Основні напрями управління соціальним розвитком персоналу в організації

Всебічний розвиток особистості людини є безупинним і цілеспрямованим процесом виховання і навчання, у якому основними суб'єктами виступають людина і її сім'я, підприємство або організація, де вона працює, навчальні і культурні заклади. Процес управління соціальним розвитком персоналу в організації грунтується на всебічному розвитку особистості людини і містить у собі ряд етапів:

1. Постановка цілей соціального розвитку;
2. Комплексна оцінка працівників (медична, психологічна, фізкультурна, фахова, естетична, екологічна й ін.);
3. Розрахунок соціальних нормативів для конкретної категорії працівників;
4. Розрахунок планових завдань по розвитку особистості на перспективу;
5. Визначення необхідних ресурсів і фінансових коштів;
6. Розробка плану соціального розвитку, доведення планових завдань до конкретних підрозділів за допомогою колективних договорів;
7. Організація культосвітньої, виховної й навчальної діяльності;
8. Оперативний облік і контроль виконання колективного договору і плану соціального розвитку;
9. Аналіз виконання річних і квартальних планів підвищення кваліфікації персоналу.

Всебічний розвиток особистості конкретної людини включає такі етапи:

1. Постановка життєвих цілей на найближчі 5-10 років;
2. Комплексна оцінка особистості (не рідше, ніж через 5 років);
3. Цільове планування по сферах людської діяльності;
4. Культурно-естетичне виховання (театри, музеї, виставки, література, музика, кіно, телебачення і т.п.);
5. Фізичне вдосконалення, підтримка здоров'я і працездатності;
6. Цілеспрямоване навчання або самоосвіта для розвитку особистості до рівня планових параметрів;
7. Контроль виконання і коригування життєвих цілей.

  Показники всебічного розвитку особистості людини відображуються в таких документах:

1. Навчальних (атестат зрілості, диплом про закінчення технікуму або вузу, сертифікати і свідчення про закінчення курсів, дипломи про присудження вчених ступенів, атестати про присвоєння почесних звань і ін.);

2. Кадрових (характеристика, рекомендаційний лист, трудова книжка, накази по особовому складі, контракт співробітника, матеріали по атестації кадрів);

3. Документах по науково-технічному прогресу (авторські посвідчення про винаходи, раціоналізаторські пропозиції, плани технічного розвитку, наукові статті, звіти по НДОКР, доповіді і повідомлення на конференціях, звіти про роботу гуртків якості й ін.);

4. Медичних документах і свідоцтвах про досягнення у фізкультурі і спорті: медичних картах, довідках, лікарняних листах, спортивних розрядах, і т.п.).

Таким чином, управління соціальним розвитком персоналу в організації через управління розвитком особистості людини є найважливішою функцією служби управління персоналом підприємства і кожного менеджера, що прагне налагодити добрі стосунки у своєму трудовому колективі. Розвиток особистості доцільно здійснювати на системній основі, базуючись на концептуальній схемі понять, що характеризують людини, і цільовому плануванні становлення людини як соціальної індивідуальності. Сучасні теорії управління персоналом виділяють людину в якості головного суб'єкта управління, виходячи з індивідуальних особливостей якої формується корпоративна культура і стратегія розвитку підприємства. Не випадковою є і поява нової цілі управління персоналом - підвищення якості трудового життя.

 

ЛЕКЦІЯ. Професійний розвиток персоналу

1. Складові елементи професійного розвитку персоналу організації

2. Професійна освіта, як складова професійного навчання персоналу

3. Процес управління професійним навчанням персоналу організації

4. Методи професійного навчання персоналу

5. Сучасні тенденції розвитку професійного навчання управлінського і виробничого персоналу і їх вплив на формування системи професійного розвитку персоналу

6. Статистика професійного навчання

 

1. Складові елементи професійного розвитку персоналу організації

Розвиток персоналу є найважливішою умовою успішного функціонування будь-якої організації. Це особливо справедливо в сучасних умовах, коли прискорення науково-технічного прогресу значно прискорює процес старіння фахових знань і навичок. Інженер, що закінчив ВУЗ у середині минулого сторіччя,мігне піклуватися про підвищення кваліфікації до кінця своєї трудової біографії - інститутського багажу було цілком достатньо; знання випускників початку сторіччя застарівали через 30 років; сучасні інженери повинні переучуватися кожне десятиліття.

