміщень або вздовж однієї стіни між двома іншими (особливо блоки кухонних меблів). Несучий каркас найчастіше з’єднаний зі стіною нерухомо. Бокові та задні стінки можуть не встановлюватися або виконуються із рамкових конструкцій, що дозволяє зекономити матеріал. Різновидом вбудованих меблів є шафи-перегородки.
Вироби корпусних меблів складаються із власне корпуса, дверей, основи та елементів заповнення (ящики, напівящики, полиці, лотки, касети). Однак, цей перелік може видозмінюватися залежно від конкретного виду меблів. Так, в однокорпусних шафах і тумбах з вертикальними прохідними стінками може бути відсутньою основа як окремий елемент. Її роль відіграють вертикальні стінки і додаткові бруски. У секційних меблях основу мають тільки нижні секції. У стелажних меблях основа відсутня, її заміняють несучі стійки. Щитові елементи можуть поєднуватися один з одним у чотирьох варіантах:
а) з вертикальним прохідним щитом; б) з горизонтальним прохідним щитом; в) вусові спряження; г) спряження з кутовим вкладним з’єднуючим елементом.
Відповідно до цього створено основні схеми формування корпусів меблів, наведені в таблиці 1
Таблиця 1
До корпусних виробів меблі відносяться шафи і тумби різного призначення. Корпус – об’ємний елемент у вигляді коробки. Зовнішню частину корпусу формують горизонтальні (верхня і нижня) і бокові стінки. Всередині корпусу можуть бути встановлені стінки-перегородки, що розбивають його об’єм на відділення. До корпуса кріпляться двері, всередині нього встановлюють полиці, ящики, напів’ящики, лотки, касети, штанги, крючки та інші елементи внутрішнього пристрою. Корпус встановлюється на опорному елементі і стоїть на бокових стінках як на опорах. За способом формування корпусу розрізняють корпуси з вертикальними або з горизонтальними прохідними стінками; корпуси з напівпровідними горизонтальними чи вертикальними стінками. Стінки корпусу – щитової конструкції, із деревостружкової плити, облицьовані шпоном або плівками. Товщина плит 16 мм і менше (15; 14; 12 і навіть 11 мм). Задня стінка – із деревоволокнистої плити, рідше з фанери. Товщина плит 4 і 3,2 мм. Проводиться робота із використання деревоволокнистої плити 2,5 мм. Корпус виробів може бути розбірним і нерозбірним. Вироби великих розмірів потрібно обов’язково проектувати розбірними, це робить їх більш технологічними. Вироби з невеликими габаритними розмірами можуть бути і нерозбірними. З’єднуються стінки корпусу і за допомогою шкантів, і за допомогою стяжок. Шканти у розбірних виробах використовують без клею, вони виконують функцію направляючих при збиранні корпусу. В нерозбірних корпусах можливий варіант використання шкантів з клеєм без стяжок. Для встановлення стяжок і шкантів у вертикальних та горизонтальних стінках корпусу висвердлюють отвори, розміри і розташування яких залежать від виду стяжки, діаметра і довжини шканта, а також способу формування корпусу. Число шкантів і стяжок залежить від ширини стінок і виду стяжок. Якщо використовують ексцентрикову чи гвинтову стяжки, то при ширині стінок до 332 мм встановлюють одну стяжку і два шканти, при більшій ширині бічних і горизонтальних стінок їх поєднують двома шкантами і двома стяжками такого типу. Стінки-перегородки корпусних виробів з’єднують однією стяжкою і двома шкантами. При використанні гвинтової кутової стяжки користуються двома стяжками для одного кутового з’єднання стінок незалежно від їх ширини. Розміри розташування отворів під стяжки і шканти відносно базової поверхні та відносно один одного визначаються двома вимогами: 1)установлення стяжок повинно забезпечувати однаковий розподіл навантажень; 2)міжосьові розміри отворів повинні бути кратними 32 мм, що відповідає конструкції багатошпиндельних станків. Задні стінки до корпусу кріпляться шурупами з кроком 150 – 180 мм або скобами з кроком 40-50 мм по периметру. Під шурупи у задніх стінках висвердлюють отвори, а в стінках корпусу – гнізда. Глибина гнізда повинна складати 2/3 тієї частини шурупа, яка входить у тіло щита. Якщо стінка виконана з деревоволокнистої плити, необхідно використовувати шурупи разом з шайбами. У великих виробах задні стінки можуть складатися з кількох частин. Стик роблять посередині стінки-перегородки корпусу. Можливе з’єднання частин задньої стінки за допомогою з’єднувальних планок. 2. Двері залежно від установки поділяють на: - розпашні; - розсувні; - відкидні.
