Ознаки терміна та вимоги до нього

Термінологія є базовим структурним елементом удосконалення та стандартизації мови конкретної галузі, а термін – це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [СУМ], яке застосовують у процесі пізнання та засвоєння наукових і професійних об’єктів та відношень між ними.

Кожен термін є результатом розумової діяльності людини, зокрема діяльності, спрямованої на узагальнення і абстрагування; проте кожен термін, у свою чергу, є знаряддям наукового мислення і пізнання: конденсуючи в собі результат розумової діяльності в галузі абстрагування і узагальнення, він вчить цим процесам наступні покоління мовців.

До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі.

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) значенням. Наприклад, циркуляр – це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими певній організації установами й підприємствами, а це означає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише документи цього типу.

Економічний термін повинен вживатися у тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його вживають інженери та ін.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється. Наприклад: акт, род.відм. акта (а не акту, як у загальновживаному слові), множина – акти; словосполучення: акт приймання-здавання, акт ревізії, акт ревізії каси; акт звірки розрахунків, акт звірки взаємних розрахунків, акт про надходження неякісних або некомплектних товарів; комерційний акт, оперативно-технічний акт та ін.. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Про вже термін активування належить до іншої галузі (як і активація та ін..) і в діловому мовленні вжитий бути не може.

 Терміни є загальнонаукові та вузькогалузеві. Вузькогалузеві – це такі терміни, які вживаються в певній галузі, наприклад, у хімії: абсорбція автокаталіз, агрегатна стійкість, базитність, сольватувати іони, біокаталіз, біокорозія, в’язкість структурна, валентна зона, валентність.

У електротехніці: аперіодична складова вільного струму, багатофазна система електричних струмів, вебер-амперна характеристика, ємність конденсатора, замикання на землю, провідник, зв’язані електричні кола

Економічні науки: акцизний збір, аудит, банкрутство, платоспроможність, кредитори, ліквідаційна процедура, бартер, валютна позиція, господарська діяльність, грошово-кредитна політика, гудвіл.

Загальнонаукові терміни – це такі терміни, які вживаються в різних галузях знань, але у кожній окремій галузі із своїм конкретним значенням. Наприклад, корінь – у біології корінь асимілювальний, у математиці корінь добувний, у мовознавстві корінь слова, у суспільних науках корінь зла тощо; корозія – у біології корозія аеробна, у геології корозія ґрунтова, у хімії корозія киснева тощо.

Творення термінів

Для створення нового слова можуть бути використані різні мовні засоби, а вибір оптимального способу номінації – складний процес, він визначається об’єктивними і суб’єктивними факторами.

Термінологічна номінація – на відміну від мовної – це цілеспрямований творчий процес, зумовлений взаємодією зовнішніх та внутрішніх мовних чинників. Терміни виникають у професійному середовищі і вживаються в строго термінологічній функції. Вони утворюються такими способами:

· переосмислення (термінологізації) загальновживаних слів для позначення певного наукового поняття; Технічна термінологія має численну групу термінів, які утворилися шляхом семантичного перенесення, наприклад, коліно, щока, лебідка, павук, собачка, кішка, хвіст, чашечка, палець, зуб, голова, ніс, вухо, підошва, волосина тощо (СУМ).

· перенесення готового терміна з однієї галузі в іншу (ретермінологізація) фільтрація у хімії і механіці;

· запозичення та калькування; десиміляція, локалізм, гіперони, антинейтрино, дуалізм.

· використання наявних у мові словотвірних моделей або іншомовних компонентів для творення нових назв: самофокусування, освітленість, надплинність, теплоємність, квазічастинки, квантування, світність, баріони, поляризація, індуктивність, індукція, електростатика, дивергенція, констатація, магнетизм, проекція, електрон тощо

· використання словосполучень для найменування наукових понять (у різних терміносистемах вони становлять 70% від загальної кількості термінів).

Термінологія твориться здебільшого суфіксальним, префіксальним та суфіксально-префіксальним способами. 

У творенні термінів беруть участь не всі афікси, а лише окремі, серед яких поширеними є такі: -ння, -ізм, -ція, -ість, -ач, - ø (нульовий суфікс)тощо.

Ці самі суфікси використовують для творення нових слів у загальновживаній лексиці і у науково-технічній термінології, але в науці відбувається конкретизація, уточнення поняття.

