Служби зайнятості і особливості їх функціонування

Створена в 1919 році Міжнародна організація праці прийняла Конвенцію №2 про безробіття і поставила питання щодо встановлення систем безплатних державних бюро по зайнятості. Також передбачалось створення комітетів з представників підприємців і трудящих з метою сприяння роботі цих бюро.

В 1948 році Конвенція №8 була присвячена питанням організації служби зайнятості, яка вступила в силу в 1950 році. Згідно з нею кожен член МОП організує і фінансує роботу безплатної служби зайнятості.

З гідно з цією конвенцією служба зайнятості складається з національної системи бюро по найму, яка працює під керівництвом структур державної влади. Створюються консультативні комітети на національному, регіональному і місцевому рівнях, які приймають участь в роботі служб зайнятості.

Основні функції служб зайнятості:

- реєстрація тих, хто шукає роботу, облік їх професійної кваліфікації, досвіду і побажань, опитування з метою підшукування їм роботи, у випадку необхідності перевірка фізичного стану і пофесійної підготовки, сприяння у професійнй орієнтації, підготовці і перенавчанню

- збір від підприємців відомостей щодо наявності вакантних посад

- направлення на вакантні посади кандидатів

- розробка заходів щодо полегшення працевлаштування для безробітного

- взаємозв,язок зі службами зайнятості інших регіонів

- надання відомостей органам влади, зацікавленим організаціям і підприємцям

- збір і аналіз стану ринку праці, визначення перспектив у попиті і пропозиції робочої сили по кваліфікації, галузям економіки, професіям. Районам і наявній робочі сили

- складання щорічного балансу робочої сили в регіоні

- співробітництво з іншими державними і приватними секторами з питань соціально-економічного розвитку регіону

Національні служби зайнятості виникли в 20-х роках в межах відповідних міністерств, що покликані займатись питаннями трудового законодавства, інспекцією праці, регулюванням трудових конфліктів і т.ін. Працівники служб зайнятості є державними службовцями і фінансується служба з державного бюджету.

Структура місцевих бюро по зайнятості як правило має два підрозділи: один займається прийомом осіб, що шукають роботу, безробітних і тих що бажають змінити роботу, другий працює з підприємствами. Відповідно до цього ведуться дві картотеки: замовлення на працевлаштування і пропозиції робочих місць.

Кадрові агенції і особливості їх функціонування

В ринкових умовах господарювання зростає роль посередника, який з однієї сторони може допомогти людині знайти роботу, а з іншої – посприяти фірмі або організації в найкоротшій термін підшукати необхідного працівника. Таким посередником може бути кадрова агенція.

Кадрові агенції за їх основною спеціалізацією можна розділити на рекрутингові (мисливці за головами), агенції по підбору менеджерів всіх рівнів і офіс – персоналу, фірми, що працевлаштовують за робочими спеціальностями і міжнародні агенці (Рис.4).

 

Рис.4. Типи кадрових агенцій

Такий розподіл є досить умовним, тому що практично не існує агенцій які б займались тільки означеним видом персоналу, тому такий розподіл пов’язаний з тим, чому в найбільшій мірі віддають перевагу.

Рекрутингові агенції

Основний вид діяльності який обрали для себе ці фірми – рекрутинг кадрів, а саме – переманювання кращих голів і спеціалістів з фірми у фірму, і як правило на замовлення. Найчастіше такі замовлення дають західні фірми, які нещодавно працюють на нашому ринку. Основний козир – гроші. Послуги оплачує замовник. Переваги і недоліки рекрутингових агенцій наведені в таблиці 12.

Таблиця 12. Переваги і недоліки рекрутингових кадрових агенцій