За конструкцією двері поділяються на: - щитові - рамкові - скляні
Рамкові двері можуть мати рамку, виконану із масиву деревини або деревостружкової плити. В якості фільонок використовують деревостружкові плити знижених товщин (8-10 мм), деревоволокнисті плити, скло. Розпашні двері навішують на петлі. Число петель регламентується розмірами дверей і конструкцією петель. Воно повинно бути мінімальним і забезпечувати міцність, жорсткість і надійність кріплення. Жорсткість кріплення регламентується величиною залишкових деформацій при дії навантажень у вертикальному положенні, міцність – відсутністю порушень у місцях установки петель. Для навішування розпашних дверей найпоширенішою є чотирьохшарнірна петля. За допомогою цієї петлі можна встановлювати вкладні і накладні двері з уступом (платиком) і запідлице з боковими стінками. Величина платика залежить від товщини прокладки під планку петлі, яку кріплять до вертикальної стінки. Товщину прокладки визначають за формулою:
Н = П + А + К – S
де П – постійна петля (характеристика даної петлі є у каталозі меблевої фурнітури); А – величина платика; К – відстань від краю щита до циліндричного гнізда (вказується в каталозі меблевої фурнітури); S – товщина стінки. Число петель для установки одних дверей визначають залежно від її висоти. При висоті дверей до 1000 мм встановлюють дві петлі, від 1000 до 1600 мм – три, вище 1600 мм – чотири. Петля забезпечує відкривання дверей на кут не більше 900. При збільшенні кута відкривання відбувається послаблення кріплення шурупами корпусу петлі. Для запобігання цьому встановлюють останов, який обмежує кут відкривання дверей і сприймає бокові навантаження. Існують різні види чотирьохшарнірних петель з різним виконанням корпусу і планок. Вони відрізняються відносною міцністю кріплення дверей. Найбільшою міцністю наділені фіксуючі петлі. Під корпус петлі у дверях висвердлюють отвір діаметром 35 мм. Відстань між осями отворів кратна 32 мм. Скляні розпашні двері навішують на чотирьохшарнірні або п’ятничні петлі. Розсувні двері бувають щитовими і скляними. Двері щитової конструкції (непрозорі) повинні розсуватися на величину всього пройому, забезпечується вільний доступ до речей. Скляні прозорі двері можуть розсуватися на частину пройому. Розсувні двері переміщуються по пазах або направляючих полозках горизонтальних стінок. Для зменшення сили тертя дверей в пазах, за якими вони переміщаються, встановлюються пластмасові і металічні вкладиші. Щитові двері великих розмірів переміщаються за допомогою роликів і спеціальних механізмів. Двері підвішені на ходових механізмах, що переміщуються на пластмасових роликах, підшипниках качання. Випуклість робочої поверхні роликів сприяє м’якому і безшумному переміщенню дверей. Прямолінійність рухів дверей забезпечують кронштейни, оснащені направляючими роликами, що взаємодіють з внутрішніми стінками нижньої направляючої шини. Механізм переміщення оснащений спеціальним тормозом, встановлюється в будь-якій точці верхньої направляючої шини. Тормозіння і фіксація дверей у вихідному положенні здійснюються завдяки взаємодії передбаченої на ходовому механізмі тормозу. Для утримання дверей в кінцевому положенні передбачені упор і захват. Ходовий механізм має пристрій, що запобігає випадковому випаданню дверей. Розсувні двері у корпусних меблях знаходять все більше використання завдяки тому, що вони не потребують вільного простору приміщення, забезпечуючи тим самим компактність виробу. Відкидні двері у відкритому стані займають горизонтальне положення або знаходяться під кутом до горизонтальної площини. Для навішування відкидних дверей використовують секретерні, чотирьохшарнірні петлі і кронштейни. Число петель визначає розмір дверей, число встановлюваних кронштейнів залежить від пропонованого навантаження. Двері секретерів підтримують два кронштейни, двері барів і антресолей – один. Секретерні двері як найбільш навантажувані при експлуатації рекомендується навішувати на три секретерні петлі. В антресольних секціях для навішування відкидних дверей використовують верхні фіксуючі петлі, які закріпляють двері у верхньому відкритому положенні. Для зняття з фіксатора двері припіднімають до упору, після чого вільно опускають в закрите положення. Використання фіксуючих петель не потребує установки кронштейнів. Для закріплення розпашних і відкидних дверей у закритому положенні служать защолки, задвижки, замки.
