Тема 4.3 Конструктивні особливості корпусних меблів

 

Мета: Вивчити способи встановлення дверей; шухляд; задніх стінок і полиць.

 

План

1. Способи встановлення

1.1 Дверей

1.2 Шухляд

1.3 Полиць

1.4 Задніх стінок 

 

Література:

3. К.А.Дмитриева «Конструирование мебельних изделий» с.80

4. П.Г.Прудников «Конструкции современной бытовой мебели», с.62-120

 

 

  Самостійна робота: Узагальнення знань про способи встановлення дверей, шухляд, полиць, задніх стінок  

 

Питання для перевірки:

1. Схеми встановлення розпашних дверей

2. Найбільш раціональний спосіб навішування дверей

3. Чим обгрунтовується вибір кількості петель в залежності від висоти дверей?

4. Яким чином виконується регулювання петель при встановленні дверей?

5. Способи встановлення шухляд з ДСП

6. Встановлення пластмасових шухляд

7. Встановлення телескопічних направляючих

8. Встановлення опор для полиць

9. Встановлення полиць

10. Способи кріплення задніх стінок 

 

   Залежно від способу встановлення двері можуть бути розпашними (тобто з вертикальною віссю обертання), відкидними (тобто з горизонтальною віссю обертання), розсувними і шторними.

   Розпашні і відкидні двері дозволяють відкривати відразу усю ємність, але для їх функціонування необхідно багато місця.

  Для функціонування розсувних дверей потрібно значно менше місця перед виробом, але ці двері не дозволяють одночасно відкрити всю ємність. До неї можливий лише частковий доступ. На розсувних дверях не встановлюють петлі і защолки, але при необхідності можуть бути встановлені замки.

     Для функціонування шторних дверей потрібно дуже мало місця. Вони дозволяють одночасно і повністю відкрити всю ємність і не потребують використання петель і защолок (замки встановлюються тільки при необхідності).      

    Однак ці переваги не компенсуються великими затратами праці, пов’язаними з виготовленням і встановленням.

         Розпашні двері, залежно від виду використовуваних петель можуть бути з’ємними і нероз’ємними; залежно від конструкції – щитовими або рамковими. Конструкція щитових дверей відповідає загальній конструкції меблевих щитів, описаній вище.

 

      У сучасних виробах корпусних меблів використовуються переважно накладні двері, так як при їх установці підганяти нічого не треба.

 

         Є наступні схеми навішування дверей:

1 Схема – притвір запідлице; навішування дверей з використанням карткової петлі. Недолік її полягає у тому, що вона не дозволяє одночасно відкрити суміжні двері двох разом стоячих блокованих виробів. Крім того, одна із карт петлі кріпиться до крайки бічної стінки, що не бажано, так як без спеціального ущільнення крайки це кріплення може не забезпечити потрібної жорсткості і міцності.

 

2 Схема – притвір з невеликим уступом. Це найпоширеніша схема притвору і для неї існує найбільша кількість способів навішування дверей. Однак, деякі із цих способів мають свої недоліки: одна з карт кутової петлі кріпиться до крайки дверей, крім того, карти і баут петлі виходять на лицьову поверхню виробу; стержневі одношарнірні петлі і карткові петлі потребують виконання спеціальних прорізів у дверях, які певною мірою нетехнологічні; крім того, петлі виходять на лицьову поверхню виробу.

 

3 Схема – притвор з платиком, рівним половині товщини бічної стінки. Такий притвор інколи називають «наплавним». Способи навішування дверей за цією схемою такі ж як і у схемі 2: крім того, одна із карт петлі встановлюється у крайку дверей під кутом, що достатньо важко у технологічному відношенні.

 

4 Схема – це той випадок, коли двері навішуються на одну вертикальну перегородку каркасу. Способи навішування дверей за цією схемою такі ж як і у схемі 2.

 

       Таким чином, найкращим з усіх способів навішування дверей за допомогою шарнірних петель. Ці петлі не виходять на лицьові поверхні виробу; крім того, одна і та сама модель петлі використана для всього притвору. При переході з однієї схеми притвору на іншу міняється тільки висота колодки, за допомогою якої петля кріпиться до бокової стінки або перегородки. Кріплення петлі до дверей універсальне – залежно від схеми притвору міняється лише відстань від крайки дверей до центру свердління під чашку.

 

   Основною умовою отримання міцності з’єднання є забезпечення соосності і паралельності петель між собою при їх встановленні у меблі.

      Розпашні скляні двері навішуються на п’ятничних петлях 3.8-Д (КВ) або Ф.785 (КУ) чи на чотирьохшарнірних петлях Ф.1671 (КУ). Притвори суміжних розпашних дверей можуть бути виконані запідлице на гладку крайку і запідлице у чверть. Оскільки для притворів необхідне використання дефіцитної масивної деревини, вони зараз практично не використовують. У сучасних корпусних виробах використовується притвор – запідлице на гладку крайку з технологічним зазором.

   Відкидні двері використовують в секретерах, барах і антресольних відділеннях шаф; при цьому двері секретерів і барів, як правило, відкриваються вниз, а двері антресольних секцій піднімаються вверх.

   У відкритому положенні відкидні двері повинні підтримуватися кронштейнами. Двері секретерів підтримуються двома кронштейнами, двері барів і антресольних секцій – одним.