  Організація фахової освіти стало однію з основних функцій управління персоналом, а його бюджет - найбільшою (після заробітної плати) статтею витрат багатьох кампаній. Такі організаціїяк Ай-Бі-Ем, Моторолла, Дженірал Моторз, американські збройні сили щорічно витрачають мільярди доларів на фаховий розвиток і навчання своїх співробітників і навіть створили для цього власні постійно діючі університети й інститути.

Проте фахова освіта не менше важлива і для невеликої комп'ютерної компанії або сімейного готелю - їхній успіх сьогодні також залежить від спроможності їхніх співробітників засвоювати і використовувати на робочому місці нові навички і знання.

Фаховий, або професійний розвиток персоналу це процес підготовки співробітника до виконання нових виробничих функцій, заняття нових посад, вирішення нових задач. Організації створюють спеціальні методи і системи управління фаховим розвитком - управління фаховою овітою, професійне навчання, підготовка резерву керівників, розвиток кар'єри. У великих багатонаціональних корпораціях існують спеціальні відділи фахового розвитку, які очолюються керівником у ранзі директора або Віце-Президента, що підкреслює їхнє значення для організації. Про важливість фахового розвитку для сучасних організацій свідчить і те, що цілі в цій галузі включаються в особисті плани (від виконання яких залежить розмір винагороди) вищих керівників багатьох корпорацій: Президентів, регіональних Віце-Президентів, директорів національних компаній. Великі організації витрачають на професійний розвиток значні кошти - від 2 до 10% фонду заробітної плати, що для такої компанії як Дженерал Моторз складає суму, що перевищує мільярд американських доларів у рік. Ці витрати є капіталовкладенням організації в розвиток своїх, співробітників, від яких вона очікує віддачі у вигляді підвищення продуктивності тобто збільшення внеску кожного співробітника в досягнення організаційних цілей.

Крім безпосереднього впливу на фінансові результати, капіталовкладення у фаховий розвиток сприяють створенню сприятливого клімату в організації, підвищують мотивацію співробітників і їхня відданість організації, забезпечує спадкоємність управління.

Професійний розвиток має позитивний вплив і на самих співробітників. Підвищуючи кваліфікацію і набуваючи нові навички і знання, вони стають більш конкурентноспроможними, на ринку праці й одержують додаткові можливості для професійного росту як усередині своєї організації, так і поза нею. Це особливо важливо в сучасних умовах швидкого старіння профісіональних знань. Фахова освіта так само сприяє загальному інтелектуальному розвитку людини, розширює його ерудицію і коло спілкування, зміцнює впевненість у собі.  

1. Професійна освіта, як складова процесу професійного навчання персоналу

Найважливішим засобом фахового розвитку персоналу є професійне навчання персоналу - процес безпосередньої передачі нових професійних навичок або знань співробітникам організації. Формально професійний розвиток ширше, ніж навчання і часто включаєте себе останнє, проте в реальному житті розходження між ними може бути чисто умовним і не настільки важливим, оскільки і фахове навчання і розвиток служать одній цілі - підготовка персоналу організації до успішного виконання завдань які стоять перед ним.

В сучасних умовах швидкого старіння фахових навичок спроможність організації постійно підвищувати кваліфікацію своїх співробітників є одним із, найважливіших чинників успіху. Управління фаховим розвитком перетворилося в останнє десятиліття в найважливіший елемент управління сучасною організацією.

Професійне навчання персоналу забезпечує відповідність фахових знань і умінь працівника сучасному рівню виробництва і управління. Навчання робітників та службовців включає чотири основні блоки.

1. Професійна освіта (підготовка). Існує початкова, середня і вища професійна підготовка робітників і спеціалістів з одержанням документу про навчання (диплом, посвідчення). Термін навчання від 1 до 6 років.

2.Підвищення кваліфікації. Здійснюється на фахових курсах, у школах менеджерів, на факультетах підвищення кваліфікації і в інститутах бізнесу. Термін навчання від 1 дня до 1 року.

3. Перепідготовка кадрів. Здійснюється в навчальних закладах, коли робітники опановують другу професією, а службовці другий фах. Термін навчання від 2 міс. до 2 років.

4. Післявузівська додаткова освіта. Здійснюється для одержання вищої фахової або наукової кваліфікації в аспірантурі або докторантурі Термін навчання 2-3 р.