Галузева система уніфікації (ГСУ) – обов’язків матеріал при проектуванні нових і коректуванні діючих проектів меблів. Система побудована на найбільш поширених схемах формування виробів і включає оптимальну кількість типорозмірів корпусів, що дозволяють створити різноманітні повноцінні за своїми функціональними якостями вироби. ГСУ для корпусних меблів встановлює типи корпусів, їх розміри та розміри щитових елементів. Основним конструктивним матеріалом є деревостружкові плити товщиною 16 мм. Встановлено 5 конструктивних схем збору корпусів. Система регламентує наступні розміри: 1) глибина корпусу, мм: 272, 332, 416, 560; 2) розміри пройм корпусу по ширині, мм: 384, 408, 528, 802, 850, 1090, 1220, 1292, 1364, 1412, 1508, 1532, 1652 3) розміри пройм корпусів за висотою, мм: 300, 396, 540, 636, 828, 1020, 1116, 1260, 1356, 1500, 1692 4) розміри дверей за шириною, мм: 416, 440, 560 5) розміри дверей за висотою, мм: 332, 380, 428, 476, 524, 572, 620, 668, 716, 764, 812, 860, 908, 956, 1004, 1052, 1100, 1148, 1196, 1244, 1292, 1340, 1388, 1532, 1580, 1628, 1676, 1724 Установлені ГСУ розміри пройм є єдиними для усіх п’яти схем корпусів виробів. Розміри пройм повинні бути постійними при використанні різних типів дверей
Конструктивно-технологічні особливості різних типів корпусних меблів
Різні типи корпусних виробів поєднані загальними принципами їх формування але разом з тим кожен має свої конструктивні особливості. Секційні меблі складаються із зблокованих за висотою, за фронтом і під кутом секцій. По-різному розташовуючи секції відносно одна одної, можна сформувати різні за зовнішнім виглядом і навіть призначенням вироби. Найчастіше компонувальна схема певного виду виробів визначається одним варіантом і її видозміни споживачем не передбачаються. Секції можуть утворювати блоки одно-, дво- і багатокорпусних шаф за висотою. Корпуси секцій бувають з прохідними горизонтальними або вертикальними стінками. У обох випадках наявність платиків призводить до появи зазорів між секціями по висоті чи по ширині. Крім того, у секційних меблях в місцях блокування наявні подвійні стінки. ці фактори погіршують зовнішній вигляд виробу. Для усунення цих недоліків використовують наступні прийоми. Використовують накладні двері та ящики з накладними передніми стінками. У такому випадку подвійні стінки проглядаються тільки у відкритих нішах і відділеннях за склом. У секціях з вертикальними прохідними стінками можна також використовувати двері тієї ж висоти, що й бокові стінки. Таким чином, подвійні бокові стінки перекриваються дверима. З цією ж метою, використовують декоративні накладки, що перекривають вертикальні зазори по всій висоті, або горизонтальні зазори по всій довжині. При блокуванні по висоті одно глибинних секцій їх фіксують шкантами без клею або встановлюють без фіксації. Фіксація різноглибинних секцій при їх блокуванні обов’язкова (наприклад, стяжками, шкантами). Секції з вертикальними прохідними стінками при блокуванні по ширині слід поєднувати один з одним стяжками. Для секцій з горизонтальними прохідними стінками ці з’єднання використовують переважно за наявності декоративних накладок, що перекривають вертикальні зазори. До переваг секційних меблів можна віднести простоту конструктивної схеми, до недоліків – підвищену матеріалоємність через здвоєні стінки у місцях блокування секцій. Універсально-збірні