Префікси у термінології вживаються нечасто: над-, під-, проти-, без-:

·  надзвуковий, надпровідність, надгенератор, надрефракція (СУМ);

· підбирач, підклас, підвид, підсилювач, піддіапазон, підпрограма,

· протиструм, протиелемент (СУМ);

· передавач, перезапилення, перемикач, перенапруга, переохолодження, перепад, переріз;

· безмірність, безвуглецевий, безінерційний, бездотиковий, безстрижневий, В українській науково-технічній термінології на позначення різноманітних наукових понять уживаються складноскорочені назви-абревіатури:

· ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), АЦП (аналого-цифровий перетворювач), АНС (автоматизована навчальна система), АСНТІ (автоматизована система науково-технічної інформації), ПТК (перемикач телевізійних каналів) тощо.

Як символічні засоби творення науково-технічних термінів вживаються цифри, позначки, графічні символи математичної, фізичної, хімічної та іншої термінологій. Символи активно вживаються як компоненти складних спеціальних найменувань, утворюючи комбіновані символи-слова: V-подібні з’єднання, х-подібні з’єднання (термінологія зварювання металів), V-подібний манометр (ЗКФ). Як символічні компоненти використовуються букви грецького алфавіту: а-частка, m-мезон, h-мезон, p-мезон, y-мезон, g-фотон, g-квант, g-частка, α-розпад, β-розпад, β-радіоактивність (термінологія фізики елементарних частинок), K-, L-, M-, N-, O-серія (ЗКФ)тощо: IBM-сумісний, DVD-плеєр, web-сторінка (інформатика); хімічних галузей: pH-метр, p-орбіталь, p-електрон, p-зв’язки (зх); ГЦК-гратка (Моргунюк). Це пояснюється бажанням авторів науково-технічної термінології якомога точніше донести до читача суть позначуваного поняття. Щоб полегшити сприймання наукового терміна, автори позначають однотипні поняття символічними позначками.

Для термінотворення властиве частотне вживання епонімів як твірної основи. У науково-технічній термінології творяться нові поняття від основ власних імен, які функціонують як звичайні і повноправні назви, наприклад, фізичні одиниці (ом, кулон, ампер, вольт, герц, рентген, генрі, джоуль), у найменуваннях мінералів і силікатів (астраханіт, байкаліт, глінкіт, ломоносовіт, гетит); хімічних елементів (кюрій, курчатовій, ейнштейній, фермій, менделєвій).

У зв’язку зі стрімким зростанням кількості інформації, вимоги до систематизації термінології стають дедалі суворішими. Це пов’язано із залученням комп’ютерної техніки до пошуку, систематизації і зберігання знань..

Сучасна науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку і вдосконалення науки і техніки. Вона є відкритою системою, здатною розвиватися за сучасними словотвірними законами.

Лекція 8

УСНЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ

План

1. Вимоги до усного ділового мовлення.

2. Види усного ділового спілкування.

3. Роль жестів, міміки, інтонації в усному діалогічному спілкуванні.

Література

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. – 3-тє вид., переробл. і допов. – к.: А.С.К., 2002. – 398 с.

2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.

3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги ХХІ, 2006. – 496 с.

4. Хміль Ф.І. Ділове спілкування: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2004. – 280 с.

5. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс: Підручник. – К.: Літера ЛТД, 2003. – 448 с.

 

1. Вимоги до усного ділового мовлення

Без мови неможливе існування будь-якого людського колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці. Головна складність в оволодінні усним діловим мовленням полягає в необхідності визначати на слух, інтуїтивно доцільність або недоцільність того чи іншого слова, звороту. інтонації, манери мови в кожному конкретному випадку. За висловом французького письменника Ларошфуко, істинне красномовство полягає в тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Отже, багато говорити і багато сказати – поняття не тотожні.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

1) точність у формулюванні думки, недвозначність;

2) логічність;

3) стислість;

4) відповідність між змістом і мовними засобами;

5) відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;

6) відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

7) вживання сталих словосполучень;

8) різноманітність мовних засобів;

9) нешаблонністьу побудові висловлювання;

10) доречність;

11) виразність дикції;

12) відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови (здатність відчувати належність слів до певного стилю, доречність вживання слів у певній ситуації). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, і ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мислення, і технікою мовлення. Усне ділове мовлення – це розмовно-літературне мовлення, воно наближається до мовлення писемного.