Професійна освіта (підготовка) здійснюється з метою одержання робочої професії або фаху і передбачає різні рівні підготовки і передачу теоретичних знань з фаху та частково практичних навичок.

      Початкова професійна підготовка ведеться за рабочими професіям у професійно-технічних училищах (ПТУ) і технічних ліцеях. Модний нині процес перейменування училищ у ліцеї не можна визнати вдалим, тому що в дореволюційної Росії ліцеєм називався середній і вищий навчальний заклад для дворян, але ні в якій мірі не для підготовки електриків, операторів, економістів, бухгалтерів, фрезерувальників і т.ін. Тривалість навчання в ПТУ складає 2-3 р. і передбачає, поряд із фаховим, одержання повної загальної освіти в обсязі 10-11классов. Великі підприємства мають у своєму складі навчальні центри, що ведуть підготовку школярів за рабочими професіях на своїй виробничій базі.

Середня професійна підготовка орієнтована на навчання спеціалістів середньої кваліфікації (техніків, економістів, будівельників і т.ін.). Тривалість підготовки від двох до п'ятьох років у залежності від базового загального навчання (9 або 11 класів).                             

Вона здійснюється в технікумах, училищах і коледжах. Найбільш вірна назва навчальних установ цього типу, прийнята з 1920 р., - технікум, а кваліфікація випускник-технік. Термін “училище” цілком притаманний для невиробничих галузей народного господарства (культура, навчання, мистецтво, медицина). Термін "коледж" (від англійського college) застосовується в США і Великобританії для позначення вищих або середніх спеціальних, навчальних закладів, де випускник одержує кваліфікацію "бакалавр", тобто другий щабель вищого навчання. Тому, модне нині перейменування технікумів у коледжі, де одержують неповну вищу освіту (1 щабель), не можна вважати вірним.

Народне господарство відчуває значну потребу в штатах із середньою фаховою освітою, наприклад, бухгалтерах, економістах, програмістах, правознавцях, працівниках культури. Крім того, витрати на підготовку техніка приблизно в 1-2 рази нижчі, ніж на підготовку бакалавра або спеціаліста. 

Вища фахова освіта передбачає другий рівень підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів із загальним терміном навчання від 4 до 6 років або після повної вищої освіти - від 2 до 3 років. У сучасної Україні вищу освіту одержують студенти в університетах, академіях і інститутах.

Університет - вищий навчальний заклад, діяльність якого спрямована на розвиток освіти, науки і культури шляхом проведення фундаментальних наукових досліджень і навчання на всіх рівнях вищої, післявузівської і додаткової освіти за широким спектром природничих, гуманітарних і інших напрямків науки, техніки і культури. Університет є головним центром розвитку освіти, науки і культури, що сприяє поширенню наукових знань і здійсненню культосвітньої діяльності серед населення.

Академія - вищий навчальний заклад, діяльність якого спрямована на розвиток освіти,наукиі культури шляхом проведення наукових досліджень і навчання на всіх рівнях вищої, післявузівської і додаткової освіти переважно галузевої науки, техніки і культури. Академія є головним науковим і методичним центром у сфері своєї діяльності, який у широких масштабах здійснює підготовку спеціалістів вищої кваліфікації і перепідготовку керівних спеціалістів певної галузі.

Інститут - самостійний вищий навчальний заклад або частина (структурний підрозділ) університету, академії, що реалізує фахові освітні програми за певними напрямками науки, техніки і культури і здійснює наукові дослідження.

Вища фахова освіта має на меті підготовку спеціалістів відповідного рівня, задоволення потреб особистості в поглибленні і розширенні освіти на базі середньої і середньої фахової освіти. В Україні довгострокові програми ведуться за напрямками "бакалавр", "спеціаліст" і “магістр”.

Бакалавр - це європейський стандарт вищої фахової освіти з терміном очного навчання 4 р. Бакалаврат прийнятий в Україні, включений у державний освітній стандарт, і згідно з ним ведеться підготовка в багатьох вузах. Існує номенклатура напрямків підготовки, за якимим присвоюється кваліфікації "бакалавр".

Спеціалістта магістр - це вітчизняний стандарт вищої фахової освіти з терміном навчання 5-6 років. Для фахів також розроблені Державний освітній стандарт і існує номенклатура фахів.

Таким чином для сучасних підприємств і організацій які діють на нашому ринку існують умови для створення дієвих систем професійного розвитку їх персоналу.