меблі виконуються із комплектах уніфікованих елементів, які можуть поєднуватися у виробі у декількох варіантах. При цьому можна отримати вироби різного зовнішнього вигляду, функціонального призначення з урахуванням особливостей приміщень і потреб споживачів. Важливою перевагою універсально-збірних меблів є простота збирання і перекомпонування виробів з урахуванням можливостей споживача. Універсально-збірні меблі проектуються тільки розбірними. Формування виробів здійснюється різними способами. Один із варіантів – використання вкладних кутових елементів (монтажних брусків). В цьому випадку кожне відділення блоку за висотою має свою бокову стінку, що дозволяє при однакових розмірах відділень обмежуються одним типорозміром бокової і одним типорозміром горизонтальної стінок. Недоліком даної схеми є обмежені можливості варіативності компонування виробів, велика кількість кріпильної фурнітури, і як наслідок, підвищена трудоємність збирання. Другий варіант формування універсально-збірних меблів – кріплення горизонтальних елементів – кріплення горизонтальних елементів до вертикальних прохідних стінок. У такому випадку одна і та сама бічна стінка може відноситися до всіх відділень. Збір за допомогою фурнітури ведеться тільки у горизонтальному напрямку, що удвічі скорочує кількість використаної і в результаті зменшує трудоємність збору і матеріалоємність виробу. Кількість типорозмірів щитових елементів обумовлено конструктивним рішенням конкретного виробу, але при необхідності може бути зведене до мінімуму – одного-двох типорозмірів бокових. Багатоваріантність може бути досягнута завдяки тому, що у вертикальних стінках є наскрізні отвори, просвердлені на певній відстані, наприклад з кроком 32 мм, які служать для кріплення стяжок, петель, полице тримачів, регуляторів, кронштейнів та іншої спеціальної фурнітури. Пройми, що утворюються при зборі вертикальних і горизонтальних стінок, можуть бути закриті дверима або представляти собою відкриті ніші. Універсально-збірні меблі технологічні, дозволяють швидке оновлення асортименту. Стелажні меблі складаються з монтажних стійок з якими навішуються секції і полиці. Конструкції несучих стійок дуже різноманітні. Їх виготовляють з масивної деревини. вони можуть бути щитової конструкції або металічними. Металічні стійки виготовляють у вигляді профілів, які мають отвори, проштамповані з певним кроком. У отвори вставляються і самозаклинюються кінці консольних елементів, що служать опорами для полиць. Самі профілі прикріплюють до стіни. Для зменшення матеріалоємності та маси стелажа його можна зробити з використанням тонкостінних металічних труб круглого чи прямокутного січення. Стійки-опори можуть мати спеціальні домкратики, за допомогою яких їх встановлюють в розпір між підлогою і стелею, і вони займають всю висоту приміщення. У деяких варіантах стійки навішують на стіну. В стелажах порівняно невеликих розмірів стійки поєднуються між собою жорстко прикріпленими до них горизонтальними елементами. Стелажні меблі технологічні завдяки невисокій матеріалоємності і простоті конструктивної схеми. Композиція стелажних меблів багатоваріантна і виразна. У інтер’єрі вона може виконувати функцію перегородки
Лекція №16 Розділ 4 Меблеві вироби
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 121; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.68.201 (0.011 с.) |