  Для підтримки секретерних дверей рекомендується використовувати кронштейни   типу 6.2-А (КВ). Тип кронштейну і його типорозмір для відкидних дверей (крім секретерних) вибираються за допустимим експлуатаційним навантаженням, яке залежно від розміру дверей можна визначити за формулою

 

                                                  Р_р = КР₁;

 

                 К = 1450 – 5М – G´ (0,5 В₁ – М)/ В₁ – М – 50,

де  Р_р – розраховане допустиме експлуатаційне навантаження, Н;

К – коефіцієнт;

Р₁ – допустиме експлуатаційне навантаження при В = 500 мм і G = 3,92 Н; М – монтажний розмір даного кронштейна, мм; G´ - навантаження за величиною дорівнює масі дверей, Н; ширина дверей, які розраховуються, мм.

 

   Обов’язковою умовою монтажу відкидних дверей є дотримання кута перевищення плоскості дверей щодо плоскості горизонтального щита, до якого вона кріпиться, не менше 1⁰ для отримання зазору.

   Міцність кріплення кронштейнів може бути також визначена шляхом випробувань. Жорстко закріплений кронштейн нагружають силою Р із швидкістю 60 мм/хв. до розрушення з’єднання. Міцність кріплення кронштейну обчислюється за формулою

 

                                     Р_факт = Р_розр ℓ ₁ п _к/В,

 

де Р_розр – середнє значення розрушаючого навантаження, Н; ℓ - довжина кронштейна, мм; α₁ – кут нахилу кронштейна до відкидних дверей; п _к – кількість кронштейнів; В – ширина дверей, мм.

      За необхідності накладні підйомні двері верхніх антресольних секцій можуть бути навішані до горизонтальних щитів за допомогою карткових або чотирьохшарнірних петель.

     При невеликих розмірах відкидних під’ємних дверей вони можуть бути навішані на горизонтальні щити за допомогою фіксуючих петель типу 3.18 – А (КВ) без додаткових кронштейнів.

      Для закривання розпашних і відкидних дверей та фіксації їх у закритому положенні використовують замки, засувки і защолки.

     Замки поділяються на врізні і накладні. У сучасних конструкціях корпусних меблів використовують переважно накладні замки, що кріпляться шурупами на внутрішній площині дверей, так як для їх установки не потрібно додаткових технологічних операцій з вибору гнізда під замок.

     Врізні замки використовують в основному для секретерних і барних дверей, так як їх внутрішня площина при відкиданні стає робочою поверхнею, і як наслідок, накладний замок буде створювати незручності при роботі. Замки комплектуються футорками і ключами. Футорки можуть кріпитися до зовнішньої сторони дверей шурупами, за допомогою розжимів чи на клею; деякі конструкції футорок кріпляться безпосередньо до корпусу замка (Ф.410)

      Засувки використовуються при наявності суміжних розпашних дверей. При цьому на одні двері встановлюються зверху і знизу задвижки, а на іншу – замок. Корпус задвижки встановлюється на внутрішній площині дверей; відповідна планка кріпиться до горизонтального щита.

   Защолки використовують для фіксації дверей в певному положенні і використовуються у тих випадках, коли функціональне відділення шафи закривається одними дверима. Коли є замок, защолки не ставляться.

   Розсувні двері бувають, як правило, вкладними по відношенню до стінок і горизонтальних щитів корпусу. Вони можуть бути виготовлені із скла, пластику, деревини (фанери, ДВП, ДСтП).

    До конструкцій розсувних дверей є наступні вимоги: конструкція повинна забезпечувати повну відсутність перекосу; двері повинні вставлятися і зніматися без особливого зусилля і використання спеціального інструменту.

        Розсувні двері із скла чи пластику можуть пересуватися в пазах, відібраних у горизонтальних щитах або по направляючих із пластмаси чи дерева. Розсувні двері із фанери чи ДВП можуть пересуватися по направляючих із пластмаси або по пазах і верхніх горизонтальних щитах і направляючих з пластмаси в нижніх горизонтальних щитах.

       Розсувні двері із ДСтП можуть пересуватися по пластмасових направляючих; верхня крайка може бути виконана у вигляді одностороннього гребеня, що пересувається в пазу верхнього горизонтального щита. Розсувні двері великих розмірів або високі і вузькі розсувні двері (наприклад, в шафах для одягу) можуть бути оснащені для зменшення тертя опорами кочення.

       Шторні двері – різновиди розсувних. Їх виготовляють із вузьких брусочків, поєднаних між собою підклейкою під них тканини (лляної чи парусної) або полівінілхлоридної плівки. Ширина брусків обумовлюється вибраною конфігурацією січення, товщина приймається в межах 10-14 мм.

   Лицьова крайка шторних дверей закінчується уширеним притворним бруском, який забезпечує опір крайці згину, полегшує рух шторки в пазах і до якого кріпиться тканина чи плівка. При необхідності до цього бруска кріпляться замки або защолки.

            Шторки переміщаються в пазах, вибраних у бокових стінках виробів, або пластмасових направляючих планках, які кріпляться до бокових стінок шурупами.

        Залежно від конструкції виробу шторні двері при відкриванні можуть засуватися за верхні або нижні додаткові полиці, за додаткові задні стінки.

       Шторки повинні тормозитися, щоби тканина не рвалася під дією різкого ривка; це досягається вибіркою пазів спеціальної конфігурації або за рахунок власної маси шторки при русі у вертикальних пазах. Для вставки шторок направляючий паз повинен мати вихід, тобто повинен бути відкритим. Після вставки шторок він закривається.